Проблеми підготовки спеціалістів за напрямком підготовки «Телекомунікації»

Анотація

В статті виконано аналіз публікацій, а також врахований власний досвід викладання у ВНЗ при навчанні новітнім телекомунікаційним технологіям. В роботі наведені основні вимоги замовника до спеціаліста в області телекомунікацій та відповідність посадовим вимогам по кваліфікації випускника спеціального ВНЗ. На основі аналізу діючої системи навчання запропоновані деякі рекомендації по покращенню системи направленої підготовки. телекомунікація викладання кваліфікація

Ключові слова: телекомунікації, ІТТ (інформаційно-телекомунікаційні технології, вимоги до кваліфікації, адміністрування).

Постановка проблеми. Інформаційні технології останнім часом посіли у роботі посадових осіб органів державного управління важливе місце. Ні в кого не викликає сумнівів, що тільки через їх впровадження в процес управління країною можливий ефективний її подальший розвиток. Також зрозуміло, що основою обміну інформацією є телекомунікації. Тільки через впровадження сучасних телекомунікаційних технологій можливе досягнення ефективних інформаційних послуг.

У наш час автоматизація управління державою і окремими її відомствами можлива через підготовку фахівців в галузях інформаційних і телекомунікаційних технологій (ІТТ). Тому перед ВНЗ в області телекомунікацій постають великі завдання пошуку сучасних форм навчання, методів та дидактичних засобів, які б сприяли інтенсифікації процесу навчання, формуванню компетентного сучасного фахівця через розуміння і володіння практичними навичками у застосуванні інформаційних і телекомунікаційних технологій.

Стислий аналіз стану підготовки. Сьогодні для побудови ефективних технологій професійної підготовки використовується модель майбутнього фахівця[1, 2]. В основу такої моделі покладено поняття «ключової компетенції», тобто уміння випускника в процесі своєї практичної діяльності по спеціальності мобілізувати здобуті знання і уміння та використовувати узагальнені способи виконання дій. Слід зазначити, що з кожним роком складність інформаційних та телекомунікаційних систем зростає і надія тільки на приведену модель може стати гальмом у підготовці спеціалістів. Окрім того системи постійно обновлюються, їх програмне забезпечення безперервно удосконалюється.

При цьому бачимо, що цей процес розвитку часто носить не тільки еволюційний характер. Процес підготовки спеціалістів в галузі інформаційних та телекомунікаційних технологій на сьогодні вимушений перебувати у постійному розвитку[3,4] і періодично зазнавати революційних сплесків. Можна зізнатися, що більшість сучасних викладачів вийшли із попередньої системи підготовки, яка мала багато чого з точки зору педагогіки передового і не викликає сумніву той факт, що не відповідає сучасним вимогам, з точки зору професійної підготовки. В ній об'єми оброблюваної в навчальному процесі інформації були на декілька порядків менші, а складність вивчаємих систем була невисока, схема їх вивчення була простою. Реалізація систем була апаратною, а управління ними, в основному ручне. Вимоги до таких систем з боку систем управління були невисокі. Більшість викладацького складу роками (навіть десятками років) читали одні й ті ж предмети, які безумовно носили практичний напрямок. Навчальні плани та програми роками не змінювалися.

Постановка задачі. Проаналізувавши частину робіт в області підготовки спеціалістів по інформаційним та телекомунікаційним технологіям, а також зустрічаючись з певними проблемами на власному досвіді, виникла проблема проаналізувати і відокремити певні слабкі місця з метою їх ліквідації. Тому мета роботи це вивчення основних вимог системи державного управління до майбутніх спеціалістів, системи навчання, сучасних технологій закладів навчання, процесів оновлення навчальних планів та програм зі зміною зовнішніх вимог для даних спеціалістів, звернути увагу на проблеми, які виникають при підготовці спеціалістів. Окрім того, виявлення шляхів розширеного вивчення систем побудованих на основі сучасних інформаційних та телекомунікаційних технологій і можливо, як наслідок, запропонувати деякі рекомендації для підготовки сучасних конкурентноздатних спеціалістів.

Основний матеріал. Можна стверджувати, що немає напрямку окрім інформаційних та телекомунікаційних технологій, які б такими невидимими темпами розвивалися і мали великий вплив на розвиток всієї держави. Україна, як і весь світ, активний учасник становлення інформаційного суспільства. Однак на цьому шляху виникає багато труднощів, пов’язаних насамперед з недостатньою технологічною базою, складним фінансовим становищем, неналежним законодавчим супроводом, відсутністю чіткого плану формування інформаційного суспільства та його складових. Кожне відомство з періодичністю в 5−7 років створює свою програму інформатизації на ближні 5−10 років, які буквально через пару років змінюються (в першу чергу по причині відсутності наукового аналізу проблеми і обґрунтованого проектування (планування)).

Зміни, що відбуваються в суспільстві в наслідок розвитку інформаційних та телекомунікаційних технологій суттєво впливають на зміст, функції, цілі і форми управління державою. Це обумовлює зміну і постійний розвиток системи державного управління, необхідність її орієнтації на здобутки найкращого зарубіжного досвіду використання сучасних телекомунікаційних та інформаційних технологій, переходу до нових механізмів впливу на економічні, політичні, та соціальні процеси. На жаль, слід відмітити, що держава не змогла взяти під контроль організацію інформаційної інфраструктури в окремих регіонах, галузях, відомствах, а тому цей процес сьогодні розвивається стихійно. Служба безпеки, Таможня, Прикордонні війська, МНС, МВС, Збройні сили і т.і. будують свої інформаційні системи. Для цього розробляють в паралель свої системи і комплекси, орієнтуються на засоби «своїх» трансатлантичних корпорацій та їхнє програмне забезпечення. Це окрема тема, яку чомусь усі замовчують хоча всі знають, що це марна трата державних коштів. Ми повинні повернутися до підготовки спеціалістів і відмітити, що кожне відомство має свої пріоритети і по своєму готує спеціалістів в області ІТТ.

Сьогодні можна стверджувати, що без особливих труднощів можна навести порядок і забезпечити єдиний підхід до використання ІТТ в усіх галузях: від освіти до менеджменту. Впровадження новітніх технологій в галузі освіти зробить процес здобуття освіти більш гнучким, індивідуальним і одночасно надасть змогу студентам використовувати глобальні ресурси для навчання, розширити число форм, швидше впровадити досвід підготовки в інших країнах.

Відносно освіти можна стверджувати, що за останні 20 років не було проведено аналізу недоліків підготовки спеціалістів в старій системі, нема рекомендацій, сформованих і обговорених спеціалістами ВНЗ по технології підготовки в зв’язку з різким ускладненням систем і комплексів, що може повести за собою і відкрити нові форми вивчення складних систем. Впевнені, що існують кафедри, на котрих читають дисципліни, які не забезпечені матеріальною базою (про які практичні навички можна вести мову?), не мають сформованих розрахункових задач, обумовлених потребами систем управління в інтересах якої функціонує ІТТ система. Тобто є дисципліна, а від неї студент нічого не отримує (ні нових знань, ні навичок).

До основних причин, що знижують рівень підготовки спеціалістів в галузі інформаційно — телекомунікаційних технологій слід віднести відсутність системного підходу до освіти починаючи зі школи і до практичної роботи в галузі. На наш погляд, процес підготовки спеціалістів в напрямку" Телекомунікації" слід одночасно удосконалювати по рівням підготовки:

• 1 рівень-середня школа;
• 2 рівень-вища школа;
• 3 рівеньпідготовка та перепідготовка професорсько-викладацького складу;
• 4 рівеньзамовник спеціалістів.

В роботі основна увага сконцентрована на аналізі другого рівня і пошук шляхів удосконалення підготовки спеціалістів у ВНЗ.

Відомо, що є відповідальні (визначені МінОсвіти України) за формування вимог і стандарту освіти за напрямком підготовки. Дуже добре, якщо в цих ВНЗ є сучасні викладачі, що мають сучасний рівень підготовки та знають світовий досвід. Але на жаль часто так буває, що авторитет конкретних осіб впливає не визначення назв, змісту і часу відведеного навчальним планом на вивчення конкретної дисципліни. Не завжди це співпадає з вимогами часи і реальним станом розвитку галузі.

З точки зору формування навчальних планів підготовки, слід відмітити, що велика частина часу виділяється не на професійну підготовку, а на гуманітарну. Часи партійного впливу на освіту відійшли в минуле, а тенденція залишилася. При зростанні числа і складності інформаційних та телекомунікаційних систем і напрямків їх застосування, час їх вивчення в кращому випадку не змінюється.

Як правило відсутні в масштабах галузі предметно-методичні комісії які змогли взяти на себе організацію формування базових дисциплін, підготовки обґрунтування їх змісту та методики вивчення.

Чому не організувати обмін досвідом підготовки спеціалістів ІТТ і не визначитись з методологією вивчення конкретних дисциплін. Невеликий досвід вказує, що дисципліна «Комп'ютерні мережі» в ВНЗ по різним напрямкам підготовки за змістом однакова (у ВНЗ харчової чи легкої промисловості і ВНЗ, де готують за напрямком «Комп'ютерні науки» чи «Телекомунікації»). Кругом вивчають технології локальних мереж, потім технології глобальних мереж, а часу на застосування, надання сервісних послуг (прикладний рівень моделі OSI) уже не залишається, і складається враження, що вивчають усі телекомунікаційні мережі, а до комп’ютерних мереж вивчення не доведене. Ми ввели дисципліну «Телекомунікаційні та інформаційні мережі» в якій чотири розділи: перших два розділи направлені на вивчення телекомунікацій, а третій і четвертий — на вивчення відповідно інформаційних систем і забезпечення безпеки в мережах.

Методика вивчення дисципліни була удосконалена після відкриття при кафедрі Мережевої академії CISCO CCNA. Окрім того, стало можливим більшість вивчаємих в дисципліні питань відпрацьовувати практично на конкретних зразках техніки. Коли студент бачить як застосувати знання і вміє це робити на практиці при експлуатації систем ІТТ, то рівень теоретичних знать поглиблюється і розширюється. На нашій кафедрі студент отримує сертифікат і може цілеспрямовано розширювати свій теоретичний рівень і підвищувати (закріплювати) практичні навички. Для формування навичок розгортання, підготовки і роботи в інформаційно-телекомунікаційних мережах проводимо тактико-спеціальні заняття, де в повній мірі відпрацьовуємо спеціальні питання бойового застосування систем.

З метою розширення знань і навичок у підготовці студентів ми практикуємо підключення можливостей інших компаній (наприклад Dlink). Практикуються заняття на техніці Dlink яку надає компанія, розгортаючи на кафедрі, на деякий час, дослідну ділянку.

Велика проблема в підготовці спеціалістів ITT — це програмне забезпечення (ПЗ) систем і комплексів. Яке ПЗ, як його вивчати, де і як застосовувати, які можливі напрями його удосконалення? Ці питання постійно виникають перед викладачем.

Існує думка, що наші ВНЗ готують велику кількість кваліфікованих кадрів, що складає потужний фонд робочої сили, яка може працювати в сфері виробництва ПЗ і складати велику кількість мігрантів. Думаємо, що защитну функцію тут грає відсутність зв’язку у більшості ВНЗ з виробництвом (відсутність самого виробництва ITT систем та комплексів) чи проектування конкретних систем і випускник не отримує відповідного досвіду ведення реальних проектів.

В державі, в конкретних відомствах особливу увагу необхідно приділити формуванню відповідних інформаційних ресурсів в наукових установах, а також баз знань та даних, поданих результатів наукових досліджень і розробок в електронному вигляді. Окрім науково-дослідного центру НДЦ, навчальному закладу бажано для організації повноцінної практики студентів створити виробничі підрозділи з наданням телекомунікаційних послуг (операторська діяльність) та проектування телекомунікаційних мереж. В таких умовах ВНЗ стає навчально-науковим виробничим комплексом. Поєднання науки, виробничої роботи і навчання перетворює ВНЗ в центр підготовки та перепідготовки в галузі телекомунікації .

При таких високих темпах розвитку ITT більшість посібників, методичних розробок слід формувати в електронному вигляді і розміщувати в інформаційних базах ВНЗ. Можливо такі електронні посібники слід зараховувати їх авторам на рівні з паперовими посібниками чи підручниками.

У нас на кафедрі три роки студенти навчаються по дисципліні «Телекомунікаційні та інформаційні мережі» за електронним посібником за тією ж назвою.

Для розширення можливостей залучення студентів до колективного проектування систем ІТТ на кафедрі практикується курсове проектування за окремим планом, що передбачає побудову інформаційної системи, що складається із телекомунікаційної мережі, інформаційних підсистем (електронної пошти, Web-служби, відеоконференції, ІРтелефонії). Кожний студент має своє індивідуальне завдання в межах побудови єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи. Такий підхід розширює знання по суміжним питанням, формує конкретні навички узгодженного проектування і застосування програмних засобів, у формуванні навичок дослідження і навичок досягнення цілі. Практика застосування цього підходу до проектування ІТТ систем відкрила нові горизонти по підвищенню рівня кваліфікації в області телекомунікацій.

Це можна побачити на прикладі проектування і побудови телекомунікаційної мережі кафедри або органу управління. Така мережа включатиме комп’ютери користувачів (посадових осіб), концентратори, комутатори, сервери і маршрутизатори. Кожен із названих мережевих пристроїв має відповідне ПЗ. При конкретному включенні перед спеціалістом в області телекомунікаційних постає питання інсталяції програмного забезпечення пристроїв, формування файлів їх конфігурації і запуску мережі. Для виконання цих функцій спеціаліст в області телекомунікацій повинен бути добре підготовленим в області інформаційних технологій (знати операційну систему, інформаційні служби, які будуть надавати йому можливість виконувати свої функції як адміністратор телекомунікаційної мережі - протоколи DNS, DHCP, Telnet, FTP, SNMP і інші).

З іншого боку спеціаліст в області інформаційних технологій повинен добре знати все про телекомунікаційну мережу і її адміністрування.

На кафедрі практикується виконання дипломних проектів (робіт) по замовленню, що підсилює практичну направленість підготовки спеціалістів по ІТТ технологіям.

Тому задача ВНЗ знайти шлях системного поєднання окремих питань підготовки спеціалістів в області ІТТ і підняти рівень теоретичної і практичної підготовки випускників.

Висновки

В роботі розглянутий погляд авторів основні проблеми підготовки спеціалістів ІТТ, які потребують вирішення на всіх рівнях.

Навчальні плани регулярно змінюються, окрім того, закладена можливість внесення змін до робочих навчальних планів та робочих навчальних програм на кожен рік набору де можна врахувати конкретні рекомендації по покращенню підготовки випускників.

Студентам рекомендуємо не залишатися в рамках діючих навчальних планів і програм, а більше уваги приділити самостійній роботі з регулярними консультаціями у провідних викладачів ВНЗ.

Список літератури

• 1. Поперешняк С. В. Проблеми підготовки ІТспеціалістів. http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/soi/2010₇/Poper.pdf.
• 2. Фоменко Н. А. Педагогіка вищої школи: методологія, стандартизація туристської освіти: навчальний посібник.-К.: вид. дім «Снова», 2005. — 216с.
• 3. Бублик М. М. Моделі трансформації інформаційної освіти в контексті руху до інформаційного суспільства: досвід факультету інформатики НаУКМА. Наукові праці. Науково-методичний журнал. — Миколаїв: Вид-тво МДГУім П. Могили. -Т.71, вип. 58. Пед. Науки — с. 60−64.
• 4. Збірник наукових праць «гуманізація навчально-виховного процесу» http://www.intelectinvest.org.ua/pedagogeditionsemagazine_pedagogical_science_arhiv_pn_nl_2009_st₃₀/