Зміст активності людини у діяльності

Київський національний університет імені Тараса Шевченка Геологічний факультет Кафедра гідрогеології та інженерної геології

«Зміст активності людини у діяльності»

Київ-2012

1. Планирование — это 80% мышления, 20% документирования и затем 100% выполнения. (Билл Ньюмен) активність поклик професійний творчість працівник Як відомо, активність особистості — це особлива характеристика людини, що включає в себе прагнення розширювати сферу своєї діяльності, здатність нести в собі потенціал енергії, сили, творчості.

Саме завдяки активності людини в будь-якій сфері діяльності народжуються найяскравіші здобутки, проекти, ідеї, що несуть в собі успішний і гармонійний розвиток суспільства.

Активність людини — це природний процес, особливо в тій сфері, до якої вона відчуває особливий поклик. Якщо правильно обрати діяльність, то можна досягти великого успіху в цій області. Це досягається завдяки оптимальному використанню природних здібностей і можливостей індивіда, знаходженню оптимально-індивідуального темпу життя, своєчасному включенню особистості в соціальні процеси тощо. Як можна говорити про негативні сторони цього аспекту, якщо в самому слові заключена позитивна суть. Адже активність — це, насамперед творчий внесок у розвиток будь-якої діяльності. Психологія творчості як розділ психологічної науки вивчає процес творення людиною нового, оригінального в різних сферах діяльності, а також формування, розвиток і структуру творчого потенціалу людини. Творчість — важлива характеристика як керівників, так і підлеглих в управлінській діяльності, адже якщо ти шеф — тобі важливо побудувати відносини зі своїми підлеглими так, щоб у вас була взаємна довіра, справедливість, а тут не обійтися без тонких творчих підходів. І дуже важлива творчість для підлеглого, який повинен мати завжди свою думку при вирішенні відповідного питання, повинен не побоятися і внести корективи, які допоможуть розвитку компанії. Працівники зі «своєю» головою на плечах неабияк цінуються, якщо особливо вони вміють дипломатично і творчо піднести свою думку.

Для прояву активності, звичайно особистість повинна мати якісь мотиви, серед яких найтиповішими можуть бути прагнення змінити статус і зробити кар'єру; бажання розв’язати складне управлінське рішення, від якого залежатиме успіх усієї організації; бажання принести користь організації; інтерес до управлінських справ; сподівання на те, що організація стане більш незалежною і самостійною; бажання посилити вплив на персонал; можливість виявити себе і свої здібності тощо. Бажання досягти мети спричинює пошукову активність, спрямовану на зміну ситуації (вибір способів поведінки, координація зусиль, саморегуляція та ін.). Мені здається, що неабияку роль в активності людини грає здоров’я. Адже, разом з певними бажаннями особистості до прояву активності в тій чи іншій сфері, її здібностями, творчим потенціалом, ціннісно-смисловими орієнтаціями велике значення може мати саме фізична можливість індивіда. Тому що нерідко можна зіштовхнутися з прикладами нервового виснаження, стресу, особливо в міських умовах, хронічного недосипання. Це все може бути результатом великого прагнення до змін у сфері діяльності в кращу сторону, де не урахувалися фізичні можливості людини. Нерідко виникає і інша проблема дуже великого прояву активності, в якій людина може навіть не помітити, як вона захопилася своєю роботою, і як сім'я та інші раніше важливі для неї принципи відійшли на другий план, а перший зайняла кар'єра.

Мені здається, активним і творчим людям просто необхідні такі якості як дружелюбність, уміння налагоджувати контакт з іншими, володіти здатністю неформального спілкування, щоб уникнути ще однієї можливої проблеми, як наслідку значної активності. Наприклад, якщо в колектив приходить нова людина з активними здібностями, вся готова до роботи, духовно піднесена, творча і цілеспрямована, а до цього тут не спостерігалося таких проявів, то якщо спершу не налагодити контакт зі співробітниками, вона ризикує в їхніх очах стати «вискочкою», що звісно ж в подальшому може зовсім зіпсувати відносини з оточуючими. Такий приклад я можу привести ще з шкільних років, коли в цей період найбільш гостро відчуваються різність між характерами учнів і якщо характери деяких не співпадають з основною масою, то за наявності слабинки в останніх, вони можуть поплатитися болючими і далеко несправедливими знущаннями. Моя однокласниця належала до їх числа, і коли за яких-небудь обставин вона хотіла проявити акт доброти, підійшовши запитати чим засмучений той чи інший учень, її не сприймали як належне, а вважали, що вона просто хоче випитати ситуацію, щоб позловтішатися. В неї не було друзів, і вона проявляла активність, думаючи, що це допоможе їй не бути самотньою, а натомість вона залишалася розчарованою.

Негативним для особистості являється також прояв активності, коли вона не являється її власною волею. Це коли тобі дали завдання, яке ти повинен виконати ідеально, без змін, не маючи можливості внести щось своє, як машина. Звичайно, в деяких випадках так і потрібно, але я вважаю не в тих, де індивід не може проявити свої здібності, тому що строгий начальник вирішує свої внутрішні проблеми за рахунок нього, я маю на увазі самоствердження. Так часто буває зі викладачем і студентом, коли останній, навіть за слушних зауважень зі своєї сторони може вислухати довгий перелік його некомпетентності в цьому питанні, тому що викладач як відомо завжди правий, і не повинен прислуховуватися до молодшого по віку і розвитку. Звичайно ж, я говорю не про всіх, а тільки деяких викладачів, ті ж, які мають власну думку, але й не цураються прислухатися до іншої, хай навіть якщо це думка «недосвідченого» студента, дійсно вважаються творчими і цілісними особистостями, таких викладачів поважають не тільки студенти, а й колеги.

До негативних проявів активності, насамкінець можна віднести таку категорію людей, які наділені безпредметною активністю. Вона є соціально небезпечним, соціально небажаним явищем, проявляється у формах девіантної (збоченої) поведінки: соціальна бездіяльність, відмова, бойкот, уникнення від розв’язання проблем, нігілізація громадської думки, активне заперечення авторитетів, правил, норм поведінки та ін.

Як висновок, можна сказати, що активність особистості у діяльності має звісно ж більше позитивних якостей, аніж негативних, адже це прямий доказ розвитку особистості, її прагнення до чогось, а не просто без смислове існування. Така особа наділена простотою, спонтанністю, відкритістю, творчістю, комунікабельністю, вона вміє концентруватися на проблемі, а не на собі, має почуття гумору і генерує ідеї до вирішення будь-яких питань. Таких людей хотітимуть бачити в себе на виробництві всі роботодавці, такі люди успішніше справляються з поставленою задачею, позитивно дивляться на життя, їх не лякають складні завдання, вони навпаки хочуть вирішити їх і поставити у список перемог.

Словом, активність — це природна характеристика людини і я вважаю, що якщо ви її ще не маєте, то потрібно обов’язково її набувати, адже саме всіх успішних людей від неуспішних відрізняє ця особливість, уміння діяти в тих випадках, коли інші опустять руки. В підтвердження цього є безліч крилатих висловів, один з яких звучить так: «Важке — це те, що може бути виконано негайно. Неможливе — це те, що зажадає трохи більше часу»

(Д. Сантаяна).

Дійте і хай удача вам посміхнеться!