Актуальні проблеми протидії злочинності в економічній сфері (реферат)

Реферат на тему:

Актуальні проблеми протидії злочинності в економічній сфері.

Гарантом економічної безпеки держави є стабільна соціально-економічна ситуація, яка в Україні впродовж останніх років, з одного боку, є нестабільною, а з іншого — в ній намітились процеси масштабних еконо­мічних перетворень і поступових позитивних змін. Якщо детально аналі­зувати соціально-економічну ситуацію, то складається враження, що упро­довж тривалого часу це питання не було першочерговим, нехтувалось з боку владних структур і відомств. По суті, важливість проблеми, за словами В. Шакуна, зу­мов­­лена тим, що «економічна криза спричинила зростання без­робіття і стало зрозумі­лим, що причину цього явища, перш за все, слід шукати в організації влади та суспільства» .

Несвоєчасність прийняття фінансових, господарських законів про фор­мування ринко­вих відносин призвели до руйнації пострадянської економічної стабільності, криміналі­зації економічного сектора. А тіньовий сектор еко­номіки, за офіційними даними Націо­наль­ного банку України, у 2001 році сягнув за 50 відсотків.

Таке становище склалось завдяки тому, що через процес роздержавлення, приватизацію, невивірені податкову, інвестиційну, банкову політику, криміналітет проник в економіку, управління, законодав­чу владу. І вже розвиток ринкових, економічних відносин вони здійснювали через прийняття чи неприйняття потрібних суспільству законів, і не завжди в інтересах держави. Злочинне вчинення приватизації (отримання надприбут­ків в основному від ухилення сплати податків, відшкодування ПДВ) суттєво гальмує розширення виробництва, відволікає інвестиційні та валютні кошти, стимулює інфляційні процеси, позбавляє державний бюджет значної частини доходів, перешкоджає виконанню програм соціаль­ної допомоги населенню, вкрай загострюючи уже існуючі і до того економічні проблеми. Тому сьогодні, як не прикро констатувати, а це є факт, держава практично за рахунок «приватизації» втратила контроль над багатьма галузями, і головне над паливно-енергетичним сектором.

Основними схемами злочинної приватизації в паливно-енергетичному секторі є:

— приватизація через оформлення заборгованості за енергоносії як інвестиційні внески;

— штучне доведення підприємства до банкрутства, з подальшим викупом за залишко­вою ціною та порушенням методик оцінки об'єктів приватизації шляхом скуповування акцій за цінами, нижче номінальної вартості.

Світовий досвід показує, що саме енергоносії повинні бути під конт­ролем держави, яка відповідає за економічну стабільність, безпеку, є гарантією незалежності, суверені­тету, прогресивного соціально-економіч­ного розвитку, активного просування шляхом реформ для благополуччя як народу, так і держави.

Сьогодні ми констатуємо, що лише за останні два роки намітилась тенденція економіч­ного зростання, а за звітами правоохоронних органів дещо знизились темпи тінізації та криміналізації суспільства.

Якщо все ж таки повернутися до пройденого шляху, то детальний аналіз криміногенних чинників свідчить, що в минулі роки злочини в економічній сфері скоювались заради багатства, грошей, а інструментом для їх отримання були: нерівномірні умови господарю­вання за рахунок отри­мання квот, ліцензій, дозволів, лібералізації цін на імпорт, експорт, різниці між ставками на кредити, операції з приватизаційними чеками, перекази безготів­кової валюти в готівкову. І це тому, що ці та інші негативні чинники супроводжувала корупція, яка і створила надзвичайно сприятливе середовище для активізації криміналь­но-тіньової діяльності. З цього приводу спеціалісти зазначають, що криміналітет поступово вкоренився в економічну сферу, де створив і створює напругу в суспільстві та завдає істотної шкоди престижу України на світовій арені.

І тому закономірно, що сьогодні на всіх рівнях заявлено — злочинність несе в собі серйозну небезпеку в підриві економічної системи держави, дестабілізує зовнішньоекономічні відносини, фінансові та валютні стосун­ки. Вона є одним із економічних факторів росту організованої злочинності, проявляється в найбільш небезпечних формах як злочинів, так і осіб, які їх вчиняють. Досліджено, що пріоритетними для неї є наркобізнес, торгівля зброєю та людьми, хабарництво, корупція, контрабанда тощо. Їх дії ведуть як до кримі­налізації економіки і суспільства, так і підпорядкування економічних важелів злочинним угрупованням та сприянню розповсюдження дій останніх у трансдержавному просторі.

Встановлено, що виникнення та поширення в Україні злочинності в сфері економіки, з одного боку, пов’язане з неузгодженістю фінансової, податкової, інвестиційної, банків­ської, промислової, господарчої та митно-тарифної політики, тінізації найважливіших її ланок. З іншого — це обставини, а також законодавче відставання, неврегульованість, недостатнє, несвоєчасне застосування існуючих правових норм, відсутність ефективно діючих систем запобігання злочинам, пов’язаним з «відмиванням» коштів, правового визначення, що таке «відмивання» грошей, «незаконна діяльність», «злочинно здобуті доходи» тощо. Невідпрацьований, невстановлений меха­нізм взаємодії правоохоронних органів і кредитно-фінансових установ щодо повернення коштів, одержаних злочинним шляхом, що знаходяться за межами України, привели в рух процеси, які стали сприятливим підґрунтям для правопорушників у сфері економіки в період формування ринкових відносин. Крім цього, вчиненню злочинів у фінансовій сфері до недавнього часу певним чином сприяла в першу чергу відсутність спеціального органу фінансового моніторингу. Поряд з цим обмеженим (сьогодні ще залишається проблемою) є доступ правоохоронних та контролюючих органів до інфор­мації про фінансові операції з метою упередження легалізації коштів та ухилення від сплати податків. Особливо це торкнулося паливно-енергетичного комплексу, фінансово-банківської системи, сфери привати­зації, тобто тих сфер і галузей, які є найприбутковішими і привели до наявності у галузевих, регіональних, фабричних, заводських керівників надприбутків, неврахованої сировини, готової продукції, грошей та можливості все це вивезти, а капітал вкласти в банки офшорних зон. У суспільстві одночасно панує безвідповідальність, упевненість у безкарності, психологія особистого та кланового збагачення, кругової поруки, пошуку нових шля­хів проникнення в легальний бізнес та гілки влади.

Гальмування руху країни демократичним шляхом відбувається як внаслідок недостат­ньо швидкої зміни самосвідомості суспільства, так і боротьби за владу груп правлячої еліти, які суперничають між собою, що відображається у формі протиріч між законодав­чою, виконавчою та судовою гілками влади.

Аналіз свідчить, що за умов реформування економіки найбільш враз­ливою у криміно­ген­ному аспекті стала кредитно-банківська система. Кіль­кість злочинів у банківській сфері постійно збільшується. Бажання власників «брудних» грошей приховати їх поход­ження, необхідність змінити їхні функції та прагнення зберегти контроль над ними, визна­чає неминучість залучення злочинцями кредитних організацій та банків. Поширен­ню процесів «відмивання» грошей, здобутих злочинним шляхом, їх проникненню в легаль­ну економіку, а також встановленню контролю з боку кримінальних структур над держав­ними і приватними підприємствами значною мірою сприяли закритість кредитно-фінансо­вих установ, банківська таємниця вкла­дів, невизначеність законодавчої бази щодо реє­стра­ції та джерел походження первинного капіталу.

Досвід оперативно-слідчої практики, матеріали перевірок державних контролюючих органів, по-перше, свідчать про масштабні зловживання в самій банківській системі, яка стала центральною ланкою у злочинному ланцюгу з «відмивання» капіталів, здобутих злочинним шляхом. По-друге, бізнесмени, олігархи, які володіють «чорною» частиною грошової маси та займають відповідні посади в структурах влади, пускають коріння і в ту 50 відсоткову державну частку економіки, забезпечуючи умови для легалізації злочин­них коштів у підприємницькій діяльності, сфері послуг і тим самим здійснюють вплив на економічні процеси та реалізують свої плани. Таким чином, прослідковується вчення К. Маркса «гроші - товар — гроші», та в умовах, що склалися, ще й додається — «влада — гроші - товар — гроші - влада» .

Сьогодні можна констатувати, що держава не стоїть осторонь від боротьби з цим негативним явищем. Сьогодні на всіх рівнях розуміють на­ціональну загрозу організованої злочинності, її вплив на політику, економіку, засоби масової інформації, органи державного управління, а також те, що вона в транснаціональних масштабах дестабілізує міжнародні відносини.

У зв’язку з цим прийнято низку законів, відомчих нормативних актів, Указів Президента України, спрямованих на вжиття заходів щодо детінізації економіки на 2002;2004 роки, посилення та координацію зусиль виконавчих, правоохоронних та контролюючих органів по боротьбі з «відмиванням» коштів, здобутих злочинним шляхом. Хоча із запізнен­ням, але ст. 209 Кримінального кодексу України, який вступив у дію 1 вересня 2001 року, встановлено кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) гро­шових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом. В Україні ратифіковано прийняту у 1990 році Міжнародну Конвенцію про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом. Саме вона регулює питання координації розшуку, ведення слідства, арешт, конфіскацію та повернення грошей злочинного походження. Аналітики звертають особливу увагу на проблему «відмивання» коштів, здобутих злочинним шля­хом, оскільки для нашої держави вона є досить важливою, це питання вийшло за межі національних кордонів і не є суто українським.

Характерними є дані офіційної статистики правоохоронних органів, якими в 1991 році було виявлено 35 тисяч злочинів у сфері економіки, а у 1999 році - вже 65 тисяч. Аналізуючи злочини у кредитно-фінансовій сфері, зокрема у банківській діяльності, необхідно зазначити, що і тут проглядається стала тенденція до їх збільшення. Так, лише у минулому році у кредитно-фінансовій сфері викрито 9 тисяч, а у банківській — 4 тисячі злочинів. Узагальнення наявних матеріалів дає підстави стверджувати, що саме у цих системах найактивніше використовуються схеми для «відми­вання» грошей. За оцінками фахівців, сьогодні поза банківським контролем в обігу готівкою знаходиться близько 5 млн. гривень, а валютний поза­банківський обіг становить 10 млрд. доларів США.

Одним із найпоширеніших злочинів у «тіньовій» економіці є вивіз національного капіталу. Так, за перші 5 років незалежності (1991;1995 рр.) оцінюють його відтік до 16 млрд. доларів США, а за 10 років, як вважає Національний банк України, відтік національного капіталу перевищив 40 млрд. доларів США.

Із наведеного видно, що це питання, на жаль, залишається прогресуючим і є відповідь чому. По-перше, не повною мірою вдається призупинити поширення процесів «відми­вання» брудних грошей, здобутих злочинним шляхом, через відсутність ефективно діючої системи фінансово-банківського контролю. По-друге, їх відомча закритість, можливість, бажання не тільки сприяють, але й створюють фіктивні суб'єкти банківської та підприєм­ницької діяльності. По-третє, практично відсутній контроль за проникненням «брудних» грошей у легальну економіку (через приватизацію енергоносіїв) у сталеплавильну, паливно-мастильну, добуваючу галузі. По-четверте, це широкий спектр проникнення криміналітету в державні структури, політичні партії. По-п'яте, відомчий підхід до протидії, відсут­ність достатньої координації фінансово-банківських установ, правоохо­рон­них, контролюючих органів. По-шосте, це формалізм, декларування активіза­ції боротьби з цим негативним явищем, домінуюча психологія у державних службовців особистого, термінового збагачення. По-сьоме, це недостатнє за­конодавче регулювання питань, пов’язаних із незаконними фінансовими потоками.

Закономірним сьогодні є завдання вжиття вичерпних та ефективних заходів для корінного покращання результатів діяльності, виявлення та при­пинення діяльності організованих угруповань у сфері банківської системи, де сконцентровано потужний як людський, так і грошовий потенціали з метою запобігання спроб «відмивання» коштів, здобутих злочинним шляхом.

Правоохоронні органи з метою протидії «відмиванню» коштів, здобу­тих злочинним шляхом, здійснили ряд заходів. Тільки в 2001 році правоохоронцями порушено більше 200 кримінальних справ щодо «відми­вання» коштів, здобутих злочинним шляхом. Спів­робітниками Державної податкової адміністрації України лише у поточному році викри­то 4,3 тисячі фіктивних підприємств та більш 100 «конвертаційних центрів», від яких до бюджету поступило понад 40 млн. гривень.

У провадженні слідчих органів податкової міліції України станом на 1 квітня 2001 року розслідується понад 300 справ за фактом легалізації незаконно отриманих 120 млн. гривень.

Необхідно зазначити, що ця проблема турбує весь цивілізований світ, оскільки «брудні» кошти йдуть на підкупи чиновників, придбання неру­хомості, фінансування організованих злочинних угруповань і, як показали наслідки подій 11 вересня 2001 року у США, терористичних організацій. Тому закономірно, що Віденська Конвенція ООН оголосила «відмивання» грошей міжнародним злочином. У ст. 7 Конвенції ООН від 15 листопада 2000 року проти транснаціональної організованої злочинності передбачені заходи по боротьбі держав з «відмиванням» грошей. Стосовно цього справедливо зазна­чає В. М. Попович: «Усі ці кошти так чи інакше включаються в тіньовий міжнародний капіталооборот і процеси „відмивання“, і несвоєчасність прийняття адекватних заходів — це є злочин» .

Матеріалами оперативно-слідчої практики встановлено, що «відмиван­ня» тіньових коштів у поле зору правоохоронних органів потрапляє у ви­падках проведення опера­тивно-розшукових заходів щодо перевірки фігуран­тів у схемах: безготівкових операційфіктивних підприємствнедержавних форм власностіігорного бізнесусфері розваг. Найпоширенішим способом «відмивання» грошей є уникнення від сплати податків.

Підсумовуючи викладене необхідно зосередити увагу на двох складових цієї проб­леми. Перша — це те, що ситуація, яка виникла в Україні, свідчить про термінову необхід­ність створення дієвого організаційно-правового механізму боротьби з «відмиван­ням» доходів, здобутих злочинним шляхом. Друга — термінове повернення в Україну незаконно перерахованих коштів та введення їх в легальні економічні відносини. А зробити це мож­ливо за наступних умов.

На законодавчому рівні необхідно:

— прискорити прийняття Законів України «Про легалізацію коштів, здобутих злочин­ним шляхом», «Про повернення капіталів, вивезених з України» ;

• -.чинне законодавство України привести у відповідність з вимогами та рекомендаціями Лондонського Міжнародного форуму 2001 року з розробки фінансових заходів боротьби з «відмиванням» коштів (FATF).

На виконавчому рівні потрібно:

— прискорити переведення сфери економіки у нормативно-правове поле, особливо приватизаційні процеси;

— взяти під контроль економічні та кримінальні складові «тіньової» економіки, зосере­дити увагу на обмеженні їх участі в економічних процесах;

— скоординувати спільні зусилля державних правоохоронних та контролюючих орга­нів на протидію цього явища;

— посилити контрольні функції держави за процесами, що відбувались у зовнішньое­кономічній сфері в період формування ринкових відносин.

Національному банку України, Міністерству фінансів України необхідно:

— розробити і ввести в дію чітку та ефективну форму контролю за фінансовими потока­ми у державі;

— чітко визначити систему валютного контролю усіх основних на­прямів фінансово-господарської діяльності з метою запобігання подальшому відтоку капіталу та спроб його неправового легалізування;

• -.ввести принципово нові підходи до вирішення проблеми нестачі фінансових ресурсів для фінансування економіки, які тісно пов’язані із діяльністю комерційних банків;

— застосувати дієвий контроль за перерахуванням коштів в офшорні зони та їх банків­ські системи, зокрема відпрацювання інтеграційної стратегії оздо­ровлення фінансової системи.

Правоохоронні органи повинні сконцентрувати профілактичні дії на виявлення та застосування ефективних форм і методів протидії цьому явищувзяти під жорсткий, право­вий контроль відкриття, функціонування, лікві­дацію обмінних та конвертаційних пунктів.

Державному комітету інформаційної політики за матеріалами право­охоронних орга­нів через засоби масової інформації необхідно систематично висвітлювати стан боротьби з «відмиванням» грошових коштів, здобутих злочинним шляхом.