Правила управління банківськими ризиками

Правила управління банківськими ризиками:

• -усі види ризиків взаємопов'язані;
• -рівень ризику постійно змінюється під впливом динамічного оточення;
• — ризики, на які наражаються банки, безпосередньо пов’язані з ризиками їхніх клієнтів;
• — банкіри повинні намагатися уникнути ризиків навіть більше, ніж інші підприємці, оскільки вони працюють не з власними, а з чужими грошима.

Комплекс дій з управління ризиками має забезпечити досягнення таких завдань:

• -ризики мають бути зрозумілими та усвідомлюватися банком та його керівництвом;
• — Ризики мають перебувати в межах толерантності, установлених спостережною Радою банку;
• -рішення з прийняття ризику мають відповідати стратегічним завданням

Діяльності банку;

• -рішення з прийняття ризику мають бути конкретними і чіткими;
• -Очікувана дохідність має компенсувати прийнятий ризик;
• -величина капіталу має відповідати розмірам ризиків, на які наражається банк;
• -Стимули для досягнення високих результатів діяльності мають узгоджуватися з рівнем толерантності до ризику .

Принципи управління ризиками

Управління ризиками надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру має здійснюватися на основі таких принципів:

• * принцип прийнятності ризику, який полягає у визначенні й досягненні у державі соціально, економічно та технічно обґрунтованих нормативних значень ризиків для населення, навколишнього природного середовища, об'єктів економіки;
• * принцип превентивності передбачає максимально можливе і завчасне виявлення небезпечних значень параметрів стану чи процесу та ініціювальних подій, які створюють загрозу виникнення надзвичайних ситуацій, і вжиття конкретних заходів, спрямованих на нейтралізацію цієї загрози та (або) пом’якшення її наслідків;
• * принцип мінімізації ризику, згідно з яким ризик надзвичайної ситуації необхідно знижувати настільки, наскільки це можливо, добиватися досягнення розумного компромісу між рівнем безпеки і розміром витрат на її забезпечення;
• * принцип повноти, відповідно до якого ризик для життєдіяльності людини чи функціонування будь-якого об'єкта є інтегральною величиною, яку треба визначати з урахуванням усіх загроз виникнення аварій і (або) надзвичайних ситуацій та людського чинника;
• * принцип адресності, який полягає в тому, що ризиком має управляти той, хто його створює;
• * принцип плати за ризик, відповідно до якого розмір плати за ризик залежить від потенційної небезпеки техногенних об'єктів і має бути тим більшим, чим більший можливий збиток;
• * принцип вибору доцільного значення ризику, відповідно до якого суб'єкт управління ризиком забезпечує в межах від мінімального до граничнодопустимого таке значення ризику, яке він вважає доцільним, виходячи з наявних у нього економічних, технічних, матеріальних ресурсів та існуючих соціальних і політичних умов; суб'єкт господарювання, вибираючи доцільне значення ризику, гарантує певний рівень безпеки для населення та сплату страхових виплат, якщо аварія сталася;
• * принцип обов’язковості інформування полягає в тому, що кожен суб'єкт управління ризиком зобов’язаний регулярно надавати органам державної влади та місцевого самоврядування реальні значення ризиків;
• * принцип свободи інформації, відповідно до якого необхідно враховувати громадську думку при вирішенні питань про будівництво та експлуатацію існуючих небезпечних підприємств.