Теории навчання у вищої школе

У процесі навчання дітей і наукового пошуку формуються знання, навички та вміння, відбувається всебічне інтелектуальне розвиток особистості учнів і їхні світогляди. Усе відбувається через головну сферу — розумову діяльність студентів: відчуття, сприйняття, уявлення, осмысливание, запам’ятовування та інші психічні процеси. Через війну розумового функціонування усе це аналізується, синтезується шляхом гармонійного дії вищої нервової діяльності. За підсумками цієї бурхливої діяльності створюється система навчання, що об'єднує утримання і форму наукового пізнання, що встановлює зв’язку й відносини між предметами і явищами об'єктивного мира.

Умовою побудови теорії навчання у вищій школі взаємозв'язок трьох формують почав: 1) накопичення досвідченого емпіричного матеріалу за оцінкою практики процесу, його типізації, класифікації і угруповання; 2) встановлення емпіричних зв’язків і елементів, складових навчальний процес; 3) формування теоретичних, узагальнених, об'єктивних відносин, складових навчальний процес, виявлення їх про причини і розвитку. Взаємозв'язок цих почав забезпечує теорії навчання змістовну основу, достатню наукову визначеність і объективность.

Навчання, навчальний процес, мислительна діяльність й її розвитокце поняття нерозривні сутнісно і за формою. Це стосується і до самого широкому поняттю освіти, і до будь-якого конкретному факту обучения.

Дуже важливим є і те обставина, що відбувається спрямованим, організованим шляхом. І це отже, що сама процес навчання як процес розумового розвитку вимагає опертя основні дані науки про функції й природі мислення, опертя фізіологію вищої нервової роботи і психологію. Тобто, теорія навчання має перебувати у найтіснішому зв’язки й з психофизиологией і психологією вчення. Це від викладачів звернення до активної психічної діяльності студентів, впливає в розвитку їх творчій мисленнєвої роботи, обгрунтованого психологічного підходи до кожному заняттю і що особливо важливо, вмінню моделювати студентську аудиторію, управляти її пізнавальної деятельностью.

Педагогічний сенс зв’язку теорії навчання у вищу школу з закономірностями психофізіології і психології полягає головним чином обгрунтуванні шляхів розвитку творчо мислячої і творчо діючої особистості фахівця вищої кваліфікації. Це обгрунтування вимагає попереднього розгляду деяких загальних пов’язаних між собою понять вчення про вищої нервової роботи і психології. До таких поняттям, передусім, ставляться свідомість, мислення, розум і психика.

Свідомість в психофізіології сприймається як властивість людини відбивати дійсність у відчуттях, сприйняттях, уявленнях, уявленнях, судженнях і поняттях. Свідомість дозволяє нам оцінювати і встановлювати стосунків між людьми друг з одним, навколишнім середовищем і удосконалювати їх у процесі різній діяльності. Свідомість людини у значною мірою індивідуально та самостійно, вона дозволяє нам уявляти, винаходити, узагальнювати явища і, гадати і припущення, і т.д. Свідомість людини відбиває суб'єктивний образ об'єктивного світу у певному творчому представлении.

Мислення — це властивість мозку людини, певним чином організованою матерії, відбивати об'єктивну дійсність з поняттями, судженнях, образах узагальнених уявлень. Мислення та її розвиток мають нерозривний зв’язку з трудовий банківською діяльністю та мовою людей. Для мислення властиві такі процеси, як аналіз стану та синтез, гіпотетичний пошук, абстракція, формулювання понять і законів, доказів, умовиводів, моделювання тощо. буд. До мисленню активно примикає поняття «розум» — активний процес мислення, що характеризує глибоке розуміння явищ навколишнього світу, колій та форми їх развития.

Психіка — специфічна функція мозку людини, забезпечує його багатоаспектний пристосування до постійно змінюваних умов оточуючої дійсності. Психічні функції включають оперування відчуттями, сприйняттям, уявленнями, почуттями і мисленнєвої діяльністю. Психіка, як і свідомість, висловлює суб'єктивний образ об'єктивного світу, поняття психіки ширше понять свідомості людини та мислення, оскільки психіка розглядає як свідоме, але чуттєве і подсознательное.

У вищій школі найважливішими прикладними завданнями психології є: — психологічне обгрунтування шляхів придбання знань і навиків; - організація та управління процесами мисленнєвої та найменшою трудовою діяльності; - психологічне обгрунтування шляхів вдосконалення методів викладання; - обгрунтування особливостей вікового розвитку студентів; - оцінка психічних властивостей студента; - виявлення та розвитку індивідуальних творчих особливостей і схильностей студентів; - оцінка душевного й моральної стану студентов.

Виявлення закономірностей психологічної теорії навчання у вищу школу як найтісніше пов’язані з розглядом особливостей психології студентського віку (загалом 17−23 року). Це вік розквіту фізичного і розумового розвитку людини. Але розквіт — ще зрелость.

З наближенням зрілості відбувається безупинне наростання працездатності, динаміки активної діяльності, продуктивності. У той самий час моменти підвищення динаміки однієї функції змінюються моментами зниження інших функцій. У спостерігається розвиток вербального інтелекту, динамічність порушення. Підвищується рівень спостережливості і загальна культура спостереження. Скоєння дій, вчинків переважає за їхньою обгрунтуванням. У характерні прояв максималізму, прагнення якнайшвидшому прояву себе у складних життєвих ситуаціях без досить глибокої оцінки ймовірних наслідків скоєних вчинків, егоцентризм. Спостерігається байдуже ставлення до досвіду іншим людям, поради, зауваження, вказівки старших сприймаються, мов необгрунтоване вторгнення в життя. Характерно прагнення до незалежності, самостійності, захоплення новим (який завжди прогресивним). Поруч із самовпевненістю виникає невпевненість у своїх можливостях, що часто проявляється у розв’язності, недбалості, негативизме і навіть у агресивності. У дуже помітні мотиви товариства приятельської солидарности.

Поруч із допитливістю, прагненням до нового, проявом інтересу до визначеної роботи і області знань має місце заперечення і скепсис як наслідок поверхневих поглядів. Категоричність думок у такому віці легко може змінитися, особливо під впливом «авторитетних» друзей.

Вік 17−23 року найбільш плідний на формування знань, наукового й фахової розвитку, вдосконалення всебічної мисленнєвої культуры.

Поруч із віковими особливостями необхідний інтерес представляє оцінка властивостей особистості по темпераменту.

Серед студентів, як і взагалі між людьми, різняться: холерики (темпераментні, активні, товариські, енергійні); сангвініки (легковозбудимы, наполегливі, активні, врівноважені, товариські); меланхоліки (повільні, замкнуті, схильні до стійким настроям і станам, сором’язливі, болісно чутливі, невпевнені у собі); флегматики (з найсильнішим, урівноваженим типом характеру, неквапливі, наполегливі, необидчивы). У стосунках до навчальної та наукової праці було виявлено специфічні студентські типи: емпірики, аналітики, раціоналізатори, логіки, виконавці, організатори, систематики, ерудити, генератори ідей, романтики, наслідувачі і навіть перехоплювачі думок. Істотним є використання психологічних обгрунтувань для управління пізнавальної діяльністю студентів, за допомогою організації інтересів, мотивів, установок, активної мисленнєвої роботи і застосування методів рефлексивного впливу. Мотивацію, установка, інтереси. Важливе значення для процесу має інтерес пізнання, що виникає з урахуванням усвідомленої мотивування. Інтерес і мотивування нерозривно пов’язані з фізіологічними процесами вищої нервової діяльності. З позицій нейрофізіології створення інтересу й мотивування характеризується виникненням в корі великих півкуль вогнища сильного роздратування. Те, що входить у взаємодію Космосу з ним, включається у тимчасові зв’язку й відповідним чином закріплюється. Мотивація пізнавальної діяльності характеризує собою ставлення людини до того що чи іншому прояву дійсності і пов’язана з виникненням потреби пізнання. Інтерес є вираз спрямованості людської свідомості через наявність в нього взаємозалежних систем відображення дійсності. Якщо така зв’язок існує, процес пізнання відбувається активно, якщо вона порушується, то інтерес до вченню слабшає, та був може зникнути зовсім. Інтерес і мотиви для процесу основою, де виникають, закріплюються і розвиваються знання, навички та практичного досвіду студентів. Мотивація, інтерес, потреба пізнання — усе це необхідні умови навчальної діяльності. Навчальна інформація активніше сприймається тоді, коли в студентів виникає потреба у її сприйнятті. Одне і також зміст досліджуваного предмета однаковою мірою складності, щодо одного й тому самому обсязі може засвоюватися по-різному, в залежність від способу її подання, мотивів сприйняття й інтересу студентів. Навчальний процес відбувається активніше у випадках, що він пов’язані з рішенням завдань проблемних ситуацій, а проблеми мають мотиваційну основу, включаючи жвавий інтерес до предмета вивчення. Мотиви стимулюють, організують і направляють навчальну діяльність. Досить цікавий мотивація в організацію процесу навчання дітей і напрями мисленнєвої діяльності студентів. Суттєвий інтерес представляє з’ясування того, які мотиви направляють пізнавальну діяльність студентів, що вони теж мають у своїй основі. Неабиякий інтерес у своїй представляє з’ясування конкретних причин, викликають прояв інтересу, мотивів й потреби вивчення. Сучасна нейрофізіологія та колективна психологія вважають дуже серйозним, що людина завжди рухається за установці, виникає внаслідок зовнішнього впливу, що й налаштовує його за отримання очікуваного результату. Установка у навчанні є умовою організації та напрями мисленнєвої роботи і виходить із цілей і завдань навчання. Коли існує чітка установка, яка спирається цілі й мотиви навчання, то мислительна діяльність виявляється зосередженого, а енергія цієї діяльності - сконцентрованою, отже, і результати навчання у цьому разі виявляється ефективнішим. Сприйняття й розуміння. Значне місце займає психологія приділяє такому важливого на навчання психологічному якості, яким є сприйняття. Психологія розглядає сприйняття як процес відображення у свідомості людини предметів і явищ. Дуже істотним для процесу навчання і те, що у складі сприйняття входить мовна діяльність, визначальна зміст сприйняття. Фізіологія вищої нервової діяльності розглядає сприйняття як аналитикою — синтетичну діяльність кори мозку, характерну тим, що вона викликається сукупним впливом властивостей предметів і явищ на органи чуття людини. Тому сприйняття є непросто ряд відчуттів, а цілісний образ предмета як модель тій чи іншій сукупності ознак об'єкта сприйняття Психологічно кожне сприйняття сприймається як синтез назв відчуттів і уявлень зі своїми певної структурою і виділенням ролі й визначити місця кожного компонента у тому цілому. Процеси сприйняття перебувають у тісного зв’язку з уявленнями, які психологія розглядає як відтворені образи сприйняття. На відміну від сприйняття уявлення виникають з урахуванням пам’яті, без особистої участі органів почуттів. У процесі уявлення часто виникають під впливом спрямованої мисленнєвої діяльності, промови і умовного мови науки. Увага. Психологія вказує шляху розкриття найважливішого на навчання властивості мислення — уваги. Увага є початковій щаблем розуміння. У разі уваги відбувається поділ реального і уявного, виникає пропозиції, здогади. Організація уваги і спостереження є одне з головних умов успіху навчання. Якщо викладачеві надійдуть увагу студентів до предмета вивчення, це отже, що він домігся половини успіху. Пам’ять. Навчальний процес вищій школі як найтісніше пов’язані з раціональним використанням психофізіологічної теорії пам’яті. Психологія розглядає згадку, як пристрій розумової діяльності удається зберігати й відтворювати лише доступне у свідомості. Пам’ять, запам’ятовування і забування перебувають у функціональної через відкликання минулим змістом, досвідом, враженнями і необхідність активної мисленнєвої діяльності человека.

********************************************************************.

Теорія навчання у вищу школу немислима без звернення наступності свого історичного поступу і навчально-пізнавальної діяльності, звернення до методів і дезінфікуючих засобів навчання у певної їх ролі, можливостей та шляхів їх развития.

Істотним показником розвитку навчально-виховного процесу є виникнення нових, прогресивних ідей тенденцій вдосконалення: змісту, форм, засобів і методів навчання, — на основі яких з’являються нові теоретичні становища, дають обгрунтування і напрям для оптимальних педагогічних действий.

ЛИПЕЦКИЙ ГОCУДАРСТВЕННЫЙ ТЕХНІЧНИЙ УНИВЕРСИТЕТ РЕФЕРАТ Педагогические основи проектування вузівських технологій обучения СТУДЕНТ ФАУСТОВ В.В. ГРУПА МОД — 97.

ПРЕПОДАВАТЕЛЬ ОКОЛЕЛОВ О.П.

ЛИПЕЦК — 1998.