Формування мотивації безпеки життєдіяльності студентської молоді в процесі занять фізичними вправами

Фізичне виховання і фізкультурно-оздоровча робота у навчально-виховній сфері як складова частина загальної системи освіти має закласти основи забезпечення безпеки життєдіяльності та розвитку фізичного і морального стану особистості, комплексного підходу до формування її розумових і фізичних якостей, удосконалити фізичну та психологічну підготовку особистості до активного життя і професійної діяльності тощоє.

Однак, у сучасних умовах ринкових перетворень в Україні, пов’язаних зі зміною політичних, економічних, соціальних відносин, система фізичного виховання, фізичної культури і спорту опинилася у кризовому стані, що не сприяє задоволенню потреб більшості населення у фізичному розвитку та підтримці здоров’я за рахунок активних занять фізичною культурою та спортом. Поруч із дефіцитністю фінансових ресурсів, які необхідні для розвитку фізкультурно-оздоровчої інфраструктури, відбулися негативні зміни ідеологічних, психологічних та ціннісних пріоритетів молоді, що внаслідок переходу від орієнтації на масовий спорт та його розвитку за рахунок та за сприяння держави призвело, з одного боку, до комерціоналізації фізкультурно-оздоровчого напряму, а з іншого — до згортання більшості державних програм, його розвитку за підтримкою державних органів.

Як наслідок, мотиваційним чинником, який сприяє розвитку фізичного виховання та зміцненню здоров’я нації, у сучасних умовах незалежного розвитку України відводиться другорядне місце, що призводить до зростання захворюваності, незадовільної фізичної підготовки, зростання інвалідності, непридатності до служби у Збройних силах України, збільшення випадків кримінальних, аморальних, наркотичних проявів у зростаючої кількості молоді. Водночас збільшення кількості перелічених негативних ознак із року в рік відбувається із зменшенням кількості молоді, яка активно займається фізичною культурою і спортом, що є свідченням незадовільного рівня мотивації до соціальної адаптації, життєвого самовизначення та самореалізації в контексті здорового способу життя.

Зв’язок проблем із важливими завданнями виховання особистості в системі освіти, особливо студентської молоді, не може бути повною мірою якісним без підготовки майбутніх фахівців, професіоналів та менеджерів до продуктивної, інтенсивної, напруженої праці. У цьому випадку неможливо переоцінити найголовніші принципи змін у фізичному вихованні студентської молоді у системі освіти: формування у студентів потреби у зміцненні здоров’я засобами фізичної культури і спорту; розроблення і реалізація ефективного дидактичного наповнювання змісту фізичного виховання у вищих навчальних закладах; збільшення обсягу рухової активності студентів залежно від психофізіологічної потреби в рухах; підвищення якості навчального процесу і забезпечення процесу фізичного виховання висококваліфікованими кадрами та сучасними науково-методичними комплексами; удосконалення матеріально-технічного забезпечення навчального процесу тощо. Реалізація цих принципових положень неможлива без урахування ступеня мотивації головних сторін навчального процесу — педагогів та студентів.

Найпродуктивнішим підходом до розробки даної проблеми є дослідження внутрішніх резервів активності особистості студента як суб'єкта навчальної та професійної діяльності. Одним з основних джерел активності особистості є стимули, що надають процесу фізичного виховання дієвої спрямованість та суб'єктивно значущої позитивності. Однак, змушені констатувати, що після проходження обов’язкового курсу «фізичне виховання» більше 40% студентів не займаються фізичними вправами взагалі. Тому формування мотивації фізичного вдосконалення майбутнього фахівця — це, перш за все, проблема стимулювання активності студентів вищої педагогічної школи до свідомої, особистісно-значущої фізкультурної діяльності.

Отже, на наш погляд, на сучасному етапі розвитку вітчизняної науки та освіти закладено достатнє теоретичне підґрунтя для об'єднання окремих наукових напрямів у системі освіти, а саме: розгляд системи фізичного виховання студентської молоді з погляду підвищення рівня мотивації головних дійових осіб цієї системи — педагогів і студентів. На жаль, з такої точки зору формування здорового способу життя та безпеки життєдіяльності студентів не набуло наукового висвітлення.

В системі категорій філософії та психології поняття «мотив» розгортається і конкретизується через категоріальний ряд, виражений в поняттях «діяльність», «інтерес», «цінність», «мета». Мотиви, перетворені в інтереси, в свою чергу, перетворюються в цінності, при цьому змінюється предмет відношення. Зміст цінностей обумовлений культурними досягненнями суспільства. Світ цінностей — це, перш за все, світ культури в широкому значенні слова (в тому числі фізичної), це сфера духовної діяльності людини, моральної свідомості, оцінок, в яких виражається духовне багатство особистості. Водночас мотивація змінюється залежно від багатьох чинників середовища перебування людини, зокрема позитивний характер середовища у значній мірі підвищує рівень мотивації і розширює її діапазон.

За результатами дослідження було виявлено ряд основних факторів, що формують мотивацію студентів до занять у групах спортивного вдосконалення. Насамперед, це бажання покращити свою фізичну форму, з чим 39,7% студентів пов’язують гарний стан свого здоров’я, високий рівень працездатності, майбутній діловий імідж.

Наступним за значенням фактором є зовнішній вигляд, що виступає мотивом для 25,7% студентів. При цьому у дівчат домінує бажання зменшити вагу тіла і скорегувати фігуру на заняттях зі спортивної гімнастики, ритміки та хореографії, а хлопцям важливо покращити рельєф м’язів на заняттях з атлетизму та самооборони.

Соціальний фактор становить 10,7% і за компонентами підрозділяється на такі складові: 1) знайти нових друзів і розширити коло знайомих (дівчата — 43.4%, хлопці — 47.6%); 2) досягти більшої впевненості у собі, відчути власну значущість (дівчата — 30.1%, хлопці — 34,8%); заради компанії і симпатії (дівчата — 26.5%, хлопці - 17.6%).

Фактор досягнення високого спортивного результату характерний для 6,4% студентів і майже однаковий для хлопців і дівчат.

Інші три фактори: наслідування, отримання задоволення та пізнавально-інформаційний в сумі набрали 5,2%.

Слід зазначити, що прихильність до занять певним видом спорту на ІІІ-ІУ-му курсах багато в чому залежить від особистої внутрішньої культури студента, його вмотивованості та наявності досвіду систематичних занять спортом до вступу в університет.

Звертає на себе увагу і значна кількість студентів (більше 40% учасників) інституту, які беруть участь у змаганнях на першість університету з баскетболу, волейболу, гандболу, міні-футболу, футболу, настільного тенісу тощо. Головною мотивацією для більшості з них є досягнення високого спортивного результату.

Результати досліджень також показали, що студенти інституту фізичного виховання надають перевагу певним видам спорту залежно від пріоритетних мотиваційних детермінант майбутнього ділового і професійного іміджу, а також негативного впливу на стан здоров’я значної за обсягом теоретичної підготовки і психологічного напруження. З опитування також визначено, що самостійні заняття фізичними вправами ще не стали невід'ємною частиною способу життя студентів.

Сучасна система фізичного виховання студентської молоді є пріоритетною у формуванні фізичної культури як виду загальної культури особистості, спортивного стилю життєдіяльності майбутніх фахівців освіти і науки. На жаль, сьогодні фізична культура розглядається лише як спрямованість фізичного виховання на формування рухових навичок і розвиток фізичних якостей особистості, внаслідок чого процес фізичного виховання втрачає культурний, моральний і одночасно предметно-змістовний зміст.

Одним з першочергових завдань підвищення інтересу до безпеки життєдіяльності та фізичного вдосконалення, на нашу думку, є залучення студентів до простору фізичної культури не лише в якості користувача, але і як суб'єкта, здатного творити в цій сфері діяльності. Аналіз теоретичних аспектів організації процесу фізичного виховання студентів дозволяє визначити основні шляхи формування потреб, цілей, мотивів сучасної молоді у виборі нею різних видів фізичної культури:

• — забезпечення досягнення студентами необхідного рівня фізичного розвитку, підготовленості та вдосконалення особистості, зміцнення її здоров’я, підготовку її до професійної діяльності;
• — надання можливостей об'єднання молоді в колективи, команди, клуби, організації для спільної фізкультурно-спортивної діяльності;
• — забезпечення можливостей реалізації професійно-особистісного розвитку студентів шляхом стимулювання їхніх творчих здібностей, здійснення процесів самопізнання, самоствердження, саморозвитку;
• — розширення ерудиції студентів у сфері фізичної культури, залучення до активного використання набутих знань у фізкультурно-спортивній діяльності та формування вмінь співвідносити цю діяльність із професійними намірами;
• — організації суб'єкт-суб'єктної взаємодії в системі «викладач — студент», що відображає формування культурної поведінки, спілкування, взаємодії учасників фізкультурно-спортивної діяльності, організації змістовного дозвілля, впливає на колективні настрої, переживання, задоволення соціально-етичних та емоційно-естетичних потреб, збереження та відновлення психічної рівноваги, попереджає виникнення та закріплення шкідливих звичок. фізкультурний мотивація педагогічний студент

Саме така система роботи, на нашу думку, забезпечує соціалізацію особистості студента, в процесі якої відбувається включення індивіда в систему суспільних відносин для освоєння соціокультурного досвіду, формування соціально важливих якостей.

Проведене дослідження дозволяє стверджувати, що провідними мотивами фізичного вдосконалення студентів є (за ступенем ранжування): бажання гарно виглядати; можливість проявити себе; можливість спілкування з друзями; наявність азарту й боротьби; прагнення бути здоровим; досягнення спортивних результатів.

Таким чином, у формуванні мотивації студентів факультету фізичного виховання педагогічного вузу необхідно дотримуватися таких педагогічних умов: планування навчальних занять з врахуванням різних рівнів фізичної підготовленості та спортивної майстерності студентів; оволодіння студентами теоретичними знаннями (загальноосвітніми, валеологічними та біологічними); систематичного включення молоді до різноманітної колективної, групової, індивідуальної діяльності; формування у студентів вміння самостійно займатись фізичними вправами; надавати можливість студентам обирати вид фізкультурно-спортивної діяльності; єдності загальнокультурного і фізичного розвитку та загартування особистості як потенціалу творчого, морального, фізичного, психологічного розвитку і здоров’я; дотримуватись безпеки життєдіяльності.

Отже, пріоритетним напрямом у підвищенні мотивації студентів до безпеки життєдіяльності на заняттях фізичною культурою і спортом мають стати відмовою від уніфікації та стандартизації навчальних програм, а також створення альтернативних програм з кожного виду спорту з урахуванням регіональних, національних, культурно-історичних традицій, матеріально технічного обладнання спортивних комплексів кожного конкретного вищого навчального закладу.