Вільне виховання як основоположна ідея антрополого-педагогічної системи Монтессорі

Історія розвитку системи Монтессорі

Ось уже майже сто років ім'я Марії Монтессорі приковує до себе неослабну увагу педагогів і вчених більш ніж у вісімдесяти країнах світу. Педагогікою Монтессорі захоплюються, в ній розчаровуються, її застосовують і відкидають, розбирають на дрібні складові і намагаються охопити її структуру в цілому. Але головне — відсутність байдужості: вона не покривається архівної пилом, як це часто трапляється з багатьма зовні абсолютно вірними педагогічними системами. Це відбувається тому, що такого органічного сплаву різних знань про людину, які дають наука і філософія, релігія і мистецтво, синтезовані М. Монтессорі в цілісну «Педагогічну антропологію», до того ж оснащену тонким дидактичним і методичним інструментарієм, в світовому досвіді ще не було.

Марія Монтессорі народилася в суворій релігійній сім'ї, де, звичайно, жодним чином не передбачався шлях, який вона для себе обрала надалі. У 1896 г. М. Монтессорі закінчує університет і стає першою жінкою — доктором медицини. Вона могла вибирати різні шляхи, але зупиняється на самому невдячній: створює спеціальну школу, а потім і медико-педагогічний інститут для розумово відсталих дітей з бідних сімей та сиріт, де розробляє і застосовує різноманітний дидактичний матеріал, який увійшов в історію як «золотий матеріал» Монтессорі. Завдяки її зусиллям, що відбулася в Римі в 1900р. олімпіаді учнів початкової школи вихованці Монтессорі перевершили дітей зі звичайних шкіл з письма, рахунку та читання. Результати багаторазово перевірялися і перевірялися, однак спростувати їх було не можна. Після цього Монтессорі залишає роботу з аномальними дітьми і переключається на звичайних дітей, які перебували в школах у положенні набагато гіршому, ніж її вихованці з відхиленням в розвитку.

Монтессорі хотіла будувати свою методику на спостереженнях за дитиною в природних умовах і розумінні його таким, як він є, а не тим, яким повинна стояти формується особистість в очах дорослих. З цією метою вона відвідує безліч початкових шкіл, уважно придивляється до методів вивчення і приходить до висновку: неможливо спостерігати дитини, якщо він автоматично виконує приписи викладача. Тобто замість того, щоб сприяти розвитку дитини, школа затримує його і майже не дає проявлятися вільній ініціативі особистості.

Поступово у Марії Монтессорі кристалізується її педагогічне кредо: виховання можливо тільки тоді, коли дитині надається повна свобода дій, яка стримується лише в особливих випадках, пов’язаних з небезпекою для його життя.

У 1907 р. Монтессорі представилася унікальна можливість перевірити на практиці вірність теоретичних висновків — Е. Талан, італійський мільйонер, директор товариства дешевих квартир, запропонував їй створити в 38 переобладнаних цим товариством будівлях новий тип дошкільного закладу — денний притулок, школу для дітей — знаменитий «Будинок дитини» («Casa dei Bambini»). Причому Марії Монтессорі була надана можливість організувати діяльність школи так, як вона вважає за потрібне. На цій «експериментальному майданчику» Монтессорі розробила спеціальне середовище, навколишнє дитини, стимулюючу його природний розвиток. У першому Будинку дитини, відкритому в передмісті Риму, було 50 дітей з бідних сімей у віці від 2 до 6 років. Ці діти не були «ідіотами», вони просто були соціально і культурно знедоленими, не мали можливості вчитися, досита їсти і рости у нормальній сім'ї.

Вже до 1909 р. стало ясно, що соціально-педагогічний експеримент М. Монтессорі виявився успішним. З цього часу її яскрава зірка утвердилася на педагогічному небосхилі. У Будинок дитини стали приїжджати педагоги з Іспанії та Голландії, Англії і Швеції. М. Монтессорі теж почала роз’яснювати свій метод, для чого багато їздила з виступами по світу. З’являються її наукові праці та практичні поради в таких книгах, як «Метод Монтессорі» (1909), «Педагогічна антропологія» (1910), «Таємниця дитинства» (1938), «Формування людини» (1949).

У короткий термін вона поширила свої ідеї по всьому світу. Найскладніше з цим було на батьківщині. Не прийнявши фашистського режиму Муссоліні, в 30-і роки Монтессорі перебирається до Іспанії, а потім до Голландії. Незважаючи ні на що, триває напружена наукова діяльність. У своїй підсумковій роботі «Розум дитини» (1952), написаній незадовго до смерті, Монтессорі відкриває новий напрям у педагогіці - розвиток дітей перших трьох років життя. На противагу пануючому поблажливого підходу до «немовлятам» — мовляв, що з них візьмеш, — педагог-гуманіст саме в цьому віці побачила величезні потенційні можливості формування людської особистості.

Життєвий шлях Марії Монтессорі обірвався в Голландії в 1952 р., Але її ідеї продовжували хід по світу. Зараз у світі налічується кілька тисяч шкіл Монтессорі. До Росії перші відомості про успіхи педагогічного експерименту М. Монтессорі дійшли ще в 1910р. З достатньою повнотою російська педагогічна громадськість змогла ознайомитися з системою Монтессорі в 1913р., Коли вийшов у світ переклад її головної праці «Будинок дитини: метод наукової педагогіки», а в 1914 році в Петербурзі був відкритий перший Монтессорі - дитячий садок. До 1917 року таких дитячих садів в Росії налічувалося вже кілька десятків. До числа найбільш відомих діячів, що пропагандували розвиток системи Монтессорі в Росії, можна віднести Ю.І. Фаусек («Суспільство вільного виховання»), А. А. Перрота («Кельнський дім» на дівочому поле), А. А. Виготський, Н. П. Соколову (сад для глухонімих дітей). Однак у 1926 році ця система, яка ставить на чільне виховання індивідуальності, була заборонена більшовиками.

Повернення Монтессорі-педагогіки в Росію відбулося в 1991 році. Зараз працюють сотні Монтессорі-груп і кілька початкових Монтессорі-шкіл по всій країні з урахуванням стандартів російської освіти. Монтессорі-педагогів у нашій країні вже багато, у них є потреба спілкуватися між собою, передавати один одному свій досвід, тому вони створили свою громадську організацію. В Асоціації Монтессорі-педагогів кілька напрямів роботи: поширення педагогіки Монтессорі в Росії, пропаганда дидактичних матеріалів, що випускаються нашою фабрикою в Омську, організація щорічної монтессоріанской конференції.

У Череповці в 199. р. за ініціативою голландських фахівців на базі дитячого саду № 53 було відкрито Навчально-освітній центр Монтессорі. На даний момент у центрі працює 3 групи для дітей у віці від 3 до 6 років, 1 група для дітей у віці від 2 до 3 років і 1 короткочасна група «Разом з мамою» у віці до 2 років.