Криміналістична класифікація податкових злочинів (реферат)

Реферат на тему:

Криміналістична класифікація податкових злочинів Аналіз ситуації про стан злочинності, що склалася у податковій сфері, її специфіку та чинники, які детермінують вчинення злочинів, дозволяє зробити висновок про необхідність розробки сучасних ефективних і комплексних методичних рекомендацій щодо їх виявлення та розслідування. Про необхідність розробки таких рекомендацій свідчать також недо­ліки практики правоохоронних органів щодо протидії вчиненню злочинів у сфері оподат­кування. Такі рекомендації повинні вирішувати завдання, які постають перед правоохо­ронними органами у зв’язку із появою нових складів злочинів, удосконаленням окремих способів злочинної діяльності. Основою для створення комплексу криміналістичних рекомендацій є визначення із поняттям, змістом категорії «податкові злочини» та форму­вання криміналістичної класифікації податкових злочинів.

З практики розслідування злочинів у сфері оподаткування видно складність і неодно­значність дій, які виконуються у ході вчинення протиправних проявів. Нерідко такі дії характеризуються ідеальною чи реальною сукупністю різних за характером злочинів. Контрольні перевірки податкової служби, оперативно-розшукові заходи, проведення окремих слідчих дій у кримінальній справі дозволяють виявити ряд злочинів, вчинених при здійсненні підприємницької діяльності: ухилення від сплати податківфіктивне банкрутствозловживання владою або службовим становищемпідроблення документів, печаток, штампів і бланків, їх збут, використання підроблених документівслужбованед­балістьнезаконне відкриття або використання за межами України валютних рахун­ківухилення від повернення виручки в іноземній валюті тощо. Така ситуація, відповідним чином, потребує застосування комплексних методичних рекомендацій, які дозволяють вирішити завдання кримінального судочинства. Перераховані злочини за окремими озна­ками мають певну схожість, оскільки вчиняються під час виконання фінансово-господар­ських операцій, обчислення та сплати податків. Ціла низка суспільно-небезпечних діянь з урахуванням загальних мотивів, способів їх вчинення за окремими ознаками можуть створювати специфічну категорію злочинів, яка окремо не виділена у Особливій частині Кримінального кодексу України. Зокрема, це категорія податкових злочинів. Аналізуючи зміст дій, що виконуються під час вчинення злочинів у сфері оподаткування, можна зро­бити висновок, що вони мають складний характер, професійне виконання, вчиняються протягом значного проміжку часу тощо. Тобто на основі цього можна стверджувати про специ­фічний напрям злочинної діяльності.

Дослідження питань криміналістичної класифікації злочинів знайшло відображення у наукових публікаціях Р.С. Бєлкіна, О.Н. Васильєва, І.О. Возгрина, І.Ф. Герасимова, С. О. Голунського, О.Н. Колесніченка, В.О. Коновалової, Г. А. Матусовського, В. О. Образцова, Б. М. Шавера, В.Ю. Шепітька, І.М. Якимова та інших. Ця проблема­тика різними авторами досліджувалась по-різному і, відповідно, дослідження відрізнялися за змістом і результатами. Найбільш широко проблему криміналістичної класифікації злочинів у своїй монографії проаналізував В. О. Образцов [1 ]. Він дійшов висновку, що теоретичні положення з даного питання (проблеми) уже створили передумови для формування нової теорії - криміналістичної теорії класифікації злочинів. Інші дослідники застосовували криміналістичну класифікацію для систематизації: 1) ознак психічних роз­ладів- 2) об'єктів у судово-експертній об'єктології- 3) об'єктів судової експертизи;

4) в цілому криміналістичних експертиз- 5) класифікації слідчих дій- 6) класифікації питань, які використовуються слідчим при допиті- 7) класифікації звукових коливань;

8) класифікації тактичних завдань- 9) класифікації криміналістичних версій- 10) кла­сифікації слідчих ситуацій тощо [2 ].

Існуючі кримінально-правові класифікації злочинів не повною мірою відповідають потребам криміналістичної діяльності слідчого і відповідно не завжди достатньо їх для формування окремих методик розслідування злочинів. Відповідно, поряд з кримінально-правовими класифікаціями злочинів повинні формуватися криміналістичні, які дозволять виділити безпосередньо криміналістичні підстави розподілу злочинів на види та різновиди. Такі класифікації оптимізуватимуть процес криміналістичної діяльності. При цьому варто враховувати, що криміналістична класифікація — не самоціль. Вона повинна формуватися разом із кримінально-правовою, кримінологічною класифікаціями, оскільки методики розслідування повинні бути гнучкими та пристосованими до ефективного вирішення завдань, які витікають із слідчих ситуацій.

Злочини можна класифікувати не лише за окремими розділами Особливої частини Кримінального кодексу України чи за видами злочинів. Побудову криміналістичної класифікації злочинів, зокрема, за родовими ознаками, у своїх наукових дослідженнях розглядали В.Ю. Шепітько, Г. А. Матусовський [3 ]. Більшою мірою такі класифікації повинні визначати перелік злочинів, які відносяться до категорії «економічні злочини». Необхідність у таких криміналістичних класифікаціях викликана відсутністю визна­ченого переліку злочинів, які можна вважати економічними. Об'єднання в одну групуподібних злочинів за криміналістично-значимими ознаками має також на меті розробку загальних методичних рекомендацій щодо їх виявлення, розслідування, попередження.

Метою нашого дослідження є створення криміналістичної класифікації податкових злочинів, яка буде підставою для формування криміналістичних методик розслідування таких злочинів.

Загальне поняття категорій «податкові злочини», «податкова злочинність» може бути сформовано на межі кримінального права, кримінології та криміналістики. Дослідження проблем, пов’язаних із податковими злочинами (злочинами у сфері оподаткування), подат­ковою злочинністю знайшло певне відображення у літературних джерелах з погляду кри­мінального права та кримінології [4 ]. У той же час проблематика щодо визначення поняття та класифікації податкових злочинів у криміналістичній літературі не досліджу­валась. Діяння, які за своєю природою спричиняють шкоду державі у вигляді ненадход­ження податків, незаконного виготовлення підакцизних товарів, безпідставного списання боргів з податків у разі фіктивного банкрутства були криміналізовані зовсім недавно. Відповідно, це є одним із факторів, який викликає необхідність у вивченні раніше невідо­мих кримінальних процесів і формування криміналістичних характеристик окремих видів злочинів і науково-обґрунтованих криміналістичних рекомендацій щодо їх виявлення та розслідування.

У ході дослідження застосовуються різні підходи до проблеми податкових злочинів та різні критерії класифікації, відмежування їх від схожих складів злочинів. Податкові злочини входять до більш загальної групи протиправних діянь — економічних злочинів. Про це свідчать багаточисельні публікації та наукові дослідження [5 ]. Наприклад,.

П.С. Яні відносить до категорії «економічні злочини» поряд з валютними, підприємниць­кими, митними злочинами також і податкові [6 ]. Існують окремі періодичні ви­дан­ня під назвою «Податкові та інші економічні злочини» [7 ].

Аналіз існуючих досліджень у цьому напрямі свідчить про те, що криміналістичні класифікації злочинів, так як і інші (кримінально-правові, кримінологічні тощо) можуть бути проведені лише за одним критерієм. Тобто у конкретній класифікації може бути застосований лише один критерій. При класифікації з використанням різних критеріїв один і той же злочин може бути віднесено до іншої класифікаційної групи.

Виходячи із аналізу диспозицій статей Особливої частини Кримінального кодексу України, з урахуванням змісту злочинної діяльності, шкоди, яка спричиняється діянням, до податкових злочинів можна віднести:

1) ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів (ст. 212 КК України);

2) фіктивне банкрутство (ст. 218 КК України);

3) незаконне виготовлення, підроблення, використання та збут незаконно виготов­лених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок (ст. 216 КК України);

4) доведення до банкрутства (ст. 219 КК України);

5) незаконні дії у разі банкрутства (ст. 221 КК України);

6) шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222 КК України);

7) порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом (ст. 213 КК України);

8) порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння (ст. 214 КК України);

9) легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом (ст. 209 КК України);

10) незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків (ст. 208 КК України);

11) ухилення від повернення виручки в іноземній валюті (ст. 207 КК України);

12) фіктивне підприємництво (ст. 205 КК України);

13) незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів (ст. 204 КК України);

14) зайняття забороненими видами господарської діяльності (ст. 203 КК України);

15) порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю (ст. 202 КК України);

16) контрабанда (ст. 201 КК України).

Одним із головних критеріїв, за яким перераховані злочини віднесені до податкових, є спрямованість діяння проти податкової системи та спричинення шкоди у вигляді ненадходження податків, зборів (інших обов’язкових платежів). У більшості випадків, злочини, які виділені як податкові, характеризуються: 1) корисливим спрямуванням;

2) здійснюються під прикриттям легальної підприємницької діяльності- 3) продовжуються протягом значного проміжку часу- 4) спричиняють значну матеріальну шкоду суспільним відносинам- 5) здійснюються фізичним чи службовими особами суб'єктів підприємницької діяльності. Класифікаційна спільність податкових злочинів формується на підставі двох критеріїв: 1) кримінально-правового: об'єднуючого злочини у сфері господарської, службової діяльності та інші злочини- 2) криміналістичного: сфери економіки — фінансово-господарської діяльності (виконання фінансово-господарських операцій).

Виходячи з наведеного, податковими злочинами можна визнавати суспільно-небез­печні діяння, які вчиняються із корисливих спонукань, здійснюються під прикриттям ле­галь­ної підприємницької діяльності та спричиняють значну матеріальну шкоду шляхом прямого чи побічного ненадходження до бюджету (державних цільових фондів) грошових коштів у вигляді податків, зборів (інших обов’язкових платежів). запропоноване визна­чення поняття «податкові злочини» має бути підставою для формування сучасних комп­лек­сних методик розслідування злочинів. Такі методики повинні мати обґрунтовані реко­мен­дації високого ступеня загальності, які сприятимуть ефективному виявленню та розслі­дуванню податкових злочинів. Із запропонованого переліку злочинів видно, що поєднати в одну класифікаційну групу і, відповідно, створити комплексну методику розслідування було б важко та неможливо. Однак доцільність такої класифікації викликана застосуван­ням додаткового криміналістично-значимого критерію — сфери фінансово-господарської діяльності.

Податкові злочини можуть бути складовою частиною криміналістичної класифікації злочинів, які вчиняються у сфері підприємницької діяльності. У дослідженнях науковців питання криміналістичної класифікації зазначених злочинів не знайшли достатнього висвітлення. Відповідно до критеріїв, запропонованих А. Д. Марушевим [8], можна виділити наступні класифікації податкових злочинів:

1) злочини, що вчиняються у зв’язку із виникненням права на здійснення підприємниць­кої діяльності;

2) злочини, що характеризуються специфічним об'єктом злочинного посягання;

3) злочини, спрямовані на несплату податкових платежів шляхом неправомірного припинення підприємницької діяльності;

4) злочини в окремих сферах підприємницької діяльності;

5) злочини у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

6) злочини, що характеризуються безпідставним отриманням податкових пільг.

Першу групу наведеної класифікації податкових злочинів характеризують суспільно-небезпечні діяння, пов’язані з порушенням порядку здійснення окремих видів підприєм­ницької діяльності. До такої класифікаційної групи можна віднести порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю (ст. 202 КК України) — зайняття заборо­неними видами господарської діяльності (ст. 203 КК України) — порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом (ст. 213 КК України) — порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння (ст. 214 КК України).

Друга група — злочини, спрямованість яких проявляється у порушенні встановленого порядку виготовлення та використання окремих видів товарів (продукції). До такої класифікаційної групи можуть належати: незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів (ст. 204 КК України) — незаконне виготовлення, підроблення, використання та збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок (ст. 216 КК України).

Третя група злочинів характеризується неправомірним припиненням підприємницької діяльності з метою несплати податкових платежів. До такої групи відносяться: фіктивне банкрутство (ст. 218 КК України) — доведення до банкрутства (ст. 219 КК України) — незаконні дії у разі банкрутства (ст. 221 КК України).

Четверту групу характеризують податкові злочини в окремих сферах підприємницької діяльності (банківські установи, сільське господарство, промисловість тощо). До такої групи можна віднести: ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових плате­жів (ст. 212 КК України) — легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом (ст. 209 КК України).

До п’ятої класифікаційної групи можуть належати такі злочини: контрабанда.

(ст. 201 КК України) — незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків (ст. 208 КК України) — ухилення від повернення виручки в іноземній валюті.

(ст. 207 КК України).

До шостої класифікаційної групи належать злочини, спрямовані на несплату податко­вих платежів шляхом безпідставного отримання податкових пільг. Зазначену групу характеризує шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222 КК України).

Аналіз переліку злочинів, віднесених до категорії податкових, свідчить про те, що майже у кожному випадку у практичній діяльності вони підпадають під ідеальну чи реальну сукупність злочинів. Головна група злочинів (базові) проявляється у сукупності із: 1) спорідненими злочинами у сфері господарської діяльності- 2) супутніми злочинами у сфері службової діяльності- 3) іншими супутніми злочинами (рис. 1.1).

До базових можна віднести ті злочини, які складають головну групу. Вони є багаточи­сельними та визначають домінуюче спрямування злочинної діяльності. До таких злочинів, на нашу думку, можуть належати:

1) ухилення від сплати податків (ст. 212 КК України);

2) незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підак­цизних товарів (ст. 204 КК України);

3) фіктивне підприємництво (ст. 205 КК України);

4) ухилення від повернення виручки в іноземній валюті (ст. 207 КК України);

5) незаконневиготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок (ст. 216 КК України);

6) фіктивне банкрутство (ст. 218 КК України) — 7) шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222 КК України). Перераховані злочини об'єднують наміри отримати матеріальну вигоду за рахунок несплати податків, зборів, обов’язкових платежів шляхом безпідстав­ного отримання податкових пільг, створення ситуації фіктивного банкрутства, завищення податкового кредиту. При вчиненні перерахованих вище злочинів певна схо­жість у слідовій картині та змісті криміналістичної діяльності щодо встановлення слідів та обставин протиправних діянь.

Рис. 1.1. Схематична модель податкових злочинів Для головної групи злочинів (базових злочинів) практично у кожній кримінальній справі додатковими є споріднені злочини (злочини у сфері господарської діяльності, супутні злочини у сфері службової діяльності та інші супутні злочини). У практичній діяльності така ситуація із сукупністю злочинів викликає складнощі при визначенні кримі­нально-правової кваліфікації діяння та визначенні відповідних засобів, прийомів і мето­дів ефективного їх виявлення та розслідування.

До групи споріднених злочинів можуть бути віднесені такі протиправні діяння:

1) контрабанда (ст. 201 КК України) — 2) порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю (ст. 202 КК України) — 3) зайняття забороненими видами господарської діяльності (ст. 203 КК України) — 4) незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків (ст. 208 КК України) — порушення порядку здій­снення операцій з металобрухтом (ст. 213 КК України) — 6) порушення правил здачі дорого­цінних металів і дорогоцінного каміння (ст. 214 КК України) — 7) доведення до банкрутства (ст. 219 КК України) — 8) приховування стійкої фінансової неспроможності (ст. 220 КК України) — 9) незаконні дії у разі банкрутства (ст. 221 КК України).

До побічних (супутніх) злочинів можна віднести: 1) зловживання владою або службо­вим становищем (ст. 364 КК України) — 2) службова недбалість (ст. 367 КК України);

3) службове підроблення (ст. 366 КК України) — 4) давання хабара (ст. 369 КК України).

До категорії інших супутніх злочинів можуть належати: 1) підроблення документів, печаток, штампів і бланків, їх збут, використання підроблених документів (ст. 358 КК України) — 2) заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою.

(ст. 192 КК України) — 3) шахрайство (ст. 190 КК України) — привласнення майна або за­во­ло­діння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК України).

Як висновок можна зазначити, що криміналістична класифікація податкових злочинів створює передумови формування комплексної криміналістичної методики розслідування податкових злочинів. Вона дозволяє створити систему методик розслідування податкових злочинів і виділити загальну методику їх розслідування та криміналістичні методики розслідування окремих груп податкових злочинів, які відповідатимуть сучасним пот­ребам практики діяльності правоохоронних органів.

Література:

1. Образцов В. А. Криминалистическая классификация преступлений. — Красноярск: Изд-во Красноярского университета, 1988. — 176 с.

2. Хрусталев В. Какой быть классификации криминалистических экспертиз // Уго­ловное право. — 2002. — № 4. — С. 75−78- Князев В. А. О понятии и классификации тактичес­ких задач расследования преступлений // Проблемы соц. законности. — Харьков, 1991. — Вып. 25. — С. 116−119- Реховский А. Ф. О понятии и классификации криминалистических версий // Правовая реформа и актуальные вопросы борьбы с преступностью. — Влади­восток, 1994. — С. 152−159- Тищенко В. В. Классификация и оценка следственных ситуа­ций по делам о корыстно-насильственной преступной деятельности // Право и рынок. — Барнаул, 1994. — С. 72−74.

3. Шепітько В. Злочини у сфері економіки: сучасні проблеми криміналістичної науки // Вісник Академії правових наук України. — Х., 1997. — № 4(11). — С. 162- Матусовский Г. А. Экономические преступления: Криминалистический анализ. — Х.: Консум, 1999. — 480 с.

4. Брич Л. П. Кваліфікація ухилення від сплати обов’язкових внесків державі: Авто­реф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.08 / Львівський державний університет ім. Івана Франка. — Л., 1998. — 17 с.- Вересов В. М. Кримінальна відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів (за матеріалами Автономної Рес­пуб­ліки Крим): Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.08 / Університет внутрішніх справ. — Х., 1999. — 18 с.

5. Волженкин Б. В. Преступления в сфере экономической деятельности (экономические преступления). — СПб.: Юрид. центр Пресс, 2002. — 641 с.

6. Яни П. С. Экономические и служебные преступления. — М.: Интел-Синтез, 1997. — С. 32.

7. Налоговые и иные экономические преступления: Сборник научных статей / Волжен­кин Б.В., Кругликов Л. Л., Лопашенко Н. А и др. — Ярославль: Издательство Ярослав­ского университета, 2002. — Вып. 5. — 135 с.

8. Марушев А. Д. Классификация преступлений, совершаемых в сфере предпринима­тель­ской деятельности // Актуальні проблеми криміналістики: Матеріали міжнародної науко­во-практичної конференції. — Харків: Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, 2003. — С. 117−120.