Вечные проблеми людства у своєму оповіданні І. А. Буніна «Пан із Сан-Франциско»

Вечные проблеми людства у своєму оповіданні І. А. Буніна «Пан із Сан-Франциско».

Рассказ Буніна «Пан із Сан-Франциско» має остросоциальную спрямованість, але суть цих оповідань не вичерпується критикою капіталізму і колоніалізму. Соціальні проблеми капіталістичного суспільства є лише тлом, що дозволяє Буніну показати загострення «вічних» проблем людства у розвитку цивілізації.

В 1900;х роках Бунін мандрує Європою та Сходу, спостерігаючи життя й порядки капіталістичного суспільства на Європі, колоніальних Азії. Бунін усвідомлює всю аморальність порядків, які панують у імперіалістичному суспільстві, де всі працюють лише з збагачення монополій. Багаті капіталісти не соромляться що жодних коштів з метою множення свого капіталу.

В цьому оповіданні відбиваються все особливості поетики Буніна, разом із тим він незвичайний йому, його зміст занадто прозаїчний.

В оповіданні майже відсутня сюжет. Люди подорожують, закохуються, заробляють гроші, то є створюють видимість діяльності, але сюжет можна розповісти двома словами: «Помер людина». Бунін настільки узагальнює образ пана з Сан-Франциско, що й це не дає йому ніякої конкретної імені. Ми знаємо негаразд і багато про його духовного життя. Власне, цьому житті і не, вона губилася за тисячами побутових подробиць, які Бунін перераховує до дрібних деталей. Вже у самому початку бачимо контраст між веселої і легкої життям в каютах кораблі та тим жахом, який панує у надрах: «Весь час апелювала з пекельної похмурістю і взвизгивала із небаченою злобою сирена, але деякі з котрі живуть чули сирену — її заглушували звуки прекрасного струнного оркестру…».

Описание життя пароплавом дається в контрастному зображенні верхньої палуби і трюму корабля: «Глухо лунали велетенські топки, пожиравшие купи розпеченого вугілля, з гуркотом ввергаемого у яких облитими їдким, брудним тоді й до пояса голими людьми, багряними від полум’я; а ви тут, в барі, безтурботно закидали ноги на ручки крісел, курили, цедили коньяк і лікери…» Цим різким переходом Бунін підкреслює, що розкіш верхніх палуб, тобто вищого капіталістичного суспільства, досягнуто тільки завдяки традиційному експлуатації, поневолення людей, безперервно що працюють у пекельних умовах перетворюється на трюмі корабля. І насолоду їх порожньо і фальшивою, символічного значення грає у своєму оповіданні пара, найнята Ллойдом «витрачати час на любов за великі гроші».

На прикладі долі самого пана з Сан-Франциско Бунін говорить про безцільності, порожнечі, нікчемності життя типового представника капіталістичного суспільства. Думка про смерті, покаянні, про гріхах, Бога будь-коли приходила пану з Сан-Франциско. Завжди прагнув порівнюватимуть із тими, «кого колись взяв собі за зразок». До старості у ньому не залишилося нічого людського. Він був нагадує дорогу річ, зроблену з золота і слонової кості, жодну з тих, що завжди оточували його: «золотими пломбами блищали його великі зуби, старої слонової кісткою — міцна лисина».

Мысль Буніна зрозуміла. Він розповідає про вічні проблеми людства. Про сенс життя, про духовність життя, про стосунки до Богу.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.