Приналежність до соціуму, взаємодія з іншими людьми
Ж.-Ж. Руссо підтримав ідею зв’язку щастя з соціальними контактами, стверджуючи, що людині властиво бажати щастя не лише для самої себе, а і для оточуючих. А за умов, якщо «за це щастя ми не платимо нашим щастям, то воно лише збільшує наше», був переконаний вчений. А. Нілл, видатний американський педагог, висловив цю ж думку, але у трохи інакшому ракурсі. Він був переконаний, що «щастя та добробут… Читати ще >
Приналежність до соціуму, взаємодія з іншими людьми (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Я. Коменський, проголошуючи щастя метою усього людського життя, стверджував, що щастя не повинно бути лише особистим, воно повинно пристосовуватися до загального щастя. Він пояснював свою точку зору тим, що щастя не є випадковістю, це закономірний результат розумної людської діяльності, метою якого є вище благо. Тому, будучи щасливою та роблячи щасливими оточуючих, дитина наближається до ідеальної гармонії зі світом.
Ж.-Ж. Руссо підтримав ідею зв’язку щастя з соціальними контактами, стверджуючи, що людині властиво бажати щастя не лише для самої себе, а і для оточуючих. А за умов, якщо «за це щастя ми не платимо нашим щастям, то воно лише збільшує наше», був переконаний вчений [10; 253].
Дж. Локк також був упевнений, що щастя і спілкування з оточуючими напряму пов’язані між собою. Але, з його точки зору, зв’язок дещо інакший: вчений бачив щастя не результатом ефективної комунікації, а її засобом. Делікатна людина тому подобається оточуючим, писав Дж. Локк, що «вміє доставляти приємне людям, з якими вона спілкується, не принижуючись у той же час до низьких, рабських лестощів» [5; 541]. Тобто делікатна людина своїм спілкуванням приносить співрозмовнику задоволення, а саме в задоволенні і полягає «щастя, до якого всі так наполегливо прагнуть» [5; 541].
В. Сухомлинський дотримувався думки, що дитина може відчути радість, отримати натхнення, пережити хвилини щастя, «створюючи радість, благо, красу, щастя для інших і на основі цього — для себе» [11; 30]. Вчений вірив, що потреба у спілкуванні, перебуванні у соціумі, відчутті себе як частини колективу є однією з найголовніших людських потреб, а без їх задоволення не буде повноти щастя.
А. Нілл, видатний американський педагог, висловив цю ж думку, але у трохи інакшому ракурсі. Він був переконаний, що «щастя та добробут дітей залежать від ступеню любові та підтримки» [9; 62], що вони отримують від оточуючих їх людей.
Б. Бім-Бад уважав, що головною запорукою щастя є людська досконалість, а саму людину вчений називав тією істотою, призначення якої полягає в тому, щоб бути щасливою. Але і Б. Бім-Бад підтримував ідею, що «щастя одних людей напряму залежить від щастя інших» [3; 138]. На думку вченого, щастя однієї людини пов’язано зі щастям інших через моральні відносин між ними, через щасливе суспільство.