Об одному віршованому маніфесті акмеїзму

Об одному віршованому маніфесті акмеизма

Олег Лекманов Исследователи справедливо називають мандельштамовское вірш «Notre Dame» (1912) поетичним маніфестом акмеїзму 1. Їм завершується добірка «справді акмеистических віршів» 2, що з’явилася третьому номері петербурзького журналу «Аполлон» за 1913 год.

Где римський судія судив чужій народ, Стоит базиліка, — і, радісний і первый, Как колись Адам, розпластуючи нервы, Играет м’язами хрестовий легкий свод.

Но видає себе зовні таємний план:

Здесь подбала подпружных арок сила, Чтоб маса важка стіни не сокрушила, И зводу зухвалого бездіяльний таран.

Стихийный лабіринт, незбагненний лес, Души готичної розумова пропасть, Египетская могутність і вплив християнства робость, С тростиною поруч — дуб і скрізь цар — отвес.

Но ніж уважніше, твердиня Notre Dame,.

Я вивчав твої жахливі рёбра, Тем частіше думалося мені: з тяжкості недоброй И я коли-небудь прекрасне создам.

Ударное — фінальне — його місце займає вірш «Notre Dame» й у першої поетичної книзі Мандельштама «Камінь» (1913). Тут воно разом із «Лютеранином» (1912) і «Айя-Софія» (1912) вміщено після кількох мандельштамовских віршів 1913 року. Важливо звернути не лише ту обставину, що це три тексту сукупно утворюють «триптих про релігію Європи — Протестантизмі, Православ'ї і Католицтві» 3, а й у те що «Notre Dame» зібрані воєдино хіба що все просторові майданчики, у яких розгортається дію віршів «Каменя». Погляд на приміщення зсередини змінюється в «Notre Dame» поглядом нею ж зовні; насичене професійної архітектурної термінологією опис міського собору сусідить (у третій строфі) з вкрапленнями елементів природних, первозданних пейзажей.

Сопоставление природи й архітектури — тема цілого ряду акмеистических текстів Мандельштама 1912−1915 років. Можна навіть, не ризикуючи запасти у велике перебільшення, сказати, що є співвідношення — центральне для мандельштамовской концепції акмеїзму. Почему?

Напомним, що у свій ранній, доакмеистический період поет більше писав про природних пейзажах, ніж про архітектурних ландшафтах. Навколишня природа лякала й те водночас притягувала Мандельштама-символиста.

Я бачу місяць бездыханный И небо мертвенней холста;

Твой світ болючий і странный Я приймаю, пустота!

(«Слух чуйний вітрило напружує…», 1910).

Энигматическому світу природи (погляд зовні) у перших віршах «Каменя» протистоїть обжита, затишна кімната (погляд зсередини), предметний світ якої звичний і підвладний ліричному герою:

Вся кімната напоена Истомой — солодке лекарство!

Такое маленьке царство Так багато поглинуло сна.

(«Невыразимая сум…», 1909).

Вскоре після того як Мандельштам наприкінці 1911 року стало членом першого «Цеху поетів», а потім приєднався до акмеизму, у його віршах і статтях вперше з’явилися архітектурні мотивы.

Традиционно з століття, у століття природний хаос противопоставлялся архітектурному космосу. Серед актуальних для Мандельштама й у концепції вірші «Notre Dame» прикладів такого протиставлення — роман Ж. К. Гюисманса «Собор». П. Стейнер встановив, що це роман послужив однією з підтекстів мандельштамовского поетичного маніфесту акмеїзму 4. А ключовою для «Notre Dame» образ готичної душі перегукується з замітці В’ячеслава Іванова «Екскурс I. Про Верлена і Гейсмансе», вперше що у іванівської книзі статей «По Зіркам». Тут говориться у тому, що великий французький декадент «показав вперше, під лупою своєї підвищену чутливість, найтонші тканини готичної душі» 5. (Нагадаємо, що собор Notre Dame згадується у Мандельштама саме на місці його юнацького листа до В’ячеславу Іванову, де обговорюється книга «По Зіркам»: «Ви дозволите мені спочатку — кілька роздумів про вашої книзі. Мені здається, її не можна оспорювати — вона чарівна і послуг призначена для підкорення сердець. Хіба, вступаючи під склепіння Notre Dame, людина розмірковує про правді католицизму і стає католиком з огляду на свого перебування під цими склепіннями? Ваша книга прекрасна красою великих архітектурних створінь і астрономічних систем») 6.

Но, мабуть, найбільш чітко протиставлення неорганізованою природи жорстко структурованої архітектурі простежується у тому фрагменті передмови Валерія Брюсова до книжки учасника «Цеху поетів» Миколи Клюєва «Сосен передзвін» (1911) 7, у якому нами вважається майже головний політичний підтекст мандельштамовского «Notre Dame». Якщо заголовку клюевской книжки сосни метафорично уподібнені перезванивающимся дзвіницям, в брюсовском передмові Природа і архітектура жорстко розведені (причому клюевская поезія, зрозуміло, віднесена до природного полюса): «Прекрасні гігантські готичні собори, яких багато будувалося низку століть, за одним, глибоко обдуманого плану. Потужні колони вставали там, де їм зазначив бути задум художника, важкі каміння, нагромаджуючи між собою, утворювали легені склепіння, і ціле понині вражає нас своєї закінченістю, стрункістю, домірністю всіх своїх частин. Але прекрасний і дикий ліс, розросле, абияк, по галявинами, по схилах, по байраками. Нічого у ньому не передбачено, не вирішено заздалегідь, на кожному кроці чекає несподіванка — то вигадливий пень, то давно повалившийся, оброслий мохом стовбур, то випадкова лучка, але у ньому є сила і принадність вільної життя Поезія Н. Клюева справляє враження цей дикий, вільний ліс, який знає ніяких „планів“, ніяких „правил“. Вірші Клюєва виростали теж „абияк“, як виростають дерева в бору» 8.

Переклички мандельштамовского вірші з брюсовским передмовою здаються разючими. І де він оспівані «готичні собори». І де він «важкі каміння», підпорядковуючись «задуму художника», утворюють «легені склепіння». Так само разючим перебувають у результаті неподібність поглядів Брюсова і Мандельштама на співвідношення природи й архітектури. У Брюсова «дикий ліс», у якому ніщо «не передбачено, не вирішено заздалегідь», постає антиподом готичних храмів, що будувалися «низку століть, за одним, глибоко обдуманого плану». У Мандельштама «стихійний лабіринт, незбагненний ліс» описаний як органічна частина готичного собору, у пристрої якого все підпорядковане «таємному плану».

Ключом до розумінню співвідношення архітектури та природи в Мандельштама-акмеиста можуть послужити початкові рядки його вірші 1914 року, де, між природою, і архітектурою поставлений знак равенства.

Природа — хоча б Рим і відбилася в нём.

Мы бачимо образи його громадянської мощи В прозорому повітрі, як і цирку голубом, На форумі полів й у колонаді рощи.

В природі, відповідно до оптимістичній концепції Мандельштама, ніщо не влаштовано «як потрапило», але ще підпорядковане «таємному плану» Архитектора-Создателя. Природа є відбиток, продовження культури. Позитивісти казали, що природа це храм, а майстерня. Символісти стверджували, що «Природа — храм» (заголовок вірші В’ячеслава Іванова). Мандельштам-акмеист думав, кожному слід свою справу: природа — це майстерня Творця; храм — це майстерня архітектора; вірша і віршована книга — це майстерня поета. Недарма у одному з мандельштамовских віршів 1914 року паралель «природа — архітектура» легко підміняється паралеллю «природа — поезія». При цьому Мандельштам знову вдається до «професійної» термінології, підкреслюючи структурну організованість поезії, її підпорядкування «таємному плану» (відзначимо в дужках, у цьому вірші, як й у «Notre Dame», виникає тютчевско-паскалевский мотив тростини) 9.

Есть іволги у лісах, і гласних долгота В тонічних віршах єдина мера.

Но тільки разів у року буває разлита В природі тривалість, як і метриці Гомера.

Как б цезурою зяє цей день:

Уже вранці політичний спочинок і важкі длинноты;

Волы на пасовище, і золота лень Из тростини витягти багатство цілої ноты.

Подобная точка зору світоустрій дозволила Мандельштаму на кілька днів звільнитися від цього лякаючого відчуття хаосу нашому житті, яка переслідувала автора вірші «Notre Dame» в юности.

Поэтому не має дивувати, що Мандельштам дав своєї дебютної книзі віршів «архітектурне» заголовок «Камінь», яка прийшла початковий, «природний» варіант заголовка — «Раковина».

Примечания

1 Серед численних робіт про мандельштамовском вірші «Notre Dame» особливо виділимо такі: Steiner P. Poem as manifesto: Mandelstam’s «Notre Dame» // Russian Literature. Amsterdam, 1977. T. 5. Vol. 3; Кантор Є. У теплокрылатом повітрі картин. Мистецтво і архітектура у творчості О. Э. Мандельштама // Літературний огляд. 1991. № 1; Гаспаров М. Л. Поет й суспільство: дві готики і двоє Єгипту поезії О. Мандельштама // Збережи мою мова. Вип. 3. Частина I. Публікації. Статті. М., 2000.

2 Так ця добірка охарактеризована у листі Н. С. Гумилёва до В. Я. Брюсову від 28 березня 1913 року. Див.: Листування з Н.С.Гумилёвым/Вступ. стаття і коммент. Р. Д. Тименчика і Р. Л. Щербакова. Публікація Р. Л. Щербакова // Літературний спадщину. Т. 98. Валерій Брюсов і його кореспонденти. Кн. 2. М., 1994. З. 75.

3 Brown З. Mandelstam. Cambrige, 1973. P. 189.

4 Див.: Steiner P. Poem as manifesto: Mandelstam’s «Notre Dame». Р.243.

5 Цит. по: ИвановВ.И. Образ та машкари Росії. Естетика і літературна теорія. М., 1995. С. 136.

6 Мандельштам Про. Еге. Тв.: У 4 т. М., 1997. Т. 4. З. 14.

7 На обкладинці книжки Клюєва — 1912 рік, хоча вийшла вона у листопаді 1911 года.

8 Цит. по: Брюсов В. Я. Серед віршів. 1894−1924. М., 1990. З. 376.

9 Докладніше звідси мотиві в «Notre Dame» див.: Гаспаров М. Л. Поет й суспільство: дві готики і двоє Єгипту поезії О.Мандельштама. С. 28.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.