Облік формування статутного капіталу

Статутний капітал, як визначено у П (С)БО-2 «Баланс» — зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.

Процедура формування статутного капіталу регулюються ст. 115, 144, 155 Цивільного кодексу та ст. 86 Господарського Кодексу, Законами України № 514 (Про акціонерні товариства) та № 1576 (Про господарські товариства). Найбільш детально питання законодавчого регулювання статутного капіталу прописано для акціонерних товариства та товариство з обмеженою відповідальністю.

В акціонерних товариствах статутний капітал на момент створення не може бути менше суми еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, а ТОВ — не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам.

Сума статутного капіталу акціонерного товариства ділиться на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості і несе відповідальність за зобов’язання тільки майном товариства. Сума статутного капіталу, відображена у фінансовому обліку і звітності, повинна дорівнювати загальній номінальній вартості випущених акцій, вказаній в установчих документах.

Акції можуть бути: іменними; на пред’явника; простими; привілейованими.

Усі акціонерні товариства повинні випускати прості акції, яким надається право голосу. Власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні АТ, якщо інше не передбачено його статутом. Власником привілейованих акцій надається першочергове право під час сплати дивідендів і розподілу активів у разі ліквідації товариства, тому сума простих акцій — це залишковий капітал підприємства.

Бланки акцій обліковуються на позабалансовому рахунку 08 «Бланки суворого обліку», за дебетом якого відображається надходження бланків акцій власної емісії, а за кредитом — їх списання при видачі акціонерам після повної сплати їх вартості.

Процедура формування статутного капіталу наступна:

Етап 1 — прийняття засновниками рішення про формування статутного капіталу та його відображення у відповідних документах: протоколі, рішенні засновника (якщо засновник один), установчому договорі.

Етап 2 — Оцінка внесків (майна, майнових прав) до статутного капіталу. Зазначимо, що оцінка майнових внесків здійснюється за угодою засновників, крім випадків, коли відповідно до норм законодавства потрібна незалежна експертна оцінка, тобто при створенні господарського товариства із часткою державної або комунальної власності. Для оцінки внеску залучаються суб'єкти оцінюваної діяльності. В інших випадках же засновники господарських товариств самостійно визначають механізм оцінки майнових внесків і фіксують його в протоколі. Існують два варіанти рішення:

• — засновники можуть самі оцінювати майно з подальшим складанням акта оцінки;
• — оцінка здійснюватиметься професійним оцінювачем. У цьому випадку документом, що підтверджує вартість внеску є звіт (акт) про оцінку майна, підписаний суб'єктом оціночної діяльності.

Етап 3. Оформлення передачі до статутного капіталу внесків, які повинні бути зроблені до моменту реєстрації підприємства, у розмірі, визначеному установчими документами. Передача майнових внесків оформляється відповідним актом.

Етап 4. Державна реєстрація підприємства у державного реєстратора.

Етап 5. Переоформлення прав на майнові внески на створене підприємство. Це потрібно, наприклад, якщо внески робляться нерухомістю, транспортним засобом.

Згідно ст. 13 Закону України «Про господарські товариства» для формування статутного капіталу господарського товариства забороняється використовувати: бюджетні кошти; кошти, отримані в кредит і під заставу; векселі; майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону або рішення органу місцевого самоврядування не підлягає приватизації; майно, що знаходиться в оперативному управлінні бюджетних установ.

При створенні статутного капіталу ТОВ не допускається звільнення учасника товариства від здійснення внеску, у тому числі шляхом зарахування вимог, наприклад, засновник ТОВ видав позику товариству, але не повністю вніс свою частку до статутного капіталу, то провести зарахування зустрічних однорідних вимог у такій ситуації заборонено.

Юридичні особи, які знаходяться на спрощеній системі оподаткування формують свій статутний капітал так само, як і решта всіх юридичних осіб на загальній системі оподаткування. Єдине обмеження, пов’язані зі статутним капіталом, стосується права переходу юридичної особи на спрощену систему оподаткування. Так відповідно до норм ПКУ (пп.291.5.5) не можуть бути платниками-єдиного податку суб'єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам — не спрощенцям, дорівнює або перевищує 25%.

Внесками до статутного капіталу можуть бути:

• — грошові кошти (у т.ч. іноземна валюта);
• — цінні папери (акції, інвестиційні сертифікати);
• — інше майно (нерухомість, обладнання, техніка та інші матеріальні цінності);
• — майнові права. Що мають грошову оцінку (наприклад, майнові права на об'єкти інтелектуальної власності: патенти, винаходи, знаки для товарів і послуг, а також права користування майном);

При визначені складу внесків потрібно дотримуватися таких правил:

• — майно, що вноситься до статутного капіталу, повинне належати засновнику на праві власності (наприклад, не можна робити внесок майном, узятим в оренду);
• — майно повинне бути відчуженим (тобто відсутні заборони на його відчування, наприклад, це не може бути майно, що знаходиться в заставі);
• — майно повинне мати грошову оцінку.

Для обліку статутного капіталу Планом рахунків передбачено пасивний рахунок 40 «Статутний капітал», який призначений для обліку та узагальнення інформації про стан та рух статутного капіталу підприємства.

Синтетичний облік статутного капіталу ведеться за формами власності, за видами акцій. Аналітичний облік ведеться за кожним засновником (учасником) підприємства.

При оголошенні передплати на акції за їх номінальною вартістю провадиться запис на формування статутного капіталу: Д-т 46 «Неоплачений капітал»; К-т 40 «Статутний капітал».

Розрахунки власників (учасників) за підписані акції можуть здійснюватись:

• 1) грошовими коштами в національній та іноземній валюті: Д-т 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках» К-т 46 «Неоплачений капітал»;
• 2) шляхом передачі майна (за справедливою вартістю):
  • а) матеріальними цінностям: Д-т 20 «Виробничі запаси» Д-т 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» Д-т 28 «Товари» К-т 46 «Неоплачений капітал»;
  • б) основними засобами та іншими необоротними активами: Д-т 10 «Інші необоротні матеріальні активи» Д-т 11 «Основні засоби» К-т 46 «Неоплачений капітал»;
  • в) нематеріальними активами: Д-т 12 «Нематеріальні активи» К-т 46 «Неоплачений капітал»;
  • г) об'єктами незавершеного будівництва: Д-т 151 «Капітальне будівництво» К-т 46 «Неоплачений капітал»;
• 3) цінними паперами інших підприємств: Д-т 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» К-т 46 «Неоплачений капітал».

Збільшення або зменшення статутного капіталу може здійснюватися в установленому порядку та після внесення відповідних змін в установчі документи підприємства.

АТ може змінювати розмір статутного капіталу згідно з рішенням зборів акціонерів. Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства не більше ніж на 1/3 може бути здійснено за рішенням правління за умови, що таке передбачено статутом. Збільшувати статутний капітал товариство має право, якщо всі раніше випущені акції повністю сплачені за вартістю не нижче номінальної.

Збільшення статутного капіталу може здійснюватись шляхом:

• — випуску нових акцій;
• — обміну облігацій на акції;
• — збільшення номінальної вартості акцій.

При збільшенні кількості акцій встановленої номінальної вартості підписка на додатково випущені акції провадиться у тому ж порядку, що і на акції першої емісії, а статутний капітал збільшується за рахунок:

• 1) додаткових внесків учасників: Д-т 46 «Неоплачений капітал» К-т 40 «Статутний капітал» і в подальшому: Д-т 30 «Каса» Д-т 31 «Рахунки в банках» К-т 46 «Неоплачений капітал»;
• 2) індексації основних засобів: Д-т 423 «Дооцінка активів» К-т 40 «Статутний капітал»;
• 3) реінвестування прибутку: Д-т 441 «Прибуток нерозподілений» К-т 40 «Статутний капітал»;
• 4) реінвестування нарахованих дивідендів: Д-т 671 «Розрахунки за нарахованими дивідендами» К-т 40 «Статутний капітал».

При збільшенні статутного капіталу за рахунок обміну облігацій АТ на його ж акції операція відображається записами: Д-т 52 «Довгострокові зобов’язання за облігаціями» К-т 40 «Статутний капітал»; або за рахунок чистого доходу підприємства: Д-т 443 «Прибуток, використаний у звітному періоді» К-т 40 «Статутний капітал»;

Зменшення статутного капіталу АТ може здійснюватися шляхом:

• — зменшення номінальної вартості акцій;
• — зменшення кількості акцій існуючої номінальної вартості шляхом викупу їх у власників з метою анулювання.

Зменшення статутного капіталу за рахунок зменшення номінальної вартості акцій відображається в обліку: Д-т 40 «Статутний капітал» К-т 672 «Розрахунки за іншими виплатами».

Таке зменшення має бути компенсоване акціонерам: Д-т 672 «Розрахунки за іншими виплатами». К-т 30 «Каса» К-т 31 «Рахунки в банках».

Зменшення кількості акцій існуючої номінальної вартості шляхом викупу їх у власників відображається в обліку шляхом використання рахунка 45 «Вилучений капітал» записом: Д-т 451 «Вилучені акції» К-т 30 «Каса» К-т 31 «Рахунки в банках».

Анулювання викуплених акцій відображається записами: Д-т 40 «Статутний капітал» К-т 451 «Вилучені акції» — на суму номінальної вартості викуплених акцій та Д-т 421 «Емісійний дохід» К-т 451 «Вилучені акції» — на суму, що перевищує номінальну вартість викуплених акцій.

У фінансовій звітності суми неоплаченого капіталу (сальдо рахунка 46 «Неоплачений капітал») та вилученого капіталу (сальдо рахунка 45 «Вилучений капітал») наводяться у дужках і підлягають вирахуванню під час визначення підсумку власного капіталу.

Особливості обліку статутного капіталу підприємства з іноземними інвестиціями Підприємствами з іноземними інвестиціями визнаються господарські товариства будь-якої організаційно-правової форми, створені на території України спільно з нерезидентами, за виконанням таких умов:

• — іноземні інвестиції здійснюються з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту;
• — у статутному капіталі підприємства-емітента передбачено не менше 10% внесків іноземних інвесторів;
• — іноземні інвестиції оцінені в іноземній конвертованій валюті, що належить до 1-ї групи Класифікатора валют і банківських металів, і перераховані у валюту України за курсом НБУ на дату підписання статутних документів.

Статус підприємства з іноземними інвестиціями господарські товариства набувають з дня зарахування іноземної інвестиції на свій баланс.

Рішення про створення підприємства з іноземними інвестиціями первісно має бути відображено в протоколі зборів засновників. У цьому документів має бути зафіксована наступна інформація:

• — назва новоствореного підприємства, його організаційно-правова форма, кількість і перелік учасників;
• — величина статутного капіталу, яка встановлюється засновниками довільно;
• — порядок розподілу часток у статутному капіталі між засновниками, вид внесків кожного з учасників;
• — вид іноземної інвестиції (у разі майнових внесків, його марка, кількість і вартість).

Рішення засновників про формування статутного капіталу підприємства із залученням іноземних інвестицій та інші істотні умови, зафіксовані в протоколі установчих зборів, затверджуються статутом підприємства. При цьому розмір статутного капіталу зазначається в іноземній валюті і в гривнях за офіційним курсом НБУ на дату підписання статуту.

Статутний капітал такого ТОВ має бути сформований до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства. Документальним підтвердженням фактичного здійснення внесків у грошовій формі є: платіжні доручення банку — при безготівковому перерахуванні коштів; квитанції із зазначенням призначення платежу — при готівковій оплаті в касу банку.

Внески у вигляді майна оформляються актом приймання-передачі для кожного учасника окремо і підписуються уповноваженою особою. Майновий внесок нерезидента підтверджується ВМД при ввезені майна на територію України. Дата оформлення декларації є датою фактичного внесення майнової інвестиції.

Чинне законодавство не вимагає обов’язкової реєстрації іноземних інвестицій. Водночас незареєстровані інвестиції не дають права на отримання пільг і гарантій, які передбачені Законом України № 93 від 19.03.96р. «Про режим іноземного інвестування». Для проведення реєстрації іноземний інвестор або уповноважена ним особа повинен подати до органу державної реєстрації наступні документи:

• — інформаційне повідомлення про внесення іноземної інвестиції у трьох примірниках із позначкою до органу ДПС про фактичне внесення інвестиції;
• — документи, що підтверджують форму здійснення іноземної інвестиції (установчі документи, договори (контракти), виписки банку з валютного рахунку підприємства-емітента, ВМД тощо);
• — документ, що свідчить про внесення засновником плати за реєстрацію інвестиції (платіжне доручення);
• — документи, що підтверджують вартість іноземної інвестиції.

Статутний капітал ТОВ складається з вартості внесків його учасників. Після реєстрації статуту підприємства розмір статутного капіталу в обліку відображають проведенням Дт 46 «Неоплачений капітал» — Кт 40 «Статутний капітал». За дебетом рахунку 46 відображається заборгованість засновників за внесками, а за кредитом — її погашення. Облік ведеться в іноземній валюті та гривнях. У валюті балансу внесок іноземного інвестора відображається за курсом НБУ, що діяв на дату реєстрації статуту підприємства. Аналітичний облік неоплаченого капіталу ведеться за кожним учасником окремо, для чого відривається відповідних субрахунок.