Вступ. 
Соціально-педагогічне консультування в Україні

Соціально-психологічна ситуація, що складається в країні за останнє десятиліття, призвела до корінної ломки суспільної свідомості і життєвих орієнтації людей. В останні роки проблеми духовного здоров’я суспільства виявилися в центрі уваги в нашій країні, яка втратила і звичні межі, і стійкі ціннісні орієнтири, що призвело до соціально-психологічної дестабілізації людей, що виявляється у вибухах невмотивованого насильства, емоційно-вольового виснаження, зростанні агресивності. Відповідно до загальноприйнятому визначенню, консультація це:

• 1) рада фахівця з якомусь питання, одне з форм уроків;
• 2) Нарада фахівців із якомусь питання;
• 3) Заснування надання допомоги населенню порадами фахівців із тим чи іншим практичних питань.

Термін «консультація» зазвичай використовується для позначення процесу з’ясування думок із певному питання чи послузі. Ці процеси зазвичай короткочасні, організовані для збору інформації з конкретної темі чи до проблеми й спрямовані отримання відгуків і думок. Консультирование можна з’ясувати, як процес діалогу, що веде до ухвалення рішення. Розуміння консультування як діалогу передбачає постійний обмін думками й від, а чи не одиничне захід. Консультирование — безпосередня роботу з людьми, спрямовану рішення різноманітних проблем, де основним засобом впливу є належним чином побудована розмова. Консультирование допомагає людині вибирати і продовжує діяти на власний розсуд, навчає новому поведінці, сприяє розвитку особистості. Відбуваються глобальні зміни зачіпають всі сторони життя людей, викликаючи необхідність соціально-педагогічної допомоги населенню.

Консультування як вид практичної діяльності є однією з ключових областей психолого-педагогічних, соціальних, медичних та інших служб. Інтенсивний розвиток консультування обумовлено все зростаючою потребою людини в ускладнюються умовах соціального буття звернутися за допомогою до фахівця-професіонала. У нашій країні вперше питання про консультування було піднято в 20−40-ті роки (Б.Г. Ананьев та ін.) Однак спеціальні дослідження починають здійснюватися тільки в 70−80-х роках (А.А. Головей, Н.А. Гріщенко), коли виникла необхідність надання психологічної допомоги у виборі професії. Надалі з’являється безліч монографій і статей (Г.С. Абрамова, А. А. Бодалев, И. В. Дубровина, М. В. Зюзько, Л.М. Мітіна, В. В. Столина та ін.), в яких обговорюються питання організації, методів і принципів консультування.