Научно-техническое співробітництво країн-членів СЭВ

Державна Академія Управління імені Серго Орджоникидзе Реферат на тему Научно-техническое співробітництво в країнах-членах СЭВ Выполнили: студент МЭО IV-2 Рудаков Е.

Проверил :

_________________________________________________________________ Москва 1997.

План Введение…3 Науково-технічне співробітництво стран-члонов СЭВ…5 Форми сотрудничества…6 Завдання у сфері науково-технічних тсследований…7 Співробітництво у сфері лицензий…8 Заключение…9 Литература…10.

Технолгический процес дедалі що зростає впливом геть інтернаціоналізацію продуктивних сил, прискорює інтеграційні процеси. Виникали і ускладнювалися завдання організації міжнародного науковотехнічного співробітництва, зокрема у межах країн — членів РЕВ. Науково-технічної революції" у суспільстві властиві надзвичайно широкі масштаби, накопичення і інтенсивне використання наукових знань. По даним ООН, в усьому світі щороку близько 50 тис. технічних і наукових журналів, у яких публікується понад мільйон наукових статей. У фундаментальних науках обсяг знань подвоюється кожні 10 років, в прикладних оновлюється кожне пятилетие.

Важливою рисою, що характеризує сучасну НРТ, не лише швидке отримання нових наукових даних, і результатів, а й значне сокращениесроков від часу отримання нових знань, котрі з погляд можуть мати суто теоретичне характер, до їх технологічного втілення у промисловому производстве.

Унаслідок НТР відбувається так званий асортиментний вибух, що виявляється значне збільшення нових видів виробів на загальному обсязі виробництва. Необхідність випуску нових виробів вимагає відновлення устаткування, створення нових технологій, підвищення якості створюваної продукції, технічного переоснащення производства.

Науково-технічний прогрес як справив переворот у структурі міжнародного поділу праці, а й розширив сферу його розвитку. З’явилася нову форму співробітництва держав — науково-технічний співробітництво. Поділ праці галузі техніки є наслідком розвитку НТР. Важливим стимулом поглиблення всіх форм поділу праці галузі техніки стало значне подорожчання наукових закладів та технічних розробок. Тенденція у розвитку цього процесу така, що кожні 7−10 років відбувається подвоєння витрат наукові розробки. Найбільш дорогими не так самі наукових досліджень, скільки доведення їх розробок до безпосереднього промислового застосування. За розрахунками спеціалістів, видатки на наукові розробки співвідносяться наступним образом:

1: 3: 6: 100, где:

1 — видатки суто наукові фундаментальні дослідження, розробку загальної теорії тієї чи іншої вопроса;

3 — видатки фундаментальні дослідження, орієнтовані в практичні сфери применения;

6 — прикладні исследования;

100 — конкретні технологічні разработки.

Такі зростаючі витрати непосильні навіть великому державі особливо перед виникаючих глобальних проблем: приміром екологічних — в усьому їхньому широкий спектр: від збереження грунту, води, внутрішніх водойм, річок, океанів, до космосу; політичних — рішення проблем країн світу; енергетичних — створення нових джерел енергії тощо. Реалізація вже наявних наукових відкриттів і нових техгнологических ідей вимагає величезних коштів у створення нових виробничих потужностей, на корінну реконструкцію існуючого устаткування, освоєння нову продукцію. Витрати на неучные дослідження, у час дуже великі, та практично нині не існує жодного держави, яка могла б це собі дозволити розвивати власні на наукові розробки, без урахування переваг міжнародного поділу праці сфері науку й техніки, можливості об'єднаних зусиль у рамках світового сообщества.

Науково-технічне співробітництво країн-членів СЭВ.

Як передбачалося «батьками-засновниками» РЕВ, саме науковотехнічне співробітництво мало створити сприятливі умови для початку всебічному використанню інтенсивних чинників розвитку соціалістичних країн, стати однією з чинників інтенсифікації, та був і інтеграції як економічної, і политической.

Науково-технічне співробітництво країн-членів РЕВ представляло собою, відповідно до загальної схемою, взаємодія наявних у країнах науковотехнічних потенціалів з усього циклу наука-техника-производство. Форми такої співпраці були досить різноманітними і многоплановыми і включали у собі: взаємні консультації з питанням розвитку науку й техніки, співробітництво у сфері прогнозування науково-технічного прогресу, спільну планову діяльність у цій галузі, обмін науковотехнічної інформацією, створення тимчасових і постоянно-действующих наукових колективів і т.п.

У разі диверсифікації громадського виробництва, зростання номенклатурывыпускаемой продукції необхідним є розвиток спеціалізації у производственой сфері, а й у сфері наукових розробок. Це дозволяє державам, бере участі у співробітництві, різко скоротити ними витрати і більше повно сконцентрувати зусилля на рішенні питань, котрим у країнах існують сприятливіші умови. Життєво необхідними стають спеціалізація і профілювання науковотехнічних потенціалів країн: концентрація зусиль кожного державами на щодо обмеженому ділянці науково-технічного співробітництва Києва й узгодження науково-дослідної роботи і науково-технічної политики.

Співробітництво країн-членів РЕВ у сфері науку й техніки розпочинає своє почав із перших років створення Ради Економічною Взаємодопомоги. Спочатку науково-технічний обмін між країнами здійснювався на принципах безплатності. У 1948;1960 рр. безплатний обмін був дуже інтенсивним. СРСР цей період передав соціалістичним країнам 31 788 комплектів технічної документації і майже отримав замість 8 877 комплектов.

У 1960;х років з РЕВ постає питання інтенсифікації співпраці між країнами. У зв’язку з цим було виділено вирішено з метою підвищення відповідальності країн за ефективність використання наукових досягнень можливість перейти до платній системі передачі. Прийняті 1976 р. рекомендації РЕВ передбачали поєднання платних і безоплатних форм науково-технічного обміну. Дві ці форми враховували можливості країн отриманні інформації. Проте не справила будь-якого істотно на науково-технічну політику країн-членів СЭВ.

Форми сотрудничества.

Основними формами співробітництва у соціалістичних країнах провозглашались:

— координація наукових исследований;

— договірна кооперация;

— Проведення спільних досліджень, і разработок.

Першої, найпростіший формою є координація. Вона будується на основі робочих планів, у яких визначається строки й етапи у проведенні спільної наукової праці, ступінь участі у ній які співпрацюють наукових установ і очікувані результати. Така форма дозволяє значною ступеня уникнути дублювання під час проведення наукових розробок, але матеріальної чи юридичну відповідальність між учасниками співробітництва немає. Кооперація під час проведення наукових розробок передбачає договірне розподіл взаємну відповідальність між партнерами по сотрудничествую У договорах також відбиваються такі питання, як фінансування, розподіл прибутку, яка може бути отримана в результаті використання науково-технічних розробок, передбачається матеріальна відповідальність сторін за невиконання своїх обязательств.

Однією із поважних завдань завжди вважалася координація спільних досліджень. Для її успішної реалізації було створено спеціальні інституціональні форми, основними функціями яких виступали питання координації робіт. У цих цілячи було створено понад 60 науководослідницьких координаційних центрів. Більше половини їх перебувало у Союзе.

Поширення до РЕВ звучала і таку форму організації науковотехнічного співробітництва, створення тимчасових колективів науковців ведення спільної розробки наукових проблем. Спільні дослідження проводять у спеціально створених цих цілей міжнародних наукових центрах, які мають значної матеріальну базу, висококваліфіковані кадри, сучасним оборудованием.

Особливо важливе значення має обмін науково-технічної інформацією. Науково-технічна інформація то, можливо передано партнерам по співробітництву повністю, як ліцензії, ноу-хау, технологій і т.п.

А, щоб начно-технический обмін здійснювався більш-менш змістовно, розроблялися різноманітні форми планів. І це довгострокові прогнози розвитку науки з усього «соціалістичному співдружності» загалом і по країна РЕВ окремо, і прогнози розвитку окремих галузей науку й техніки з урахуванням світовими тенденціями і т.п.

Важливою особливістю науково-технічного обміну і те, що він, в на відміну від обміну продуктами, передбачає кількаразове використання об'єкта обміну. Вартість продукції, виробленої сфері науку й техніки, у результаті застосування не зменшується, і межею тут є лише моральне старіння. Можливість багаторазового використання науковотехнічних досягнень є одним із важливих передумов для искорения прогресу науку й техники.

Завдання у сфері науково-технічних исследований.

Сраны РЕВ выстепали учасниками всесвітнього поділу праці сфері науку й техніки. У зв’язку з цим, щоб успішніше розв’язувати проблеми оптимізації собствеенного наукового потенціалу, повинні були повніше враховувати можливості співпраці у сфері науку й техніки, і в європейському масштабе.

Оптитмизация науково-технічного співробітництва передбачає правильний облік всіх різноманітних науково-технічних, економічних, політичних факторах.

Об'єктивно країни РЕВ мали всі можливості успішного рішення науково-технічних проблем. Вони мали всім необхідними для поглиблення і розвитку научно-тьехнического співробітництва: значну матеріальну базу, велику мережу науково-дослідних установ, потужних науковий потенціал. Таким важливого показника, як чисельність науковців на 10 тисяч населення, східноєвропейські держави як досягли світового рівня, а й у деяких випадках значно перевищили його. Проте можливості, які ця висока науковий доробок, були использованы.

Співробітництво у сфері лицензий.

У виконанні завдання відновлення виробничого апарату соцкраїн велике значення мала взаємна постачання ліцензій. Більша частина ліцензій і ноу-хау припадала на східноєвропейські країни, що свідчило про їхнє високому технічному рівні. Найактивніше торгівля ліцензіями розвивалася між СРСР, Чехословаччиною, Угорщиною, тобто. країнами більш високого рівня технічного розвитку. У цілому країнах-членах РЕВ створювалося і регистирировалось близько 2/5 усієї світової фонду нових винаходів, що створило солідну базу ліцензійних взаємин, як в рамках співтовариства, так експорту ліцензій і технологій у треті країни. Країни РЕВ були одночасно імпортерами і експортерами ліцензій. У цьому основна частка закуплених у країнах ліцензій приходиласт на наукомісткі галузі (електротехніку, електроніку, точне машиностроение).

Розвивався і експорт ліцензій з соціалістичних країн, хоча й особливо активно. У той самий час був ясно, що реальні доходи від продажу ліцензій стають важливою статтею від цього загалом. Чехословаччина успішно продавала своїми ліцензіями США, Японію, Канаду, ФРН, Францію, інші розвинених країн. Ліцензії, зареєстровані у Угорщини, успішно використовувалися більш ніж 40 країн світу. Наукові розробки, передова техніка й технологія представляли дуже великий інтерес для західних партнеров.

Заключение

.

Важливий напрямок поглиблення співробітництва східно-європейських країн та СРСР міг стати створення спільної єдиної технологічної бази, що дозволило би більш ефективно вирішувати питання розвитку науку й техніки, користуючись вже наявні у країнах достижениями.

Найпростіший аналіз результатів науково-технічного співробітництва у рамках РЕВ, і навіть експорту досягнень науку й техніки в треті країни, зокрема й промислово розвинені, показує, що науково-технічний співробітництво у РЕВ, хоча й було позбавлено певних небостатков, включаючи деяку иннертность та різноманітну чтепень вигідності до різних країн, все-таки приносило позитивні результаты.

Продовження співробітництва після розпаду соціалістичної системи змогла б допомогти вийти з кризи колишнім соціалістичним країнам. Крім того це допомогло б регіону зберегти деяку технолгическую незалежність від індустріальних країн заходу і східного региона.

1. Хасбулатов Р. И. Міжнародні економічних відносин, М.: Новини — 1991.

2. Фаминский І.П. Основи зовнішньо-економічних знань, М.: «Міжнародні відносини» — 1990.