Поэтический світ Йосипа Бродського

Поэтический світ Йосипа Бродского

Я народився також і виріс у балтійських болотах, біля сірих цинкових хвиль, завжди набегавших по дві, і звідси — все рифмы…

И. Бродський.

Иосиф Бродський — одне із найбільш молодих нобелівських лауреатів у сфері літератури (визнаний гідним 47 років). Його творчість протягом чверть століття має широку популярністю. Він був як визнаним лідером російськомовних поетів, але й з найбільших фігур у сучасної поезії, його твори переводяться попри всі основними європейськими мовами мира.

Жизнь Бродського багата драматичним подіями, несподіваними поворотами, болісними пошуками свого місця. Поет народився і виріс у Ленінграді. З містом на Неві пов’язані перші кроки в поезії. На початку 1960;х років Ахматова назвала Бродського своїм літературним наступником. І надалі саме з нею пов’язувала сподівання новий розквіт російської поезії, порівнюючи його за масштабу обдарування з Мандельштамом. Тема Ленінграда займає значне місце у ранньому творчості поета «Станси», «Станси місту», «Зупинка у пустелі». Характерно початок «Стансів»: Ні країни, ні цвинтаря не хочу вибирати, на Васильєвський острів Я прийду умирать.

Однако й у зрілому творчості поета, у творах, написаних у еміграції, період від часу виникає «ленінградська тема».

Я народився також і виріс у балтійських болотах, біля сірих цинкових хвиль, завжди набегавших по две.

и звідси — все рими, звідси той бляклий голос, що ллється з-поміж них, як мокрий волос…

Нередко ленінградська тема передається поетом непрямими шляхами. Така важлива для зрілого Бродського імперська тема у витоках пов’язані з життям у колишній столиці Російської імперії. Підкреслений аполітизм поезії Бродського різко дисонував до основних засад офіціозної літератури, поета звинувачують у дармоїдстві і засуджують п’ять років посилання. Хоча, до цьому часу (1964 рік) перу Йосипа Олександровича належало близько сотні віршів. Через півтора року і він повернулося на Ленінград, багато, займався перекладами. Це оттачивало його поетичну лексику. Але офіційно не визнаний, вірші не друкуються, статті про ньому самі невизначені. У 1972;му році Бродський змушений виїхати до США, де був почесним професором низки університетів. У одна одною виходять його поетичні збірки: «Вірші і поеми», «Зупинка у пустелі», «У Великобританії», «Кінець прекрасної епохи»… Останніми роками життя Йосип Бродський дедалі більше виступав як англомовний автор.

Для раннього поета характерна динаміка: рух, дорога, боротьба. Вона надавала очищувальне вплив на читачів. Твори цього періоду порівняно прості по формі. Кордон між раннім і зрілим Бродським посідає 1965;1968 року. Поетичний світ її хіба що застигає, починають переважати теми кінця, глухого кута, темряви і позбутися самоти, безглуздості будь-якої діяльності: Шей безодню мук, Старайся, переборщи в усердьи! Але й думка про — як він? — бессмертье є думка про самотині, мій друг.

В цей період темою творчості поета стають любов исмерть. Проте любовної лірики в традиційному значенні у Бродського немає. Любов виявляється чимось тендітним, ефемерним, майже нереальным.

В якусь майбутню ніч ти знову прийдеш втомлена, худа, і це побачу сина або доньку, ще неможливо названих — тоді вже не дернусь до вимикачу і викинути геть руки мені не протягну вже, немає права залишити вам у тому царстві тіней, безмовних, перед огорожею днів, володіють залежить від яви, і з недосяжністю в ней.

Любовь часто бачиться хіба що через призму смерті, сама ж смерть видається дуже конкретна, матеріальна, близька: Це абсурд, брехню: череп, скелет, коса.

Смерть прийде, в неї будуть твої глаза.

В поезії Бродського відроджуються філософські традиції. Оригінальність філософської лірики Бродського проявляється над розгляді тій чи іншій проблеми, над висловлюванні тій чи іншій думки, а розробці особливого стилю, заснованого на парадоксальному поєднанні крайньої розсудливості, прагнення до хіба що математичної точності висловлювання з максимально напруженої образністю, в результаті чого суворі логічні побудови стають частиною метафоричної конструкції, що є ланкою логічного розгортання тексту. Оксюморони, сполуки протилежностей взагалі притаманні зрілого Бродського. Ламаючи штампи і звичні поєднання, поет створює свій неповторний мову, який узгоджується з загальноприйнятими стилістичними нормами на рівних правах включає діалектизми і канцеляризми, архаїзми і неологізми, навіть вульгаризми. Бродський багатослівний. Його вірші російської поезії незвично довгі; якщо Блок вважав оптимальним обсягом вірші 12−16 рядків, те в Бродського зазвичай вірші в 100−200 і більше рядків. Незвично довга і фраза— 20−30 і більше рядків, тянущихся з строфи в строфу. Він важливий факт говоріння, що порожнечу і німоту, важливо, навіть якщо немає ніякої надії навіть відповіді, навіть якщо невідомо, чує хтось його слова.

В ковчег пташеня не повернувшись, доказует те, що вся віра не більш, ніж пошта до одного конец.

Свою діяльність поет порівнює з будівництвом Вавилонської вежі — вежі слів, що ніколи нічого очікувати добудовано. У творчості Бродського ми бачимо парадоксальне з'єднання експериментаторства і традиційності. Цей шлях, як показала практика, не веде до тупику, а знаходить своїх нових приверженцев.

Ранняя смерть поета перервала його життєвий шлях, а чи не шлях його поезіях до сердець нових і нових поклонников.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.