Міжнародна економіка

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ.

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ.

ФАКУЛЬТЕТ ПЕРЕПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ.

До Про М Т Р Про Л Т М, А Р Про Б Про Т А.

по дисципліні «Міжнародна економіка «.

Слухач: …Сидоркевич Дмитро Іванович.

Спеціальність, група: …ЗФ — 02 (фінанси).

Керівник: …Петкова Леся Омел’янівна Результат, дата:

Реєстраційний номер, дата:

м. Черкаси.

2002 р.

З, А У Д, А М М Я.

1. Міжнародні валютно-кредитні організації …- 3.

2. Міжнародний туризм … …- 5.

3. як ві вважаєте, за правилами ГАТТ-СОТ дозволяєть чи ані експортні субсидії, за які умів й чому? …- 17.

4. Завдання … …- 19.

Література … …- 20.

1. Міжнародні валютно-кредитні організації. Міжнародні фінансові організації (МФО) створюються шляхом про «єднання фінансових ресурсів країнами-учасниками для рішення визначених завдань в області розвитку світової економіки. Цими завданнями можуть бути: операції на міжнародному валютному й фондового ринку із метою стабілізації й регулювання світової економіки, підтримки й стимулювання міжнародної торгівлі; міждержавні кредити — кредити на здійснення державних проектів й фінансування бюджетного дефіциту; інвестиційна діяльність/кредитування в області міжнародних проектів (проектів, що торкають інтереси декількох країн, що беруть доля в проекті як прямо, то й через комерційні резиденти) інвестиційна діяльність/кредитування в області «внутрішніх» проектів (проектів, що безпосередньо торкається інтереси однієї чи країни комерційної організації-резидента), здійснення які здатне зробити сприятливий вплив на міжнародний бізнес (наприклад, інфраструктурні проекти, проекти в області інформаційних технологій, розвитку транспортних й комунікаційних мереж й т.п.) благодійна діяльність (фінансування програм міжнародної допомоги) й фінансування фундаментальних наукових досліджень. як приклади міжнародних фінансових оранизаций можна назвати Міжнародний Валютний Фонд, Світовий Банк, Європейський Банк Реконструкції й Розвитку, Міжнародна Фінансова Корпорація. Усі ці організації активно беруть доля в фінансуванні російських проектів.

Для здійснення своїх функцій МФО використовують всього спектра сучасних технологій фінансового і інвестиційного аналізу й керування ризиками, від фундаментального дослідження потенційного інвестиційного проекту (для чого, найчастіше, залучаються спеціалізовані чи команди інститути експертів міжнародної кваліфікації, міжнародні аудиторські фірми і інвестиційні банки) до операцій на глобальних фондових ринках (ринках похідних цінних паперів). Ефективність діяльності МФО в значній мірі залежить від взаємодії із урядами і урядовими орагнизациями країн-учасниць. Так інвестиційна діяльність МФО найчастіше припускає тісне співробітництво із державними експортними кредитними агентствами, що здійснюють страхування й керування ризиками по великих міжнародних проектах.

Докладніше механізм дії МФО Мені хотілося б розглянути на прикладі Міжнародного Валютного Фонду, членом — засновником якого був Український Союз, чиїм правонаступником є Росія.

Статті догоди Міжнародного Валютного Фонду прийняті 22 июля 1944 року в Бреттон-Вудсі, штат Нью-Хемпшир (США), на Валютно-фінансовій конференції Про «єднаних націй. Як води сили 27 грудня 1945 року. З виправленням, що набрало чинності 28 июля 1969 року в результаті змін, затверджених резолюцією Заради керуючих N 23−5 від 31 травня 1968 року; із виправленням, що набрало чинності 1 апреля 1978 року в результаті змін, затверджених резолюцією Заради керуючих N 31−4 від 30 апреля 1976 року; із виправленням, що набрало чинності 11 листопаду 1992 року в результаті змін, затверджених резолюцією Заради керуючих N 45−3 від 28 червня 1990 року.

Міжнародний валютний фонд Міжурядова валютно-кредитна организцаия по сприянню міжнародному валютний сотрудничесству на основі консультацій його членів й надання їм кредитів. Створений у 1944 р., має более 150 країн-членів. МВФ займається збором й обробкою статистичних даних із питань міжнародних платежів, інфляції, валютних ресурсів, величини валютних резервів, копійчаного обігу, державних фінансів й ін. Статут МВФ вол «язує країни при одержанні кредитів дават інформацію про стан економіки країни, золотовалютних резервів й т.п. Крім того, країна, що взяла кредит, винна виконувати рекомендації МВФ по оздоровленню своєї економіки. Однієї із основних завдань МВФ є регулювання валютних курсів й підтримка стійкості валютних паритетів.

Завдання Міжнародного Валютного Фонду:

(1) Сприяти розвитку міжнародного співробітництва у валютно-фінансовій сфері у межах постійного заснування, що забезпечує механізм для консультацій й спільної роботи над міжнародними валютно-фінансовими проблемами.

(2) Сприяти процесу розширення й збалансованого зростанню міжнародної торгівлі й за рахунок цого домагатися досягнення й підтримки високого рівня зайнятості й реальних доходів, а також розвитку виробничих ресурсів всіх держав-членів, розглядаючи ці дії як першочергові задачі економічної політики.

(3) Сприяти стабільності валют, підгримувати упорядкований валютний режим серед держав-членів й уникати використання девальвації валют із метою одержання переваги в конкуренції.

(4) Робити допомога в створенні багатобічної системи розрахунків по поточним операціях між державами-членами, а усуненні валютних обмежень, що перешкоджають зростанню світової торгівлі.

(5) За рахунок тимчасового надання загальних ресурсів Фонду державамчленам при дотриманні адекватних гарантій створювати у яких стан упевненості, забезпечуючи тім самим можливість виправлення диспропорцій у їхніх платіжних балансах без використання мір, що можуть завдати шкоди добробуту на національному чи міжнародному рівні.

(6) ВІДПОВІДНО до вищевикладеного — скорочувати тривалість порушень рівноваги зовнішніх платіжних балансів держав-членів, а також зменшувати масштаби цих порушень.

2. Міжнародний туризм. 2.1. Вступ У багатьох державах світу туризм розвивається як система, що надає усі можливості для ознайомлення із історією, культурою, звичаями, духовними й релігійними цінностями даної країни й її народу, й дає дохід у скарбницю. Не говорячи уже про тих, що «годує» ця система дуже багато фізичних й юридичних осіб, чи так інакше зв «язаних із наданням туристичних послуг. Крім значної з статтею прибутку туризм є ще і одним із могутніх факторів посилення престижу країни, зростанню її значення в очах світового співтовариства й рядових громадян. Туристична діяльність у розвитих країнах є важливим джерелом підвищення добробуту держави. У 1995 році США від реалізації туристичних послуг іноземним громадянам здобули 58 млрд $, Франція і Італія — по 27 млрд $, Іспанія -25 млрд $.

У Росії туристичний бізнес розвивається із переважною орієнтацією на виїзд. Переважлива більшість діючих ми туристичних фірм воліють займатися напрямком своїх співвітчизників за рубіж, й лише невелика їхня частина працює на залучення гостей у тобто вусі робиться так, що капітал від тур. бізнесу спливає за рубіж. Яка ж картина міжнародного ринку тур. послуг тепер, як він у перспективі змінюється? У умовах, що створилися, ці запитання представляються актуальними, саме тому нами був обрана тема даного реферату. У науковому розумінні ринокце органічна частина капіталістичної системи товарного господарства, основою якого є виробництво продукту як товару.

При розгляді предмета економічної теорії були виділені 4 сфери виробничих відносин: виробництво — розподіли — обмін — споживання.

Суспільне виробництво має своєю метою споживання. Алі перш, ніж продукт товарного виробництва дійде до споживання, він підлягає розподілу і обміну. Розподіл — це результат виробництва, не лише із погляду форми, алі й змісту, бо розподілятися можуть лише продукти роботи, капіталу й землі. Розподіл Веде до утворення грошових доходів суспільства у виді заробітної плати, прибутку й ренти.

2.2. Індустрія туризму й її розвиток у сучасних умовах.

У даний година індустрія туризму є однієї із найбільше що динамічно розвиваються форм міжнародної торгівлі послугами. О 20-й років середньорічні темпи зростання кількості прибуттів іноземних туристів у світі склали 5,1%, валютних надходжень — 14%. Згідно даним всесвітньої туристичної організації, у 1995 році у світі було б зареєстровано 576 мільйонів прибуттів туристів, надходження від міжнародного туризму досягло 372 мільярда доларів (без обліку надходжень від міжнародного транспорту). У цілому обсяги валютних надходжень від туризму за період із 1950 по 1995 рік виросли в 144 рази. За прогнозами експертів, бурхливий розвиток міжнародного туризму якщо продовжуватися й далі. По різних підрахунках, до 2000 долі ця галузь стані ведучою експортною галуззю у світі. Очікується, що при збереженні сформованих темпів зростанню число міжнародних подорожей до 2005 долі досягне 900 млн. Чоловік, а до 2010 долі збільшиться й складі порядку 937 млн. Чоловік. На думку різних аналітиків, в основі розвитку міжнародного туризму лежати наступні фактори: 1. Економічний ріст й соціальний прогрес привели до розширення обсягу ділових поїздок й поїздок із пізнавальними цілями. 2. Удосконалювання всіх видів транспорту здешевило поїздки. 3. Збільшення числа найманих робітників та службовців у розвитих країнах й підвищення їхні матеріального й культурного рівня. 4. Інтенсифікація роботи і одержання працюючими более тривалих відпусток. 5. Розвиток міждержавних зв «язків й культурних обмінів між країнами привело до розширення міжособистих зв «язків між й усередині регіонів. 6. Розвиток сфери послуг стимулювало розвиток сфери перевезень й технологічний прогрес в області телекомунікацій. 7. Ослаблення обмежень на вивіз валюти в багатьох країнах й спрощення прикордонних формальностей.

Значення туризму у світі постійно зростає, що заговорили українською у «язано зі зрослим впливом туризму на економіку окремої країни. У економіці окремої країни міжнародний туризм виконує ряд важливих функцій: — міжнародний туризм — джерело валютних надходжень для країни й засіб для забезпечення зайнятості. — міжнародний туризм розширює внески в платіжний баланс й ВНП країни. — міжнародний туризм сприяє диверсифікованості економіки, створюючи галузі, що обслуговують сфери туризму.

З зростанням зайнятості в сфері туризму ростуть доходи населення й підвищується рівень добробуту нації.

Розвиток міжнародного туризму приводити до розвитку економічної інфраструктури країни й мирних процесів. У такий спосіб міжнародний туризм варто розглядати, згідно із економічними відносинами окремих країн.

Міжнародний туризм входити до трьох найбільших галузей, уступаючи нафтовидобувній промисловості і автомобілебудуванню, питома ваги які у світовому експорті 11% й 8,6% відповідно. У 1991 році сумарний дохід країн світу від міжнародного туризму складав 7% від загального обсягу світового експорту й 3% від світового експорту послуг.

Значення туризму як джерела валютних надходжень, забезпечення зайнятості населення, розширення міжособистісних контактів зростає. Міжнародний туризм у світі вкрай не рівномірний, що порозумівається в першу чергу різними рівнями соціально-економічного розвитку окремих країн й регіонів.

Най-більший розвиток міжнародний туризм одержавши в західноєвропейських країнах. На частку цого регіону приходитися понад 70% світового туристичного ринку й близько 60% валютних надходжень. Приблизно 20% приходитися на Америку, менш 10% - на Азію, Африку і Австралію разом узяті.

Всесвітня організація у туризмі у своїй класифікації виділяє країни, що є переважливо постачальниками туристів (США, Бельгія, Данія, Німеччина, Голландія, Нова Зеландія, Швеція, Канада, Англія) й країни що є, в основному, приймаючих туристів (Австралія, Греція, Кіпр, Італія, Іспанія, Мексика, Туреччина, Португалія, Франція, Швейцарія).

Подібний розвиток міжнародних туристичних зв «язків спричинило за собою створення численних міжнародних організацій, що сприяють поліпшенню роботи цієї сфери світової торгівлі. У їхнє число входять: спеціалізовані заснування системи Організації Про «єднаних Націй (ООН), організації, де запитання розвитку міжнародного туризму обговорюються епізодично й не є головними в сфері діяльності; неурядові спеціалізовані, міжнародні комерційні, національні й регіональні організації по туризму.

Відповідно до Статуту ВІД, цілями її діяльності є заохочення туризму як засобу економічного розвитку й міжнародного взаєморозуміння для забезпечення світу, добробуту, поваги й дотримання прав людини поза залежністю від раси, підлоги, мови й релігії, а також дотримання інтересів країн, що розвиваються, в області туризму. ВІД прийняла ряд декларацій в області міжнародного туризму, серед які: — Манільська декларація про туризм у світі (1980); — Документ Акапулько (1982); — Хартія у туризмі й Кодекс поводження туриста (Софія, 1985); — Гаазька декларація у туризмі (1989). До числа організацій ООН, що займаються питаннями розвитку міжнародного туризму епізодично, відносяться Конференція ООН у туризмі й подорожам, економічний й соціальна Рада (ЕКОСОС). Організація Про «єднаних Націй із питань утворення, науки й культури (ЮНЕСКО), Міжнародна організація роботи (МАРНОТРАТ), Міжнародна асоціація транспортної авіації (ІАТА). Під туристичною індустрією розуміється сукупність виробничих, транспортних й торгових підприємств, що роблять й реалізують туристичні послуги й товари туристичного попиту.

З розвитком масового організованого туризму й переходом його на нову основу, що спирається на розвиту туристичну індустрію й сучасні засоби транспорту, відбулися деякі зміни у формах організації міжнародного туризму. По-перше, істотно зросло число роздрібних фірм, що пропонують туристичні послуги турагентів й позбавлених найчастіше юридичної й господарської незалежності. По-другу, змінився характер діяльності туристичних оптових фірм, що перетворилися в туроператорів, що пропонують повний комплекс послуг у виді інклюзив — турів. По-третє, із «явилися великі корпорації, засновані на капіталі транспортних, торгових, страхових компаній й банків, що здійснюють операції по представленню туристичних послуг клієнтам. Усі вищезгадані категорії фірм відрізняються друг від друга по функціях й характері діяльності.

Туристичні агентства — це роздрібні фірми, що виконують роль посередників між туроператорскими фірмами і обслуговуючими підприємствами, із одному боці, й клієнтами-туристами, із іншої. Турагенства чи організують тур, пропонованими туроператорскими фірмами, чи займаються наданням окремих видів послуг індивідуальним чи туристам групам обличчя, установлюючи безпосередні зв «язки із транспортними організаціями, готельними корпораціями, екскурсійними бюро. Продажів турів здійснюється за цінами, установлюваним туроператорами й зазначеним у їхніх проспектах. За реалізацію інклюзивів-турів турагенства одержують визначена комісійна винагорода від туроператоров.

Реалізація окремих видів послуг здійснюється за цінами, установлюваним їхніми виробниками, а й за надання розрізнених послуг турагенства можуть установлювати визначені націнки до роздрібних цін виробника. Більшість турагенств знаходиться в сфері впливу великих туристичних оптових фірм, авіаційних компаній, готельних корпорацій й торгових фірм.

Туроператорські фірми — це насамперед оптові фірми, що виступають посередниками між підприємствами туристичної індустрії й турагенствами. Смороду реалізують тур від свого імені через турагенства чи безпосередньо клієнтам. У процесі організації поїздок туроператори встановлюють зв «язку із підприємствами розміщення, харчування, транспорту, культурнопросвітительськими заснуваннями і екскурсійними бюро. Часто туроператори орендують на основі довгострокових контрактів готелю і інших засобів розміщення, літаки, автобуси, забезпечуючи їхнє максимальне завантаження і одержуючи значні знижки.

Туроператорські фірми в залежності від використовуваного виду транспорту підрозділяються на, що спеціалізуються на організації турів із використанням спеціально обладнаних літаків; автобусних екскурсій; залізничних екскурсій; морських круїзів й подорожей у яку-небудь одну чи країну спеціалізованих турів.

Туристичні корпорації — це великі підприємства, що шляхом участі поєднують широке коло фірм, що представляють різні види туристичних послуг. Смороду в значній мірі монополізували ринок й перетворилися в могутні міжгалузеві виробничо-господарські комплекси, що включають підприємства всіляких галузей промисловості, що обслуговують туристичний бізнес, транспортні банківські, страхові і інші компанії й реалізуючі тур через широку мережу туроператорів й турагенства в різних країнах.

Оснащення найсучаснішими автоматизованими системами керування й зв «язки дозволяє їм оперативно вивчати й задовольняти споживи і інтереси туристів. Найбільшого розвитку подібні великі компанії досягли в розвитих капіталістичних країнах. У Франції, наприклад, на13 найбільших туристичних корпорацій приходитися 50% реалізованих турів, у германії 3 найбільші туристичні корпорації «TUI», «Nekkerman» й «ITS» зосередили у своїх руках 70% ринку.

Крім великих корпорацій, у дійсна година здобули широкий розвиток готельні комплекси, що надають туристам послуги за їхні розміщенню, алі й широкий комплекс інших послуг, наприклад, харчування в ресторані при отеленні, надання залів для проведення нарад, придбання квитків на транспорт, виклик таксі, екскурсійне обслуговування, організація розваг, торгівля сувенірами і іншими товарами.

Найбільші готельні комплекси поєднуються через автоматизовані системи керування й розподілу готельного фонду в так називані «ланцюги», що дозволяє швидко й точно враховувати кожну індивідуальну угоду й із мінімальними витратами години робити резервування місць у готелях, на транспорті без затримки видавати всю розрахункову документацію й здійснювати платежі. Усього у світі нараховується біля ста таких готельних «ланцюгів» з загальним числом номерів 1,6 млн. Ведучі із їхнього — «Holiday Inn», «Sharaton», «Hilton».

Важливою особливістю сучасного етапу розвитку міжнародного туризму й зміни його організаційних форм є проникнення в туристичний бізнес транспортних, торгових, банківських, промислових, страхових компаній. Транспортні компанії надають як окремі види послуг, то й самостійні розроблені тур на основі готельної бази. Такі фірми організують обслуговування на основі ділових відносин із готельними і іншими підприємствами на звичайних умовах туроператора. Торгові фірми стали активно займатися реалізацією туристичних послуг приблизно із початку 70-х років. Це відноситься, в основному, до великих роздрібних концернів й до торгово-посилкових фірм.

Спочатку універсальні магазини, прагнучи поліпшити обслуговування клієнтури, здавали в оренду свої приміщення для діяльності турагенств. Надалі, у міру попиту, смороду перейшли до практики організації у своєму складі формально вони не залежних туристичних фірм із обмеженою відповідальністю, що потім стали їхнього дочірніми фірмами.

З метою швидкого й міцного завоювання ринку ці компанії почали калькулювати ціни на тур із розрахунком лише на мінімальний прибуток, що було б можливо завдяки величезному капіталу торгових фірм. Промислові фірми, що представляють у першу чергу галузі, що обслуговують туристичний бізнес, на основі системи участі стали здобувати й включати у свою структуру туристичні фірми. Помітно підсилилося проникнення банків й страхових компаній у сферу міжнародного туризму шляхом придбання усього чи частини контрольного пакета акцій. Володіючи розгалуженою мережею філій й великим штатом страхових агентів, банки й страхові компанії стали успішно здійснювати ці операції, одержуючи додатковий прибуток за рахунок економії на комісії, виплачуваної турагенту. Тур, пропоновані банками, як правило, дешевше, ніж у турагентів. Крім того, банки й страхові компанії мають власні автоматизовані системи обліку й керування, у пам «яті які закладені усі основні дані про вкладників й застраховані обличчя. Це дозволяє їм здійснювати цілеспрямоване розсилання реклами і інформації, пропонуючи клієнту такі тур, що можуть відповідати його інтересам й засобам.

Дисконтні картки, що випускаються банками, на відміну від кредитних й дебетових пластикових, що є платіжним засобом, не призначені для оплати, алі дають своїм власникам права на найрізноманітніші знижки. У світі існує кілька глобальних систем дисконтних карток. Лідируюче положення займають «ETN», «IAPA», «COUNTDOWN».

У умовах, коли конкуренція в туристському бізнесі і індустрії відпочинку й розваг дуже висока, власники готелів беруть частка у дисконтних програмах, бо безкоштовна інформація про знижки, що дається в каталогах для власників карток, залучає потенційних клієнтів. Банківські структури також зацікавлені в поширенні карток. Смороду видають їхній як доповнення до эмитируемым кредитних карток чи безкоштовно набагато дешевше роздрібної ціни, тім самум розширюючи спектр послуг для своїх клієнтів.

Географія дисконтних карток дуже різноманітна, найбільше популярно «ETN-CARD». Для мандрівників ця система є клубом, членство в який дозволяє зменшувати дорожні витрати. До перевагою використання карток «ETN» відносять : — знижки для власників від 20 до 50% вартості в десятьох тисячах готелів у 175 країнах світу, у тому числі в Російській Федерації і у країнах СНР. У США в 400 готелях власник картки заплатити 50% від вартості номери; — широку систему знижок у ресторанах (від 20 до 50%);

— зниження (до 1/3) тарифів при оплаті оренди автомобіля; — знижка при покупці авіа-, залізничних, автомобільних квитків у розмірі 3- 10%; — можливість безкоштовно одержати картки «ETNTelecard» й «Sprint Fonecard», що дозволяють звістки телефонні переговори по пільгових тарифах. При одержанні картки власнику видається ілюстрований каталог із адресами сервісних служб, що входять у систему. Вибравши готель, власник замовляє знижку на резервування номери. Часто цю процедуру бере на собі сама дисконтна система.

Крім поширення дисконтних карток, банки реалізують дорожні чеки. Система дорожніх чеків схожа з системою акредитивів, алі, на відміну від останніх, можна не лише обмінювати в банку на гроші, алі ними можна розплачуватися в українських магазинах, що їхні приймають.

Дорожні чеки дозволяють убезпечити гроші від крадіжки, бо платіжний документ стає дійсним лише после звірення підпису власника із підписом на корінці книжки. На відміну від пластикових карток, для придбання чека не обов «язково матір рахунок у банку.

Дорожній чек ще називають туристським чеком, под яким розуміється платіжний документ, грошове вол «язання виплатити позначену в ньому торбину валюти його власнику.

У Європі із 1968 долі широку популярність придбав єврочек — чек у євровалюті, що виписується банком без попереднього внеску клієнтом готівки в рахунок банківського кредиту терміном до місяця. Чек оплачується в чиякій країні-учасниці догоди «Єврочек», до які відносяться країни ЄС. На світовому ринку порівняно недавно із «явився новий вид розміщення — таймшер. Це не продажів стандартної нерухомості й не розміщення в готелі, а середнє між ними — власність, обмежена по користуванню в часі. За одиницю години приймається один тиждень. Сьогодні тайм-шер-индустрия складається із двох частин: — чи продажів клубів апартаментів, розділених на тижні; — обмін цих тижнів через Єдиний центр по обміні, називаний клубом для відпочинку, де власники можуть обмінятися своїми тижнями. У світі нараховується п «ять обмінних організацій, серед які лідирують «RCI"і «II» (Interval International).

Індустрія тайм-шера неухильно розвивається із початку сімдесятих років. З 1989 долі світове число курортів, що працюють по системі тайм-шер, зросло на 600%, річний обсяг продажів тижнів збільшився на 300%. До 1994 долі у світі було б продано тайм-шеров на чотири мільярди доларів. З зростанням популярності тайм-шеров мінялася й сама індустрія. Якщо в рокта формування вона залучала в основному дрібних підприємців, ті тепер нею займаються такі корпорації як «Хілтон», «Марриот», «Дісней», «Шэратон», «Баррат», «Вамли».

Сьогодні тайм-шер є однієї із найбільше що швидко розвиваються галузей індустрії відпочинку. Він вважається найсучаснішою технологією в області між туризмом й нерухомістю.

Курорти тайм-шер є в 75 країнах. Європа займає другу місце по розвитку тайм-шера после США. Багато приймаючі країн розглядають тайм-шер як істотний елемент усієї системи організації відпочинку. У більшості регіонів він розширює сезон канікул, сприяє тривалому економічному зростанню, поліпшує перспективи для інвестицій, підвищує зайнятість.

як й бу-яка інша сфера господарської діяльності, індустрія туризму є дуже складною системою, ступінь розвитку якої залежить від ступеня розвитку економіки країни в цілому.

На промислово розвиті країни приходитися понад 60% всіх прибуттів іноземних туристів й 70−75% чинених у світі поїздок. При цьому на частку ЄС приходитися близько 40% прибуттів туристів й валютних надходжень.

По зауваженню канадських фахівців, функціонування економік індустріально розвитих країн, із одному боці, робило про «єктивно необхідним зміцнення світогосподарських зв «язків й ріст виробничих витрат на підприємницькі переміщення, а, із іншого боці, — створювало працівникам матеріальні можливості для досуговых переміщень, у тому числі й за границю.

Географія ж міжнародного туризму якщо визначатися пріоритетним для туристів чинниками привабливості чи тихнув інших регіонів/країн.

Фактори зростанню привабливості для туристів окремих регіонів світу |Найбільш популярні | | |країни регіону. |Фактори зростанню привабливості | |Південно-американсь| | |київ регіон | | |Бразилія |1. Широкий розвиток екологічних турів по Амазонії.| | | | | |2. Екзотична природа. | | |3. Сучасна архітектура й дизайн столиці країни | |Європейський регіон| | |Франція |Висока концентрація історичних й культурних | |Англія |визначних пам «яток. | |Німеччина |Спрощений візовий режим (можливість широкого | |Фінляндія |спектра комплексних турів). | |Швеція |Високий рівень сервісу. | |Середземноморський | | |регіон | | |Кіпр |Вигідна система оподатковування. | | |Сучасна банківська мережа. | | |Добрі налагоджена структура телекомунікацій | | |Спрощена процедура створення офшорних компаній | | |(10 днів) | | |Забезпечувана Державою повна конфіденційність у | | |всіх питаннях, що стосуються засновників компаній| | |й банківських рахунків. | |Ізраїль |1. Ріст паломницького туризму. | | |Наявність широкого спектра оздоровчих центрів. | | |Тур по чотирьох морях. | | |Наявність молодіжних таборів. | |Регіон у цілому |Ріст ділових зв «язків. | | |1. Розвита інфраструктура туризму. | | |Високий рівень обслуговування. | | |Комфортний клімат. | | |Велика тривалість туристського сезону. | | |Сполучення відпочинку в морячи із оглядом визначних| | |пам «яток. | |Азіатський регіон | | |Про «єднані Арабські |1. Низькі ціни на електроніку й бутову техніку | |Емірати |гарної якості. | | |Високий рівень сервісу. | | |Мінімальні податки. Практика системи «TAX FREE». | | |Великий досвід каргоперевозок. | | |Спрощена система візового режиму. | |Регіон у цілому |1. Екзотична природа й культура. | | |Політична стабільність. | | |Зручний транзитний шлях для туристів, що летять в | | |Австралію і Океанію. | | |Головний напрямок «пляжного» відпочинку узимку. |.

2.3. Організація й техніка виконання операцій міжнародного туризму. Основні учасники операцій міжнародного туризму й система взаємин.

Здійснення міжнародних туристичних операцій припускає визначені відносини між туристами — споживачами туристичних послуг й туристичних фірм — їхніми виробниками й реалізаторами, а також відносини останніх із різними організаціями (банками, транспортними й страховими компаніями й т.п.), що забезпечують виконання цого виду міжнародних послуг. Система відносин цих головних суб «єктів міжнародного туристичного бізнесу представлена на схемі.

Суб «єкти операцій міжнародного туризму.

турист посольства, консульства турагент банки страхові компанії туроператор державні органи транспортні компанії закордонні партнери Робота туристичних фірм з туристами містить у собі: — пропозиція чи туристові групі туристів визначеного набору туристическоекскурсійних послуг; - одержання від клієнта коштів за путівку (тур); - перерахування коштів визначеним організаціям за розміщення, проживання, екскурсійне обслуговування. Договірні відносини туриста й туристичної фірми складаються як відносини покупця (замовника) й продавця (виконавця). При цьому варто підкреслити особливий характер «продукт», що здобувається в туристичної фірми. Вступаючи із нею договірні відносини, турист розраховує одержати в залишковому підсумку необхідний йому набір послуг. Фірма ж надає йому, як правило, ще не сам послуги. а права (гарантії) одержання у визначений година, у визначеному місці послуг, безпосередньо здійснюваних іншими фірмами, що не мають прямих договірних відносин із даним туристом, алі складаються в договірних відносинах із направляючою туристичною фірмою. Турист здобуває також й гарантії надання визначених видів послуг й самою направляючою фірмою. Сукупність цих прав відображається в путівці, що є кінцевим «продуктом» діяльності туристичної фірми й відповідно предметом її реалізації.

Туроператорську діяльність — це діяльність по формуванню, просуванню й реалізації туристичного продукті, здійснювана на підставі ліцензії юридичною чи особою індивідуальним підприємцем (туроператором).

Турагентська діяльність — діяльність по просуванню й реалізації туристичного продукті, здійснювана на підставі ліцензії юридична чи особа індивідуальним підприємцем (турагентом).

Взаємини між туроператором й туристом найчастіше будуються на підставі агентського договору про надання першим іншому права на реалізацію туристичного продукту, сформованого туроператором. Саме тому при організації турів туристичні фірми співробітничають зі страховими компаніями. Страховий внесок входити у вартість путівки. Його величина залежить від тарифу. Існують чотири різновиди тарифів, що ґрунтуються на: — умовах посольств, що можуть визначити мінімальну величину страхової суми, наприклад, для Західної Європи це приблизно 30 доларів США; - терміну поїздки; - кількості людин у групі (можливі знижки від 5 до 20%); - віці (старші 60-ти років страхова торба може бути збільшена удвічі рази).

На сьогоднішній день існують дві форми страхового обслуговування туристів. 1. Компенсаційна. Передбачає оплату самим мандрівником всіх медичних витрат й відшкодування їхнього лише после Повернення на батьківщину, що, як правило, незручно, бо змушує туриста матір при собі значний грошовий запас на цей випадок. 1.1. Програму страхування багажу. Торба страхового ліміту близько 2000 доларів. Вона виплачується по перед «явленні документів, що підтверджують, що багаж був загублений чи ушкоджений под чи година збереження транспортування. Це найбільш розповсюджений вид страхування, бо тариф страхування багажу складає близько 50 центів у день. 2. Сервісна. 2.1. Страхування медичних витрат. 2.2. Юридичний й інформаційний ассистанс — забезпечення правової підтримки мандрівникам у випадку адміністративних чи цивільних порушень, а також гарантія одержання необхідної інформації про найбільш зручні маршрути. 2.3. Страхування від нещасливого випадку. 2.4. Програму страхування цивільної відповідальності за нанесення збитку майну третіх облич, нанесених туристом у результаті «ненавмисних дій».

Страховий поліс — обов «язковий документ при турпоездке. Більшість країн світу не видає візи без наявності спеціального страхового поліса. До них відносяться більшість розвитих країн: Австрія, Бельгія, Німеччина, Голландія, Данія, Іспанія, Норвегія, Франція, Швейцарія, Швеція, США. Страховий поліс як документ, що гарантує оплату необхідного медичного обслуговування при настанні страхового випадку, обов «язково містить номер телефону фірми-партнера, по якому можна звернеться по допомогу, інформацію про страхувальника, страховика, умови, вартості страховки й звільнення від (відповідальності) вол «язань компанії у випадку війни, ядерних вибухів, дорожніх аварій, хронічних захворювань й т.д.

Туристична фірма пересилає постачальнику запитий й гарантійний лист з термінами поїздки, найменуванням країни призначення, засобів пересування, що приймає фірми, кількістю туристів поіменно із указівкою номери паспорти й віку.

Подібним чином оформляються й візи.

Існує кілька видів віз у залежності від цілей поїздки — туристичні, візи за приватним запрошенням, візи за діловим запрошенням.

Оформлення віз по приватних й ділових запрошеннях здійснюється в консульстві країни. Випадки відмовлення у візі складають 5 — 7% від числа всіх що звернулися, причому відмовлення може бути переглянутий. Консульський збір за даний вид послуг складає 10−60 доларів США.

Оформлення туристичних віз здійснюється за допомогою виклику закордонної фірми на визначену кількість туристів зі списком, заявленим раніше туристичним агентством. Після розгляду консульством видається віза, загальна для всієї чи групи призначена для окремих туристів.

При розробці програм враховується не скільки вартість, стільки складність процедури оформлення.

Всі описане характерно насамперед для Сполучених Штатів Америки й Західної Європи, де до дозволу на в «їзд відносяться дуже строго.

14 червня 1985 долі в люксембурзькому місті Шенген державами Бенілюксу, Францією й Німеччиною був підписана угода про майбутню поступовому скасуванні паспортного контролю на своїх внутрішніх границях.

У червні 1991 долі до Шенгенської догоди приєдналися Іспанія й Португалія, й був складений список країн, що обов «язково повинні матір відкритий візової режим. 17 грудня 1992 долі був затверджений список із 120 країн, громадяни які для перетинання границь повинні матір візу єдиного зразка (перед тим відноситься й Росія), був прийнятий бланк єдиної візи й 22 грудня 1994 долі представники урядів цих країн підписали офіційний протокол про вступ у силу Шенгенських угод із 26 березня 1995 долі. У 1997 році до Шенгенської догоди приєдналися Швеція й Данія. Саме із цого години російські туристи, що виїжджають до однієї із цих держав термін менш трьох місяців, одержують Шенгенську візу, при более тривалому перебуванні в стране призначення діють національні візи.

З одному боці, пересування по територї сімох європейських держав при оформленні однієї візи безумовно дуже зручно, алі, із іншого боці, істотно подовжився термін (до чотирьох тижнів), протягом якого розглядається запитання про видачу дозволу на виїзд. Це заговорили українською у «язано із тім, що посольства цих держав посилають один одному запити на того чи іншого що звернулися.

Існують також держави, у які оформлення на в «їзд здійснюється безпосередньо на границі. До них відносяться Бахрейн, Єгипет, Кенія, Ліван, Мальта, Непал, Про «єднані Арабські Емірати й Туреччина.

Безвізовий в «їзд за запрошенням без оформлення закордонного паспорти дозволів у країни Східної Європи, Монголію, Кубу.

Російські громадяни мають декларація про в «їзд без оформлення віз у Колумбію, Малайзію, Еквадор, Кіпр й ін. країни.

При оформленні документів в обов «язковості турфірми входити інформування туристів про вимоги прикордонних й митних служб.

2.4. Договірне оформлення операцій міжнародного туризму.

Система взаємин між основними суб «єктами операцій міжнародного туризму юридичний оформляється різними договорами (контрактами). У договір між туристичною фірмою й туристом, як правило, містить наступні типові умови: — предмет договору (придбання туристом прав (гарантій) на тур, оформлених у виді путівки); — вартість послуг фірми й форма їхньої оплати (наявними чи переклад грошів на розрахунковий рахунок фірми); — обов «язку туристичної фірми (по наданню туристичного продукті в повному обсязі й якісно; по медичному страхуванню туристів; по оформленню їм посольських віз); — відповідальність й звільнення від відповідальності сторін (у випадках форс — мажорних обставин, зміни якості наданих послуг, термінів їхнього надання, відмовлення сторін від туру); — обов «язку туриста (по оплаті, наданні необходимых документів для оформлення віз й т.п.).

У договорі із клієнтом доцільно відбити наступні зведення: дату висновку договору, терміни надання послуг, вид транспорту до місця відпочинку й тому, клас готелю, його найменування й місце розташування. Договір між туроператором й турагентом у залежності від змісту відносин між турфірмами може бути декількох видів.

Агентські соглаашенияя передбачають передачу виробником послуг туристичному агенту прав на продажів окремих видів послуг й інклюзивівтурів від імені й за рахунок туроператора. У договорі звичайно містяться чіткі інструкції із виконанню покладених завдань, територіальне обмеження сфери дії, установлюються права та обов «язки сторін, а також порядок виплат комісійних винагород. Обсяг й характер вимог до агента неоднаковий й залежить від конкретних розумів, що існують на національних ринках.

На догоду може бути внесено застереження, що вол «язує агента не вступати в ділові відносини із іншими фірмами, а також застереження про монопольне право продажів окремих туристичних послуг. Подібна форма діяльності, із одному боці, дає можливість працювати, не маючи великих витрат реклами, маркетинг, організацію турів й одержуючи комісійні, алі, із іншого боці, не дає можливості істотного розширення і одержання великих прибутків. Крім того, агент найчастіше занадто залежить від туроператора й по суті справ позбавлений самостійності.

Саме тому часто туристичні фірми здобувають путівки як готову продукцію, сформовану іншою компанією, й в наслідку продають її дорожче. У обов «язку продавця входити бронювання місць у готелі, оформлення необходимых для поїздки документів, забезпечення туристичної групи гідом-перекладачем й інформування покупця про можливі зміни, а покупець здійснює набір, комплектацію й відправлення туристів, забезпечує надання їхніх списків у трьох екземплярах для оформлення документів й бронювання місць на транспорті й готелі, інформує туристів про вартість й порядок розрахунків. У випадку не виконання вол «язань й не дотримання термінів перекладу вартості чи обслуговування не надання анкет й списків громадян продавець має право анулювати поїздку, а покупець відшкодує збитки.

3. як ві вважаєте, за правилами ГАТТ-СОТ дозволяєть чи ані експортні субсидії, за які умів й чому?

Після другої світової війни були початі спроби створення міжнародної торгової організації, покликаної забезпечити глобальну координацію торгової стратегії. Більш всіх у цьому минулому зацікавлені США перевищив на частку які приходилося близько 40% світової торгівлі; смердоті особливо страждали від порушення нормальних зовнішньоторговельних постачань.

Переговори по створенню міжнародної торгової організації в Гавані відбувалися у умовах гострих розбіжностей між США й країнами післявоєнної Європи. Розбіжності стосувалися, зокрема, кількості голосів, наданих країнам-учасницям. На противагу європейському підходу, що передбачав принцип «одна країна — вони одностайно», США виступили за ідею зваженого голосування. Американці вважали, що кількість голосів винна бути пропорційно частці країни у світовій торгівлі. Однак США — не удалося відстояти свою позицію, й Конгрес відмовився ратифікувати укладене в процесі переговорів угода.

З приводу одного із розділів догоди про створення міжнародної організації, присвяченого питанням тарифів, були проведені спеціальні переговори в Женеві. Результатом їхні стало підписання тимчасової догоди із питань тарифів й торгівлі, що отримали найменування ГАТТ. Вступивши з із 1 января 1948 р., ця угода як бі доповнювала в митно-тарифній сфері роботу іншої організації в області валютно-фінансового забезпечення зовнішньої торгівлі - Міжнародного валютного фонду (МВФ).

За взаємною домовленістю країн, що підписали текст Угоди, був створений організаційний механізм (секретаріат), призначений для реалізації в практиці міжнародної торгівлі основних принципів ГАТТ. Секретаріат ГАТТ розмістився в Женеві (Швейцарія). Діяльність цого органу здійснювалася в рамках конференцій-сесій. як правило, сесії починалися із зустрічей високопоставлених чиновників, после які проходили переговори, що здобули назву раундів. Такі раунди відбулися в 1949, 1951,1956,1960;1961 р. Особливо варто виділити тривав із 1973 по 1979 р. Токійський раунд й Уругвайський раунд, що продовжувався із 1983 по 1994 р. Двох останніх раунду відрізнялися розширенням кола обговорюваних питань й включенням питань про нетарифні бар «єри.

Основне значення в діяльності ГАТТ має завдання чи ліквідації скорочення митних мит. У 1945;1947 р. середня величина митних мит у розвитих країнах складала 40−60%, а, по деяких товарах (наприклад, хімічним) досягала 70−90%. Постійна активна робота зі зниження митних бар «єрів дозволила скоротити їхню величину до 3−5% до кінця 80-х років.

Торгові бар «єри ліквідувалися динамічно. На перших сесіях переговори звичайно велися між основними виробниками й покупцями окремих товарів й згодом до досягнутих угод приєднувалися інші держави. У останніх двох раундах сторони перейшли до переговорів по комплексних списках, що включав головні тарифні позиції.

Угода підготовлялася на базі спеціальних списків таким чином, що сума недоотриманих від ліквідації мит засобів якої-небудь країни виявлялася рівній сумі зменшення платежів по мита, зниженим на товари, експортовані даною державою.

Рекомендації Уругвайського раунду по скороченню митних бар «єрів виявилися радикальними. На ряд товарів мита планується скасувати взагалі. Це насамперед тих товари, по які особливо висока конкурентноздатність США (будівельне й медичне устаткування, хімікати, фармацевтична продукція, сільськогосподарські товари, цемент, пиво, меблі). По тім товарам, де величина мита перевищує 15%, рівень скорочення якщо складати 30%. США прагнуть розширювати списки тихий товарів, по які мита будуть скасовані (включивши у яких алюміній, кольорові метали, автомобілі, запчастини). Аналогічну позицію зайняли Японія й нові індустріальні країни.

Одночасно зі зменшенням величини митних мит були досягнуті визначені успіхи в уніфікації правил й умів їхнього застосування. Наприклад, як базу для розрахунку мита вирішено використовувати ціну накладної (фактури) товару. (Раніше США застосовували внутрішні ціни, що призводило до завищення величини мит). Рішення, що стосуються інших нетарифних бар «єрів, оформлялися у виді спеціальних кодексів й угод, що підписуються окремо.

Субсидії і антидемпінгові (компенсаційні) мита являли собою один із найбільш складних пунктів переговорів.

Було запропоновано запровадити прямої заборона на використання прямих експортних субсидій. Однак на настійну вимогу країн ЄС, що широко використовують пряме дотування сільськогосподарського експорту, для цієї групи товарів були зроблені значні виключення.

Відносини країн-учасниць до непрямих субсидій полягало в наступному. Виробництво найчастіше субсидіювалося не скільки із метою розширення експорту, стільки із метою підтримки зайнятості в економічно відсталих районах. Розроблювачі кодексу по практиці субсидування не змогли знайти прийнятне узагальнене визначення поняття «непрямі субсидії». Проте в кодексі визнається тієї факт, що смердоті можуть негативно впливати на експорт. Кодекс допускає введення компенсаційних мит лише до того випадку якщо імпорт субсидованих товарів приводити до значних матеріальних втрат у національній промисловості. Раніше США компенсаційні мита можна було б вводити стосовно будь-якого імпортного товару, субсидованому за рубежем.

Величина компенсаційних зборів не винна перевищувати суму виявлених субсидій. Ці збори виконують не каральну функцію, а скоріше покликані забезпечити нормальні умови конкуренції. Особливо обговорене положення про країни, що розвиваються, що мають право застосовувати експортне субсидування, хоча і в обмежених масштабах. Рішення про введення компенсаційних мит повинне прийматися на спеціальному засіданні ГАТТ за результатами спеціальних експертних досліджень.

У «Кодексі по технічних бар «єрах у торгівлі», прийнятому в ході «Токіораунду», поставили завдання усунення дискримінаційного впливу стандартів й технічних бар «єрів у торгівлі, маркіруванні, сертифікації і іспиті товарів. Використання технічних норм не повинне перешкоджати розвитку торгівлі й повинне досягатися насамперед за рахунок застосування до іноземних товарів тихий ж вимог, що й до національного.

Країни-учасниці беруть вол «язання не застосовувати особливі стандарти стосовно іноземних товарів, орієнтувати по можливості результати проведених у країнах іспитів на міжнародні стандарти. Запропоновано було б інформувати інші держави про результати змін національних стандартів й про нововведення, що готують, що відрізняються від попередніх.

4.Задача.

Експорт та імпорт всіх країн світу разом взятих у 1999;2000 роках в поточних цінах склав :

Експорт.

Імпорт 1999 рік 4000 млрд. USD 4187 млрд. USD 2000 рік 4200 млрд. USD 4390 млрд.USD.

В чому полягає причина різниці між вартістю свтового експорту та імпорту? Оцініть приблизну вартість фрахтові й страхування у % від вартості імпорту?

Використана література :

1. Тлумачний словник економічних термінів «Це — бізнес». Київ, «Альтерпрес», 1996р.

2. Положення міжнародного валютного фонду.

3. «Міжнародні економічні відносини» В. Б. Буглай, Н. Н. Ливенцев. Москва, «Фінанси й статистика» 1996 р.

4. «Міжнародні економічні відносини» Е. Ф. Авдокушин Москва, Інформаційновнедренческий центр «Маркетинг» 1997 р.