Юзеф Пілсудський

Кожен — історія. І з нас обов’язково залишає після себе слід. У одних цей слід більш глибокий і чіткий, в інших менш, але усе це утворює дорогу, і це дорога — история.

Світова історія містить пам’ять різних політичних діячів, які зробили у життя багатьох поколінь несподівані повороти, часом божевільні, а часом гідні навіть лаврів слави, що попри всі наступні події і доля багатьох, до наших дней.

Юзеф Пілсудський одна із таких неординарних особистостей, який викликає чимало спірних вопросов.

Юзеф Пілсудський — фашистський диктатор Польщі, діяльність якого полягає тривала від 1926 по 1935 р. Він народився 1867 р. в шляхетської сім'ї на Валентині. У 1885 р. закінчив гімназію. Навчався на медичному факультеті Харківського інституту, звідки було вилучено за в студентських виступах. Згодом він закінчив Вилянский медичний інститут. У цей період належав польської організації «Єдність», яка підтримувала контакти з «Народної Волей».

У 1887 р. Пілсудський був заарештований царськими владою, обвинувачуваний в підготовці замаху Олександра II й засудили до 5-ти років заслання Сибір. Насправді, хоча Пілсудський і він терористом, він виступав проти замаху на царя. У 1888−92 рр. на засланні Шляхетцкий націоналіст Пілсудський був запеклим ворогом польського та російського революційного руху, революційного польско-русского союза.

У 1892 р. повернувся із заслання у Вильню і приєднався до створюваній у те час Польської соціалістичної партії, де став однією з засновників, яку Пілсудський та інші націоналісти перетворили на націоналістичну і реформаторську організацію. З 1894 р. він став членом Центрального робочого комітету. Наприкінці 1890-х рр. організував видавництво партійного органу «Работник».

За підсумками даних із довідника з України ми дізнаємося, що у початку 1900;х рр. Пілсудський жив у Львові й Лондоні. З початком в 1904 р. російсько-японської війни він у Токіо для встановлення контактів, і співробітництва з японською розвідкою. Потім за завданням японського генштабу підготував акти диверсій в так званої російської Польщі. У разі розпочатої революції 1905;1907 рр. став створювати терористичні «бойові групи», мають мета відвернути робітничий клас від революційної боротьби з самодержавством і завадити крепнувшему союзу польського робітничого класу з російським робочим классом.

У 1906 р. під тиском робочих низів Пілсудський та її «бойова організація» було з ПКС. У 1907 р. Пілсудський відносини із своїми однодумцями створив буржуазно-националистическую «ППС-революционную фракцию».

За підсумками інформації з Великий радянської енциклопедії ми дізнаємося, що у 1908 р. Пілсудський зв’язався з австро-угорським генеральним штабом і на його завданням утворив у Польщі диверсионно-террористическую організацію «Стрелец».

У 1910 р. був обраний головним комендантом Часовий комісії організацій боротьби за незалежність Польщі, які у Галичині. Досягнення незалежності Польщею Пілсудський бачив можливості завдяки умовам розгрому Російської Імперії війни з Австро-Угорщиною й Німеччиною. Встановив і підтримував зв’язки України із австро-германским генеральним штабом.

З 1914 р. Пілсудський командував одній з бригад польських легіонерів, боролися у роки першої Першої світової за австро-німецьких імперіалістів. Потім створив нову таємну шпионско-террористическую угруповання «польську військову организацию».

Коли 1916 р. явно виявилася нездатність центральних держав перемогти, Пілсудський вступив у таємні відносини урядам Англії та Франції. У той самий час Пілсудський не порвав із австро-германскими імперіалістами і керував в 1917 р. військовим департаментом Тимчасового державного ради, створеного їм у окупованій під час війни території так званої російської Польщі. У 1917 р. внаслідок тертя з австро-германским командуванням був інтернований і вивезений німецьким командуванням до Німеччини, і був укладений у в’язниці міста Мариенбурга. Причиною того послужив відмова присягати німецькому кайзеру.

У листопаді 1918 р. був доставлений на Варшаву до участі побороти революційного руху польських робітників і селян, розгорнутої під впливом Жовтневої Революції России.

За підтримки перших ватажків ПКС і куркульських лідерів селянських партій, «Польської військової організації», «польських легіонів», польських і іноземних імперіалістів Пілсудський проголосили «начальником держави» (диктатором). Очолив боротьбу твердження у Польщі влади поміщиків і капіталістів і перетворення Польщі, у плацдарм і знаряддя імперіалістичної агресії проти Радянського держави, зігравши значної ролі у створенні нападу Белопольской Польщі на Радянське держава робить у 1920 р. Пілсудський безпосередньо проводив агресивну політику щодо Західно-Української Народної Республіки. У 1919 р. перекинув українською фронт армію генерала Ю. Галлера, яка призначалася Антантою лише заради ведення бойових дій проти більшовиків. Ставши перед загрозою широкомасштабної війни з РСФРР, Пілсудський, з формування спільного антибільшовицького фронту, підтримував З. Петлюру побороти в Радянській Росії і уклав Варшавський договір 1920 г.

У 1920 р. Пілсудський був першим маршалом Польщі й остаточно 1922 р. залишався глава держави, жорстоко переслідуючи революційне рух трудящих Польщі. Вів польсько-радянський війну 1920 р. і договір підписав Ризький мирний договір 1921 г.

У міжвоєнний період в зовнішній політиці орієнтувався на співробітництво з і виступав за досягнення порозуміння з Німеччиною, вважаючи головний противник СССР.

У 1922;1926 рр. відійшов від активного політичного жизни.

У травня 1926 р. Ю. Пілсудський з допомогою військових сил зробив фашистський державний переворот. Домігся відставки президента Войциховского і прем'єра уряду У. Витоса. З 1.05.1926 р. Національні сходи (сейм і сенат) обрали Пілсудського президентом, але відмовився (згодом президентом став І. Мосциский).

З 1926 р. Пілсудський призначений Головним інспектором Збройних сил Польщі, що дозволило їй усе повноту влади над армією. Встановив режим «санації», унаслідок чого почалася політична й господарська стабілізація, і уніфікація органів влади. У 1926;1928 рр. і з 1930 р. Пілсудський прем'єр-міністр Польши.

Попри те що, що польський уряд давало фінансової підтримки уряду Української Народної Республіки, і деякі з найближчого оточення прем'єра був знайомий із української проблемою, Пілсудський щось зробив зупинки антиукраїнської політики місцевої адміністрації у районах Західної Украине.

З вересня до жовтня 1930 р. з розпорядження уряду Пілсудського на окупованих Польщею українських теренах силами армії й поліції були скоєно жорстокі репресивні акції з відношення до українському населенню, розраховані придушение українського національно-визвольного движения.

У вересні 1934 р. з ініціативи Ю. Пілсудського запропонували угоду про забезпечення прав національних меншин, що було відхилено міністром зарубіжних справ Польщі Й. Беком. Після Пілсудського у травні 1935 р. було прийнято вже нова конституція Польши.

З історичних даних стосовно особи Юзефа Пілсудського, можна сказати, що це був людиною дії, одержимий жорстоким безумством диктаторства, влади, завоюванням і гнобленням народу. ———————————- Реферат з історії учня 10 В класу загальноосвітньої школи № 25 р. Суми Педос Александра.

[pic].

Юзеф Пилсудский.

(5.12.1867−12.05.1935).