Выход у великих мережевий світ

Выход у великих мережевий мир

Наталья Дубова.

Летом 1990 року почала діяти загальнодоступна комп’ютерна мережу Relcom. Спочатку це був невеличка в масштабах мережу, об'єднала розроблювачів і користувачів вітчизняних Unix-систем. Але вже у другій половині серпня 1990 року через Фінляндію був встановлено зв’язку з європейської мережею EUnet отже здійснено перший вихід Internet. Мережа Relcom започаткувала мережному буму, охопило країну кілька років.

Возникновение мережі Relcom (RELiable COMmunications), звісно, був випадковим. Її появі передувала майже десятилітня історія освоєння Unix процес формування співтовариства радянських користувачів цієї ОС. У 1982 року співробітники одній з лабораторій Інституту атомної енергії їм. І. У. Курчатова почали працювати над власним варіантом Unix. Діалогова Єдина Мобільний Операційна Система — ДЕМОС — призначалася для перенесення Unix на вітчизняну обчислювальну техніку, що або принципово відрізнялася від світових рівнів, або дуже відставала своїх західних аналогів. ДЕМОС встановлювали на РМ, ЄС, «Ельбрус», «Электронику-1082». Операційна система ДЕМОС зіграла досить важливу роль популяризації Unix й у появу у країні співтовариства «юниксоидов», що й становило 1990 року основу клієнтів мережі Relcom.

В 1989 року роботи з підтримання ОС ДЕМОС були забезпечені комерційної діяльністю: кооператив з тим самим назвою зайнявся установкою локальних мереж, і продажем комп’ютерна техніка. Так перші фінансові передумови розгортання мережі. А технологічної основою стало расширяющееся використання Unix-компьютеров, у яких закладено підтримка мережного взаимодействия.

Так що умови до створення мережі Unix-машин були. Влітку 1990 року мережу Relcom зв’язала 15 вузлів, переважно академічні наукові центри у Москві, Новосибірську, Ленінграді. Досить швидко добралися і по східних околиць країни, підключивши Камчатку. Здебільшого мережу базувалася на звичайних телефонних лініях. Користувачі Relcom з’явилася можливість спілкуватися друг з одним по електронної пошти і з допомогою телеконференцій Usenet. Творці Relcom віддавали усвідомлювали у цьому, що масової мережу стане лише тому випадку, якщо буде доступна як Unix-системам, а й ширящейся армії користувачів персональних комп’ютерів. Тому відразу Андрієм Черновим був написано поштовий клієнт для MS-DOS. За статистикою вже 1992;го року переважна більшість організацій, підключених до Relcom, використовували ПК з урахуванням 286-го процесора.

С початку ставку робили з перспективи доступу в Internet, у Relcom було організовано доменні адреси, щоправда, першому етапі поверх протоколу UUCP, а чи не IP. Торішнього серпня з питань міжнародної телефонній лінії вдалося виходити зв’язку з Гельсінкі і тим самим підключитися до неї EUnet, основний європейської складової Internet. Перший вихід великий мережевий світ супроводжувався переговорами недавно створеної Радянської асоціації користувачів Unix (SUUG) включення на європейського асоціацію EurOpen, що була власником EUnet. Влітку 1992 року Relcom була як національний ділянку мережі EUnet, але півтора року тюремного через EUnet/Relcom подолала існуючий раніше ембарго і став офіційної частиною Internet, зареєструвавши ув американській опорною мережі NSFNET. Новий домен ru почав поступово тіснити домен su, існуючий вересня 1990;го.

Поначалу користування Relcom була безплатна, але вже кінцю 1990 року мережу перевели на комерційну основу. Розвиток мережі йшло дуже все швидше, і до 1992 року Relcom охоплювала вже близько 400 організацій всій країні. Валерій Бардин, одне із творців Relcom, згадує, що спочатку 90-х був такого моменту, коли за часткою підключених до мережі машин загальному парку ЕОМ Україна випереджала США. Першу хвилю абонентів Relcom природним чином склали наукові організації — Академія наук, НДІ, університети. Потім у мережу пішли комерційні структури — спільні підприємства, приватні компанії. У період російського біржового буму переважна більшість бірж працювало в Relcom, і коли частина з них лопнули, мережні вузли збереглися.

Сеть Relcom з її, крім і щодо оплати час користування, не регламентованими можливостями спілкування людей друг з одним була, безумовно, породженням епохи гласності. Закриті мережні канали в західний бік існували і зараз, та про вільному обмін інформацією через мережу тоді неможливо було мови. Торішнього серпня 1991;го Relcom у сенсі стала право на захист демократії та свободи. Мережа залишилася однією з небагатьох каналів, якими вся країна та світ могли впізнавати про події. Вона стала оперативно переведена в режим всесоюзної телеконференції — з Москви до регіони йшли репортажі про події Білого дому, назад пересылалась з’явилася інформація, як розгортаються події на місцях. Одночасно цей потік транслювався на Запад.

Рассказ перші кроках Relcom неповний без імен тих, хто такі кроки робив. Але й перелічити всіх неможливо — до початку 90-х в «Демосі» тоді працювало близько 70 людина. І все-таки мушу згадати як-от Вадим Антонов, провідний програміст «Демосу», автор програми генерації назв, що й видала скорочення Relcom; Валерій Бардин — ідеолог «Демосу», одне із ініціаторів створення акціонерного товариства «Релком» (нинішнього року Бардин став лауреатом Intel Інтернет-премії у номінації «Річ усього життя»); Дмитро Володін, разом із Антоновим запустив Першого каналу в Internet; Олексій Руднєв, головний системний адміністратор Relcom. Для російської Мережі ці імена стали майже легендарними.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.