Загальна характеристика роботи

молодіжна політика парламентський законодавство Актуальність дослідження. У сучасній Україні державна молодіжна політика визнана пріоритетним напрямом діяльності держави. Наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст. було нагромаджено власний історичний досвід підтримки молодих громадян, створено оригінальну національну модель ювенальної політики, апробовано механізм її формування та реалізації. Своєрідність процесу формування та розвитку державної молодіжної політики в Україні полягає в тому, що владним інституціям потрібно враховувати особливості трансформаційного періоду, надбання радянської та світової історії, потреби молодих громадян, суспільства й держави.

Наукова актуальність дослідження історії державної молодіжної політики в Україні визначається тим, що вона дозволяє сфокусувати увагу на широкому комплексі проблем сучасної доби, її соціально-економічному, соціально-політичному, духовно-культурному, етнонаціональному та інших аспектах українських суспільних трансформацій на початку третього тисячоліття.

Актуалізує пропоноване дослідження й той факт, що зазначені проблеми генези ювенальної політики не знайшли системного та комплексного висвітлення в українській та зарубіжній історіографії. Постановці та розв’язанню наукової проблеми сприяє сформованість основного масиву документальної бази.

Суспільна значущість проблеми, що розглядається, дає можливість узагальнити досвід, поглибити теоретичні уявлення, дати практичні рекомендації, які необхідно втілювати в життя. Актуальність дослідження полягає також у створенні, на основі осмислення новітнього історичного процесу формування державної молодіжної політики, підґрунтя для державно-управлінських, правових, політичних, соціологічних розвідок та проектів. Отже, створюється можливість комплексного вдосконалення національної моделі ювенальної політики, запровадження нових форм і методів суспільної та державної підтримки молоді, активізації участі молодих громадян у демократичних перетвореннях в Україні.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана дисертантом проблема історичного дослідження розроблена згідно з держбюджетною науково-дослідною темою кафедри української історії та етнополітики Дніпропетровського національного університету «Українське суспільство в умовах системних трансформацій (друга половина ХІХ — ХХ ст.)», держбюджетною науково-дослідною темою кафедри історії України та НДЛ комп’ютерних технологій Дніпропетровського національного університету «Теоретико-методологічні проблеми етнонаціональної та соціальної історії України ХVІ - ХХ ст.» (державний реєстраційний номер 0106U000789).

Дослідження пов’язано з науково-дослідними темами Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, де автор призначався науковим керівником: «Державна молодіжна політика в Україні: тенденції розвитку, теорія та практика» (державний реєстраційний номер 0206U005896) та «Трансформація державної молодіжної політики в контексті європейської інтеграції України» (державний реєстраційний номер 0106U006530).

Об'єкт дослідження — історичний процес становлення державної молодіжної політики в незалежній Україні.

Предмет дослідження — формування та розвиток законодавчої, управлінської й організаційної складових частин загальнодержавного механізму молодіжної політики, її основні напрями, особливості, форми та методи реалізації в сучасній українській історії.

Мета дослідження полягає в науковій реконструкції та осмисленні історії формування й розвитку державної молодіжної політики, розкритті сутності та особливостей її теоретичних, законодавчих та організаційних засад.

Для реалізації визначеної мети дослідження автор сформулював такі дослідницькі завдання: з’ясувати стан наукового розроблення проблеми, окреслити напрями подальших наукових розвідок; проаналізувати джерельну базу з проблеми, здійснити її класифікацію та проаналізувати документальні матеріали з погляду репрезентативності та вірогідності; розробити методологію вивчення історичного зрізу державної молодіжної політики; виявити та проаналізувати напрями, форми, методи та результати діяльності різних гілок влади у сфері підтримки молоді; простежити генезу української моделі державної молодіжної політики; дослідити процес створення ювенального законодавства в Україні; з’ясувати роль Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, представників політичних сил та молодіжного руху у формуванні державної молодіжної політики; здійснити порівняльно-історичний аналіз ролі владних інститутів у визначенні пріоритетів соціального становлення та розвитку молоді в Україні; систематизувати наявну нормативно-правову базу із зазначеної проблематики; виявити основні форми підтримки молодих громадян з боку держави та визначити їх ефективність; простежити процес створення мережі молодіжних установ, закладів та організацій, розроблення цільових та комплексних програм підтримки молоді, запровадження пільг для молодих громадян. Дисертант досліджує становлення державної молодіжної політики на загальнодержавному рівні, що дає можливість простежити саме магістральні напрями історичного процесу.

Методологія дослідження являє собою сукупність теоретико-методологічних принципів, наукових підходів та методів. Основоположне значення мають принципи об'єктивності та історизму, які дали можливість розкрити основні складові процесу формування та розвитку державної молодіжної політики, під якою розуміється системна діяльність держави в законодавчій, виконавчій та судовій сферах, що має на меті створення соціально-економічних, політичних, організаційних та правових умов і гарантій соціального становлення та розвитку молоді. Дотримання зазначених методологічних принципів дало можливість дослідити генезу цього важливого явища суспільно-політичного життя незалежної України, висвітлити історичну роль політичних сил та представників органів влади, науковців, громадськості. Застосування загальнонаукових (історичного, логічного, класифікації), історичних (історико-генетичного, проблемно-хронологічного, синхронічного, діахронного, порівняльно-історичного, історико-типологічного, ретроспективного, актуалізації), міждисциплінарних (статистичного, системно-структурного) та інших методів гуманітарних наук (соціально-психологічного, соціологічного) дозволило дисертанту виявити сутність проблеми становлення національної моделі ювенальної політики, презентувати науковій громадськості власні висновки з відповідною аргументацією.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період з серпня 1991 р. по грудень 2004 р. Такий підхід обумовлено тим, що на початку та наприкінці зазначеного історичного відтинку часу в Україні відбулися кардинальні суспільно-політичні зміни, проявом яких стали, з одного боку, проголошення державної незалежності, а з іншого — зміна владної еліти та пріоритетів внутрішньої і зовнішньої політики наприкінці 2004 р. унаслідок подій четвертих президентських виборів, яким політики та дослідники політичних процесів в Україні дали назву «помаранчева революція».

Територіальні межі дослідження визначені державними кордонами сучасної України.

Новизна наукових результатів полягає в тому, що в них уперше комплексно та всебічно відображено історичний процес формування та розвитку державної молодіжної політики відповідно до основних його складових. У результаті наукових пошуків:

• — узагальнено досвід історіографічної традиції, виявлено особливості джерельної бази та теоретико-методологічні засади;
• — відображено генезу ювенальної політики в Україні;
• — комплексно висвітлено основні події процесу створення нормативно-правової бази державної молодіжної політики, насамперед ювенального законодавства;
• — всебічно розкрито процеси створення та реорганізації органів виконавчої влади з питань соціального становлення та розвитку молоді, молодіжних центрів, установ, організацій;
• — визначено основні фактори впливу на формування державної молодіжної політики;
• — досліджено молодіжні програми, запроваджені в незалежній Україні;
• — відображено роль політичних партій, громадських організацій, окремих політиків, науковців, установ та організацій у створенні національної моделі молодіжної політики.

Наукове та практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що отримані висновки дозволяють суттєво доповнити характеристику суспільних трансформацій, які відбувалися в Україні наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст.

Аналіз історичного досвіду формування та реалізації державної молодіжної політики в незалежній Україні дозволив сформувати рекомендації для органів законодавчої та виконавчої влади, громадських організацій стосовно підвищення ефективності форм та методів сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в сучасних умовах. Саме це було метою оприлюднення результатів нашого дослідження на парламентських слуханнях, конгресах, нарадах, колегіях, «круглих столах» у вигляді доповідей, виступів, презентацій науково-практичних видань тощо. Підготовлені автором збірники документів та вміщені в них наукові матеріали розповсюджувалися центральними органами виконавчої влади з питань соціального становлення та розвитку молоді серед усіх обласних управлінь, відповідальних за реалізацію державної молодіжної політики, центрів соціальних служб для молоді.

Фактичні дані, висновки й рекомендації дисертаційного дослідження використовувалися в навчальному процесі та науковій роботі в Дніпропетровському національному університеті, Національній академії державного управління при Президентові України, Державному інституті розвитку сім'ї та молоді (спецкурси для студентів, слухачів системи підвищення кваліфікації, керівництво дипломними та магістерськими роботами). Матеріали можуть бути корисними під час написання узагальнюючих наукових праць з історії України наприкінці ХХ — початку ХХІ ст., а також застосовуватися в галузях політології, державного управління, адміністративного права, соціології. Публікації дисертанта використовувалися науковими установами та дослідниками у сфері державної молодіжної політики.

Особистий внесок здобувача полягає в самостійному та комплексному розв’язанні актуальної в теоретичному та практичному вимірах проблеми історії формування та розвитку молодіжної політики в Україні, яка до цього часу не знайшла свого наукового осмислення. Усі опубліковані автором наукові праці у фахових виданнях, в яких викладено зміст дисертації, підготовлені ним особисто та одноосібно. В інших додаткових публікаціях, які вийшли у співавторстві, дисертантом визначено проблематику, концепцію, зібрано і проаналізовано джерела та написано значну частину тексту.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження були апробовані на таких міжнародних наукових, науково-практичних конференціях та «круглих столах»: «Молодежная политика: опыт, проблемы, перспективы» (Киев, 26 — 27 ноября 1991 г.); «Проблеми соціального захисту молоді в умовах змін соціально-економічних відносин» (Київ, 25 — 28 листопада 1992 р.); «Вивчення молоді на сучасному етапі: питання методології і методики» (Київ, 11 — 13 жовтня 1995 р.); «Молодь і правова держава» (Київ, 23 — 24 травня 1996 р.); «Україна — Німеччина: економічне та інтеграційне співробітництво (ХІХ — ХХ ст.)» (Дніпропетровськ, 2 — 3 жовтня 1997 р.); «Формування національних і загальнолюдських цінностей в системі вищої історичної освіти» (Дніпропетровськ, 17 — 18 квітня 2003 р.); «Социальная поддержка молодого поколения: проблемы и пути решения» (Орел, 2 марта 2006 р.); «Молодіжна політика: проблеми і перспективи» (Дрогобич, 10 — 11 березня 2006 р.); «Молодь в умовах нової соціальної перспективи» (Житомир, 17 — 18 травня 2006 р.); «Україна і Європейський Союз: шляхи та напрями зближення і співпраці» (Львів, 14 — 15 вересня 2006 р.); «Наддніпрянська Україна в контексті історичного розвитку Центрально-Східної Європи» (Дніпропетровськ, 24 — 25 жовтня 2006 р.); «Зростання політичної активності молоді як суттєвий чинник вдосконалення партійної системи» (Київ, 25 жовтня 2006 р.).

Результати досліджень оприлюднювалися на всеукраїнських науково-методичних та науково-практичних конференціях: «Проблеми вдосконалення виховної роботи у вищій школі в сучасних умовах» (Дніпропетровськ, 16 — 18 грудня 1998 р.); «Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції» (Київ, 29 травня 2003 р.); «Роль молоді у формуванні та оновленні еліти в державному управлінні» (Дніпропетровськ, 20 — 21 червня 2003 р.).

Наукові результати також були апробовані на таких міжрегіональних і регіональних конференціях: «Формування нової управлінської еліти державного управління в контексті світової та європейської інтеграції» (Дніпропетровськ, 19 — 20 червня 2004 р.); «Молодь Дніпропетровщини на шляху до Європи: нові можливості та спільні завдання» (Дніпропетровськ, 27 травня 2005 р.); «Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції» (Дніпропетровськ, 18 травня 2006 р.).

Науковий доробок автора було презентовано на Конгресі української молоді «Молодь України за соціальний прогрес і злагоду в суспільстві» (Київ, 26 — 28 травня 1997 р.), регіональному форумі молоді країн СНД під егідою ООН «Молодь ХХІ століття: реалії та перспективи» (Київ, 24 — 26 вересня 2003 р.), парламентських слуханнях про становище молоді, колегіях центральних органів виконавчої влади з питань молодіжної політики, колегіях Дніпропетровської обласної державної адміністрації, сесіях Дніпропетровської обласної ради, всеукраїнських та обласних нарадах з питань молодіжної політики, семінарах, «круглих столах», «літніх школах» для молодіжних працівників та активістів молодіжних організацій тощо.

Апробація матеріалів дисертації здійснювалася на підсумкових наукових конференціях Дніпропетровського національного університету та Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. Результати дослідження дисертанта обговорювалися та отримали схвальні відгуки на засіданнях кафедри української історії та етнополітики Дніпропетровського національного університету.

Публікації. Результати дисертації опубліковано у двох одноосібних монографіях автора: «Держава і молодь: історія ювенального законодавства в Україні (середина 80-х — початок 90-х років ХХ ст.)» (Київ, 2004, 13,95 ум. друк. арк.) та «Історія формування державної молодіжної політики в Україні (1991 — 2004 рр.)» (Дніпропетровськ, 2006, 27,43 ум. друк. арк.), 43 одноосібних статтях у фахових виданнях (загальний обсяг 37,35 ум. друк. арк.). Додатково наукові результати дисертанта відображають 22 одноосібні публікації та 13 публікацій, підготовлених у співавторстві (розділи в монографіях, книгах, статті, доповіді, тези, матеріали конференцій, конгресів, семінарів тощо). Дисертант входив до складу авторських колективів семи щорічних доповідей Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України про становище молоді України (за підсумками 1999 — 2005 рр.). Матеріали автора вміщено до стенографічних звітів парламентських слухань про становище молоді. Дисертантом підготовлено та видано 5 щорічних збірників документів (2001 — 2005 рр.), два тематичних інформаційно-аналітичних посібники з питань державної молодіжної політики. Трьома виданнями вийшов довідник термінів та понять законодавства стосовно молодіжної політики в Україні.

Структура дисертації визначена метою і завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів основної частини (з поділом на 18 підрозділів), висновків, списку використаних джерел та літератури (1 622 назви). Загальний обсяг дисертації становить 556 сторінок, з них основного тексту — 399 сторінок.