Клиническая психологія: предмет, завдання, види диагностики

Предмет і завдання клінічної психологии.

Клиническая (медична) психологія — це галузь психології, головними завданнями якої є вирішення питань (як практичних і теоретичних), які стосуються попередження, діагностиці захворювань, і патологічних станів, і навіть до психокоррекционными формами впливу на процес одужання, реабілітації, рішенням різних експериментальних запитань і вивченню впливу різних психічних чинників на форму і течія різноманітних захворювань. Предметом клінічної психології вивчення механізмів і закономірностей виникнення стійких дезадаптивных станів. Т.а., можна сказати, що клінічна психологія займається діагностикою, корекцією і відновленням рівноважного співвідношення індивіда та її життя, з урахуванням знання виникаючих дезадаптациях.

Виды діагностики. Негативна і позитивна діагностика: зміст і цели.

Вся діагностика, застосована клінічної психології ділиться на позитивну і негативну. Негативна — це вид досліджень, застосовуваних що за різних станах порушеннях як психічного, і соматичного здоров’я, метою якого є постановка діагнозу, виявлення патологічних механізмів функціонування, акцентуаций тощо., диференціація їхню відмінність від інших, схожих порушень та станів. Результати негативної діагностики застосовують у психіатрії (великий й малої), нейропсихології, психокорекції і мн. ін. Позитивна діагностика використовується виявлення особистісних (індивідуальних) особливостей психіки людини, характеру перебігу для її психічних функцій та інших. Дані, отримані у тому вигляді діагностики, застосовні у багатьох прикладних сферах (наприклад при різних профессионально-трудовых експертизи, індивідуальному і груповому консультуванні і т.п.).

Условно, все виды/типы діагностик, які у рамках клінічної психології, можна розділити на: 1. Клінічні. дифференциально-диагностическую. топическую 2. Діагностику структури та рівня вираження порушень психічної функції 3. Діагностику особистих якостей пацієнта 4. Діагностику аномалій розвитку на дитячому віці 5. Експертизи. військово-лікарську. врачебно-трудовую. судовопсихіатричну 6. Медико-педагогическую 7. Реабілітаційну 8. Психокоррекцию.

Оскільки психопатологічні прояви є результативне вираз прихованих змін складних мозкових процесів, то розкрити характер що у основі порушень мозковий діяльності не можна на основі аналізу цих появ. Внаслідок цього стало вивчення закономірностей порушення мозкових процесів, структури та природи психічних захворювань, і патологічних станів мозку всіх рівнях в т. ч. і методами психології. Т.а., экспериментально-психологическое дослідження має запитання як порушено протягом (структура) самих психічних процесів. У вивченні конкретних аномалій розвитку особи і недорозвинення психіки основні завдання психологічних досліджень пов’язані з виявленням тих основних компонентів психічної діяльності, недорозвинення чи аномалія яких обумовлює формування патологічної структури психики.

Как правило психологічні методи, використовувані з метою діагностики є розумові і практичні завдання, запропоновані хворим в вигляді різних комбінацій залежно від конкретних цілей діагностики. Так, для виявленні стомлюваності використовують рахунок по Крепелину, метод відшукання чисел; для виявленні патології пам’яті - тести на заучування словцифр, опосередковане запам’ятовування з допомогою зорових образів й інших. Існує й безліч як патопсихологических і нейропсихологических методик вивчення розладів промови, сприйняття, праксиса та інших. Всі ці методики спрямовані переважно на виявлення інтелектуальних, мовних, перцептивных тощо. розладів, а можливості экспериментально-психологического виявлення симптомів зміни властивостей особистості (емоційних, мотиваційних та інших.) більш обмежені. Поруч із переліченими вище завданнями ці методи грають В. Гвоздицький і самостійну роль розпізнанні і діагностиці низки психічних, неврологічних і соматичних захворювань. І тут вони є продовженням і доповненням клінічного аналізу психічного чи соматичного статусу хворого, а розширюють можливості цього анализа.

Одним з основних та найбільш плідних шляхів розвитку клінічної психології є експериментальне вивчення закономірностей зміненого перебігу психічних процесів що за різних патологіях мозку. Цей підхід характеризується такими критеріями: 1) експериментальні методики не уніфіковані, а є спрямованими на вивчення порушень певного виду патології психіки (наприклад метод формування штучних понять) 2) ці методики будуються за принципом моделювання певних ситуацій, які від хворого виконання завдань, у виконання яких і було з’являються цікаві для експериментатора патологічні явища (наприклад метод винятку предмета).

Наряду з прицільним застосуванням діагностичних методів є і поширений підхід, заснований на використанні низки стандартизованих методів (опитувальників, тестів тощо.). Ці методи не зв’язані вивчення структури самих психічних процесів, а спрямовані на встановленням і визначення виразності властивостей і особливості психіки та інших характеристик. Умовно їх поділяють на інтелектуальні (наприклад метод Біне, методика Векслера) і особистісні (тест Роршаха, ТАТ і др.).

Снежневский «Посібник із психиатрии».