Суїцид

Суицид.

У різних культурах ставлення до самогубства завжди був неоднозначним. У Стародавню Грецію щодо нього ставилися негативно, суїцид вважався юридично караним злочином, навіть вважалося, що необхідно відтинатиме руку людині яке здійснило це діяння. У нашій культурі ставлення до самогубства завжди був негативним, людей які вчинили такий учинок, не ховали цвинтарі, не відспівували у церкві. Це є серйозним, стримуючим моментом у плані зростання суїцидів. Католицизм також належить до цього явища негативно. Дуже низькі суїцидальні тенденції Італії, Іспанії, Греції, країнах Латинська Америка, за даними багатьох авторів, саме списуються те що, що ці країни з позиції католицької віри засуджують це явище. Тобто соціокультурний феномен грає величезну роль цьому питанні. А в інших країнах, наприклад, у Китаї, ставлення до самогубства був дуже спокійне. Вважалося, що людина, в такий спосіб звільняє душу.

Той самий приблизно підхід був й у Стародавньої Індії. У Японії донедавна існував обряд харакірі: коли вчинення самогубства вважалося вищим проявом мудрості, чесності порядності. Існували традиції як добровільного і примусового харакірі. Якщо людина добровільно вирішував звести рахунки з життям, скликавши членів своєї сім'ї, облачась в усі біле, він розпорював собі живіт, а народних обранців син чи близький друг відрубував йому голову. Але це належить для розмови про традиції. Нині у світі відбувається змішання культур, і ставляться більш мері ніж релігійний і соціокультурний чинники, на людини впливають урбаністичний й економічна чинники. Наприклад, помічено що більше місто, тим більше самогубств у ньому відбувається, бо цей чоловік почувається втраченим і непотрібним.

У сільських районах тенденція до підвищення зростання самогубств проявляється у набагато меншою мірою. в 1993 рік Росії було виконано 56 573 самогубств, що становить 39 випадків на 100 тисяч населення. У 1994; 45 человекна 100 тисяч населення. Порівняйте: у тому 94 г. мови у Франції 22 випадку, в ФРГ-21, США-12, Великобритании-9, Чехословакии-21. Тут крім урбаністичних позначаються економічних чинників, які сьогодні серйозно б’ють по психіці людей, Часто у пік економічних пріоритетів і особистісних проблем, людина вирішує «накласти він руки». Наприклад, беручи в віковому сенсі, то суб'єктивність мислення підлітків, в тому, що вони переймають еталони поведінки героям телеэкрана.

Їх спокушає сам підхід до самогубства, як до можливості у критичну ситуацію зберегти честь гідність, свій лично-социальный статус.

Такого типу суїциди властиві вищому складу армії. Багато офіцерів роблять подібні діяння. Особливо слід відзначити медичні аспекти самогубства як явища оскільки 1/3 всіх самогубств були наслідком будь-яких психічні розлади. Ось як справи по Володимирській області: в1996г., у Закарпатській області 6 самогубств, в 97−1 і 2 спроби щодо нього, вже за 8 місяців цього року 5 випадків і жодна попытка.

Якщо говорити про самого явище суїциду, можна виділити декілька фаз.

Виділяється пресуицид, коли людина має з’являються спочатку недиференційовані думки, роздуми про відсутність цінностей життя, що виявляються у формулюваннях типу «немає стоїть, втомився від такої життя» тощо. Немає чіткого уявлення про смерть, а є самозаперечення життя. Такі суїцидальні форми бувають властиві і нормальним людям у тих чи інших ситуаціях. Але якщо процес триває, то, на наступний етап пресуицида бачимо пасивні суїцидальні думки, які характеризуються уявленнями, фантазіями на задану тему позбавлення себе життя. Наприклад: «хоча б померти, заснути і прокинутися» тощо, які висловлюють внутрішню готовності людини до суициду.

На наступний етап виникають суїцидальні задуми. Це активні форми суїцидальності. Йде розробка плану суїциду, продумується спосіб, вибирається час і важливе місце дії. Наступний етап — це суїцидальні наміри: коли прийняте рішення самогубство — безпосередньо судження, виникає суїцидальні дії. Тобто цих етапів характеризують підготовку людини до здійснення самогубства у тому чи іншого формі. Взагалі виділяють істинний суїцид, афективний суїцид і демонстративно — шантажное поведінка. Потому, й усе етапи пройдено, людина підійшов до суицидальному дії, як до підсумкового уявленню про неможливість існування у цій ситуації. Можливо, це істинний суїцид, тоді людина робить реальні дії, що позбавити себе жизни.

Часто самогубства органів УВС приймають жорстокі форми. Доступність зброї дає можливість застрелитися, часто у тюрмах вішаються на мотузках і шнурках. Приклад: у червні місяці цього року: співробітник РУОП повертався з роботи з службовій машині, зробив ДТП, сильно пошкодив машину може такого афекту він застрелився. То справді був афективний суїцид. Людина вирішилося й зробив, хоча явних причин так вступити в нього був. Приклад демонстративно — шантажного самогубства:

Був такий випадок: співробітник міліції, у п’яному стані, після сварки з колишньою дружиною, підхопився на підвіконня зі словом: «тепер вистрибну», потім його заспокоїли, але в силу те, що він був п’яний, і було порушена координація рухів, він звалився з великою висоти. Це була демонстративно — шантажная спроба, але не пощастило, і вона була закінченою. Для демонстративного суїциду часто використовують мед. препарати. Демонстративно — шантажное поведінка передбачає як раціональний, запланований варіант, і афективні форми поведінки, коли людина спонтанно організує той чи інший вид шантажу.

І той і інший випадок можуть закінчиться летально оскільки вони обидва провокують негативну форму поведінки яка можуть призвести до того що, що в людини справді вибухне самогубство. Чому виникають ці негативні явища? Почати з те, що усі вони пов’язані особою. Особистість — явище серйозне, багатогранне, що у одиночній формі суто індивідуальна. Конфлікт причина тієї чи іншої суїциду. А людина неспроможна без конфликта.

Вони бувають внутрішні і його зовнішні. Кожен має власний образ, свій власний «Я», и уявлення про мир. Тому є розбіжності між своїм ставленням і ставленням іншу людину. Ведучи мову про конфліктах що призводять до суїциду, треба виділити конфлікти які належать до таку схему: це у перших, конфлікти, зумовлені специфікою діяльності, та, пов’язані з взаємодією зі співробітниками, те, що пов’язані з адаптацією, нерішучістю під час відповідати за дії. Так в1996г. інспектор Камешковского РВВС проходив перший рік тривають служби органів, по закінченні ВлЮИ мав труднощі з вступом до посаду у результаті чого покінчив життя самогубством. Майже всі вищеописані випадки, мали причиною адаптаційні трудности.

Наступна група конфліктів, особистісно — сімейні. Один із головних причин — економічна. Побутові конфлікти часто відбуваються грунті невідповідності між соціальним статусом і побутовими умовами, що зумовлює конфліктним ситуацій у ній які найчастіше перетворюються на істинний суїцид. Типовий приклад депрессивногоповедения: У Юр'єв -Польському районі, переживання з приводу відставки дружини, забрала з собою дітей дільничний інспектор покінчив життя самогубством. Останньою краплею що спонукала його зробити це став лист у якому вона повідомляла як вони добре влаштувалися і як чудово живуть ж без нього. У листі був листок обведений рукою дитини.

Наступна група: конфлікти соціального поведінки, скажімо побоювання ответсвенности за розбиту машину. Теж був мотив — страх перед відповідальністю.

Конфлікти пов’язані зі здоров’я. Наявність хронічні захворювання, фізичні вади (дефекти промови, зовнішності), можуть спричинити виникнення психологічних проблем. Наприклад: начальник ПЧ підозрюючи в собі рак, в депресивному стані вчинив самогубство (типовий приклад канцерофобии — страху онкологічного захворювання). Але розтин показав, що нього було лише эрозивный гастрит). У разі суїциду теж передувало депресивний стан.

Отже характерними особистісними особливостями суїцидентів, зазвичай, є: непевність у собі, низька чи занижена самооцінка, висока потреба у самореалізації, симбиотичность.

Ілюструючи дехто з тих положень наведемо приклад раніше згаданої співробітника міліції який випав із вікна. Він був обстежений у березні 1998 р з допомогою методики Пиа. Укладання: належить до групи з низькими адаптативными можливостями, низькою сталістю, при психічних навантаженнях можливі часті зриви, підвищена агресивність, конфліктність, неадекватна самооцінка і ставлення до дійсності, асоціальні вчинки. Це виявлялося у його поведінці: лаявся з новими сусідами, випивав, були порушення дисципліни. І це тлі прагнення до довірчим стосунки з окружающими.

Наступною особистісної характеристикою суїцидентів, є: труднощі після ухвалення рішень, зниження рівня оптимізму активності у важких ситуаціях, схильність до самозвинуваченню, перебільшення свою вину. Порушеним є баланс між низькому рівні самооцінки і високої потреби у самореалізаціїцей постійний напруга, постійні зриви, можливо аффективное поведінка, агресія стосовно оточуючим, самоагрессия.

Життя йде, а щастя немає - розвивається компенсаторна реакція. Недоодержання тепла як і може бути останньою краплею у розчаруванні людини у життя. Людина не отримує тепла від, від дружини, немає підтримки з боку організації. Надалі наступають складнощі у прийнятті вольових рішень. Чим більший сумнівається людина, тим більше коштів знижується рівень оптимізму активності у важких ситуаціях, коли з’являються песимістичні думки. Є особистості схильні до таких реакцій. Тести неможливо виявити такі склонности.

Прихильність до самозвинуваченню, перебільшення свою вину призводить до прояву агресії на вербальному рівні. Несамостійність, інфантильність і незрілість особистості як і можуть призвести до самогубства. В багатьох які вчинили спробу самогубства, тест показав низьку психоемоційну стійкість, інфантильність, схильність до імпульсивності - усе це прояви незрілості. Однак основний причиною самогубств, є втрата сенсу життя. Це часто передують спробі самогубства. Людина бачить сенс усього життя у роботі, сім'ї, дітях, тощо. Втрата хоча самого з цих життєвих орієнтирів, призводить до емоційним зривів, виявляються тенденції до суициду.

По Платону у структурі особистості 3 базових блоку: блок спрямованості, блок досвіду, блок можливості. Де спрямованість більше пов’язані з мировозрением людини, з визначенням людини себе, немов особистість. Досвід, те, у зв’язку з дитинством, те, що людина придбала до 18 років: раніше які були суїцидальні спроби, проблеми з родичами, розлучення себе або заглиблення котрогось із батьків, недолік тепла, безнадзорность, раннє статеве життя. Чільне місце у системі цінностей належить любовним відносинам. Виробнича сфера ще відіграє ролі. Потім, вже розвивається певна програма, якого людина починає реалізовувати. Зараз розповімо методики визначення пресуицидального стану, з допомогою яким ви зможете оределить чи є такі нахили ви або в ваших знайомих. До групи ризику входять: люди неадекватно реагують на невдачі в любовних, подружніх справах, мають такі особистісні характеристики як: імпульсивність, психічна нестійкість, хворобливе самолюбие.

Хоч як дивно але суїциди, часто роблять люди й не що входять до цю групу ризику. Наше завдання стати психологічно грамотними і нездатності ліквідувати цю неграмотність в українських керівників. Оскільки малограмотність, яка призвела до суїциду стає лише виною психолога, а й виною керівника чий підлеглий зробив самоубийство.

Діагностика суїцидального стану. Цю методику не можна залучити до прямому вигляді - річ у тому, що коли і начальник чи психолог підприємства, видає у порядку людині анкету, то ми не може домогтися щирих відповіді запитання на кшталт: «я всім незадоволений, я невдаха». Цей метод застосуємо лише коли людина або сама дійшов психолога, або ж при анонімному опитуванні. Але що такі слова використовують у мовлення, це має наводити визначені думки.

У цьому сенсі найінформативніша методика ОТЦ — оцінка термінальних цінностей. Вона цікава тим, що у плані підходу тут обрані такі параметри особистості як: власний престиж, високий матеріальний становище, креативність, розвиток соціально — активних контактів, духовне задоволення. Усе це прикладається до основним сферам нашої діяльності: сфері освіти, професійної, сімейної та суспільній сферам, сфері захоплень. Тобто те що живе людина. Якщо в нього немає інтересу до всього вышеперечисленному, можна сказати що людина втратила сенс усього життя.

Існує як і опитувальник пристосованості Бела, але більше вживають щодо молоді від 16 до 23 років. У цій методиці існують шкали, яким відповідає певна адаптационность. І його немає то випадки зазвичай закінчуються суїцидальним результатом. Це адаптація у ній, у сфері здоров’я, упевненість у собі у різних ситуаціях, є шкала емоційності, статева — тобто сфери у яких найчастіше виникають проблемы.

До особистості існують різноманітні підходи: діяльнісний підхід (необхідність залучення людини у певні види діяльності, які формують його за сьогодні). Також існують психоаналітичні підходи, коли людина має відбуваються внутрішні суперечності між лібідо — енергією і соціальними тенденціями. Зняття цих протиріч, здебільшого, відбувається після твердження у професіональній діяльності.

Анкетування показало, що людина бачить себе що з непрофесійними сферами життя (любовної тощо.) то суїцидальні тенденції виражені частіше. Професійна діяльність допомагає легше розвинути також висловити у ній власне «Я». З’являється можливість підвищення кар'єри, особистісна ні економічна самостоятельность.

Хотів би показати схему, де розглядаються деякі міфи й реальності. Що стосується суїцидів існують такі міфи:

1. самогубства роблять психічно ненормальні люди. Але показали: 80 — 85% самогубців було цілком здоровими людьми.

2. самогубство неможливо запобігти. Але період кризи — явище тимчасове, і тоді момент людина потребує душевної теплоту, допомогу й підтримці.

Отримавши людина часто цурається намірів.

3. Міф існує тип людей, схильних до самогубства. Усе залежатиме тільки від ситуації а й від неї особистісної оцінки.

4. Немає ознак, які б те що, чому людина ризикнув провести самогубство. Самогубству зазвичай передує незвичну поведінку.

5. Людина перед самогубством говоритиме звідси, але оточуючі сприймуть це як жарт. Найчастіше, а то й брати до уваги афективні суїциди, простежуються непрямі задуми. Тобто завжди попереджав оточуючих про наміри.

6. Рішення про суїциді приходить раптово, без попередньої підготовки. Аналіз засвідчив, що суїцидальний криза може тривати кілька тижнів, навіть місяці.

7. Якщо людина спробував самогубства, він не повторить її знову. Насправді ж, якщо людина скоїла спробу, то ризик повторної спроби дуже високий. Найбільша ймовірність у перших 1 -2 місяці. 60 -80%.

8. Потяг до самогубства передається у спадок. Це твердження ніким ще доведено.

9. Зниженню рівня самогубств, сприяють статті у ЗМІ, розповідають про те, як і чому було виконано самогубство. У ЗМІ, повинен повідомлятися не сам дефект самогубства, бо як цю ситуацію можна запобігти.

10. Самогубство можна запобігти якщо люди завантажені роботою. Це ж саме неправда.

11. Прийом алкоголю допомагає зняти суицидальное переживання. Але найчастіше це викликає протилежний ефект: підвищується тривога, загострюються конфлікти, сприяючи самоубийству.

50% суїцидів скоєно може алкогольного опьянения.

Нині ж проаналізуємо конкретні ситуації. Ознайомимося зі випадком Головіна з ОД ½, які заподіяли суїцид. Виховувався у ній без батька, що з одних жінок. У ранньому дитинстві спостерігалося отстование у фізичному розвитку, були проблеми з давніми друзями. Одружився вісімнадцятирічним, перший шлюб розпався рано. У школі вчився слабко, в атестаті оцінки задовільні. Службу проходив у внутрішніх військах з 1977 по 1985 р, де пізніше залишився на контрактних засадах у званні прапорщика, характеризувався позитивно. По звільненні з армії часто змінював місця роботи: був трактористом, прапорщиком, електромонтером, прибиральником. У 1987 року одружився, від надання цього шлюбу мав двох дітей, однак стосунки у ній не складалися, відбувалися постійні сварки. 1995 року дружини навіть розлучалися, аби за 2 року знову одружитися. Предметом для сварок, була відсутність житла. Тривалий час сім'я мешкала в гуртожитку. У листопаді 1996 р., Головін було ухвалено ОД ½ кінологом. Товариші по службі відгукувалися про неї, як і справу фахівця у справі, людині товариському, сумлінному, дорожившим своєю низькооплачуваною роботою. З їхніми слів, алкоголь вживав эпизодически.

З 1997 року в тлі фінансово — побутових труднощів, коли дружина не працювала, були тривалі затримки зарплати в самого Головіна, знову почастішали сварки із дружиною. У цей час у Головіна з’явилася інша жінка, він часто вже не ночує вдома, що зумовлює новим скандалам. Дружина шантажує його розлукою з дітьми, вимагає виплати великий суми. За словами оточуючих, він працює замкнутим, дратівливим, частішають випадки вживання алкоголю. Оточуючі примусили нас інформацію, що у пресуицидальной фазі, поведінка його змінилося. У 1997 року Головін отримує дисциплінарне стягнення за халатне ставлення на роботу. У цей час звільняються його за службі, з якими в нього було дружні стосунки. Інакше кажучи, відбулася соціальна дисадаптация. 2 червня 1998 року, в 17 годин, перебувають у нетверезому стані, починає сварку з сусідкою, з якою давно був у неприязних відносинах. Вона ображає його, заявляючи, що з — за кепського характеру, його навіть дружина кинула.

Погрожуючи розправою, Головін вибиває ногою вхідні двері, після чого сусіди викликали міліцію, яка доставляє їх у чергову частина. Родичі і міліції сказали йому, що з такі дії потрібно було висновок довгий час, а кращому разі звільнення з роботи. Ввечері тієї самої дні його допровадили у спеціальної машині доречно праці та залишили їх у ній одного. На 21.00, його знайшли у ній повішеним на шнурку власного черевика. У тому 98 року склад ОД ½ був обстежений психологами виявлення соціальної дисадаптации з допомогою деяких методик. Наприкінці по Головіну знайшовся низький рівень інтелекту.

З вищевикладених фактів, можна дійти невтішного висновку, що пусковим механізмом до самогубства з’явився психоемоційний зрив і натомість тривалих конфліктів у сім'ї, погіршення службового статусу. Товариші по службі кажуть, що собаки у ньому душі не сподівалися. Тобто наочно проілюстровано те, що Головін мав дуже вузьку сферу докладання, і є загроза втрати цієї сфери, і привела його до самоубийству.

Наступний приклад співробітника управління боротьби з орг. Злочинністю при УВС Володимирській області Стакина М. М. 03.06.98 року, близько 6 годин, було у автомобілі ВАЗ 21 099, Донецькій залізниці до села Паустово. За фактом було проведено службова перевірка, у якої виявлено таке: Стакин народився 1968 року у Костромської області. Ріс і виховувався в благополучної сім'ї, навчався на добре. Потім вступив у Костромської текстильний інститут на факультет прядіння. Після закінчення першого курсу проходив службу до армій.

Повернувшись, закінчив третій курс тієї самої інституту. У 1993 року оженився і переїхав постійно до села Паустово Володимирській області. Влаштувався оперуповноваженим. За словами товаришів по службі, був і, товариським, надійним людиною. За деякими документам: дисциплінований, відповідальний, добрий виконувач, душею хворіє за запроваджений йому ділянку. Торішнього серпня 1997 року, перекладається посаду старшого опер — уповноваженого при УВС Володимирській області, куди давно прагнув за прикладом свого брата. Працює там, не рахуючись із особистим часом, перевантажуючи себе. Взаємини із товаришами складалися хороші, планував діяти за юридичний інститут. За 2 тижня до загибелі відділення Стакина провело розслідування щодо викриття банди діючої біля Володимирській й Московської області. Доводилося працювати на вихідні, виїжджати у відрядження, найчастіше на власний счет.

Начальник УВС Вязников, встречавший у дні Стакина, описує його таке поведінка: засмиканий, очі згаслі. Негативно з його стан впливало і те, що у УВС кілька днів були затримки зарплати. Тоді це було єдине джерело доходу родині Стакиных, оскільки дружина працювала на ткацької фабриці й близько два роки не отримувала зарплату.

Ситуація була страшнішою, що з дружини була хвороба, завдяки якій вона не могла мати дітей. Почастішали суперечки, що призводило думку про разводе.

За словами товаришів по службі, кілька днів до трагедії, він переймався пошуками грошей лікуватися дружини. З їхнього словами, попри всі це, воно залишалося чуйною, добродушною, не висловлював думок про «смерть, планував фестиваль у майбутнє, кажучи у своїй, лише у тому, що втомився. 03.06.98 року, в 23 год., Стакин повертався машиною, після окремих доручень на роботі, додому. Не справясь з міським управлінням, виїхав на зустрічну смугу руху, у зв’язку металевої стійкою дорожнього знака, пошкодив машину. Після цього він іде до друга, повідомляє що розбив машину, тепер у роботі будуть неприємності, просить друга витягти машину з кювету. Друг, згодом, так описує її стан: нервовий, подавлений, таким він її практично ніколи ще бачив. Не зумівши завести машину Стакин відправив друга за підмогою, а сам залишився у машині. Потім друг і дільничний міліціонер знаходять Стакина з закривавленої головою на машині, й посмертної запискою дружини: «Оце сам. Марина, пробач, би всіх люблю. Я дурень, простите.

Коля". Швидка його доставила до лікарні, де він і помер. Вчинок ми оцінили як афективний суїцид, на до цього афекту була якась схильність: великий рівень внутрішнього напруги. Ось він злякався відповідальності, подумав, що сьогодні й тут все поміняти кардинально. Ми вчинили такий висновок: самогубство припадають на стані гострої депресивної реакції при неадекватному сприйнятті навколишнього середовища і побудові ірраціональних висновків. Побудниками могли служити: страх покарань вчинок, страх втратити улюблену роботу. Причинами, обуславливающими його стресовій стійкості, були: надмірні психічні і навантаження на службі, психологічне напруга з — за важкого матеріального становища, розлад у ній, такі особистісні особливості як: підвищена тривожність, здатність брати себе відповідальність за події які у його життя, емоційна нестійкість. У цьому вся підрозділі є психолог, який, природно не займався Стакиным, і він щиро здивований случившемуся.

Розглянемо випадок старшого конвоїра УКБ МВС Гусак — Кришталевого р — на Федорова М. С. Виховувався в неповній сім'ї. Батько, його, помер що у стані алкогольного сп’яніння, коли Федорову було вісім років. Двоє його братів як і надмірно випивають. Ріс розвивалося без істотних особливостей. Проходив строкову службу в ракетних військах, де характеризувався позитивно. З 1983 по 1992 рік у цивільних організаціях за фахом тесля — столяр. З характеристики з останнє місце роботи: виконавчий, висока вимогливість себе, відповідальність за доручену справу. У 1982 року одружився, мав 3 дітей. Жилищно — побутові умови були погані: жив у однокімнатну квартиру сімейного гуртожитки з дітьми. Відносини у ній були неврівноваженими, часті сварки з за пристрасті чоловіка алкоголю, нерегулярних виплат грошових посібників, зарплати. За словами дружини, алкоголем почав зловживати відразу, як повернувся з армії. Після триденного «запою» спробував втопитися в ополонці, причому зробив цілком імпульсивно: сидів, аж раптом побіг, але пощастило: ополонку виявилася занадто вузької. Згодом знову спробував повіситися на мотузці для білизни у ванні. Тобто в нього було величезна схильність до самогубства. Це та її сусіди: із єдиною метою конфіденційності Федоров його до лікаря не зверталися, а лікувалися в неофіційного терапевта, приховуючи інформацію. По прибутті на службу пройшов перевірку, але формально. Тричі на службі заохочували керівництвом УВС В. Варцабі та двічі привлекалсяк дисциплінарну відповідальність: в1991 року за халатне ставлення до службових обов’язків, 1997 року за втрату службового посвідчення. На службі проявив себе товариським, грамотним, сумлінним співробітником. Але жоден із його начальників пише, що якось, Федоров, після роботи запропонував йому випити. Це засвідчує пристрасті алкоголю. Протягом часу служби двічі обстежився психологами, а березні 1998 року, при виявленні психологічної групи ризику: на осіб із певної психологічної дезадаптацією, отримав висновок: тривога не виражена, емоційно стійкий, уважний до людей, виявляє комунікативні властивості. До групи ризику включений ні. За словами дружини та дітей, Федоров вживав вдома спиртні напої, частіше один, 3 — 4 дні поспіль. Після випивки в нього виникала блювота, підвищувався артеріальний тиск. У стані сп’яніння часто висловлював дружині свою ревнощі. Вона часто пропонувала йому кодуватимуть. З 8 липня пішов у відпустку, і з 21-го почав щодня пити. 23-го в нього відбулася сварка із сином щодо його судимості, після що він повернувся вночі пьяным.

24-го знову була сварка, але з дружиною, з за те, що вона застала його распивающим спиртні напої з сусідом. Проти звичаю не ліг п’яним спати, а мовчки бродив квартирою. Востаннє живим його вбачали у 14.30 а в 14.40, дружина знайшла його повішеним на мотузці у ванні. Висновок: вважаємо, що суїцид зроблено у результаті вкрай підвищеної тривоги і натомість прийняття алкоголю, яке на дію суїцидальні намерения.

Соціальна поведінка: старанність, сумлінність, підвищена вимогливість решти, можна як компенсаторну реакцію особи схильного до випивки. Тут треба сказати, як і психологам час нести за своє халатне ставлення до своїх обов’язків.

Розберемо причини що призводять до суїцидів. На перше місце виходить дефект відбору: суїцид частіше роблять люди й не що проходили обстеження в психолога. Ми керівництву проводити 100% прверку вступників кадрів. Друге: низька результативність перевірки на ЕОМ. Тому, пропонуємо акцентувала робити за розмову з психологом. 3) Нерівномірність розподілу службових навантажень. Деколи ми ще звідси просто забуваємо, що це дуже банально, але це ж є одним із причин самогубств. 4) Доступність табельної зброї, і необследованность осіб, мають щодо нього доступ. За цими людьми необхідно спостерігати, причому як спомощью тестування, а й аналізуючи їхні діяння. 5) Втрата мотивів до смыслообразованию — однією причиною суїцидів. Є сенсом і метою у житті або немає? Якщо ні, то людина починає випивати, здійснювати нетипові собі вчинки, в такий спосіб, бажаючи хіба що струснутися. Для усунення цієї причини слід створити перспективи зростання для таких людей, поговорити зніми, порадити, тобто допомогти людині наново розраховувати на мета, всебічно залучаючи їх у різні сфери докладання. 6) Сімейно — побутові конфлікти. Сім'я виконує три базових функції: емоційну, економічну, виховну. У нашій життя цих функцій рідко виконуються. 7) Зловживання алкоголем. Але й проводиться активна антиалкогольна компанія близько 70 років, але користь від неї мало. Але від неї те не можна — крапля камінь точить. Необхідно налаштувати керівництво на вивчення причин, ознак і стадій алкоголізму, що своєчасно допомогли. 8) Відсутність груповий згуртованості у колективі. Потрібно звернути увагу до колектив. Чи заважає він, навпаки допомагає людині. 9) Маргінальна позиція керівника, тобто. вона сама перебувати у сильному напрузі між своїм начальником і своимим подчмненными. 10) Особи схильні до аутоагресии.

Виступ лікаря-психіатра: нам суїцид це остання стадія проблеми. Люди в депресивному стані, проявляється стала замкнутість, ухиляння від конкретних відповідей. Інші йдуть до сусідів і просять вони допомоги. Іноді корчі в людей, що у сотоянии сильне алкогольне сп’яніння, виникають галюцинації, що людина, наприклад, може перестрибнути через високий паркан, пройтися за водою. І важливо їх вчинки найчастіше розцінюються як самогубство, але ці негаразд. Запобігти можна тільки вживання алкоголю, а чи не сам суїцид. Тому треба дуже уважним до людей що надходять працювати.

Накази: № 590 від 31 липня 1998 р. УВС Володимирській області. «Про додаткові заходи із підготовці співробітників, які направляються Північно-Кавказький регіон». Нестабільна суспільно-політична обстановка на Северном-Кавказе визначила прийняття комплексу заходів для вдосконалення роботи, відбору, навчання співробітників які направляються даний регіон. Проте наказ часто нерозумно порушують. Так було в березні цього року троє співробітників УВС Пермській області збилися з маршруту і в'їхали завезеними на територію Чеченської республіки. Один було вбито, а двоє взято у заручники. При заміні зведеного загону УВС Тамбовської області, його керівник організував розпиття спиртних напоїв з особовим складом, і водієм у результаті загинули двоє й одержали травми сім сотрудников.

Існує також для даного указу така проблема як нездатність резерву співробітників нести службу у зазначеному регіоні. Як показало практика, буває, що у одному доборі збирають психологічно несумісних співробітників. Насторожує те, що під час обстеження 30% співробітників мають психо-эмоциональную дезадаптацію. Так для формування зведеного загону у лютому нинішнього року з 45 кандидатів, 18 були напрвлены на повторне психологічне обстеження. У червні було спрямовано 17 співробітників. Вже у перший рік служби у регіоні було виявлено і повернутий на роботі ст. лейтенант Дюжнов. Там в нього почалася біла гарячка. Це засвідчує тому, що треба всебічно перевіряти контингент відправлений до гарячих точок. Наказ від 22.07.98 г. № 21/13/26/81. «По суїциду у середовищі колег ОВС РФ першому півріччі 1998 р». Аналіз профілактичної роботи серед особового складу ОВС свідчить у тому, що вжиті заходи дають позитивні результати. У першому півріччі 1998 р. у деяких сферах небуло жодного суїциду. У порівняні з тими самими показниками 1997 р., кількість самогубств у середовищі колег УВС Москви, Краснодарського краю, Оренбурзької та інших. областей зменшилась у 2−3 разу. Загалом в Росії спостерігається зниження цей показник на 24%, але в нашій області простежується зростання цей показник. Нинішнього року зареєстровано 172 факту суїциду, що свідчить про незадовільну роботу керівництва з особовим складом. Багато керівників намагаються перекласти відповідальність на психологів. Наявне факти залучення психологів до невластивим їм обов’язків. Часто призначають цю посаду людей які мають належного освіти. Найбільше суїцидів Росією загалом скоєно співробітниками ППС-27 випадків, ВОХРа-13, оперуповноваженими УгРо-12. Найчастіше вони сталися за наявності реального конфлікту. Найпоширеніші мотиви: сімейні негаразди і натомість зловживання алкоголем, порушення відносин між керівником та його підлеглими. Також відбуваються помилки при доборі кадрів. Третина загиблих становлять співробітники зі службовим стажем від 1 до 3-х років. 5% які вчинили суїцид — особи, раніше служили в зонах збройних конфліктів. Відповідно до вимогою наказу МВС Росії від 7.03.98г. № 170 «…приймати знову вступників працювати до органів внутрішніх справ України та переміщати можна за наявності психологічного укладання.». Відповідно до рекомендаціями психолога обмежити прийом на службу умовно рекомендованих кандидатів. Начальникам необхідно спрямовувати до психолога працівників із явними психічними відхиленнями. Проаналізувати стилі та художні засоби управління. Стежити за особами, які мають значення і вдаються до зброї.