Інформаційне обслуговування, цілі і завдання

Для успішної роботи на підприємстві необхідно, щоб відповідні підрозділи могли своєчасно отримувати чітку інформацію по таких джерелах:

• * бухгалтерська статистична, оперативна, технічна звітність.
• * нормативні матеріали.
• * первинна технічна і технологічна документація.
• * дані спецспостережень і досліджень.
• * анкетні дані, тестування.

Для проведення аналізу і виявлення резервів ці матеріали бажано використовувати комплексно.

В роботі по виявленню організаційних резервів приймають участь весь колектив і всі ланки управління.

Планово-економічний відділ — показники зв’язані з виконанням виробничої програми.

Виробничо-диспетчерський відділ — показники, які характеризують організацію виробничого процесу і його регулювання.

Відділ головного технолога — показники технічного рівня.

Відділ нової техніки — показники технічної підготовки.

Всю аналітичну роботу збирає і обробляє служба головного інженера і складає план вдосконалення організації.

Найважливішим джерелом росту ефективності виробництва є постійне підвищення технічного рівня і якості продукції, що випускається. Для технічних систем характерна тверда функціональна інтеграція всіх елементів, тому в них немає другорядних елементів, що можуть бути неякісно спроектовані і виготовлені. У такий спосіб сучасний рівень розвитку НТП значно посилив вимоги до технічного рівня і якості виробів у цілому і їхніх окремих елементах. Системний підхід дозволяє об'єктивно вибирати масштаби і напрямки керування якістю, види продукції, форми і методи виробництва, що забезпечують найбільший ефект зусиль і засобів, витрачених на підвищення якості продукції. Системний підхід до поліпшення якості продукції, що випускається, дозволяє закласти наукові основи промислових підприємств, об'єднань, що планують органів.

Аналіз розвитку форм і методів організації робіт з якості, виявлення можливості додатка до робіт по якості принципів загальної теорії керування, розробка схем механізму керування якістю, визначення характеру потреб, стан кон’юнктури ринку як вихідного елемента керування якістю продукції, критичний розгляд визначень основних термінів свідчать про наступне:

• 1. Сучасну організацію робіт з якості теоретично припустимо, а практично доцільно й ефективно будувати не на загальному глобальному контролі, а на принципах загальної теорії керування на основі схем механізмів керування якістю продукції;
• 2. Сучасне керування якістю продукції повинне прямо орієнтуватися на характер потреб, їхню структуру і динаміку; ємність і кон’юнктуру ринку; стимули, обумовлені економічною і технічною конкуренцією, характерні для ринкових відносин;
• 3. Сучасне керування якістю на підприємстві, незалежно від форми власності і масштабу виробничої діяльності, повинне оптимально сполучити дії, методи і засоби, що забезпечують, з одного боку, виготовлення продукції, що задовольняє поточні запити і потреби ринку, а з іншого боку — розробку нової продукції, здатної задовольняти майбутні потреби і майбутні запити ринку;
• 4. Принципова схема механізму керування якістю органічно взаємодіє з маркетинговими дослідженнями і включає у свій склад блок розробки політики в області якості.