Новгородская республіка

Новгородская республика

Совершенно особливий шлях у період державної роздробленості Русі пройшов Новгород. Якщо на основний країни тим часом закладалися основи авторитарної державної влади, то Новгороді взяли гору тенденції до демократії. Там склалася інша політична культура, інші ціннісні орієнтації населення, які від традиції сильної центральної влади й колективних цінностей Московської Руси.

Находясь на північному заході, Новгород був щодо захищений від прямого нападу татаро-монголів XIII-XIV ст. Це й дозволило сформуватися в Новгороді особливому варіанту розвитку російської цивилизации.

По своїм масштабам новгородська земля в XIII — XV ст. — велике держава, здатне суперничати територією із будь-ким із королівств Європи. Через володіння Новгорода забезпечувався виходу Балтийскому морю Невою і до Бєлого по Північної Двіні. На півдні його землі сягали Волоколамська, Великих Цибулю і Торжка. На сході вони включали Урал. І на цій території виникли великі міста: Псков, Вологда, В’ятка та інші. На відміну від південних та центральних князівств, Новгород був повернуть обличчям до Європи, захищав рубежі Русі від агресії німецьких і шведських феодалов.

К XIII в. в Новгороді вже була багата політична та правова традиція. Ще початку ХІ ст., княжачи у цьому місті, Ярослава Мудрого відмовився платити данина Києву і тих поклав початок незалежності Новгорода. Ярослав ж у 1017 р. допомогу новгородців у звільненні Києва від поляків і князя-братоубийцы Святополка дарувавши Новгороду особливі грамоти, які є юридичною підставою незалежності. Згодом у надувалася протягом багатьох століть все князі, яких запрошував Новгород, давали клятви цих грамотах, зобов’язавшись не порушувати вільності новгородців.

Падение значення торгового шляху «із варягів у греки», подорвавшее вплив Києва, майже позначилося на процвітанні Новгорода. Змінилося лише собі напрямок руху товарів: головним став вивезення хутра із північного сходу до Європи. У Новгороді бували купці з Німеччини, Данії, Швеції, але й далекої Італії. Самі новгородці вели морську торгівлю в Балтійському море, ввозячи з-за кордону сукно, залізо, сіль, хліб, коней, предмети розкоші. Іншою важливою напрямом була торгівля Волгою і Каспійського моря із державами арабського мира.

Политическая система Новгорода

Ослабление Києва допомогло органам місцевого самоврядування перемогти над княжої владою. У 1136 р. в Новгороді сталося народне повстання, закончившееся зміщенням князя і обмеженням його прав, закріпленням за избиравшимся на віче посадником, єпископом і тысяцким. Новгородці проголосили «вільність в князів», т. е. їм було запропоновано призначати й зміщати князя за власним бажанням. По особливому договору князі позбавили права роздавати волості, володіти власністю біля новгородській землі, судити жителів Новгорода, давати особливі переваги (імунітети), торгувати із Європи крім новгородців, навіть полювати поза певної зони неподалік міста. Були обмежені й доходи князів. Нарешті, як це бувало у Європі, князівський двір був виселена із міста на Рюриково городище, щоб не міг влади в Новгороді військової силой.

С інший боку, значно збільшувалася влада міського віча, де були представлені всі сім'ї міста, і навіть передмістя і волості, т. е. підлеглі міста Київ і землі. Формально вічу належала тепер всю владу у місті. Саме воно закликало князя і зміщало його. Нею вибиралися градоначальник — посадник і тысяцкий, керівник військової тысяцкой організації. Це означало введення у Новгороді демократичного, республіканського державного будівництва, роднившего його з західноєвропейськими вільними містами. Основний цінністю новгородців стала тепер вірність князю чи іншому феодалові, а відданість міської громаді - пану Великому Новгороду.

Однако в відмінність, від європейських середньовічних міст, в Новгороді віча носили неоформлений, архаїчний характер. Це призводила до того, влада дедалі більше мав потрапити у руки боярської олігархії, найбільш багатих сімей. Вони завдяки підкупу бідняків часто могли управляти вічем, нав’язувати йому вигідні їм решения.

Новгород і Москва

Усиление московського князівства прив’язало Новгород до московським князям. Парадоксально, але факт — новгородці використовували підкуп татарських вельмож у тому, щоб велике князювання продовжували отримувати московські князі. Вивищення московських князів було б важко без багатств Новгорода, без підтримки в боротьби з тверськими князями. Проте результатом лояльності Новгорода до Москви було всього більше обмеження його прав.

С приєднанням наприкінці XIV в. до Москви поволзьких земель Новгород був у складній ситуації: москвичі могли відрізати підвезення до міста життєво необхідного хліба, якого треба було недостатньо північ від Русі. Результатом цього, у XV в. стали пошуки союзника Литва. Таким союзником міг стати Казимир Великий, які вже об'єднав багато російські землі і сам собі надав титул пана Російської землі. Казимир, на відміну московських князів, не скасовував колишній порядок управління. Грамота Казимира проголошувала повну самостійність власників земель, їхня над залежними селянами, Великі привілеї надавалися містам. У умовах цінність збереження решток демократії та самоврядування узяла гору над цінністю національної независимости.

Этот конфлікт було вирішено військовим шляхом. Необученное новгородське військо в битву біля Шелони в 1471 р. бігло перед звичним до воїні московським військом, у якому входили і татари. Перед загрозою голоду й військової розгрому місто здано. Хоча умови світу були досить милостивими, основи незалежності Новгорода виявилися підірвано. Іван III зумів захопити двинскую землі і цим відрізав Новгород від багатств Уралу і Зауралля. Посилилася залежність новгородського архієпископа від московського митрополита. Проте новгородці відмовилися погодитися на вимоги великого князя, бажав, що його намісник міг жити у центрі міста Київ і вести суд незалежно від волі громадян. У відповідь Іван III в 1478 р. знову захопив Новгород, примусивши новгородців присягати, по якому вони ставали підданими великого князя. Вільності міста були знищені. Переслідування бунтівних новгородців тривали ще десятки років, доки більшість міста була выселена до інших земли.

Новгородский варіант російської цивілізації знищили. Проте залишались культурні традиції, закладені Новгородом, залишилися жити у культури і побуті північної Росії. Для які населяють її російських характерні підприємливість і розважливість, прояв індивідуалізму. Ці якості проявилися у ході освоєння російськими Сибіру, в яких багато новгородці. У цих галузях набагато ясніше уявлення населення про своє майнові права не, у цілому правосвідомість, майже відсутнє у Центральній Росії.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.