Персидские мотиви: реалістичні картини інонаціонального світу

" Перські мотиви ": реалістичні картини інонаціонального мира

Л. П. Єгорова, П. К. Чекалов

С.Есенин добре усвідомлював великі творчі можливості поета, приобщившегося до багатств національних культур. Зворушливі і щирі його звернення до Кавказу: «Ти навчи мій російський вірш Кизиловим струменіти соком »; до російським поетам, залишили славні традиції художнього рішення кавказької теми: " …Я сповнений дум про неї, попередніх століть і великих. Їх зцілював гортанний шум твоїх долин і річок диких ". Проте реалістичний характер лірики Єсеніна припускав дуже «помірковане «використання фарб Сходу, в на відміну від романтиків, що прагнули максимальної передачі інонаціонального колориту адекватними художніми образами. Витоки такого ракурсу зображення інонаціонального світу — на особливостях світосприймання самого поета. У 1921 г. у Ташкенті навчається поет, захоплений барвистим національним святом, «під кінець заговорив все ж про берізках, про своє рязанської глухомані… «Саме Ташкенті він пише листа Иванову-Разумнику національні витоках своєї російської словесності. «Двоемирие Єсеніна утворилася не так лише у віршах, де чергуються картини Закавказзя та рідної поетові Русі: хоч би як був гарний Шираз, не краще рязанських роздоль, а персиянке поет пропонує багатства «далекого синього краю ». Таку ж «двоплановість «зберігають і єсенінські образи, котрі розкривають своєрідність кавказької природи. «Ситець неба такий блакитний » , — як кажуть про небесах Закавказзя міг лише поет споконвічно російський, вихований на неяскравих фарбах його Батьківщини. Відгомін параллелизмов російських народних пісень відчутний в образах «Балада про двадцяти шести »: «Те не вітер шумить, не туман. Чуєш, як стверджує Шаумян ». За максимальної точності у передачі інонаціонального колориту Єсенін значно більшої, ніж поета-романтики, мері зберігає особливості російського сприйняття й передає останнє национально-русской образністю і складом речи.

В «Перських мотиви «(1924;1925) немає властивого класичного романтизму протиставлення ідеалу і дійсності. Для поета Схід — не романтичний ідеал (чудесного, священного тощо.), протиставлений прозі російського життя, і джерело глобальних роздумів про будущем.

Персия Єсеніна — орнамент, у якому розкривається внутрішній світ самого поета, пошуки сенсу життя. Колишньому сум’яттю почуттів («Вляглася моя колишня рана… «протистоїть «доля бажаний, тих, які у шляху втомився ». Ця «блакитна і весела країна », де «тихо троянди біжать полями », зовсім не від протистоїть Русі, що добре показано на роботах А. Марченко, Л. Бельской, В.Холшевникова. Загальновідомі приклади можна доповнити віршем, не включеною у цикл:

Тихий вечір. Вечір сине-хмурый.

Я дивлюся широкими глазами.

В Персії такі ж точно куры, Как в нас у солом’яному Рязани.

Тот ж місяць, лише трохи пошире, Чуть желтее і з іншого края.

Мы з тобою любимо у тому мире Одинаково зі усіма, дорога.

Согласимся з Бельської, яка писала: «І Персія перестає протистояти Росії… і однієї площині виявляються сади Хороссана з шелесткими трояндами і російська рівнина під шарудливими трояндами і російська рівнина під шарудливим пологом туману — усе це наша земля… «(1; 108).

Вместе із цим у поетичної формі «Перських мотивів «романтичних рис, безсумнівно, присутні. В наявності традиція общевосточного стилю, далекому від спроб відтворити історично достовірну життя Ірану (було б можливе жанрі лиро-эпической поеми). Персія постає як ідеальна країна, із мудрим сприйняттям життя, гармонією любові і щастя (крім окремих деталей: становища жінки Сходу; любові як купівлі-продажу; кинджальні хитрості). Однак у цьому слабкість, а навпаки, сила єсенінській лірики, угадавшей, що потрібно російському читачеві як тоді, а й в усі наступні часи. Серцем відгукується він у світлу есенинскую смуток про недостижимом:

В Хороссане є такі двери, Где обсипаний трояндами порог.

Там живе задумливий пери.

В Хороссане є такі двери, Но відкрити ті двері не зміг…,.

и вторить поетові, покидающему свою Персію: «Але й усе ж довіку благословенні На землі бузкові ночі «.

Раскрытию внутрішньої злагоди людини, життя серця сприяв трохи загадковий і незвичний предметний колорит, колірної колорит східних эмалей:

Никогда я — не був у Босфоре, Ты мене не запитуй про нем.

Я в твоїх очах побачив море, Полыхающее блакитним вогнем.

Так словесна палітра Єсеніна в «Перських мотиви «збагатилася яскраво і образами Востока.

В значної мері причина цього, у цілком неповторною музиці і малої форми вірша. І хоча перський колорит самої віршованій композиції, насиченою повторами фахівці й називають настільки ж ілюзорним, як і колорит жіночих імен (Шаганэ — ім'я вірменське), вони відзначають, що у ліриці Єсеніна, що тяжіє до напевному віршу, всі види повторів зустрічаються неодноразово — але більше у такій кількості й у таку концентрацію, як і «Перських мотиви «(40; 359). Ці повтори, зазначає В. Холшевников, слабко змінюють або зовсім не змінюють логічне зміст слова, але значно посилюють його експресію, емоційну напругу. Дослідник зазначає безліч рим, виражають зіставлення «Персія — Росія », зарифмованность, тобто. виділення, екзотичних слів. У кожному з п’ятнадцяти віршів зустрічаються рефрены, кільце строфи чи вірші, чи їх поєднання. «Вінком строф «називають знамените вірш «Шаганэ ти моя, Шаганэ », де з п’яти п’ятивіршів — кільцеві; п’ятий вірш точно повторює перший. Друге п’ятивірш обрамлено другим віршем першого вчителя і т.д. Заключне, п’яте обрамлено тим самим віршем, як і перше. Так утворюється кільцева композиція всього вірші, замикаюча вінок строф. Саме тому єсенінські фрази ллються і природно. Музична композиція додає їй особливої чарівності і робить ще ще виразнішою складну гру почуттів та думок «(40; 360).

У витоків «східного стилю «Єсеніна традиції східної поезії - Хаяма, Фірдоусі, Сааді. Єсенін вивчав і знав книжку «Перські лірики X-XV століть «(М., 1916) у перекладі акад. Ф. Кроша, передану йому Н. Вержбицким, і за словами останнього, «щось глибоко зачарувало Сергія у тих віршах ». Автор «Перських мотивів «була також осмислена установка «на ефект запозичення ». На слушне міркування П. Тартаковского, зі східним поетами Єсеніна зближує не характерний Сходу алегоричне дидактизм, а «мудрість досвіду », радість буття (34-А). Проте з порівняльного аналізу, пройдений літературознавцями, хоч і виявляє окремі аналогій у зображенні любовного млості (Сааді), діалогу з квітами (Руни), поэта-гуляки (Хафиз), образів солов’я і троянди (Хафиз, Сааді), але переконує у цьому, що це аналогії не за межі загальновживаних в орієнтальною поезії традиційних образов.

Отмечая неповторну талановитість стилізації Єсеніна під традиционно-восточный стиль, слід зазначити й ролі живих спостережень. Хоча Єсенін ніколи було в Персії, але він добре знав Схід російський. «Найбільш російський », за словами Євгена Євтушенка, поет упродовж свого коротке життя проклав чимало маршрутів: на Північний Кавказ, в Баку (1920), в Середньої Азії через Казахстан (1921), що позначилося живих деталях поеми «Пугачова ». У 1921 г. побував не лише у Ташкенті, ні й у Самарканді, в Бухарі, дали майбутньому автору «Перських мотивів «живе відчуття Сходу. Дослідники вже звертали увагу, що чимало слова в циклі ні з фарсі, а тюркські, як, наприклад, чайхана.

Авторы спогадів про Єсеніна знаходять підтримки та інші можливі джерела, у тому числі поет черпав своє знання Сходу: його захоплювали вузькі вулички бакинської фортеці, ханський палац, він піднімався на легендарну Дівоче вежу. Він розпитував свого супутника — В. А. Мануйлова — про канонах мусульманства, слухав мовою фарсі вірші Фірдоусі і Сааді. Аналогічні факти згадують і свідки зустрічей С.Єсеніна з народним співаком Шуші, Джабаром Карягды, хто знав сотні пісень, мугамов: пальці співака вдаряють в бубон, дзвенить до скрипу напнута шкіра. Застигають пальці, й у тишу раптом вторгається високий і чистий голос… Схвильований поет охрестить «пророком «музики Сходу «і пізніше запише у Москву: «Не даремно ж мусульмани кажуть: якщо він співає, отже, не з Шушу… «.

Столь ж плідними для Єсеніна грузинські зустрічі. Читач, тим паче майбутній педагог, знайде багато цікавого у книзі «Сергій Єсенін у країні «: «Товариші по почуттям, за пером… «(Тбілісі, 1986), любовно складеної Г. Бебутовым. Батумська вчителька Шаганэ Нерсесовна Тальян надихнула поета створення образу «милої Кроки ». І хоча властиву реалізму правдивість деталей в «Перських мотиви «знайти важко, особисті враження поета, безумовно, позначилися на загальної романтико-реалистической тональності есенинского цикла.

Реалистичны написаних близько ті роки вірші С.Єсеніна «На Кавказі «, «Поетам Грузії «, «Балада про двадцяти шести » .

Разумеется, в такому жанрі, як ліричний вірш, можливості об'єктивного зображення значно звужені. Проте вже кавказька лірика С.Єсеніна, називає себе «справжнім, а чи не зведеним сином — в великих штатах СРСР », являла собою приклад натхненного ліричного відгуку на животрепетні проблеми Радянського Сходу, розуміння суті революційних змін: «Самодержавний російський гне стискав усе найкраще за горло, його скінчили — і вже свобода крила розпростерла ». Навіть перська лірика Сергія Єсеніна вважалася його гострим протестом проти рецидивів старовини, проти рабського становища жінки Сходу. Попри яскраво виражений традиційний колорит на кшталт Хаяма, пафос «Перських мотивів «у цьому, «що зроду не співав Хайям ». «Повінь почуттів «пов'язане з тривогою за долю жінки Сходу (майже найактуальніша проблема на Кавказі та в у Середній Азії 20-х років): «Мені подобається, що персияне тримають жінок Сінгапуру й дів під чадрою… ». Індустріальний Баку переконував у необхідності науково-технічного прогресу. Так, на Кавказі формулювалось розуміння потреб часу: «Через кам’яне і сталеве бачу міць рідний боку »; і народжувалися такі, начебто, несхожі на єсенінські, рядки: «От і готовий заприсягтися чистим серцем, що ліхтарі пречервоній зірок в Баку «(«Станси »).

Внимание поэта-реалиста до реалій побуту з природою відчувається у багатьох образах єсенінській кавказької лірики. Наприклад, складаючи поетичних рядків: «Ти навчи мій російський вірш Кизиловим струменіти соком », Єсенін знав, що це сік в старовину на Кавказі пили перед боєм, вірячи, що він, горя у крові, збуджує ненависть потрапить до ворога і кріпить братство.

Но головна складова віршах Єсеніна і, в «Перських мотиви «- лірична рефлексія героя, зустрітого з инонациональным світом. Синіми квітами Тегерана, світлом вечірнім шафранного краю розцвічене лірика великого російського поета, що й через сім десятиліть хвилює нас оскільки ніби лише що народилася серце нашого современника.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.