Термінова допомога студентам
Дипломи, курсові, реферати, контрольні...

Функції держави

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Культурне й науково-технічну співпрацю ввозяться різні форми і різних міждержавних рівнях. У ООН таку співпрацю координують спеціалізовані установи питанням освіти, науку й культури (ЮНЕСКО7), Міжнародна агенція з енергетики (МАГАТЭ8) та інші. Конкретні ж запитання науково-технічного співробітництва вирішуються з урахуванням двосторонніх чи багатосторонніх договорів між державами, і навіть… Читати ще >

Функції держави (реферат, курсова, диплом, контрольна)

План.

н/п.

№ страницы.

1.

Поняття функцій держави й їх классификация.

4−5.

2.

Основні внутрішні і його зовнішні функції государства.

2.1.

Внутрішні функції государства.

2.1.1.

Економічна функция.

5−6.

2.1.2.

Соціальна функция.

6−7.

2.1.3.

Функція фінансового контроля.

2.1.4.

Функція охорони правопорядка.

2.1.5.

Природоохранительная (екологічна) функция.

2.2.

Зовнішні функції государства.

2.2.1.

Взаємовигідне співробітництво коїться з іншими государствами.

2.2.2.

Міждержавне економічне сотрудничество.

2.2.3.

Співробітництво у політичному области.

2.2.4.

Культурне й науковотехнічне сотрудничество.

2.2.5.

Співробітництво у сфері охорони навколишнього среды.

3.

Функція Ізраїлю і його взаємозв'язок коїться з іншими функціями государства.

3.1.

Оборонна діяльність государства.

3.1.1.

Зміцнення оборонної мощі страны.

3.1.2.

Повсякденне вдосконалення Збройних Сил, постійне підвищення його боєздатності і боеготовности.

3.1.3.

Охорона державних границ.

3.1.4.

Організація громадянської обороны.

10−11.

3.1.5.

Військове навчання запасу збройних сил.

3.2.

Зв’язок функція Ізраїлю іншими функціями государства.

3.2.1.

Взаємодія функції Ізраїлю з економічної функций.

3.2.2.

Взаємодія функції Ізраїлю із соціальної функций.

3.2.3.

Взаємодії функції Ізраїлю з функціями охорони правопорядка.

4.

Форми здійснення функцій государства.

4.1.

Законодавча деятельность.

4.2.

Управлінська, чи виконавча, деятельность.

4.3.

Судова деятельность.

4.4.

Контрольнонаглядова деятельность.

4.5.

Правотворческая деятельность.

4.6.

Правозастосовча деятельность.

4.7.

Оперативновиконавча деятельность.

4.8.

Правоохоронна деятельность.

4.9.

Організаційнояка регламентує деятельность.

4.10.

Організаційногосподарська деятельность.

4.11.

Організаційноідеологічна деятельность.

Вывод.

Список, використовуваної литературы.

1. Поняття функцій держави й їх классификация.

Для позначення основних, найважливіших напрямів діяльності держави, у яких проявляється його соціальне призначення застосовується термін «функції держави». основні напрями діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади у правову державу мають загальну природу. Їх першорядною метою є забезпечення гармонійної життєдіяльності общества.

У функціях держави виражається його сутність, роль, яку грає у рішення основних питань суспільного розвитку і насамперед у посвідченні різноманітних інтересів населення. Функції держави встановлюються залежно від основних цілей, завдань, які державою у тому чи іншому етапі її розвитку, і є засіб цих завдань. Зміст завдань держави визначається різними внутрішніми зовнішніми чинниками. Так, кризові явища у економічній життя в країні вимагають концентрації зусиль держави, усіх її органів на розв’язанні економічних завдань. Зростання злочинності змушує держава своєчасно робити серйозні практичні дії з посиленню боротьби із нею, виявлення й усунення про причини і умов, що її порождают.

Державні функції характеризуються деякими загальними чертами:

1. Зміст кожної функції держави складається з сукупності однорідних аспектів державної діяльності. Подібні боку державної діяльності об'єднують у одну функцію з специфіки й правничого характеру тих громадських відносин, куди вони воздействуют.

2. На відміну від функцій численних державні органи (фінансових, народної освіти, прокуратури), спеціально виділені на певної діяльності, функції держави охоплюють його у цілому. Сказане не применшує значення окремих органів у виконанні певних функцій держави, оскільки інколи ці органи грають провідної ролі у вирішенні основних цілей держави (наприклад, провідна роль Збройних Сил у виконанні функцій Ізраїлю від нападу ззовні). Отже, функції держави необхідно відрізняти від функцій його окремих органів. Якщо функціями держави відповідають основним, суспільно значимим напрямам своєї діяльності, яким підпорядкована робота всього державної машини та кожного з його органів, то й далеко не в функціях окремих державні органи позначається соціальне призначення та сутність государства.

3. Функції держави носять комплексний, збірний характер. Вони втілюється зосередження зусиль держави щодо вирішальних, життєво важливих напрямах його внутрішньої чи зовнішньої деятельности.

4. Функції держави слід також відрізняти від видів державної діяльності, які можуть опинитися здійснюватися або спеціально уповноваженими те що органами, або структурними підрозділами різних органів держави. Видами державної діяльності є, наприклад, розслідування справ, митний контроль.

5. Функції держави не можна ототожнювати з формами і методами реалізації. Основними правовими формами здійснення функцій сучасної держави є правотворчество, исполнительнораспорядительная і правоохоронна діяльність. Держава відповідно до тими завданнями, які перебувають проти нього у тому чи іншому етапі розвитку, може використовувати методи переконання, заохочення чи примусу у тому різних поєднаннях. Конкретна ж функція держави є єдність змісту, форм і методів здійснення структурі державної влади, нерозривно що з даним напрямом діяльності государства.

Уся функціональна діяльність держави для досягнення генеральної мети: блага людини, його морального, матеріального й фізичного добробуту, максимальної правовій і соціальній захищеності особистості. Держава завжди має бути як верховний зберігач і захисник законних інтересів особистості. Через особистість держава сприяє громадському прогресу загалом, удосконалює і збагачує систему громадських отношений.

Отже, функції державице основних напрямів діяльності, у яких виявляється суть і соціальне призначення управління обществом.

Усі основних напрямів діяльності держави у залежність від цього у який життя вони протікають, поділяються на внутрішні і його зовнішні. Життя будь-якої сучасної суспільства ввозяться двох основних сферах: усередині країни та на міжнародної арене.

За тривалістю дії функції держави поділяються на постійні й тимчасові. Постійні функції здійснюються всіх етапах розбудови держави. Тимчасові ж функції припиняють свою дію з рішенням певної завдання, зазвичай має надзвичайних характер (до них належить, наприклад, ліквідація стихійного лиха, масштабних катастроф, антиконституційних выступлений).

2. Основні внутрішній і його зовнішні функції государства.

2.1. Внутрішні функціїце основних напрямів діяльності держави за управлінню внутрішньої життям суспільства. Класифікація внутрішніх функцій проходить за сферам діяльності держави. Кожне держава, незалежно від форми управління чи державного будівництва, вирішує ряд основних економічних, соціальних, охоронних і контрольних завдань. З іншого боку, нині найважливішим завданням всіх демократичних держав є охорона довкілля. Відповідно до зазначеними сферами діяльності внутрішні функції держави поділяються економічну, соціальну, фінансового контролю, охорони правопорядку і екологічну (природоохранительную).

2.1.1. Економічна функція виявляється у виробленні і координації державою стратегічних напрямів розвитку економіки країни у найбільш оптимальному режиме.

У правову державу, функционирующем за умов ринкових товарних відносин, регулювання економіки ввозяться основному економічними, а чи не адміністративними методами. Для такої держави характерна воля і самостійність, власники, що забезпечують реальне рівність і, як виробників, і споживачів соціальних благ.

Існує дві основних економічних методу державного регулювання:

1) певна і жорстка політика, що дозволяє державі успіш-но розв’язувати його соціальні завдання, і навіть розподіляти частина національного доходу на цілях збалансованішого розвитку продуктивних сил общества;

2) створення найсприятливіших умов в пріоритетних галузях економіки, розвиток яких залежить дає найбільший зиск суспільству в целом.

Економічна діяльність сучасного правової держави має такі направления:

1) державного вплив економічну життя суспільства взагалі, виражену формуванні державою бюджету та взагалі контролю над його витрачанням; у складанні програм економічного розвитку на масштабі країни; у фінансуванні програм промислових і наукових благ для стимулювання виробництва. У державне регулювання економічних процесів беруть участь вищі й місцевих органів структурі державної влади, і навіть спеціалізовані учреждения.

Стимулюючий вплив на економіку надають і місцевих органів держави. Вони забезпечують приплив капіталу та розвитку бізнесу на підопічної території для одержання великих коштів на місцевих бюджетів. Підтримуючи підприємництво, залучаючи зважується на власну територію нових компаній, місцева влада в такий спосіб розвивають інфраструктуру, вирішують проблеми безробіття. Для з завдань використовується механізм податків, виділяються під будівництво земельні ділянки, випускаються облігації на фінансування нових производителей.

Економічна функції держава робить у основному залежить від регулятивних, стимулюючих, консультативних діях, але й у жодному разі над створенні розподільних чи заборонних механізмів. У сучасному громадянське суспільство лише господарські одиниці, і трудові колективи (виробники) можуть вирішувати, які органи державного устрою і господарського управління ним потрібні, у яких мають бути функції цих органів, скільки їм і поза які услуги.

2) Економічна діяльність держави виражається й у безпосередньому господарському керівництві державним сектором економіки (на державних підприємствах, у державних установах, закладах). Тут держава саме виступає власником коштів виробництва виробником матеріальних благ та надання послуг Методи його впливу економічних відносин, складаються цього сектора економіки, принципово немає загальних методів державного регулювання економічних процесів в стране.

2.1.2 Соціальна функція держави покликана забезпечити соціальну захищеність особистості, нормальних умов життю всіх членів товариства незалежно від своїх особистої участі у виробництві благ.

У правову державу розподіл матеріальних благ здійснюється і крім вільного еквівалентного обміну між виробниками споживачами. Її соціальна політика передбачає, по-перше, розподіл соціальних благ незалежно від трудового внеску до цілях забезпечення гідного рівень життя тим, хто з різних об'єктивних причин, не може повноцінно трудитися (хворим, інвалідам, людей похилого віку, студентам, дітям). По-друге, держава виділяє потрібні кошти до охорони здоров’я, культурний відпочинок, просвітництво, будівництво, будівництво житла, чітку роботу транспорту та зв’язку. Тим самим було забезпечується надійний захист реалізації цивільних прав на охорону здоров’я, відпочивати, житло, освіту, користування досягненнями культури, тобто соціальних прав, якими які повинні в обсязі скористатися всі громадяни государства.

Становлення соціальної правової держави проходить важкий шлях. Спочатку розвиток виробництва і збагачення суспільства веде до розшарування його за бідних і багатих. Формально проголошений рівність відтворює нерівність матеріальне, породжує криза й гострі соціальні конфлікти у суспільстві. І лише поступово правової держави набуває рис держави соціального, доповнює формальні гарантії вільного розвитку особи матеріальними гарантіями соціального захисту. А загалом сучасне правової держави гарантує реальний соціальний захищеність всім, хто у економічно невигідному становищі, і постійно збільшує асигнування на соціальні потреби від населення страны.

Тільки умовах волі народів і економічної самостійності виробників потребує матеріальних та духовних благ держава робить у змозі справедливу соціальну політику щодо населення страны.

2.1.3 Функція фінансового контролю виявляється у виявленні і свідомому урахуванні державою доходів виробників. За законом частину цих доходів у вигляді стягуваних податків направляють у до державного бюджету задоволення соціальних та інших загальнодержавних потреб. Держава здійснює за правильністю витрати налогов.

Вищий фінансовий контролю над статками і видатками є, як, прерогативою парламента1. На місцях цих функцій виконують місцевих органів структурі державної влади. В усіх життєвих державах широкими правами такого контролю мають міністерства финансов2.

Специфічні функції фінансового контролю здійснюють державні таможни3, які контролюють провезення тих матеріальних цінностей через державний кордон і стягують митні збори та ввізного мита. Грошовий збір із товарів хороших і майна, пропускаемых з-за кордону під медичним наглядом митних відомств, іде у дохід государства.

Ефективний фінансовий контроль дозволяє державі накопичувати певні засобу з метою їх використання у сфері общества.

2.1.4 Функція охорони правопорядкуце діяльність держави, спрямовану забезпечення точного і сповненого виконання її законодавчих розпоряджень усіма учасниками громадських відносин. У правову державу, де громадська та державна життя будується з урахуванням справедливих законів, інтереси суспільства, держави, особистості охороняються від будь-яких незаконних зазіхань. У центрі правоохоронних дій держави перебуває у першу чергу особистість, особистість як, члена суспільства, як вільний індивід, і навіть сама держава та її різні структури. Тому, охороняючи законні правничий та інтереси особистості, держава одночасно охороняє свої інтереси, інтереси всього общества.

Боротьба правопорушеннямиважлива, але з головна сторона правоохоронної діяльності держави. Держава покликана реально забезпечити, зокрема з допомогою спеціальних органів (суду, прокуратури тощо.), такий лад у життя, який повністю відповідав вимогам правових норм, закладених у них початкам волі народів і справедливості. Підтримування стабільного правопорядку у країнізавдання держави, всієї системи його органів. Примусова сторона державної діяльності поступово втрачає свої чинність при гармонійних, об'єктивно обумовлених економічних, політичних, соціальних і моральних відносинах громадян і держави. Вона перетворюється на правової порядок цивілізованого общества.

2.1.5 Природоохранительная (екологічна) функціяжиттєво важлива діяльність будь-якої сучасної держави, світового співтовариства на цілому. Земля як об'єкт сучасного проживання вимагає себе найбільш раціонального морально чуйного відносини. У середовищі сучасних державах розроблено велике природоохранительное законодавство, що чітко регулює діяльність покупців, безліч різних організацій у галузі використання природного довкілля. У багатьох країнах розробити й подати діють національні програми активних заходів впливу порушникам її цілісності, до повного усунення джерел забруднення чи шкідливих відходів виробництва. Поруч із вищими та місцевими органами структурі державної влади контролю над точним й суворим дотриманням природоохранительного законодавства здійснюють і органи прокурорського надзора.

2.2 Зовнішні функції держави є основні напрями діяльності на міжнародній арені. Вони вирішувати такі держави: встановлення політики та підтримку нормальних стосунків коїться з іншими державами й забезпечення Ізраїлю від можливої зовнішню агресію. Відповідно до зазначеними завданнями різняться дві основні зовнішні функції держави: взаємовигідна співпраця з усіма іншими державами в світового співтовариства та оборонна сфера від нападу извне.

2.2.1 Взаємовигідне співробітництво з державамице різноманітна діяльність держави, спрямовану з’ясування умотивованості й розвиток рівноправних економічних, політичних, культурних та інших відносин, гармонійно сочетающих інтереси даного держав, об'єднання їхньої загальних докладає зусиль до ефективнішого вирішення внутрішні проблеми кожної держави зокрема і світового співтовариства на цілому. Така співпраця передбачає широкий і взаємовигідний похід до інтеграційним питанням, вміння спільні зусилля знаходити найбільш раціональні рішення, відповідальні інтересам як цієї країни, а й усіх учасників сотрудничества.

2.2.2 Важливе місце у міждержавному економічне співробітництво займають міжнародний поділ праці, кооперування і спеціалізація виробництва, обмін новітні технології, координація товарообігу, розвиток кредитнофінансових зв’язків. Загальну координацію міжнародного економічного співробітництва в здійснює Організація Об'єднаних Наций4 і його спеціалізовані установи.

Економічне співробітництво ефективно ввозяться рамках співтовариства практиці тих держав, які територіально пов’язані один з одним.

Економічне співробітництво на основі двосторонніх договоров5 між державами. Але такий співробітництво обмежена економічним можливостями лише даних государств.

2.2.3 У політичній області співробітництво держав проявляється насамперед у питаннях світу й війни. Сучасний рівень розвитку світового співробітництва держав дозволяє уникнути глобальних збройних конфліктів. Політичне співробітництво між державами складає всіх щаблях структурі державної влади: міжпарламентському, міжурядовому, лише на рівні органів місцевого самоуправления.

Основним міжнародним органів, координуючим політичних інтересів сучасних держав, є ООН. Питаннями політичного врегулювання конфліктів, зокрема і військових, займається Рада Безопасности6- постійний орган в ООН. У її відання входить широке коло повноважень із підтримці міжнародного світу та безпеки, розвитку співробітництва у найрізноманітніших сферах міждержавних отношений.

Сприяють підтримці політичну стабільність та безпеки світу і регіональні міжнародних організацій. Багато питань політичного характеру держави вирішують безпосередньо дипломатичним шляхом, з урахуванням двучи багатосторонніх переговоров.

2.2.4 Культурне й науково-технічну співпрацю ввозяться різні форми і різних міждержавних рівнях. У ООН таку співпрацю координують спеціалізовані установи питанням освіти, науку й культури (ЮНЕСКО7), Міжнародна агенція з енергетики (МАГАТЭ8) та інші. Конкретні ж запитання науково-технічного співробітництва вирішуються з урахуванням двосторонніх чи багатосторонніх договорів між державами, і навіть неурядовими організаціями. У межах міжнародного і науковотехнічного співробітництва здійснюються обмін наукової інформацією, творами мистецтва, досягненнями музичної і сценічної культури, взаємна підготовка фахівців, різноманітних фестивалі, конференції з проблем науку й культури, безпосередні контракти між вченими, діячами культури, спортсменами.

2.2.5 Співробітництво у сфері охорони навколишнього середовища об'єднує зусилля більшості держав з підтримці нормальної екологічної обстановки планети. Ця діяльність має всеохоплюючий характері і спрямовано створення таких екологічних умов, що необхідні існування й розвитку людського життя. Вона активно проводиться як у лінії спеціалізованих установ ООН, і у рамках регіональних еліт і інших міждержавних органів. Для охорони навколишнього Середовища використовуються новітні досягнення держав у сфері космонавтики, медицини, біології, электроники.

Зовнішня діяльність держав сучасності виходить з міжнародноправових нормах, максимально враховує корінні інтереси і національні особливості всіх народів, які входять у світове сообщество.

3. Функція Ізраїлю і його взаємозв'язок коїться з іншими функціями государства.

Функція держави за обороні країни від зовнішнього нападу становить важливий напрям своєї діяльності. Історія підтверджує, що у всі етапи розвитку державноорганізаційного товариств існувала об'єктивній необхідності захисту від зовнішніх агресорів волі народів і незалежності країни, її суверенітету і територіальній целостности.

Війни за захист Вітчизни, під час визволення території держави від окупантів з погляду міжнародного права вважаються законними і справедливими. Функція Ізраїлю здійснюється економічними, політичними, дипломатичними і військовими засобами. У мирний часце всебічна підготовка країни, до відображенню можливого нападу ззовні. У військовий час цю функцію набуває форми прямий збройної боротьби з супротивником, у якої відбувається об'єднання всіх сил країни задля досягнення победы.

Переважна більшість держав сприйняло оборонну доктрину, суть якого у створенні оптимальної достатності зусиль і коштів на запобігання можливої агресію з боку іншої держави або групи держав. Такий підхід до питанням військового протиборства значною мірою знижує можливість виникнення війн — у життя народів, передбачаючи майбутньому перспективу їх поступового зникнення. Поняття функції Ізраїлю ємно багатогранне. Воно включає у собі всієї системи державних заходів із зміцненню обороноздатності країни, підтримці бойову могутність Збройних Сил як і мирне, і у військове время.

3.1. Оборонна діяльність держави виходить з його військову доктрину і складаються з п’яти основних направлений.

3.1.1 Зміцнення оборонної мощі країни. Високу обороноздатність держави забезпечує розвинена і ефективну економіку, яка спирається новітні досягнення науковотехнічного прогресу, що дозволяє задовольняти як матеріальні потреби товариства, а й виготовляти всі необхідне зміцнення оборонного потенціалу. Сучасна економіка забезпечує необхідний рівень розвитку військової промисловості, виробництва новітніх зразків техніки та зброї, створення запасів стратегічного сировини й продовольства та інших компонентів оборонного потенціалу государства.

3.1.2 Повсякденне вдосконалення Збройних Сил, постійне підвищення його боєздатності і боєготовності. Кожне держава постійно піклується у тому, що його Збройні сили були потужними, мобільними, мали сучасними засобів захисту, професійно використовували всі сили військової техніки зброї, мали високу боєздатність і боєздатність, діяли у режимі законності і положень міжнародного права.

3.1.3 Охорона державних кордонів. Ця діяльність здійснюється прикордонними військами чи іншими спеціальними підрозділами і забезпечення прикордонного режиму що визначається законодавством конкретного государства.

3.1.4 Організація громадянської оборони. Держави проводять низку оборонних заходів у мирний час у цілях протистояння можливого напрямку ззовні й забезпечення сталого функціонування економіки нашої країни у час. Ця діяльність передбачає евакуацію мешканців з населених пунктів, якими найвірогідніші удари зброєю масового знищення. Вона пов’язана зі створенням спеціальні захисні споруд, проведенням рятувальних та відновлювальних работ.

3.1.5 Військове навчання запасу Збройних Сил (резервів). У багатьох країнах організується періодична вишкіл осіб, які перебувають на військовому обліку. Це дозволяє у разі міждержавних воєнним конфліктам швидко розгортати Збройні сили й їх кваліфікованим особовим складом. Держава організує також вневоинскую підготовку, яку у середніх та вищих навчальних заведениях.

3.2 Зв’язок функція Ізраїлю іншими функціями государства.

3.2.1 Взаємодія функції Ізраїлю з економічної функцій виявляється у тому, що з допомогою ефективній економічній діяльності держава забезпечує Збройні сили сучасної бойової технікою і зброєю, здійснює будівництво військових об'єктів, розвиває оборонну промисловість, проводить военнонаукові исследования.

3.2.2 Взаємодія функції Ізраїлю із соціальної функцій держави дозволяє задовольняти соціальні потреби й потреби військових і їхнім родинам (охорону здоров’я, забезпечення житлом, надання часу відпочинку, комунальних послуг, пенсії на загальнодержавному рівні, і другие).

3.2.3 З допомогою взаємодії функції Ізраїлю з функціями охорони правопорядку успішно вирішуються питання зміцнення військової дисципліни у збройних силах, заощадження військової могутності, охорони законних права і свободи військових і їх семей.

Благородя тісної взаємодії оборонної діяльності держав з його внутрішніми функціями, з одного боку, успішно вирішуються завдання зміцнення обороноздатності країни, з другогозабезпечуються сприятливі умови для мирного творчої праці в усіх галузях внутрішнє життя страны.

4. Форми здійснення функцій государства.

Під формами здійснення функцій держави розуміється: по-перше, діяльність основних ланок механізму держави, специфічні види державної діяльність у на відміну від діяльності неурядових організацій; по-друге, однорідна за своїми зовнішнім ознаками діяльність органів держави, з якої реалізуються його функции.

Відповідно до першого критерію основними формами здійснення функцій держави є: 1) законодавча; 2) управлінська (виконавча); 3) судова; 4) контрольнонадзорная.

4.1 Законодавча діяльність залежить від виданні представницькими і законодавчими органами законів, обов’язкових виспівати усіма державними органами, громадських об'єднань, органами місцевого самоврядування, посадовими особами та гражданами.

За Конституцією РФ правом видавати федеральні закони наділене Федеральне ЗбориПарламент России.

4.2 Управлінська, чи виконавча, діяльність є засновану на законах оперативну, повсякденну реалізацію органами виконавчої (управління) функції держави у сферах розвитку і західної культур країни, соціального забезпечення й охорони здоров’я, транспорту та зв’язку, охорони громадського порядку та Ізраїлю й дуже далее.

4.3 Судова діяльність охоплює реалізацію функцій держави шляхом здійснення правосуддя усіма ланками судової системи страны.

4.4 Контрольнонаглядова діяльністьце виконання функцій держави у вигляді дій всіх різновидів державного нагляду й контролю над законністю. Особливе місце у системі цих коштів займає прокурорський нагляд за точним і однаковим виконанням діючих біля Російської Федерації законів, здійснюваних Генеральним прокурором РФ та його підлеглими йому прокурорами.

Кожна з названих форм з урахуванням властивих їй засобів і коштів служить цілями реалізації функцій государства.

Наукове і практичного значення даній класифікації у тому, що вона сприяє вивченню й удосконаленню поділу праці між окремими ланками механізму держави з виконання його функцій, тісно співвідноситься з принципом поділу властей.

Поруч із що викладена у науці поширилася має не меншу теоретикопрактично багато важать класифікація, критерієм якої є однорідна за своїми зовнішнім ознаками діяльність органів держави за здійсненню його функцій. Вона служить з’ясовуванню того, як механізм держави здійснює його функції, як держава використовує виконання своїх завдань та зняття функцій право. Відповідно до цієї класифікації у роботі всіх його ланок механізму держави різниться діяльність правова і такі суто фактична чи, можна вважати більш доцільними називати йогоорганизационная.

Розподіл форм здійснення функцій держави щодо правові норми й організаційні значить приниження чи тим паче заперечення першорядною організуючою ролі правничий та життя. Правові форми завжди є організаційними. Проте зовсім в усіх організаційні формиправовые.

Під правовими формами здійснення функцій держави розуміється однорідна за своїми зовнішнім ознаками (характером і юридичним наслідків) діяльність державні органи, що з виданням юридичних актів. Відповідне цьому до правовим формам реалізації функцій держави ставляться правотворческая діяльність й правозастосовувальна діяльність, яка, своєю чергою, підрозділяється на оперативновиконавчу і правоохранительную.

4.5 Правотворческая діяльністьце форма здійснення функцій держави шляхом видання нормативних актів, видання чи санкціонування, зміни або скасування юридичних норм.

4.6 Правозастосовувальна діяльністьце діяльність державні органи з виконання законів і підзаконних нормативних актів шляхом видання актів застосування права. У правозастосовчої діяльності, як, виділяються оперативновиконавча і охранительная.

4.7 Оперативновиконавча діяльність є пов’язану з повсякденним дозволом різнобічних питань управління справами суспільства владну, творчу исполнительнораспорядительную роботу державні органи у здійсненні функцій держави шляхом видання актів застосування норм права, службовців основою виникнення, зміни або припинення правоотношений.

4.8 Правоохоронна діяльністьце форма здійснення функцій держави у вигляді владної оперативної роботи державні органи з охорони норм права від порушень, захисту наданих громадянам суб'єктивних правий і забезпечення виконання покладених ними юридичних обязанностей.

Через війну правоохоронної діяльності видаються акти застосування норм права (постанови слідчих, протести і її уявлення прокурорів, вироки і рішення і т.п.). Специфіка цих актів у тому, що вони служать цілям профілактики порушеного права, реалізації юридичну відповідальність особи, вчинила правопорушення, отже, завжди, — охороні прав особистості, захисту інтересів громадян, і суспільства на целом.

Від правових форм здійснення функціонування держави відрізняються суто фактичні чи організаційні форми його реалізації функцій, які у однорідної за своїми зовнішнім ознаками діяльності держави, не що веде у себе юридичних наслідків. У той самий час форми організаційної, фактичної діяльності однак реалізуються у межах визначеного правовим регулюванням, з урахуванням виконання вимог законности.

Виділяються такі організаційні форми діяльності державні органи у здійсненні функцій держави: а) організаційнояка регламентує; б) організаційногосподарська; в) організаційноидеологическая.

4.9 Організаційнояка регламентує діяльністьце оперативна поточна організаційну роботу у вирішенні тих чи інших конкретнополітичних завдань, техникоз організаційного забезпечення функціонування різних ланок державного механизма.

4.10 Організаційногосподарську діяльністьце оперативнотехнічна, поточна господарська робота (економічного обгрунтування, контрольноревізійна діяльність, бухгалтерський облік, статистика, організація постачання, збуту тощо.) по матеріального забезпечення виконання різних функций.

4.11 Організаційноідеологічна діяльністьце оповідальна оперативнороз’яснювальна, виховна робота з забезпечення виконання різних функцій держави (наприклад, роз’яснення видаваних законів та інших нормативних актів; формування суспільної думки; робота засобів й дуже далее).

5. Вывод.

Отже, функції державице цілісна, взаємопов'язана діяльність всієї системи державні органи, спрямовану гармонійне економічне, соціальне і духовний розвій суспільства, при неодмінному взаємодію та співробітництво коїться з іншими государствами.

6. Список, використовуваної литературы:

Великий Юридичний Словник / Під ред. А.Я. Сухарєва, В. Д. Зорькина, В.Є. Кругских.- М.: ИНФРА-М, 1998.

Держава право (початковий курс) / С.С. Алексєєв.- М.: Юридична література, 1994.

Теорія Права і Держави в схемах і визначеннях (навчальних посібників) / В.К. Бабаєв, В. М. Баранов, В. А. Толстик.- М.: Юристъ, 1999.

Теорія Держави і Права / Під ред. Н.І. Матузова, А. В. Малько.- М.: Юристъ, 1997.

Теорія Держави і Права / В. М. Хропанюк, під ред. В. Г. Стреказова. — М.: Интерстиль, 2000.

Система управління / А. В. Пикулькин, під ред. Т.Г. Морозової.- М.: Закон право, ЮНИТИ, 1997.

1 Парламент (анг. parliament, фр. parlament від parlerговорити_- родове назва вищого представницького органу на демократичних державах.

2 Міністерство Финансоф РФфедеральний орагн виконавчої, що забезпечує проведення єдиної державної фінансової політики і здійснює загальне керівництво організацією фінансів в стране.

3 Митницядержавний орган, з якого повинні ввозитися у країну та вивозитися з її території все імпортовані і експортовані товари, і навіть багаж, поштові відправлення та інші вантажі. У РФ митниці разом із ГТК РФ і регіональними митними управліннями входять у єдину систему митних органів. Митні орагны РФоргани управління, безпосередньо здійснюють митне залежить від РФ.

4 Організація Об'єднаних Націй (ООН) — універсальна міжнародна орагнизация безпеки, створена 1945 року з ініціативи країнах антигітлерівської коаліції (СРСР, США, Китаю, Англії та Франції) і що на меті підтримку міжнародного світу та безпеки; прийняття ефективних колективних заходів запобігання і усунення загрози світу і придушення актів агресії чи інших фінансових порушень світу; дозвіл мирними засобами міжнародних спорів або ситуацій, які можуть призвести спричиняє порушення світу; розвиток дружніх стосунків між народами; здійснення міжнародного співробітництва у разрешиении міжнародних проблем економічного, соціального, культурного гуманітарної характеру; заохочення та розвитку шанування правами людини й основних свобод всім, незалежно від раси, статі, мови та религии.

5 Двосторонній міжнародний договірдоговір, який укладають між собою дві сторони, чи договір, де з одного боку є кілька учасників, з другогочи також кілька участников.

6 Рада безпеки ООНголовний діючу політичний орагн ООН, який, згідно зі Статутом ООН, покладено головна відповідальність за поддержаниие міжнародного світу і безопасности.

7 Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науку й культури (ЮНЕСКО) — заснована 1946 року після ратифікації її Статуту. Як спеціалізованого установи входить до системи Об'єднаних Націй. Цілі ЮНЕСКО: внесок у забезпечення світу та безпеки через заохочення міжнародного співробітництва у сфері освіти, науку й культури; забезпечення шанування законності та справедливості яких, правами людини й основних свобод незалежно від раси, релігії, підлоги чи мови (згідно зі Статутом ООН).

8 Міжнародне агентство за «атомною енергії (МАГАТЕ) — засновано 1955 року, є межправительственоой організацією, а її основі угоди між з ООН (1956 року) входить у загальну систему Об'єднаних Націй. МАГАТЕ уповноважене заохочувати і підтримувати вивчення, розвиток виробництва і практичне використання атомної енергії в усьому світ у цивільних цілях; бути посередником в обміні послугами і матеріалами між своїми членами за бажання; послуг і устаткування розвитку атомної енергетики з метою; заохочувати обмін наукової і техничсекой інформацією у сфері мирного використання атомної енергії; предпринемать заходи для безпеки запобігання використання ядерних матеріалів у воєнних цілях; разом із відповідають ті питання органами і інститутами системи ООН визначати й встановлювати норми у сфері безпеки і охорони здоров’я.

Показати весь текст
Заповнити форму поточною роботою