Постановка проблеми в загальному вигляді та її зв'язок з важливими науковими і практичними завданнями
Дослідження, присвячені проблемі організації та диференціації навчально-ігрової діяльності дітей молодшого шкільного віку з порушенням психічного розвитку за допомогою дидактичних ігор (T. Волкова, М. Гончаров, Х. Кваша, Н. Короткова, M. Лісіна та ін.), свідчать, що дидактична гра — реалія сучасного навчально-виховного закладу, із реалізацією закладених в неї дидактичних можливостей. У ході… Читати ще >
Постановка проблеми в загальному вигляді та її зв'язок з важливими науковими і практичними завданнями (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Проблема розвитку пізнавальної діяльності обумовлена різноманітними причинами індивідуальних розбіжностей фізіологічних можливостей молодших школярів з порушенням психічного розвитку.
По-перше, це може бути діапазон вікових розходжень дітей з порушенням психічного розвитку, які йдуть до школи. В одному й тому ж класі навчаються діти, яким до початку навчання в школі виповнилося шість-сім років. По-друге, залишаються інші розбіжності біологічного характеру (генетична спадкоємність, умови протікання вагітності та народження дитини тощо). По-третє, існує ще й так звана культурно-педагогічна «спадкоємність» (тобто розходження у виховному рівні сім'ї, за умовами виховання дитини в дошкільному та шкільному віці) [2].
Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано вирішення даної проблеми і на які спирається автор
Дослідження, присвячені проблемі організації та диференціації навчально-ігрової діяльності дітей молодшого шкільного віку з порушенням психічного розвитку за допомогою дидактичних ігор (T. Волкова, М. Гончаров, Х. Кваша, Н. Короткова, M. Лісіна та ін.), свідчать, що дидактична гра — реалія сучасного навчально-виховного закладу, із реалізацією закладених в неї дидактичних можливостей [1; 2]. У ході досліджень було виявлено наслідки цих розбіжностей. З першого погляду здається, що єдиною потерпілою стороною в умовах звичайного, змішаного класу є діти, не підготовлені до навчання. Проте, в не меншому ступені страждають й інші діти від недиференційованого навчання. Вони одержують від педагога початкові завдання, по-перше, лише епізодично, а по-друге, завдання ці здебільшого не виходять за межі вже засвоєних прийомів. Іншими словами, активізуються лише вже засвоєні знання й вміння дітей, але не їхні розумові здібності. Для активізації цих можливостей дитині необхідно спиратися на процес руху вперед, шляхом засвоєння все нових і нових знань. Під час вивчення досліджень було визначено, що педагогу-вихователю важко забезпечити більш розвиненим дітям таку діяльність в умовах недиференційованого комплектування класу [3; 4].