Хто ж побудував Стоунхендж?

З історії відомо, що Британія була завойована римлянами. Британці швидко романізувалися, та оскільки римські легіонери мало цікавилися культурою народів окупованих земель, а особливо місцевими оповіданнями та переказами, було втрачено багато інформації про предків британців. Але характерні риси і здібності доісторичних людей Ірландії, безсумнівно, були типовими і для інших народів, що заселили Британські острови. Спираючись на «Книгу завоювань» та інші старовинні рукописи, можна знайти інформацію про них. У творах згадується три хвилі ранніх прибульців — фоморяни, партолани і немедяни (з'явилися вони не обов’язково в тому такому порядку). Фоморяни, люті і підступні, були «похмурими морськими велетнями… войовничими… вони чинили велику досаду всьому світу», але, незважаючи на це, вони були працьовитими хліборобами — «створили овечу землю» та «будували вежі"(!). Свої навички та вміння вони привезли з Африки через ту частину Європи, яка зараз називається Іспанією.

Партолани, навірогідніше, також з’явилися з Іспанії. Про їхні звичаї відомо набагато менше — тільки те, що з фоморянами вони билися успішніше, ніж із хворобою («моровою виразкою»), яка «погубила їх… і земля пустувала тридцять років».

Немедяни, які з’явилися з Греції, привезли з собою мистецтво політики. Як тільки фоморяни почали тіснити їх, вони зверталися по допомогу до «знаті Греції», яка з’явилася у вигляді «величезного війська з друїдами і друїдессами». Але незабаром і ті, й інші були знищені «великою хвилею», і земля довгий час пустувала. Потім з’явилися фірболги, які, згідно з легендами, були нащадками грецьких селян. Фірболги були дуже працьовитими і добрими хліборобами (їх особлива властивість — створювати родючі землі, перетягуючи потрібні грунти в шкіряних мішках на нові землі, що, на думку деяких дослідників, стало причиною їх назви). Потім з’явився наймістичний народ, який називався Туата де дананн. Ця назва, мабуть, означала «народ, або діти Дана», а Дана був їхнім богом, хоча деякі міфології пов’язують цю назву з іменем богині місяця Данае. Туата відрізнялися дивовижною чарівністю і глибинною мудрістю: «їм були відомі і магія, і друїдизм, і чаклунство, і хитрість… вони перевершували мудреців — язичників в чарах і науках… диявольських мистецтвах… у всіх видах благородних тонкощів». Згідно з легендою, Туата були нащадками тих немедійців, які врятувалися і попливли до Греції. Вони повернулися в перший день травня і перемогли фірболгів. «Тонкі» чаклуни правили за допомогою «чарів і наук», які дуже знадобилися для таких грандіозних робіт на Солсберійській рівнині. Потім з’явилися найчисленніші і найкраще за всіх організовані з усіх охочих поживитися за чужий рахунок, мілезяни (названі так за ім'ям їхнього ватажка, Мілезія). Більшість оповідань про мілезян всього лише казки, але, як і у всіх інших міфах та легендах, в них є частка правди: конкретні риси, деталі. У мілезян булла «федерація аристократичних республік» і політична єдність, крім того вони проводили «послідовну зовнішню політику». У поетично — музичному мистецтві вони не знали собі рівних — їхні барди пам’ятали 12 книг і 350 поетичних ритмів. Отож, вони володіли політичними здібностями і хорошою пам’яттю — дві риси, аж ніяк не зайві для солідного будівельного починання. Величезна кількість міфів і усних історій містить у собі чимало цікавого, і, хоча їх не можна вважати науковим доказом будь — яких фактів, ознайомлення з ними не буде зайвим.