Принципи та послідовність розробки стратегії управління обсягом та структурою товарообороту

Стратегія управління товарооборотом — це управлінський процес, включаючий в себе розробку перспективних і поточних планів в співвідношенні з поставленими цілями і задачами торговельного підприємства з використанням маркетингу і забезпеченням контролю за їх виконанням.

Маркетинговий підхід до проблеми розробки і регулювання роздрібного товарообороту дозволяє розробити конкретну стратегію, яка базується на оцінці реальної ситуації на ринку, та можливостей торговельного підприємства в розробці необхідних задач по реалізації комплексу цілей з використанням найбільш приємлемих економічних заходів. На основі розробленої стратегії вносяться корективи в річні плани підприємства, а потім — перспективні. Процес управління, в тому числі управління товарооборотом торговельного підприємства завжди складається з безперервного і циклічного повторювання основних управлінських функцій, системне поєднання яких утворює цикл управлінської діяльності. Незважаючи на відмінності поглядів різних авторів на склад функцій управління, практично до всіх відомих переліків входять такі основні управлінські функції як планування, аналіз та контроль. Віднесення певного елементу управлінської діяльності до складу тієї чи іншої функції має умовний характер, а всі управлінські функції щільно пов’язані одна з одною і виконання кожної функції створює передумови для виконання наступної. Поєднання всіх функцій в єдину систему забезпечується їх підпорядкованістю виконанню єдиних завдань управління товарооборотом підприємства.

Основною ціллю управління товарооборотом являється забезпеченість високих темпів розвитку торговельного підприємства і забезпечення попиту споживачів.

В зв’язку з цією ціллю перед управлінням товарообороту стоять наступні важливі задачі: [ 4, стор 148].

Взаємоузгодженість темпів розвитку товарообороту з розвитком регіонального споживчого ринку і змінами його кон’юктури.

Планування об'єму реалізації товарів, забезпечуючого отриманням підприємством необхідної суми прибутку.

Забезпечення в процесі планування товарообороту ефективного використання ресурсного потенціалу.

Забезпечення плануємої структури товарообороту, в найбільшій ступені відповідаючій структурі попиту обслуговуємих контингентів покупців.

Планування об'єму і структури надходження товарів і суми товарних запасів, забезпечуючих ритмічну роботу торговельного підприємства і устойчивість асортименту товарів в його пунктах продажі.

Процес управління товарооборотом базується на наступних принципах:[12, стор.119].

• 1. Програмно-цільовий принцип, відповідно до якого розвиток товарообороту має бути підкорений виконанню чітко визначеної мети та розробленої на її основі програми реалізації.
• 2. Принцип комплексності, який передбачає узгодженість управління товарооборотом з іншими показниками діяльності і, головне, з основним результативним показником, який характеризує ефективність господарювання, — прибутком торговельного підприємства.

економіко-математичного моделювання, побудови імітаційних та оптимізаційних моделей, урахування впливу негативних збурень у внутрішньому та зовнішньому середовищі підприємства.

4. Принцип неперервності, дотримання якого передбачає узгодженість рішення поточних та перспективних завдань управління товарооборотом в єдиний управлінський процес.

З урахуванням головної мети, завдань та принципів управління будується система управління товарооборотом на торговельному підприємстві, визначається конкретний зміст цього управління та послідовність його здійснення. Структурно-логічна модель управління товарооборотом підприємства наведена на рис. 1.3. 12, стор. 121].

Перший етап управління товарооборотом передбачає формування інформаційної бази, тобто сукупності відомостей, необхідних для прийняття управлінських рішень щодо обсягу та структури роздрібного товарообороту. Інформаційна база управління товарооборотом охоплює наступні відомості:

1). Про стан та перспективи розвитку внутрішнього середовища торговельного підприємства: обсяги, склад та структуру товарообороту підприємства, закономірності та тенденції його розвитку, фактори, що впливають на обсяг та склад цього показника, стан ресурсного потенціалу підприємства та ступінь забезпеченості товарообороту окремими видами ресурсів.

Джерелом отримання необхідної інформації є бухгалтерські та статистичні звіти, а саме: форма № 1 — «Баланс» і додатки до нього, форма № 3 — торгівля «Звіт про реалізацію та залишки товарів», а також форма № 5 — торгівля «Звіт з праці», матеріали управлінського обліку відносно обсягів продажу структурним підрозділам підприємства, торгово-фінансовий план діяльності підприємства на звітний період.

• 2). Про стан та перспективи розвитку зовнішнього середовища:
  • — загальну кон’юнктуру споживчого ринку, стадію кон’юнктурного циклу на товари, які реалізує підприємство;
  • -район діяльності даного торговельного підприємства та зміни, які в ньому відбулися, чисельність та склад населення, що обслуговуються даним підприємством, про обсяг незадоволеного попиту та того, що формується, смаки та переваги споживачів;

конкурентне оточення підприємства, стратегію і тактику його діяльності, цінову, асортиментну, маркетингову політику;

стан товарної пропозиції та тенденції розвитку;

соціально-економічний розвиток країни та регіону, його вплив на обсяги купівельних фондів споживачів;

інструменти державного регулювання кон’юктури споживчого ринку та діяльності торговельних підприємств тощо.

• 1етап
• 2етап
• 3етап
• 4етап
• 5етап
• 6етап

Рис. 1.3 Структурно-логічна модель управління товарооборотом

Необхідна інформація може бути отримана в результаті опитування та анкетування споживачів, проведення спеціальних досліджень, шляхом використанням кон’юктурних оглядів споживчого ринку в цілому та його окремих товарних та регіональних сегментів, які виконані на замовлення підприємства або оприлюднені в спеціальній пресі, а також на базі систематизації та вивчення нормативної бази виступів керівників країни та відомств, публікації загального та спеціального характеру.

На другому етапі управління товарооборотом здійснюється аналіз стану реалізації товарів даним підприємством та оцінюються можливості подальшого зростання обсягу товарообороту.

В ході проведення цієї роботи аналізують обсяг, склад та структуру реалізації товарів в минулих періодах, визначають тенденції розвитку та фактори, що впливають на даний показник, досліджують ритмічність та сезонність реалізації окремих груп товарів, оцінюють ступінь та причини невиконання раніш розроблених планів розвитку товарообороту, аналізують характер впливу факторів зовнішнього середовища в теперішній час та на перспективу.

Результатом проведеної роботи аналітичної роботи є вивчення можливостей підприємства щодо подальшого зростання товарообороту та визначення основних протидіючих факторів.

Третій етап розробки стратегії управління товарооборотом підприємства пов’язаний з визначенням цілей подальшого розвитку товарообороту підприємства.

Розробка плану та формування асортиментної структури товарообороту базується на наступній системі стратегічних цілей:

Досягнення обсягу та формування структури товарообороту з урахуванням можливостей даного сегмента споживчого ринку та очікуваних змін його кон’юктури («орієнтація на попит»).

Досягнення обсягу та формування структури товарообороту, яка б забезпечувала максимальну ефективність використання наявного ресурсного потенціалу («орієнтація на ресурсозабезпеченість»).

Досягнення обсягів товарообороту та формування його структури, виходячи з необхідності отримання цільової суми прибутку Особливості ринку діяльності підприємства, стадія життєвого циклу підприємства та товарів, що реалізуються ним, можуть обумовити пріоритетність реалізації окремих цілей управління товарооборотом (таблиця 1 .4) [ 12, стор.123].

На четвертому етапі управління товарооборотом здійснюється обґрунтування обсягу та структури товарообороту на плановий період.

Планування обсягу та структури реалізації товарів є одним з відповідальних етапів в системі економічного управління товарооборотом. Це пояснюється важливим значенням цих показників в системі планів економічного та фінансового розвитку підприємства При плануванні товарообороту, визначають з одного боку, його необхідний обсяг, виходячи з цільової суми прибутку, а з іншогоможливий обсяг та структуру товарообороту в умовах наявного ресурсного потенціалу підприємства.

Таблиця 1. 4.

Характеристика передумов та місця окремих стратегічних підходів до управління товарооборотом.

Після проведення розрахунків стосовно необхідного та можливого обсягу товарообороту підприємства, на плановий період необхідно досягти збалансованості між цими показниками. Це і є головним завданням п’ятого етапу стратегії управління товарооборотом підприємства.

Якщо необхідний обсяг товарообороту більший за його можливий обсяг, необхідно провести роботу щодо пошуку та мобілізації резервів збільшення обсягів реалізації товарів за рахунок розробки або внесення відповідних змін в цінову, асортиментну та ресурсну політику підприємства.

Якщо здійснення цих заходів не забезпечить зростання товарообороту підприємства до необхідного обсягу, слід розглянути інші можливості підприємства щодо отримання прибутку.

Контроль за виконанням поставлених планових завдань здійснюється на шостому етапі управління товарооборотом. На цьому етапі порівнюють досягнуті результати з плановими показниками, вносять необхідні корективи в попередньо розроблені плани та політику підприємства зметою забезпечення умов для виконання розробленого плану товарообороту та отримання максимально можливого обсягу доходу та прибутку.

Підводячи підсумки необхідно відмітити, що необхідною передумовою ефективності управлінського впливу керівництва підприємства на формування обсягів та структури його товарообороту є своєчасність прийняття управлінських рішень та відповідність обсягів та якості ресурсів, що може залучити підприємство для оптимізації параметрів своєї діяльності, вимогам конкурентного середовища. Так, якщо стратегічні ресурси підприємства (наприклад грошові кошти з резервного фонду) були використані для вирішення другорядних, виходячи з стратегічних цілей його розвитку завдань, то це може призвести до дефіциту і нестачі ресурсів суб'єкта господарювання для вирішення завдань, від яких безпосередньо залежить виживання та фінансова стійкість підприємства. Для забезпечення відповідності між обсягами ресурсів, що підприємство виділяє на розв’язання певних завдань, в тому числі завдань, щодо забезпечення певної динаміки обсягів та структури товарообороту та значущістю наслідків вирішення (невирішення) означених завдань для подальшого функціонування підприємства необхідно сформувати систему критеріїв, за якою всі зміни зовнішнього та внутрішнього середовища будуть розподілятися за ознакою своєю значущості для підприємства. Важливим елементом такого розподілу має бути врахування можливого впливу змін зовнішнього (внутрішнього) середовища на обсяги та структуру товарообороту підприємства. За цією ознакою, всі зміни можна розподілити на такі, несвоєчасна реакція на які може призвести до:

а. невикористання можливості отримання такого приросту обсягів товарообороту, що перевищує приріст необхідних для цього витрат і забезпечує відповідно приріст прибутку підприємства;

б. зменшення обсягів товарообороту чи погіршення його структури, що знаходиться в межах припустимих коливань цих показників;

в. зменшення обсягів та погіршення структури товарообороту, яке загрожує фінансовій стійкості підприємства та може призвести до нестачі фінансових коштів для відновлення діяльності в новому циклі в не менших масштабах, що в попередньому;

г. зменшення обсягів (погіршення структури товарообороту), яке наближається до точки беззбитковості діяльності торговельного підприємства;

Забезпечення відповідності між послідовністю та обсягами виділення ресурсів, які підприємство використає для формування своєї реакції на зміни середовища господарювання і належністю цих змін до тієї, чи іншої групи за наведеною вище класифікацією, буде слугувати гарантією збереження фінансової стійкості та конкурентоспроможності підприємства як в короткостроковому, так і довгостроковому періоді.

управління товарооборот стратегія.