Предметна належність спеціальних знань у дослідженні героїну

Предметна належність спеціальних знань у дослідженні героїну

Ефективне і справедливе правосуддя неможливе без надійного наукового забезпечення. Це цілком логічно, оскільки без використання знань, здобутих і перевірених протягом всієї історії людства, неможливо вирішувати питання, які постійно виникають у судочинстві.

Такі знання, які виходять за межі побутових, загальновідомих, іменуються у праві спеціальними знаннями, а їх використання у процесі доказування чітко регламентоване законодавчо.

Питанню визначення поняття спеціальних знань та їх використання у доказуванні присвячено багато робіт видатних науковців-юристів. Однією з останніх робіт у цій галузі є стаття В. Г. Гончаренка, В. В. Курдюкова та К. В. Легких, в якій проведено детальний аналіз становлення та вдосконалення терміну «спеціальні знання», розглянуті рівні цих знань, чітко прописані форми та межі їх використання в доказуванні.

Авторами запропоноване власне визначення спеціальних знань в контексті кримінально-процесуального законодавства. Так, «спеціальними знаннями в кримінальному судочинстві є знання і навички, одержані в результаті фахової освіти та/або практичної діяльності в будь-якій галузі науки, техніки, мистецтва або ремесла, які використовуються визначеними законом учасниками процесу в межах наданих кожному з них повноважень для вирішення за певною процедурою процесуальних завдань» [5, 24].

Учасники процесу використовують спеціальні знання з різних галузей. Для виконання своїх процесуальних та пізнавальних функцій кожен з суб'єктів кримінального процесу: особа, що веде дізнання, слідчий, прокурор, адвокат, суддя, спеціаліст, експерт повинні використовувати відповідні спеціальні знання. Автори виділяють три основні форми використання спеціальних знань. Перша форма використання спеціальних знань це їх використання безпосередньо суб'єктами доказування, які до того ж є процесуально зацікавленими особами. Наприклад, слідчим, який обов’язково повинен мати обсяг знань, які він набуває під час одержання вищої юридичної освіти і удосконалює в ході практичної діяльності. Друга і третя форма використання спеціальних знань це залучення до процесу осіб (спеціалістів та експертів), які не є суб'єктами доказування і не зацікавлені в результатах процесу.

Слідчий керує слідством і веде його. Дії спеціаліста здійснюються за його вказівкою і з його дозволу, тобто мають суто технічну спрямованість.

В нашій статті ми розглянемо третю форму використання спеціальних знань призначення та проведення судової експертизи.

Експертиза призначається у випадках, коли для вирішення певних питань при провадженні у справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання (ст. 75 КПК), тобто вона є однією з процесуальних форм використання спеціальних знань. Призначення експертизи можливе лише у порушеній кримінальній справі, а правом її призначення наділено слідчого та суд (суддю).

Використання експертизи для формування доказів і встановлення істини по справі важко переоцінити, оскільки під час слідства і суду виникає дуже велика кількість питань, що не можуть бути вирішені за допомогою загальних юридичних і спеціальних криміналістичних знань судді та слідчого і потребують залучення знань фундаментальних природничих та технічних наук: хімії, фізики, біології, математики тощо.

Особливо наочно це твердження можна проілюструвати на прикладі експертизи наркотичних засобів в цілому і експертизи особливо небезпечного наркотику героїну зокрема. Потреба у використанні спеціальних знань виникає у співробітника правоохоронних органів одразу після виявлення ним підозрілої речовини, оскільки без проведення лабораторних хімічних досліджень неможливо вирішити питання про належність речовини до героїну, а, отже, і про наявність підстав для порушення кримінальної справи. Необхідно відмітити, що якщо предметом злочину є героїн, то одного факту його наявності достатньо для порушення кримінальної справи, оскільки для героїну не визначені невеликі розміри і адміністративна відповідальність не передбачена.

Реалізація оперативними працівниками потреби у спеціальних знаннях для вирішення питання про порушення кримінальної справи відбувається шляхом направлення вилучених об'єктів до експертної установи разом з листом дорученням на проведення дослідження, в якому наведений перелік питань, що мають бути вирішені. Результати проведеного дослідження викладаються у висновку спеціаліста, який з процесуальної точки зору є документом (відповідно до ст. 83 КПК), але не є альтернативою висновку експерта і не звільняє в подальшому слідчого від необхідності призначити експертизу цих же об'єктів (які тепер мають статус речових доказів) у порушеній кримінальній справі. Така система призводить до ряду проблем технічного, а зрештою, і юридичного характеру, аналізу яких вже приділялась увага в юридичній літературі [7, 133−134].

Також слід зазначити, що термін «спеціаліст» в практиці кримінального процесу застосовується у різному смисловому значенні: спеціаліст, як технічний помічник слідчого (відповідно до ст. 128¹ КПК) або учасник судового слідства (ст. 270¹ КПК) та спеціаліст, як особа, що проводить лабораторні дослідження, об'єктів до порушення кримінальної справи, використовуючи спеціальні знання з області хімії.

Питання предметної належності спеціальних знань у дослідженні героїну напряму пов’язане з класифікацією судових експертиз, розробці якої було присвячено багато робіт видатних науковців-юристів ще у минулому столітті. Так, О. Р. Шляхов, визначаючи критерії поділу судових експертиз, зазначав, що судова експертиза загалом і криміналістична експертиза зокрема можуть бути поділені на галузі знань за сукупністю трьох її суттєвих ознак: предмета, об'єкта і методики експертного дослідження. Лише у сукупності вони утворюють окрему галузь спеціальних знань, самостійний вид експертизи [11, 27−28]. РС. Бєлкін доповнив систему критеріїв О. Р Шляхова, запропонувавши додаткову ознаку поділу судових експертиз характер спеціальних знань, що відіграють домінуючу роль при вирішенні задач даного виду експертизи [3, 464−465].

В рамках розробленої О. Р. Шляховим та ін. у другій половині 70-х років минулого століття класифікації судових експертиз «за тримірною підставою»: предмет-об'єкт метод виник новий вид експертизи криміналістична експертиза матеріалів, речовин і виробів (КЕМРВ), об'єктами якої стали наркотичні засоби, психотропні, сильнодіючі та отруйні речовини, нафтопродукти, волокнисті, лакофарбові і полімерні матеріали та багато інших об'єктів, які до цього досліджувались в рамках хімічної експертизи, а сама хімічна експертиза зникла з класифікації.

На сьогоднішній день криміналістична експертиза матеріалів, речовин і виробів продовжує своє існування, а прийнята у системі Мін'юсту класифікація судових експертиз виділяє їх наступні основні види:

• 1. Криміналістична: почеркознавча; авторознавча; технічна експертиза документів; фототехнічна; портретна; трасологічна (крім досліджень слідів пошкодження одягу, пов’язаних з одночасним спричиненням тілесних пошкоджень, які проводяться в бюро судово-медичної експертизи) та балістична; вибухово-технічна; фонота відеозапису; матеріалів, речовин та виробів з них (лакофарбових матеріалів і покрить; полімерних матеріалів, пластмас; волокнистих матеріалів; нафтопродуктів і паливно-мастильних матеріалів; скла, кераміки; наркотичних, сильнодійних і отруйних речовин; спиртомістких сумішей; металів і сплавів).
• 2. Ґрунтознавча.
• 3. Біологічна.
• 4. Екологічна.
• 5. Інженерно-технічна: автотехнічна; транспортно-залізнична; стану доріг та дорожніх умов; гірничотехнічна; пожежнотехнічна; будівельно-технічна; в галузі охорони праці та безпеки життєдіяльності; електротехнічна; комп’ютерно-технічна.
• 6. Економічна (у тому числі бухгалтерська).
• 7. Товарознавча.
• 8. Автотоварознавча.
• 9. Оціночна (у т.ч. оцінка цілісних майнових комплексів; оцінка будівельних об'єктів та споруд; оцінка машин, обладнання, транспортних засобів, літальних апаратів, судноплавних засобів).
• 10. Експертиза охорони прав на об'єктів інтелектуальної власності.
• 11. Психологічна.
• 12. Мистецтвознавча.

Наведений перелік, звичайно, не є вичерпним, оскільки вимоги повсякденної практики потребують і надалі потребуватимуть його розширення, доповнення новими видами експертиз.

Але для того, щоб судова експертиза дійсно розвивалася, відповідала вимогам часу і була дієвим інструментом правосуддя, в першу чергу потрібно переосмислити її окремі теоретичні положення і зокрема, класифікацію судових експертиз, яка концептуально не переглядалась вже близько 30 років.

Чи не найбільш радикального перегляду потребує криміналістична експертиза матеріалів речовин і виробів. Почнемо з того, що сам термін «криміналістична експертиза матеріалів, речовин і виробів» незрозумілий за своєю суттю і не дає чіткого уявлення про коло об'єктів даного виду експертизи та їх відмежування від об'єктів експертиз інших видів, оскільки вони теж досліджують матеріали, речовини і вироби.

Та головним, на нашу думку, є принципово неправильне віднесення експертизи матеріалів, речовин і виробів в цілому (та експертизи наркотичних засобів зокрема) до класу криміналістичних експертиз.

Воно ґрунтується на аргументі, що «експертиза названих об'єктів повинна розглядатись як криміналістична, оскільки нею вирішуються ідентифікаційні задачі» [10, 3−6]. Дійсно, експертизою наркотичних засобів та психотропних речовин (у тому числі героїну) часто проводяться порівняльні дослідження, але на наш погляд, є правильним твердження, що не можна визначати поняття криміналістичної експертизи, виходячи лише з положень теорії криміналістичної ідентифікації, оскільки «в такому випадку до криміналістичної експертизи повинні бути віднесені всі судово-медичні ідентифікаційні експертизи» [2, 112].

Віднесення експертизи матеріалів і речовин до криміналістичних намагаються аргументувати тим, що дослідження такого роду об'єктів в судово-експертних установах мають особливі задачі, їх результати потребують специфічної оцінки і тому вони повинні входити до предмета криміналістичної експертизи. Такої позиції дотримується В.С. Мітричев, який вважав, що експертиза матеріалів і речовин заснована на виявленні таких окремих ознак, які систематично і у сукупності не вивчаються відповідними галузями науки і техніки, і до того ж ця експертиза доволі своєрідно поєднує дані про об'єкт дослідження та методи його вивчення і являє інтерес лише для встановлення деяких типових обставин кримінальних (а за аналогією з ними і цивільних) справ [8, 43]. Її поділяють О.Ф. Аубакіров та Е.П. Кім і підкреслюють, що методологічною основою криміналістичної експертизи матеріалів і речовин є система криміналістичних вчень, яка складає зміст загальної теорії криміналістики. Саме в рамках системи криміналістичних вчень розвивається понятійний апарат, класифікаційні принципи, функціональні складові від практики криміналістичного дослідження матеріалів і речовин [1, 60].

Ця точка зору викликає серйозні заперечення, оскільки віднесення досліджень речовин, матеріалів та виробів, які проводяться у судово-експертних установах, до криміналістичних лише тому, що вони виходять за межі звичайного технічного дослідження зазначених об'єктів, оскільки мають «криміналістичну спрямованість» виглядає з точки зору класифікації наук безпорадним. Наприклад, якщо дослідження по встановленню наявності наркотичного засобу у порошку, вилученому у обвинуваченого (діагностична задача), проведе хімік, який не працює у спеціалізованій експертній установі, то, не знаючи теорію криміналістичної ідентифікації, він прийде до тих же результатів, що і хімік, який працює у штаті експертної установи [6, 247]. На нашу думку, очевидно, що дослідження героїну логічно віднести до судово-хімічної експертизи хоча б тому, що при вирішенні класифікаційних та діагностичних питань потрібно використовувати лише знання з галузі хімічної науки. Що стосується порівняльних, як на сьогоднішній день прийнято називати «ідентифікаційних» досліджень, то деякою мірою використовуються термінологічні поняття з теорії криміналістичної ідентифікації. Ці поняття стосуються як формулювання питань (експертних задач), так і відповідно формулювання експертних висновків. Але ніяким чином не є обґрунтуванням віднесення відповідної експертизи до криміналістичної оскільки, як правильно пише Р.С. Бєлкін, «до методологічних основ експертизи відноситься і її понятійний апарат, і система прийнятих у ній класифікацій, і, що найсуттєвіше у даному випадку, вчення про методи дослідження. Але методи цієї експертизи це методи хімії, ґрунтознавства, фізики та інших природничих і частково технічних наук» [4, 271].

Тому, на нашу думку, праві Р.С. Бєлкін, А.І. Вінберг, В. Г. Гончаренко, Н. Т. Малаховська та інших вчені, які виступали проти віднесення експертизи матеріалів і речовин до криміналістичної. А.І. Вінберг та Н. Т. Малаховська відстоювали свою точку зору, спираючись на ряд положень, пов’язаних з відокремленням сфери криміналістичної експертизи від інших експертиз, зокрема на те, що сутність кожного виду експертизи визначається закономірністю зв’язків кожного виду експертизи зі своєю предметною наукою, при цьому «судовий хімік», «судовий фізик», «судовий біолог» спираються перш за все на свої відповідні предметні науки, які відображають наукову базу кожної відповідної судової експертизи. Специфічна ж сутність криміналістичної експертизи полягає у виявленні закономірностей встановлення індивідуально-конкретної тотожності об'єктів за їх зовнішньою будовою, що є основною задачею саме криміналістичних експертиз, яка вирішується за допомогою криміналістичних методів на основі тих знань, якими володіє експерт-криміналіст і які відрізняються від знань інших експертів [2, 127−130]. В. Г. Гончаренко та Л. О. Степанова підставами для визнання помилковою класифікації судових експертиз, в якій присутня КЕМРВ, вважають розмиті межі криміналістичних експертиз внаслідок чого визначення перестало відображати сутність цього класу експертиз, та відсутність зв’язку між класифікацією судових експертиз та класифікацією наук [6, 248−249].

Відмовившись від віднесення дослідження героїну до криміналістичної експертизи, логічно переглянути формулювання так званих «ідентифікаційних питань» і, відповідно, формулювання експертних висновків.

Як правильно стверджує М. В. Салтевський, ідентифікувати порошкоподібні речовини на рівні індивідуальної ідентифікації неможливо хоча б тому, що вони не мають стійкої зовнішньої форми [9, 35]. Тобто з самого початку «ідентифікаційного дослідження» героїну експерт розуміє неможливість позитивного висновку. З цього випливає, що в кожній порівняльній експертизі логічно надавати висновок у формі «встановити не виявилось можливим». Щоб уникнути таких небажаних для судочинства формулювань, було запропоновано ввести поняття родової або групової належності. Самі ці поняття не є чіткими і експертні висновки часто не зовсім зрозумілі не лише слідчим, прокурору чи судді, а і самим експертам, які не завжди можуть уявити межу переходу від роду до групи. Що вже й казати про інших суб'єктів кримінального процесу, які не володіють знаннями з хімії та теорії криміналістичної ідентифікації обвинувачений (підсудний), потерпілий, їх представники. Для них висновки про спільну родову (групову) належність порівнюваних зразків взагалі незрозумілі і неінформативні, що, звичайно, утруднює захист ними своїх інтересів. На наш погляд, слід відмовитись від таких штучних конструкцій, або провести наукову роботу з метою надання імовірнісних критеріїв щодо цих понять. Доцільно використати для цієї роботи знання з галузі математичних наук, зокрема, теорії імовірності. І лише у випадку негативного висновку про родову або групову належність, логічно випливає зрозумілий негативний висновок про відсутність тотожності порівнюваних об'єктів.

Таким чином, предметна належність спеціальних знань у дослідженні героїну потребує радикального переосмислення як у теоретичному так і у практичному аспектах.

Потрібно виходити з поняття експертизи та її співвідношення з тією галуззю знань, залучення яких необхідне для вирішення спеціальних експертних задач. У випадку наркотичних засобів та психотропних речовин, у тому числі героїну, такою галуззю знань є хімія і тому назріла необхідність у відродженні судово-хімічної експертизи. Це дасть можливість більш чітко формулювати експертні задачі і, відповідно, висновки, що зробить зрозумілим їх трактову всіма суб'єктами кримінального процесу.

судовий експертиза доказ героїн.