Основи права

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ.

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ.

Інститут заочного й дистанційного навчання.

Контрольна робота.

Основи права Виконав: —————————————- ——————————————————- ————————-;

м. Київ.

2003 рік.

Завдання № 3.

1. Функції науки загальної теорії держави й права.

2. Вибори в конституційному праві. Види виборів. Виборча система України.

3. Директор підприємства «Оболонь» підписав наказ про прийняття на роботу Квіткаєва І. слюсарем, із випробувальним строком 3 місяці. Чи передбачене законодавством України встановлення рядок випробування при прийомі на роботу? Якщо так, то поясніть порядок прийняття на роботу працівників із випробувальним терміном.

1. Функції науки загальної теорії держави й права.

Предметом теорії держави й права є найбільш загальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави й права, а також система основних правових зрозуміти й категорій.

Теорія держави й права як фундаментальна теоретична наука виконує ряд специфічних функцій:

Онтологічна функція.

Виконуючи цю функцію, теорія держави й права відповідає на запитання, що таке держава і право, як смердоті виникли й що являють собою в даний час.

Методологічна функція.

Будучи фундаментальною наукою, теорія права і держави виконує стосовно галузевих юридичних наук методологічну функцію, задаючи їм визначений рівень, теоретичну і логічну цілісність. Узагальнюючи державно-правову практику, теорія держави й права формулює ідеї і висновки, що мають принципове значення для юриспруденції у цілому. Вони є «несучими конструкціями «галузевих й спеціальних юридичних наук, наприклад, категорії «система права », «система законодавства », «правовий інститут », «норма права «й т.д. При цьому методологія теорії права і держави формується в результаті застосування законів діалектики, філософських категорій, соціологічних закономірностей до аналізу права і держави, державно-правових явищ.

Ідеологічна функція.

Під ідеологією розуміється система поглядів й принципів тієї чи іншої групи населення, суспільства, соціального кулі. Іноді для великої групи чи населення нації існує єдина ідеологія. як приклад можна привести колишній СРСР, де існувала лише одна ідеологія — марксистко-ленінська. Якщо взяти день сьогоднішній, то як приклад можна привести США, де існує так називана американська мрія, де кожен американець вірить, що в нього їсти шанс статі процвітаючим людиною. При втраті суспільством ідеологічного орієнтира в державі починають відбуватися смути і хвилювання, різко виростає крива злочинності. Тому теорія держави й права виробляє свого роду рекомендації, котрі варто застосовувати для вироблення в суспільства визначеної правової і політичної культури, не суперечній політиці, що проводитися Державою. Для цієї мети держава може використовувати різні засоби і методи.

Евристична функція (від грецького слова «еврика «- відкриття).

Теорія держави й права досліджує не лише відомі уже закономірності зрозуміти держави й права й зв «язаних з ними явищ, але й й знаходить нові закономірності, породжені реаліями громадського життя.

Практично-прикладна функція.

Будь-яка держава, яким бі розвитим воно та ані було б, чи рано пізно зіштовхується із проблемами, на котрі відразу відповідь важко знайти. Тоді теорія держави й права, ґрунтуючись на наявному практичному і теоретичному матеріалі, дає рекомендації як вирішити ту чи іншу виниклу проблему.

Прогностична функція.

як нам відомо, предметом теорії держави й права є загальні закономірності виникнення, функціонування і розвитку держави й права, їхнього місця в житті суспільства й політичній системі. Вивчаючи ці закономірності, теорія держави й права прогнозує подальший розвиток цих зрозуміти, зміну державно-правової сфери, що у свою чергу дозволяє уникнути непоправних помилок.

Слід зазначити, що усі функції теорії держави й права тісно переплетені і взаємне доповнюють один одного. Лише у своїй сукупності смердоті дають нам повне представлення про призначення теорії держави й права.

Гносеологічна функція (функція пізнання).

Виконуючи цю функцію, теорія держави й права виробляє теоретичні прийоми і способи пізнання, що в залишковому підсумку приводити до розвитку правового пізнання.

Виявляється в тім, що у межах пізнаються усі державно-правові явища, у першу чергу, право і держава, процес їхнього функціонування. Важливе місце в пізнавальній діяльності належить концепціям, тобто визначеним способам розуміння, трактування державно-правових явищ. Процес пізнання права і держави лише тоді плідна, коли є жодна, а ряд концепцій по однойменних проблемах. Творчий аналіз різних концепцій, дискусії по актуальних питаннях права і держави збагачують й розвивають юридичну науку, дозволяють виробити визначений варіант у тій чи іншому питанню.

Політико-управлінська функція.

Держава й право — це політичні поняття, смердоті необхідні для утримання політичної влади до рук того чи іншого соціального прошарку. А щоб знаті, як керувати Державою, як користатися таким могутнім засобом впливу на маси, як право, необхідно матір наукові основи внутрішньої і зовнішньої політики, що й покликано робити теорія держави й права.

Інформаційна функція.

Виражається в передачі зведень, їхньої трансформації у знання про право і державу, правові почуття й духовні ціності на основі узагальнення отриманих даних про зміст й сутність права і держави. У свою чергу це сприяє упорядкуванню знань, приведенню їхнього у визначену систему по конкретних юридичних дисциплінах.

Аналітична функція.

Полягає в дослідженні діючого законодавства, у його систематичному викладі. Функція ця складається насамперед у із «ясуванні змісту закону, ретельному вивченні його змісту. Завдання теорії права і держави — вивчити практику застосування закону, ефективність його впливу на тих чи інші суспільні відносини, що дозволяє із «ясувати як достоїнства, то й недоліки законодавства.

2. Вибори в конституційному праві. Види виборів. Виборча система України.

Вибори є найважливішим інститутом Сучасної демократії, однієї із головних форм вираження волі народу й його участі в керуванні державними і суспільними справами, через їхнє посередництво народ визначає своїх представників й наділяє їхні мандатом на здійснення його суверенних прав по реалізації влади.

Вибори можуть бути парламентськими й президентськими; органів держави й місцевого самоврядування; черговими, повторними і позачерговими (достроковими); на альтернативній основі й безальтернативними (якщо висувається лише кандидата) й т. д.

Вибори зв «язані зі складним комплексом суспільних відносин, учасниками які є державу в особі уповноважених тих органів державної влади, виборчі комісії, політичні партії, виборчі блоки, громадські організації, збори виборців, трудові колективи, кандидати в депутати, їхні довірені особини, виборці і ін.

Стаття 2. Види виборів.

Вибори депутатів можуть бути черговими, позачерговими, повторними, а також замість депутатів, що вибули.

Виборча система — це сукупність упорядкованих суспільних відносин, зв «язаних з виборами органів держави й місцевого самоврядування.

У своїй основі ця система регулюється нормами конституційного права, але й не зводиться лише до конституційних правовідносин. Вона регулюється й не правовими нормами — корпоративними, моральними і ін.

Поняття «виборча система» уживається також й в іншім значенні як спосіб розподілу депутатських мандатів між кандидатами в залежності від результатів голосування. Основними виборчими системами в цьому змісті є мажоритарна, пропорційна й змішана.

Мажоритарна виборча система (від французького majore — більшість) передбачає голосування за персонального кандидата. Перемагає тієї, хто одержить более 50% голосів виборців (мажоритарна система абсолютної більшості), чи тієї, хто набере голосів більше, ніж кожний із його конкурентів окремо (мажоритарна система відносної більшості).

Пропорційна (від латів. prorportio — співвідношення, визначена частина) виборча система передбачає вибори депутатів по партійних списках у багатомандатних округах. Виборці голосують за список тієї чи іншої партії. Алі для проходження партії у парламент установлюється процентний бар «єр голосів виборців — 3−5%.

Змішана система передбачає сполучення мажоритарної і пропорційної систем.

У Україні змішана система виборів. Вона передбачена Законом «Про вибори народних депутатів України» від 24 вересня 1997 р. із наступними змінами і доповненнями.

Депутати обираються громадянами України на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування по змішаній (мажоритарно-пропорційної) системі. Виборчий процес здійснюється на засідках вільного, рівного висування кандидатів у депутати, гласності і відкритості, рівних можливостей для всіх кандидатів.

Доля громадян України у виборах є добровільним. Вважається, що виборці, що не прийняли доля в голосуванні, підтримують волевиявлення виборців, що прийняли доля в голосуванні.

Усього обирається 450 депутатів. З них 225 по одномандатних округах й 225 по списках кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків партій по багатомандатному виборчому окрузі на основі пропорційного представництва.

Одномандатні округи утворяться Центральною виборчою комісією із приблизно рівним числом виборців у кожнім виборчому окрузі. Територією багатомандатного виборчого округу є територія України, а його центром — місто Київ. Виборцями цого округу є усі громадяни України, що мають виборче право.

Виборче право — це система правових норм, що регулюють суспільні відносини, зв «язані із виборами органів державної влади й місцевого самоврядування.

Виборче право — один із інститутів конституційного права.

Джерелами виборчого права України, що закріплюють порядок організації і проведення виборів в Україні є Конституція, Закон України «Про вибори народних депутатів України», Закон України «Про вибори Президента України», Закон України «Про вибори депутатів й голів сільських, селищних, районних, міських, районних у містах, обласних Рад».

Поняття «виборче право» також може використовуватися в іншім значенні (у суб «єктивному змісті) як суб «єктивне право громадянина обирати (активне виборче право) й бути обраним (пасивне виборче право) у державні органи і органи місцевого самоврядування. Активне виборче право виникає із 18 років (ст. 70), а пасивне — із 21 року (ст. 76).

При цьому виділяється активне виборче право — право обирати, тобто брати доля в виборах; й пасивне виборче право — право бути обраним в органи державної влади й місцевого самоврядування.

Основою виборчого права України є демократичні принципи загального, рівного й прямого виборчого права при таємному голосуванні.

Законом України «Про вибори народних депутатів України» передбачені етапи організації і проведення виборів:

— висування і реєстрація кандидатів у депутати;

— передвиборна агітація;

— голосування;

— підрахунок голосів й визначення результатів виборів.

Кожен виборець одержує два бюлетені: один для голосування по виборам в одномандатному й другій для голосування по виборам у багатомандатному загальнодержавному виборчих округах.

У бюлетень для голосування по одномандатному виборчому окрузі вносяться за абеткою усі зареєстровані в цьому окрузі кандидати в депутати із указівкою прізвища, імені, по-батькові, року народження, посади (заняття), місця роботи і проживання, партійності.

У бюлетень для голосування по багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі вносяться назви політичних партій, виборчих блоків партій у порядку, визначеному жеребкуванням, що проводити центральна виборча комісія после реєстрації списків кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків партій із обов «язковим переліком політичних партій, що утворили виборчий блок, а також із указівкою прізвища із ініціалами перших п «яті кандидатів з внесеного кожною політичною партією, виборчим блоком партій списку кандидатів у депутати.

Обраним по одномандатному виборчому окрузі вважається кандидат у депутати, що здобула більшість голосів виборців, що прийняли доля в голосуванні, щодо інших кандидатів, що балотувалися в даному виборчому окрузі.

Право бути обраним по багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі одержують кандидати в депутати від політичних партій, виборчих блоків партій, що подолали 4% бар «єр голосів виборців. Депутатські мандати між ними розподіляються пропорційно числу отриманих ними голосів.

Списки кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків партій, що здобули менш 4% голосів виборців, що прийняли доля в голосуванні, не одержують декларація про доля в розподілі депутатських мандатів.

Депутатом місцевої заради може бути обраний громадянин України, що на день виборів досяг 18 років, має виборчі права й постійно чи проживає працює на територї відповідного ради.

Народним депутатом України може бути громадянин України, що досяг на день виборів 21 року, що має право голосу й проживає в Україні протягом останніх п «яті років.

Прямі чи непрямі чи пільги обмеження виборчих прав громадян України в залежності від походження, соціального й майнового положення, расової й національної приналежності, підлоги, утворення, мови, відносини до релігії, політичних переконань, роду і характеру зайняти, не передбачені чинним законодавством, заборонені.

Не мають права голосу громадяни, визнані судом недієздатними.

Здійснення виборчого права припиняється на відповідний період для облич, що містяться по вироку суду в місцях позбавлення волі, а також обличчя, що знаходяться за рішенням суду в місцях примусового лікування.

Принцип рівного виборчого права означає, що кожен виборець в Україні має, Президента України й на виборах народних депутатів України вони одностайно. Під годину виборів депутатів й голів місцевих Радий виборець має вони одностайно по виборам депутатів відповідних місцевих радий й вони одностайно на виборах голови відповідного ради.

Усі виборці беруть доля в виборах на рівних підставах, тобто голос шкірного виборця дорівнює голосу будь-якого іншого виборця й жоден виборець не має ніяких переваг перед іншими виборцями.

Наявність у шкірного виборця лише одного голосу забезпечується тім, що виборець не може бути включень более ніж до одного список виборців; він голосує особисто й для одержання виборчого бюлетеня потрібно перед «явлення документа, що засвідчує особистість виборця, а списку виборців робиться оцінка про видачу виборчого бюлетеня.

Доля у виборах на рівних підставах забезпечується тім, що виборчі округи по кожним виборам утворяться із приблизно рівним числом виборців. Таким чином, голос виборця в одному виборчому окрузі дорівнює голосу виборця в будь-якому іншому виборчому окрузі.

Принцип прямого виборчого права виражається в тім, що Президент, народні депутати і голови місцевих радий обираються громадянами безпосередньо, а чи не нижчестоящими представницькими чи органами спеціальними вибірниками, тобто виборець самостійно виражає своєї волі, особисто подає свій голос за тієї, кому він довіряє представництво своїх інтересів.

Принцип таємного голосування полягає до того, що контролю над волевиявленням голосуючих не допускається. Таємне голосування забезпечується поруч гарантій: виборець особисто заповнює виборчий бюлетень, залишаючи в ньому прізвище того кандидата, за який він голосує Заповнений бюлетень виборець особисто опускає у виборчу урну, не проставляючи своє прізвище У приміщенні для виборів приділяються спеціальні чи кімнати обладнаються окремі кабіни для заповнення виборчих бюлетенів, у які забороняється присутність кого-небудь, крім голосуючого, причому виборчі урни встановлюються таким чином, щоб голосуючі при підході перед тим обов «язково проходили через кабіни для таємного голосування.

Вибори народних депутатів України проводяться в останню неділю березня четвертого року повноважень Верховної Заради України. (Чергові вибори у Верховну Раду України будуть проведені 1998;го р.).

Позачергові вибори у Верховну Раду України призначаються Президентом України й проводяться в період шістдесятьох днів з дня опублікування рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Заради України.

Проведення виборів народних депутатів України організують виборчі комісії: Центральна виборча комісія із виборів народних депутатів України; окружні виборчі комісії; дільничні виборчі комісії.

Вибори проводяться по 450 одномандатних виборчих округах на основі абсолютної більшості, тобто від шкірного виборчого округу обирається лише один депутат й лише до того випадку, якщо він одержить абсолютну більшість голосів виборців, що прийняли доля в голосуванні.

Для проведення голосування і підрахунку голосів виборчі округи поділяються на виборчі дільниці із числом від 20 до 3000 виборців. По кожній виборчій дільниці складаються списки виборців, у котрі включаються усі громадяни України, що досягли досі чи виборів у день виборів 18 років, що проживають на даний момент складання списку на територї даної виборчої дільниці й маючи право брати доля в голосуванні, Виборець може бути включень у список виборців лише на одній виборчій дільниці.

Право висування кандидатів у депутати належить громадянам України, що має право голосу. Це право реалізується як безпосередньо, то й через політичні партії й їхні виборчі блоки, зареєстровані відповідно до законодавства, й трудові колективи.

Висування кандидатів у народні депутати України проводитися у два етапи. На першому висувається претендент на кандидати — у депутати, на іншому — безпосередньо кандидат у депутати.

Партії, їхні виборчі блоки, що беруть доля в виборчій кампанії, после їхньої реєстрації Центральною виборчою комісією мають право висунути лише за одним кандидаті в депутати по кожнім виборчому окрузі через свої регіональні відділення (осередку).

При висуванні претендента на кандидати депутати виборцями необхідно, щоб не менш десяти виборців, що проживають у межах виборчого округу, по якому висувається кандидат, підписали заяву про це із указівкою прізвища, імені, по-батькові, дати народження, серії і номери паспорти, домашньої адреси.

При висуванні претендента на кандидати депутати трудовим колективом заява від імені колективу підписується обличчям, уповноваженим тих чи зборами конференцією, що висунули претендента.

На іншому етапі претендент на кандидати депутати, висунутий виборцями, партією (виборчим блоком), трудовим колективом, може бути зареєстрований як кандидат у депутати, якщо його підтримають своїми підписами не менш 300 виборців даного виборчого округу. Один виборець вправі підписатися в підтримку лише одного претендента на кандидати депутати по своєму виборчому окрузі. «Списки виборців, що підтримують претендента на кандидати депутати, представляються в окружну виборчу комісію не пізніше чим за 45 днів до виборів ;

Реєстрацію кандидати депутати здійснює відповідна окружна виборча комісія .не пізніше чим на п «ятий день после представлення всіх необходимых для реєстрації документів й внесення грошової застави в розмірі п «яті мінімальних заробітних плат, що повертається, якщо кандидат одержить на виборах не менш п «яті відсотків голосів виборців, що прийняли доля в виборах. Ті саме обличчя не може бути зареєстроване более ніж в одному виборчому окрузі.

Усі зареєстровані кандидати в депутати із указівкою прізвища, імені, по батькові, року народження, партійності, посади (заняття), включаються за абеткою у виборчий бюлетень.

З моменту реєстрації кандидат у депутати має право проводити передвиборну кампанію. Для ведення передвиборної кампанії законом установлені визначені гарантії діяльності кандидатів: рівне право брати доля й виступати на передвиборних зборах, мітингах, нарадах, засіданнях, у печатці, по телебаченню, радіо; можливість викладати програму своєї майбутньої діяльності; можливість матір довірених осіб, що допомагають у проведенні виборчої кампанії; звільнення кандидатів від виробничих чи службових обов «язків для участі в передвиборних заходах; декларація про безплатний проїзд на всіх видах пасажирського транспорту (крім таксі) у межах відповідного виборчого округу; недоторканність кандидата, що виражається в тім, що кандидат не може бути притягнутий, до карного. відповідальності, арештований, чи піддадуть мірах адміністративного стягнення, що накладається в судновому порядку, без згоди Центральної виборчої комісії.

Голосування проводитися щодня виборів із 7 до 20 часів. Для виборів депутатів кожному виборцю видається бюлетень для голосування. Виборчі бюлетені видаються дільничною виборчою комісією на підставі списку виборців виборчої дільниці по перед «явленні виборцем чи паспорти іншого документа, що засвідчує особистість. Про одержання виборчого бюлетеня виборець розписується в списку виборців. Кожен виборець голосує особисто. Голосування за інших облич не допускається. Виборчий бюлетень заповнюється голосуючим у чи кабіні кімнаті для таємного голосування. При заповненні бюлетеня забороняється присутність кого б ті ані було б, крім голосуючого. Голосуючий може облишити в бюлетені прізвище лише одного чи кандидата не залишати ані однієї, викреслюючи в бюлетені для голосування прізвища тихий кандидатів, проти які він голосує.

Після закінчення голосування дільничною виборчою комісією на підставі списку виборців установлюється загальне число виборців, що прийняли доля у голосуванні й виробляється підрахунок голосів окремо по кожнім кандидаті в депутати.

Установлення результатів виборів по виборчому окрузі виробляється відповідної окружною виборчою комісією.

Обраним вважається кандидат, що здобувши на виборах понад половини голосів виборців, що прийняли доля в голосуванні, але й не менш 25% від числа виборців, внесених у списки виборців даного округу.

Вибори визнаються що не відбулися, якщо у яких узяло доля менш 50% від числа виборців, внесених у списки виборців даного округу, а й у зв «язку із вибуттям всіх зареєстрованих по окрузі кандидатів.

Окружна виборча комісія може визнати вибори недійсними, якщо в ході їхнього чи проведення при підрахунку голосів малі місце порушення Закону, що істотно вплинули на результати голосування.

Якщо у виборчий бюлетень було б включено более двох кандидатів й жоден з них був обраний, окружна виборча комісія призначає повторне голосування по двох кандидатів, що здобувши найбільше число голосів, не вважаючи тихий кандидатів, що перед повторним голосуванням вибули із балотування. Повторне голосування у виборчому окрузі проводитися не пізніше двотижневого терміну после загальних виборів.

Президент України обирається на основі загального, рівного й прямого виборчого права шляхом таємного голосування терміном на п «ять років.

Президентом України може бути обраний громадянин України, що досяг тридцяти п «яті років, що має право голосу, що проживає в Україні протягом десяти років й володіє державною мовою. Ті саме обличчя не може бути Президентом України более двох термінів підряд.

Чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю жовтня п «ятого року повноважень Президента України.

У випадку дострокового припинення повноважень Президента України вибори Президента України проводяться в період дів «яноста днів з дня припинення повноважень (ст. 103 Конституції) Призначення дострокових виборів Президента України здійснюється на основі рішення Верховної Заради України (ст. 85 Конституції).

Виборчий процес здійснюється на засідках: вільного й рівноправного висування кандидатів у Президенти України; гласності й відкритості; рівності можливостей для всіх кандидатів у проведенні виборчої кампанії; неупередженості до кандидатів з боці державних органів, установ й організацій, органів місцевого самоврядування; волі агітації.

Проведення виборів Президента України організують виборчі комісії: Центральна виборча комісія із виборів Президента України (її повноваження покладені на Центральну виборчу комісію із виборів народних депутатів України; окружні виборчі комісії; дільничні виборчі комісії).

Для проведення виборів Президента України Центральна виборча комісія утворить 27 виборчих округів (за одним в Автономній Республіці Крім, областях України, містах Києві й «Севастополеві).

Для проведення голосування і підрахунку голосів виборчі округи поділяються на виборчі дільниці із числом від 20 до 3000 виборців. По кожнім виборчому окрузі складаються списки виборців, у котрі включаються усі громадяни України, що досягли досі чи виборів у день виборів 18 років, що проживають на даний момент складання списку на територї даної виборчої дільниці й маючи право брати доля в голосуванні. Виборець може бути включень у список виборців лише на одній виборчій дільниці.

Право висування кандидатів у Президенти України належить громадянам України, що має право голосу. Це право реалізується через політичні партії й їхні виборчі блоки, зареєстровані відповідно до законодавства, а також збори виборців.

Висування кандидатів у Президенти України проводитися у два етапи. На першому етапі висувається претендент на кандидати в Президенти. України, а на іншому визначається кандидат у Президенти України.

Партії (виборчі блоки), що нараховують не менш 1000 членів, мають право висунути кандидати Президенти України после їхньої реєстрації Центральною виборчою комісією в якості, що беруть доля в виборах Президента України.

Претендент висувається партією на із «їзді, чи конференції іншому форумі, що є вищим статутним керівним органом партії. Порядок проведення із «їзду (конференції, загальних зборів й т.п.) партії визначається її статутом.

З «їзд (конференція) правомочний вирішувати запитання висування претендента, якщо на ньому присутні более 2/3 обраних делегатів, але й не менш 200 обличчя.

Збори виборців має право висунути кандидати Президенти України, якщо в ньому беруть доля не менш 500 громадян України, що мають право голосу. Збори виборців можуть проводитися за місцем проживання чи на підприємствах, в установах, організаціях. Ті саме обличчя не може бути учасником более одних зборів виборців по висуванню претендента. Кожен учасник зборів можуть запропонувати для обговорення будь-яку кандидатуру, у тому числі й свою. Висунутими зборами виборців як претендента вважається обличчя, за яку проголосували не менш 2/3 учасників зборів.

Претендент може бути зареєстрований як кандидати Президенти, якщо його кандидатуру підтримають своїми підписами не менш 100 000 громадян України, що мають право голосу, у тому числі не менш 1500 громадян у кожнім із 2/3 загального числа виборчих округів. Реєстрація кандидатів у Президенти здійснюється Центральною виборчою комісією не пізніше чим на п «ятий день после представлення всіх необходимых документів.

Обличчя, що здобуло посвідчення про реєстрацію його як кандидати Президенти України, має право вести передвиборну агітацію.

Час й місце, організація й порядок голосування, підрахунок голосів на виборчій дільниці по виборам Президента України визначаються відповідно до Закону України «Про вибори народних депутатів України».

Вибори визнаються що не відбулися, якщо у виборах узяло доля 50 й менш відсотків виборців, внесених у списки виборців, а й у зв «язку із вибуттям всіх зареєстрованих кандидатів у Президенти України.

Установлення результатів виборів Президента України виробляється Центральною виборчою комісією Обраним — Президентом України вважається кандидат, що здобувши на виборах более половини голосів виборців, що прийняли доля в голосуванні,.

Вибори Президента України можуть бути визнані недійсними, якщо в ході чи виборів при підрахунку голосів малі місце порушення, що істотно вплинули на підсумки голосування.

Якщо у виборчий бюлетень було б включено более двох кандидатів у Президенти України й жоден із них був обраний, Центральна виборча комісія призначає повторне голосування по виборам Президента України по двох кандидатів, що здобувши найбільше число голосів, не вважаючи тихий кандидатів, що после Першого голосування зняли свої кандидатури Якщо в результаті зняття кандидатур залишився кандидата у Президенти України, повторне голосування за цій кандидатурі. Повторне голосування проводитися не пізніше чим у двотижневий термін после виборів Президента України. Обраним Президентом України вважається кандидат, що у результаті повторного голосування здобувши більше, ніж інший кандидат, число голосів, поданих за нього, перевищує число голосів, поданих проти нього. Якщо повторне голосування проводилося лише по одній кандидатурі, кандидат вважається обраним Президентом України, якщо він здобувши більшість голосів виборців, що прийняли доля в голосуванні.

Якщо Президента України балотувалося не более двох кандидатів у Президенти України й жоден із них був обраний, а й у випадку визнання виборів Президента України що не відбулися чи недійсними, чи якщо повторне голосування не дозволило визначити кандидата, обраного Президентом України, Центральна виборча комісія не пізніше чим на десятий день после встановлення результатів виборів вносити у Верховну Раду України представлення про призначення виборів з повторним висуванням кандидатів у Президенти України.

Верховна Рада України не пізніше чим у двомісячний термін после дня виборів приймає рішення про проведення повторних виборів Президента України.

Нормативною основою виборів депутатів й голів місцевих радий є Конституція (ст. 141) й Закон України від 24 лютого 1994 м «Про вибори депутатів, голів сільських, селищних, районних, міських, районних у містах, обласних Радий» (який ще не приведень у відповідність з Конституцією).

Стаття 3. Виборчий процес здійснюється на засадах вільного й рівноправного висування кандидатів у депутати, гласності й відкритості, волі агітації, рівних можливостей для всіх кандидатів у проведенні виборчої кампанії, неупередженості до кандидатів з боці органів державної влади, органів місцевого самоврядування й посадові й службові обличчя цих органів.

Стаття 4. Доля громадян України у виборах є добровільним. (Друга речення частини четвертої з статтею 1 втратило дію, як таке, котре не відповідає Конституції України (є неконституційним) на підставі Рішення Конституційного Суду України N 1-рп/98 (v001p710−98) від 26.02.98) Вважається, що виборці, що не брали участі в голосуванні на виборах, підтримують результати волевиявлення тихий виборців, що в голосуванні на виборах.

Законодавство про вибори в Україні.

ЗАКОН УКРАЇНИ Про вибори народних депутатів України (Відомості Верховної Заради (ВВР), 1997, N 43, ст. 16у.

Рішенні Конституційного Суду України N 3-рп/98 (v003p710−98) від 25.03.98) (З змінами, внесеними згідно з Законом N 1668-III (1668−14) від 20.04.2000, ВВР, 2000, N 30, ст.234).

3. Директор підприємства «Оболонь» підписав наказ про прийняття на роботу Квіткаєва І. слюсарем, із випробувальним строком 3 місяці. Чи передбачене законодавством України встановлення рядок випробування при прийомі на роботу? Якщо так, то поясніть порядок прийняття на роботу працівників із випробувальним терміном.

Кодекс законів про працю України.

Глава III.

ТРУДОВИЙ ДОГОВІР.

Стаття 26. Випробування при прийнятті на роботу.

При укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування із метою перевірки відповідності працівника роботі, котра йому доручається. Умова про випробування винна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.

У період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

Випробування не встановлюється при прийнятті на роботу: осіб, котрі не досягли вісімнадцяти років; молодих робітників после закінчення професійних навчально-виховних закладів; молодих спеціалістів после закінчення вищих навчальних закладів; осіб, звільнених у запас із військової чи альтернативної (невійськової) служби; інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи. Випробування не встановлюється також при прийнятті на роботу в іншу місцевість й при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, а також в інших випадках, якщо це передбачене законодавством. (Стаття 26 з змінами, внесеними згідно з законами № 871−12 від 20.03.91, № 6/95-ВР від 19.01.95).

Стаття 27. Строк випробування при прийнятті на роботу.

Строк випробування при прийнятті на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати трьох місяців, а окремих випадках, за погодженням із відповідним комітетом профспілки, — шести місяців.

Строк випробування при прийнятті на роботу робітників не може перевищувати одного місяця.

Якщо працівник в період випробування був відсутній на роботі у зв «язку із тимчасовою непрацездатністю чи із інших поважних причин, рядків випробування може бути продовжено на відповідну кількість днів, протягом які він був відсутній. (Стаття 27 з змінами, внесеними згідно із Указом ПВР № 5938−11 від 27.05.88; законами № 871−12 від 20.03.91, № 263/95-ВР від 05.07.95).

Стаття 28. Результати випробування при прийнятті на роботу.

Колі рядків випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що витримав випробування, й наступне розірвання трудового договору допускається лише на загальних підставах.

Якщо протягом рядок випробування встановлено невідповідність працівника роботі, на якої його прийнято, власник чи уповноважений ним орган протягом цого рядок вправі розірвати трудовий договір. Розірвання трудового договору із цих підстав може бути оскаржене працівником в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів у питаннях звільнення. (Стаття 28 з змінами, внесеними згідно з Законом № 871−12 від 20.03.91).