Развитие морського флоту від X остаточно XVII століття

Развитие морського флоту від X остаточно XVII столетия.

Ослаблена зі смертю Альфреда і знову испытавшая нападу Норманнов і Датчан, Англія від часу підкорення її Вільгельмом Завойовником, у другій половині XI століття, робиться знову могущественною. Через 100 років, Річард Левине Серце, вчинивши з Філіпом французьким хрестовий похід проти невірних, морем вирушили у Палестину. У вперше британський флот залишив свої берега для далекого, втім прибережного плавания.

Хоча перехід від галер до судів великих розмірів робиться особливо помітний не колись чотирнадцятого, але вже цей час з’являються спроби до підвищення судів, вивищенням корпусу, на початку для великого приміщення людей, потім для установки машин, метавших камені. У флоті Річарда перебувало кілька збільшених судів. Чудово, що, вирушаючи у це плавання. Річард видав, скільки відомо, перше законоположення підтримки порядку на флоті.

На початку XIII століття Англія оголосила й вимога щодо отдании почесті британському прапора, під час зустрічі у її водах. Будь-яке судно, яка відмовилася від виконання цієї вимоги, оголошувалося законним призом, навіть тоді коли нація, якої належало це судно, лежить у світ із Англією.

У 1286 року в вперше звання Адмірала Англійських морів, у тому року вперше згадується про Адміралі Франції. Втім, жоден з цих країн не мало ще власного флоту: Франція, у разі потреби вдавалася до найму судів, теж робила і Англія, але у доповнення до своїх комерційним судам, котрі збиралися в британських портах на випадок війни. У 1268 року, в царювання Людовіка IX, Франція, готуючись до висадки до Англії, найняла, ніби між іншим, п’ятнадцять великих судів у Венеціанської республіки. З збереглися договору найманні цих судів, видно, що троє фахівців з них мали від 110 до 100 фут довжини по палубі і південь від 40 до 25 фут ширини. Довжина інших дванадцяти була 70 фут, а ширина 18 фут. Англійські ж суду місткістю не перевищували 80 тонн. Про розмірах галер можна судити з величині вітрил, напр. на вітрило англійської королівської галери вимагалося 200 ярдів парусини.

У 1339 року французьким королем Філіп Валуа спорядив проти Англії значний флот, що був большею частиною з судів, найнятих у Генуезців. Флот противника його Едуарда III перебував у той час з 730 судів; але у складі їх 25 з 90 людьми екіпажу належали уряду, інші були найняті чи зібрані із різних портів королівства. Отже, як у це час, і у продовження двох наступних століть, англійська морська сили містилися не так на рахунку уряду, але з екіпажем виставлялися, у разі потреби, приморськими містами, у кількості, сообразном із торговим значенням кожного порту. Вдалі дії Едуарда III на довго позбавили Францію звання військової морської нації.

На початку XIV століття введений у правове вживання кермо, в заміну двох великих веселим, які прикріплюються досі до обох сторонам судна.

Винаходи компаса і пороху, ознаменовавшее з цього століття, представляє епоху історія мореплавання. Втім вплив першого винаходи не породило таких швидких б у кораблебудуванні, які пішли після відкриття другого. Непереконливість галер виявилися при плаванні в Атлантиці, і ще XIII столітті верфі Генуї і Венеції займалися постройкою судів збільшених розмірів, у разі попиту іноземцями. Порох, майже негайно яка у вживання, ще більше сприяв, до підвищення розмірів судів.

З цього часу з’являються морехідні суду різних найменувань, точне визначення яких залишається неможливим. Нави, служила загальним вираженням великого морехідного судна, галеон, каррак, каравела, когъ тощо. буд. видаються бойовими судами під назвою кораблів і вантажними для віддалених плавань.

Про величині і форм судів на той час можна судити не інакше як у збережені медалях, скульптурним творам і з грубим картинам. Дані ці так жалюгідні, що з багатьох відносинах скоріш затемнюють, ніж усвідомлюють справа. Не дивлячись усе це, можна вивести майже безсумнівну висновок, що англійські суду, які називались кораблями, за царювання Едуарда III, були коротше галер і мали носа цікавими й корму значно піднесеними проти середині судна, яке у цій представляло вид дуже подібний з півмісяцем. Судна, большею частиною, були одномачтовые; дві щогли чи більше представляли рідкість. Рета з квадратними вітрилами, спускалися на палубу щоразу, коли судно ставало на якір, слідстві цього оснащення була проста. Мистецтво лавировки, чи плавання інакше і з прямим попутним вітром, є надбання вже часів наступних.

У XV столітті Англія починає брати участь у торгівлі Середземного моря. У 1458 року її суду досягають Леванту, головного ринку на той час, що у руках Венеції й Генуї. Маючи значними комерційними флотами, республіки ці готували діячів у ролі майбутніх важливих географічних відкриттів, не передбачаючи, що наслідки для їхніх, разом із послугами, зробленими світу і коштами до підвищення інших націй, змусять вони самі до остаточному падіння. Тут починається піднесення Португалии.

Вільна від політичних заворушень, не любляча війни, крім випадків, які забезпечують безсумнівну вигоду, Португалія поривалася виходу з безвісного становища. Досягнення цієї мети вона мала двома способами: торгівля й несподівані відкриття. Останнім особливо сприяло її географічне розташування. Обережно направилася вона за обом і пошуки її увінчалися.

Наприкінці 15 століття португальський мореплавець Бартоломій Диазь обігнув величезний мис, названий на згодом мисом Доброї Надії, але спочатку відомий під назвою Cado Tormento. Це було провісником ще більше важливого відкриття, саме шляху до Індію, зробленого Васко де Гама в 1498 року, і «відкриття Бразилії Кабралем в 1500 року. Португальські галеони покрили Атлантичний океан, прапор Португалії урочисто розвивався вздовж берегів Індії, майже зустрічаючи суперників у великої та прибутковою торгівлі. Це тривало остаточно XVI века.

Завоювання Португалії Філіпом II королем іспанським понесло такий рішучого удару її флоту, що й згодом, по звільнення від чужоземного ярма, не міг знайдено й частини колишнього свого блиску. Втім, знищення флоту ніякої буде настільки швидким, як поневолення країни: перша ескадра «непереможної армади» 1588 року полягала вся з португальських судов.

З відомим результатом цієї експедиції помрачилась своєю чергою слава Іспанії, початок 1492 року відкриттям Америки Колобом Відкриття южно — Американського континенту представило неважкий шлях до покійним і беззахисним володінням Мексики і Перу. Збагачена майже раптово з цього приводу свої жертви, Іспанія не досягла проте лише панування, а й навіть почесного місця у сім'ї європейських держав.

Далекі подорожі, предпринимавшиеся в результаті 15 століття, удосконалюючи мистецтво мореплавання, надали послуги і корабельної архітектурі. Так було в Португалії, в царювання Іоанна II, під час будівництва судів, призначених до експедиції Васко де Гама нових відкриттів, звернуто була особлива увагу, щоб суду ці мали міцністю, достаточною для боротьби з бурхливими морями, представляли мета плавания.

Частина Німеччини, яка згодом чільне місце історія мореплавства під назвою Голландській Республіки, володіючи на початку невеликим земельною ділянкою, в продовженні XI і знання кількох наступних століть обмежилася дуже скромними відносинами на море, послужившему найголовнішим джерелом на її добробуту. Частина розвитку мореплавства півночі належить Ганзейскому союзу, попереднику Голландії, яка височіла принаймні занепаду першого. Що Виникла у другій половині XII століття, з ініціативи міста Бремена і вважав у собі до осмидесяти міст, союз охопив світову торгівлю, де соперницею його були лише Венеція і Генуя й у продовженні довгого часу змушував трепетати сусідів та шукати в собі дружнього розташування. Судна його, дуже часто різнилася інших своїм величиною, вживалися на службу країн наймогутніших. Дотримуючись, втім, помірної, зваженою політиці, союз задовольнявся вигодами, що уявлялися від торгових підприємств, і уникав війни до нагальну необхідність. Проте, рівнини Сирії неодноразово зрошувалися кров’ю членів спілки, що у хрестових походах, а половині чотирнадцятого Союз у війні з Вольдемаром III королем Данії.

Віддалені часи, у якому Данія, виробляючи морські набіги, користувалася славою першої морехідної держави до світлі, минули безповоротно. Постійна суперниця Швеції, вона подібно останньої занесла небагато чудового у літописі флотів. Ще на початку XVI століття шведський флот дуже мало поважали в Балтиці. Значення його посилилося лише у царствовании ГуставаАдольфа і Карла XI. У історії дотского флоту. Чільне його місце займає царювання Християн, а IV.

Порівнюючи найвірніші з дійшли до нас зображень галери і спадкоємця її галеона, каже історик корабельної архітектури Чар ноку, можна, без труднощів, визначити поступовий перехід з першої до останнього. Першим крок з запровадження в вживання знарядь, були значні піднесення борту, що особливо помітно у результаті XV століття, коли запроваджені гарматні порти, винахід яких, приписувану французькому кораблестроителю Descharges, в царствовании Людовіка XII, дозволило додати один груд і призвело до за собою збільшення калібру знарядь злочину і зміна системи озброєння судів артиллериею, зосередженого досель, як у галерах, переважно у носі і кормі.

Продовження кривою, котра утворює підводну частину галери, за багатьма причин було визнано незручним і вкрай небезпечним визначення надводному частини. Для запобігання цього, будівельники всіх країн впали до іншої дивну помилку, суживания судів притягнули до горі настільки, що верхня палуба представляла їх ледве наполовину найбільшої ширини частині судна. Здійснення цієї думки, безперечно, мала певний грунт, у певних межах, доведено до крайності Венеціанцями, яких перейшла інших народів, особливо Испанцам.

Генріх VIII, який вступив на престол в початку XVI століття чудову епоху для англійського флоту, був ревним послідовником Венеції. Попередник його Генріх VII поклав початок будовою судів з цього приводу Уряди, замість що існувала в продовженні два століття системи найму судів тимчасово у іноземців та конскрипції в своїх портах. Great Harry був першим англійський корабель, побудований у своїй государі, і обійшовся уряду до сорока тисяч футів. Прикладене зображення цього корабля, краще будь-якого описи показує ступінь мистецтва, як в кораблебудуванні, так й у мореплаванні. При високому корпусі і надзвичайної вузькості щодо довжини, він повинен піддаватися небезпеки перекинутися від невеликого удару хвилі, або за ухилянні від фордевинда. Повинно, проте, не забувати, що мореплавці на той час було невідомо іншого курсу. Судна зовсім або не мали вітрил, з допомогою яких можна було б тримати ближчі один до вітрі, доже коли б які створили корпусу то дозволило. Принципи кораблебудування й стосунку головних размерений свято передавалися з їхньої непогрішності. Подібно галерам Стародавнього Риму, суду цієї епохи були дуже довгі, вузькі і високі, дуже нестійкі, і, отже, безперервно піддавалися випадковостям. Можливість плавання за цих умов була б непонятною, коли ми б було невідомо що ухвалою суду з портів лише у літні місяці і робили плавання не інакше як із попутному вітрі.

Great Harry майже половину XVI століття був Левианом англійського флоту; він вміщував в себе до 1000 тонн; екіпаж їх у 1547 році перебував з 301 — го матроса, 50 канонірів і 340 солдатів. Він мав 19 мідних знарядь злочину і 103 чавунних. Втім, значної частини останніх по калібру своєму може бути не заслуговували гучного назви гармати. Тут до речі, що виливок мідних знарядь почалася інших країн. З 1547 року почали відливати чавунні гармати. У 1550 року, при зворотному взяття французами Булони, вперше вживали металеві ядра замість каменных.

Збережений зображення доводять, за винятком деяких прикрас, іспанські кораблі на той час цілком нагадували Gary Harry.

Про Франції як морську державу зустрічається дуже обмаль відомостей до третього року царювання Генріха VIII, короля англійського (1512 р.). При яка розпочалася цей час війни з Англію, Франція спорядила флот, що з 36 судів. Адміральський корабель Cordelier представляється сильним бойовим судом на той час, але й розміри ні число знарядь її невідомі. Чудово що він злетів в повітря разом із сцепившимся з нею англійським кораблем Sovereign.

Релігійні усобиці, виниклі потім мови у Франції, багато завадили розвитку її флоту, який пожвавився лише наступного столітті під впливом Рішельє і Якщо ж Бера.

З царювання Генріха VIII, англійський флот починає складати окреме установа: король визначив платню всім морським чинам і з цього часу утворився постійний клас морських офіцерів; попри те, розвиток флоту йшло досить повільно. У 1589 року англійський флот, приготовляясь до війни Іспанією, складалася з 146 судів. У тому числі лише 6 належали уряду.

У 1554 року, в Англії виявляють спроби обшивати підводну частину судів свинцем. У 1566 році в берегів Англії уведено підрозділи до вживання бакени та інші морські предостерегательные знаки.

Повстання Нідерландів, наступні нинішнього року, поклало підставу нідерландським морським силам. Почавшись діями ватергейзов проти іспанських судів, нідерландський флот о пів наступного століття досяг таких розмірів, що Голландія могла розпочати війну з Англией.

За всього цьому, в продовженні XVI століття, мистецтво кораблебудування стояло одному спільному переважають у всіх європейських морських державах, і одне з їх ще не заявила особливих удосконалень, що породили згодом стільки різних систем. Іспанія та Португалія запозичували усе в Венеції, біля її ж майстрів навчалася Данія та інші північні держави: навіть Англія здавна оспаривавшая декларація про панування в морях, не соромилася вдаватися до порад італійців. Тільки дрібні суду зберегли форми галери, до судів ж великих рангів потворне освіту надводному частини, з большою гину всередину, було однаково прийнято всіма країнами: до цього приєднувалася видатна вперед носову частину, зазвичай украшаемая фигурою. Характер цієї фігури і орнаменти, покрывавшие корму, служили майже єдиним зазначенням визначення нації, до котрої я належав корабель. У втім тоннажність і бойова сила були різними: військові суду Іспанії і Португалії хіба що намагалися підтримувати першість, яким держави мали домагання щодо інших. Не варто XVI століття що з їх судів мали до 800 знарядь. Найбільші англійські суду на той час носили трохи більше 50 знарядь злочину і мали їх ледве наполовину водотоннажності іспанських кораблів першого класу. Датчани й інші північні держава були ще помірні. Бурхливий час, настільки часте в північних широтах і малі входи до порти Голландії, Швеції та Данії, ймовірно вказували межі за які слід було переступати. Умови ці, найбільше ощутительные для голландців, разом із політичною метою, породили особливий рід судів інших націй, великою кількістю знарядь злочину і меншим поглибленням, зумовленим большею шириною і пласкими формами.

У літописах другої половини XVI століття згадується шведському кораблі надзвичайної величини (168 анг. Фут, довгі і 43 фути ширини), згорілому під час битви з датським флотом в 1564 р. корабель цей був озброєний 173 знаряддями, але інші були фальконети.

Запровадження третього низки знарядь належить іспанцям. Перший 3-х-дечный корабель Філіп побудований ними на 1591 року.

Англія не поспішала брати з Іспанії; в продовженні всього царювання Єлизавети, суду королівського флоту не збільшився у розмірах і втрачає за списками 1603 г. видно, що й 42 судів, які становлять королівський флот, лише 2 корабля мали 1000 тонн.

З XVII століття з’являються суду вже без високих надбудов носі і кормі; за цим знищився звичай поміщати щодо одного й тому самому деці гармати різних калібрів. З тієї самої часу закінчується беззвітне наслідування і пробуджуються самостійні початку; в 1610 г. пушен корабель Royal Prince, у якому англійські кораблебудівники що його теорію, що кругла чи криво образна форма набагато краще задля подолання опорів схвильованого моря, ніж те освіту, якому йшли сучасні суперники Англії. У 1637 г. побудований перший англійський трьохденный корабель The Sovereign of the Seas. Якщо вірити яке збереглося зображенню, зробленому Вандевельдом, то це вже морехідне судно, з відповідним озброєнням, дозволявшим плавання і за бічному вітрі. Як здається, корабель з перших, у якому застосований бувальщина складовою рангоут, введений Англії тільки з 1640 року.

Тим більше що до виявлення цих змін у форми і вигляді військових судів, купецьке мореплавання зробило вже неабиякі успіхи в корабельної архітектурі. З половини XVI століття між торговими судами з’явився особливий типфрегат, який відрізнявся найкращими якостями порівняно коїться з іншими. Отримавши початок у Середземному морі як ходкою шлюпки, трохи більше 35 фут. Довгі, рухалася на веслах й під вітрилами, фрегати вживалися в призначеннях, вимагали швидкості, і навіть були на великих кораблях. Збільшені у розмірах та покриття палубою, їх прийнято були спочатку мови у Франції і з’явилися у Англійському каналі, вже зовсім не мимохідь на прототип. Наймані для військової служби, вони озброювали верхню палубу знаряддями малого калибра.

При підготовці даної роботи було використані матеріали з сайту internet.