Характеристика асортименту та споживчі властивості товару вітчизняного та закордонного виробництва

Зважаючи на сучасні темпи розвитку взуттєвого господарства, асортимент жіночого шкіряного взуття, що випускається підприємствами даної галузі, досить різноманітний. В залежності від асортименту жіночого шкіряного взуття, розрізняють такі види даної продукції:

• 1. По призначенню:
  • — побутове (масове і модельне);
  • — спортивне;
  • — спеціальне;
  • — медичне.
• 2. По конструкції верху:
  • — чоботи прикрійні (голінище і перед з'єднані швом);
  • — витяжні;
  • — черевики з відрізною союзкою, круговою;
  • — черевики «конвертом» з застібкою;
  • — напівчеревики звичайні;
  • — типу мокасин;
  • — з перфорованим верхом (сандалети);
  • — туфлі різноманітного покрою з різними прикрасами;
  • — чобітки які мають прикрашення, часто застібку;
  • — напівчобітки (з більш коротким голінищем).
• 3. По матеріалу низу, жіноче шкіряне взуття буває на підошві:
  • — шкіряній ;
  • — з пласт-шкіри;
  • — з гуми (монолітної, пористої, шкіроподібної і транспорентної);
  • — із пластмас;
  • — із каучуку.
• 4. По методу кріплення низу, взуття ділять на:
  • — клейове;
  • — рантове;
  • — сандальне;
  • — інше.
• 5. По висоті каблука розрізняють:
  • — взуття на низькому ходу (до 25 мм);
  • — на середньому (26−45 мм);
  • — на високому (46−70мм);
  • — на особливо високому (більше 70 мм).
• 6. По кольору верху, взуття випускають:
  • — чорне;
  • — кольорове;
  • — коричневе;
  • — яскраве (сине, червоне, зелене, жовте);
  • — світле;
  • — біле;
  • — комбіноване.
• 7. По способу кріплення на нозі, жіноче шкіряне взуття буває:
  • — на шнурках;
  • — на кнопках;
  • — на застібці-блискавці;
  • — інше.
• 8. Розміри шкіряного взуття розрізняють:
  • — в метричній системі (21,5−27,5);
  • — в штихмасовій (33−42,5).
• 9. Повноти шкіряного взуття наступні: з 1 по 9 повноти [10].

Фасон взуття визначається його силуетом, формою і розміром носка — вузький і широкий, тупий і гострий, овальний і граневий, а також формою, шириною і висотою каблука.

Модель взуття визначається формою і розміщенням деталей верху, характером оздоблень. За складністю моделі, взуття підрозділяють на масове і модельне.

Масове взуття виготовляється по типових нескладних моделях. Воно буває звичайного стандартного покрою з перфорацією на окремих деталях та фігурного покрою. Основні типи масового (повсякденного) взуття: туфлі-лодочки, напівчеревики на шнурках і ремінцях з пряжками. Повсякденне взуття випускається в наступному асортименті: чобітки, напівчобітки, черевики, напівчеревики [2].

Чобітки — це різновидність чобіт з щільним обляганням ноги в області голінища або з пристосуванням для закріплення на нозі.

Напівчобітки — відрізняються від чобітків меншою висотою голінища — не більше 20 см.

Черевики — закривають тильну поверхню стопи, з берцями і пристосуванням для втримання їх на нозі. Можуть бути з союзкою, пряжками, застібкою-блискавка.

Напівчеревики — взуття з берцями не вище кісточок, що закривають тильну частину стопи. За видом крою заготовки і застібки вони мають багато спільного з черевиками.

Модельне взуття — це нарядне, легке, еластичне взуття яке носять в особливо святковій обстановці. По асортименту ця група включає перш за все жіночі туфлі-лодочки на високому каблуці з різними оздобленнями. Виготовляють їх з високоякісних матеріалів по більш складних і різноманітних моделях і щільною обробкою. Модельне взуття випускається 3 груп складності.

Туфлі - взуття з верхом, не повністю закриваючим тильну поверхню стопи. Для туфель характерний складний покрій і декоративна обробка.

Сандалі - взуття сандального методу кріплення, без підкладки, з перфорацією і просічками, з одним чи двома ременями і набійкою [10].

Споживчі властивості товару. Потреби споживачів на взуття постійно зростають і змінюється їх характер. На даний час, у зв’язку зі зміною умов праці, побуту та відпочинку, а також культурно-освітнього рівня споживачів, вимоги до взуття стають дедалі різноманітними. Для шкіряного жіночого модельного взуття та особливо модного найвагомішими стають естетичні властивості. Взуття цих двох груп повинне відрізнятися від повсякденного новизною й оригінальністю фасону та моделі, високоякісними матеріалами, високим рівнем виконання технологічних операцій у процесі виготовлення, модного фурнітурою тощо.

Процес оцінювання конкретних показників споживчих властивостей виробів має проводитися з урахуванням специфічних вимог до них, що визначаються умовами реальної експлуатації того чи іншого виду взуття.

До споживчих властивостей жіночого шкіряного взуття належать естетичні, ергономічні властивості та надійність.

Естетичні властивості включають інформаційну виразність, раціональність форми, композиційну цілісність і досконалість виробничого виконання, а також психофізіологічні показники.

Інформаційна виразність характеризується:

• а) сучасністю образного вирішення і виразністю оформлення знакових систем, що відбивають характерні особливості виробу;
• б) відповідністю форми і декоративного оформлення суспільним естетичним ідеалам, стилю та моді, індивідуальним смакам;
• в) оригінальністю художнього задуму;
• г) наочністю і виразністю засобів графічної інформації і символіки, її відповідністю психологічним особливостям споживачів.

Раціональність форми оцінюється відповідністю конструкції функціональному призначенню виробу, її антропометричною й ергономічною досконалістю.

Цілісність композиції характеризується відповідним комплексом зовнішніх ознак — силуетом, формою, конструктивними і декоративними лініями, кольором, фактурою матеріалів та ін. Розміри, пропорції, ступінь контрастності, порядок розташування і чергування елементів оформлення, що сприймаються зорово, повинні виражати цілісність і гармонічність виробу.

Психофізіологічні вимоги спрямовані на сприятливе сприймання взуття органами чуття. Стосовно органів дотику деталі і місця їх з'єднання повинні мати гладку поверхню без складок, нерівностей, виступаючих кінців скріплюючи деталей. Взуття не повинне мати неприємного запаху.

Естетичні властивості взуття визначаються такими чинниками:

• а) фасоном, тобто формою носково-пучкової частини та каблука, відповідністю цих показників сучасному стилю;
• б) моделлю, тобто характером крою заготовки, наявністю різноманітних декоративних елементів, їх видами, оригінальністю, новизною;
• в) видом матеріалів, що використовуються на зовнішні і внутрішні деталі заготовки, характером обробки лицевої поверхні. Колір матеріалу верху взуття повинен бути сучасним і відповідати естетичним смакам;
• г) видом і кольором матеріалу підошви, який повинен гармоніювати зі всією конструкцією заготовки;
• д) виразністю, яскравістю й охайністю нанесення маркування.

Ергономічні властивості - це насамперед зручність у користуванні взуттям. Зручність — складний комплекс показників, на який впливають внутрішня форма та розміри виробу, а також маса, жорсткість переду, задника, пружність підноска, гігієнічні властивості - вологоі теплозахисні, здатність до вологовіддачі, мала забруднюваність і легке чищення. Крім того взуття не повинне шкідливо впливати на ноги, що може бути пов’язане з широким використанням полімерних матеріалів.

Внутрішня форма і розміри взуття залежать від форми і розмірів затяжних копилів. У процесі розробки копилів враховують результати масового обміру основних параметрів стопи споживачів у різних регіонах, ступінь допустимого стискування стопи взуттям. При навантаженні, стопа збільшується в довжину на 1 — 3 мм, ширину — на 1 — 7 мм, в обхваті в пучках — на 4 — 12 мм. Тиск на тильну поверхню стопи повинен бути мінімальним.

На внутрішню форму та розміри взуття значно впливає товщина і жорсткість матеріалів верху. Під час проектування взуття з тонких гнучких матеріалів (наприклад шкір хромового дублення), внутрішні поперечні розміри дещо зменшують порівняно з обхватом стопи. Навпаки, для взуття з верхом із жорстких матеріалів поперечні розміри проектуються з припуском, порівняно з розміром стопи.

Із внутрішньою формою і розміром пов’язані й зовнішні розміри параметрів взуття, їх форма і зовнішній вигляд. Хоча внутрішня форма і розміри обґрунтовані, однак бувають випадки, коли втручається мода. Залежно від її напрямків і коливань, відбувається відхилення форми та розмірів носкової частини від норми.

П’ятково-геленочна частина уніфікована, тобто має досить визначену форму і розміри для взуття одного виду, розміру, повноти. Форма п’яткової частини взуття залежить від висоти каблука. Висота підйому п’ятки стопи у взутті повинна бути в межах 20 — 40 мм. Відсутність каблука допускається лише в спортивному взутті, для повсякденного взуття це недопустимо, оскільки можлива деформація стопи. Крім того, при великому підйомі п’яткової частини (більше 40 мм) значне навантаження припадає на передню частину стопи.

Маса і жорсткість взуття визначають загальні енерговитрати під час ходіння, а отже, втому людини. При підвищеній жорсткості зменшується контакт взуття з опорною поверхнею, знижуються амортизаційні властивості. Під час експлуатації жорсткого взуття з’являються больові відчуття від тертя та інші неприємні ефекти.

Одночасно з максимальною гнучкістю конструкції, жіноче шкіряне взуття повинне мати жорсткі задники та пружні підноски. М’які задники для взуття недопустимі, оскільки вони осідають і зношуються. Без жорстких задників виготовляють окремі види спортивного взуття та дорожні туфлі.

На зручність взуття впливає характер застібки, а також фрикційні властивості його низу. Взуття не повинне ковзатися. Ковзання спостерігається у взутті з підошвами з полімерних матеріалів непористої структури з гладкою, не рифленою поверхнею.

Серед комплексу гігієнічних властивостей, що визначають температуру і вологість внутрішньовзуттєвого простору, тобто мікроклімат взуття, необхідно відзначити вологообмін та санітарно-мікробіологічні властивості. Взуття повинне сприяти виходу поту назовні, а також мати вологозахисні властивості.Санітарно-мікробіологічні вимоги полягають у тому, що матеріали для внутрішніх деталей взуття не повинні сприяти нагромадженню і розвитку мікрофлори. Бажано, щоб вони мали протимікробну активність Під теплозахисними властивостями розуміють здатність взуття чинити опір надмірній тепловіддачі від стопи у зовнішнє середовище. Ці властивості залежать від наявності повітряних прошарків, які утворюються в результаті застосування матеріалів високо пористої структури або за рахунок конструкції.

Досить вагоме значення має антропометрична відповідність. Суть антропометричних вимог — забезпечення правильного співвідношення між ногою і взуттям у просторі. Від цього залежить можливість використання взуття, стан і функціонування ніг, функціональні, естетичні показники і довговічність взуття. Під час носіння взуття, яке не відповідає стопі за розмірами і формою, не забезпечується стабільність положення стопи під час пересування, що викликає підвищену втому, появу потертостей, мозолів, деформацію і передчасне зношування взуття.

Надійність взуття полягає в збереженості, довговічності, ремонтопридатності. Збереженість — це незмінність властивостей взуття в процесі транспортування і зберігання. Довговічність жіночого шкіряного взуття характеризується терміном експлуатації до повного фізичного або морального зношування. Під фізичним зношуванням розуміють неможливість товару задовольняти потреби споживача внаслідок пониження рівня споживчих властивостей матеріалів або кріплень, що входять у конструкцію виробу. Моральне зношування — непридатність взуття до реалізації через застарілі фасони або модель, сировинний матеріал або їх поєднання. На довговічність впливають деякі приховані дефекти. Ремонтопридатність взуття переважно залежить від методу кріплення низу. Ремонт є малоефективним, якщо підошва у взутті сандального методу кріплення відірвалася, зруйнувалися обтяжки платформи при строчечно-клейовому методі кріплення та розірвалися кріплення при бортовому методі тощо.

Для визначення надійності і довговічності окремих елементів взуття розроблено систему показників.

Споживчі властивості жіночого шкіряного взуття формуються в процесі розробки конструкції і моделі, залежать від точності виконання технологічних операцій, ретельності обробки взуття, у тому числі й маркування. Проте зручність і довговічність взуття залежить насамперед від тих матеріалів, з яких вони виготовлені. Саме вони визначають і зовнішній вигляд взуття. Таким чином, експертизу якості шкіряного взуття проводять за комплексом одиничних показників [1,3].