Література. 
Педагогічне проектування по темі "Проектування одягу в художній системі "колекція"

• 1. Коваленко О. Е. Методика професійного навчання: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. — Х.: Вид-во НУА, 2005.-360 с.
• 2. Ягупов В. В. Педагогіка: Навч. посібник. — К.: Либідь, 2003. — 560 с.
• 3. Артюх С. Ф., Коваленко Е. Э., Белова Е. К., Изюмская Г. В., Беликов В. В. Педагогические аспекты преподавания инженерных дисциплин. Пособие для преподователей — Харьков: УИПА, 2001. — 210 с.
• 4. Освітні педагогічні технології: навч.-метод. посіб. / О.М. Пєхота, А.З. Кітенко, О. М. Любарська та ін.; за заг. ред. О.М. Пєхоти. — К.: А.С.К., 2002. — 255 с.
• 5. Рачицкая Е. И., Сидоренко В. И. Моделирование и художественное оформление одежды. Учеб. пособие для студ. учреждений сред. проф. образования. — Ростов н/Д: «Феникс», 2002. — 608 с.
• 6. Ермилова В. В, Ермилова Д. Ю. Моделирование и художественное оформление одежды: Учеб. пособие для студ. учреждений сред. проф. образования. — М.: Мастерство; Издательский центр, «Академия», Высшая школа, 2001. — 184 с.
• 7. Ермилова Д. Ю. История домов моды: Учебное пособие для высш. учебн. заведений / Дарья Юрьевна Ермилова. — М.: Издательский центр «Академия», 2003. — 264 с.
• 8. Шпильовий В. Д., Жила В. Г. Створення тестів та проведення тестового контролю якості підготовки. — Луганськ, Вид-во Схіоукр. держ. ун-ту, 1997. — 78 с.
• 9. www.moda.ua/ UFW
• 10. www. fashion.ua/ parushskuj tushden modu

Додаток А

Інформаційне поле навчального матеріалу з теми «Проектування художньої системи «колекція»

ДО1 В наш час актуальним є проектування серії моделей, які об'єднуються або єдністю концепцій автора, або єдністю образу, або єдністю структури матеріалів, або єдністю форми, або єдністю базових конструкцій.

Колекція (від латинського collectio — зібрання) — це систематизоване зібрання будь-яких однорідних предметів, що представляють науковий, історичний або художній інтерес для того, хто їх збирає [1, с.587].

ДО2 Колекція в моделюванні одягу — це серія моделей різного призначення, які об'єднані єдністю авторської концепції, образу, матеріалів, що застосовуються в колекції, кольорового рішення, форми, базових конструкцій, стилевого рішення.

Головна ознака колекції - це її цілісність. Цільність забезпечується єдністю стилю, творчістю методу, кольорової гами, структури матеріалів, форми, єдністю образів. Окрім цього, ознакою грамотно розробленої колекції є динаміка, тобто розвиток ідеї, центральної в даній колекції.

Колекція — це не серія однакових або майже однакових моделей. Цікаве конструктивне або декоративне рішення, яке є «родзинкою» даної колекції, повинно в кожній наступній новій моделі «повертатися новою гранню», в колекції повинні бути всі можливі нюанси розвитку ідеї.

Колекція може складатися з різних елементів — це можуть бути ансамблі, комплекти, гарнітури, одиничні вироби, колекція доповнень, колекція аксесуарів.

ДО3 Організації, які займаються моделюванням проектують різні типи колекцій. Тип колекції визначає її призначення і концептуальний зміст. Розрізняють наступні типи колекцій:

• — перспективні;
• — промислові;
• — авторські;
• — спеціального призначення — колекції шкільного одягу, колекції форменного одягу тощо. [1, с.587−588; 2, с.169−171].

Починаючи проектувати колекцію, дизайнер повинен чітко уявити собі, для кого призначена ця колекція і яким потребам вона повинна відповідати. Разом з цим треба враховувати типологічні особливості споживачів і конкретні ознаки. Так, всі типи колекцій диференціюються з врахуванням цих вимог:

• v асортиментні колекції - представляють моделі конкретного асортименту (колекції пальто, костюмів, купальників, штанів, в залежності від профілю фірми);
• v сезонні колекції - нові сезонні колекції демонструються, як правило, двічі на рік (сезон осінь-зима і сезон весна-літо). Хоча великий промисловий ярмарок моди в Дюссельдорфі перейшов на демонстрацію нових колекцій чотири рази на рік: восени, зимою, весною і літом;
• v колекція за віковими категоріями (колекції одягу для немовлят, для молоді);
• v колекції конкретного призначення, наприклад колекції домашнього одягу, одягу для сну, для спорту і відпочинку.

Попри це колекції поділяються в залежності від того, кому вони призначені на наступні групи:

• 4) «індивідуальний гардероб» — серії моделей, призначені для індивідуального клієнта;
• 5) «масові»:
  • а) для масового виробництва,
  • б) для визначеного типу споживачів;
• 6) «групові» — розробляються для конкретних груп людей:
  • а) колекція форменного одягу (шкільна форма, форма муніципальної міліції);
  • б) колекції фірменного одягу (розробляються для конкретних підприємств, наприклад, для працівників аерофлоту, одягу для працівників торгових фірм);
  • в) колекції спеціального одягу для представництв і делегацій (наприклад, одяг для національної збірної команди на Олімпійських іграх) [1, с.589; 2, с.171].

ДО4 Створення кожної колекції має свою специфіку, але є і загальні закономірності формування колекцій, а також загальні вимоги, які пред’являються до них.

По-перше, відмінною рисою будь-якої колекції є її системність. Системний підхід до побудови колекції моделей одягу не залежно від типу колекції полягає в визначеній послідовності її створення, загальному принципі об'єднання моделей в колекцію, тобто концептуальному підході до її організації, який виражається в гармонійній цілісності колекції, єдиному конструктивному рішенні всіх форм, в акцентуванні конструктивних поясів, єдиному кольоровому рішенні, в використанні єдиних структур матеріалів, їхніх поєднань і оздоблень виробів колекції.

По-друге, сучасна структура колекції - блокова. Кожен блок об'єднаний своєю темою, тема може вирішуватися поєднанням одягу різного асортименту, полягаючи в єдності силуету, кольорового рішення, призначення і тощо.

По-третє, адресність колекції.

По-четверте, призначення моделей. Дизайнер повинен чітко уявляти, до якої конкретно асортиментної групи відноситься модель, тобто чи модель монофункціональна, чи вона початково задумувалася як багатофункціональна. Оскільки від цього залежить покрій, вибір тканин і кольору.

По-п'яте, врахування образу фірми. Моделі колекції повинні виконуватися в системі образу, з яким у споживачів асоціюються одяг даної фірми, тобто вони повинні відповідати загальному стилю даної фірми: консервативному, гостромодному, фольклорному, молодіжному, для середнього віку [1, с.589−591; 2, с.172−173].

ДО5 Традиційно колекція високої моди складається з таких блоків:

• 1) верхній одяг (пальто, плащі, костюми — в залежності від сезону);
• 2) костюми;
• 4) сукні для міста;
• 5) сукні для коктейлів;
• 6) короткі вечірні сукні;
• 7) довгі вечірні сукні;
• 8) бальні сукні;
• 9) весільні сукні [1, с.589−590].

ДО6 Так було до середини ХХ століття. Наприклад, колекції К. Діора завжди складалися з декількох блоків, об'єднаних призначенням: спочатку костюми для міста, потім сукні для першої половини дня, потім об'єднані сукні і костюми, сукні для коктейлю. Найефективніші моделі Діор показував в середині і наприкінці показу — їх він називав «Трафальгар». Діор говорив, що випускає моделі, як піротехнік запускає вогні свого феєрверка. Завершували показ вечірні туалети і весільні сукні. Старанно сплановані покази К. Діора, які проходили інколи по декілька годин, справляли велике враження на глядачів [3, с.111].

До кінця ХХ століття в зв’язку з поширенням багатофункціональності одягу деякі дизайнери відмовляються від традиційної блокової структури колекції. демонструючи окремі моделі, які об'єднані лише творчою концепцією. Такий підхід до побудови колекції властивий, наприклад, представникам деконструктивізму в дизайні одягу. Хоча більшість дизайнерів додержуються традиційної структури колекції:

• — верхній одяг;
• — повсякденний одяг;
• — одяг для відпочинку. спорту, туризму;
• — святковий і вечірній одяг;
• — одяг спеціального призначення — для святкових подій, весіль.

ДО7 При створенні колекції також потрібно враховувати типологічні особливості, такі, як стать, вік, розмір і повноту, модну орієнтацію, рівень прибутку:

• 1) класифікацію споживачів за статево-віковими ознаками і віковими підгрупами;
• 2) класифікацію споживачів за розмірами і за ростами. Перспективні колекції, так само, як і промислові колекції, найчастіше демонструються на манекенницях, але багато моделей одягу неможливо механічно трансформувати, наприклад, для великих розмірів або для І-ІІІ ростів (від 148 до 161 см) тому потрібні особливі рішення, інші пропорційні членування, інші об'єми;
• 3) класифікацію споживачів за ознакою повноти. Під час проектування промислової колекції потрібно враховувати, що
• 19,5% дорослого населення має малу повноту,
• 50,5% - середню повноту,
• 26,5% - велику повноту,
• 3,5% - дуже велику повноту;
• 4) класифікацію споживачів за ознакою модної орієнтації. Всі споживачі діляться на групи в залежності від їхньої активної участі в моді:
• 2,5% складають «новатори», тобто ті, хто готовий експериментувати і створювати нову моду. Саме на цих споживачів розраховані авангардні колекції, що пропонують нові форми і стилі,
• 13,5% складають «ранні послідовники», тобто ті, хто підхвачує нову моду і є лідером в своєму середовищі. На цих споживачів розраховані колекції, в яких присутні останні модні тенденції в формах, кольорі, структурах матеріалів,
• 34,0% складають «рання більшість» — ті споживачі, які наслідують моді, але з обережністю, відкидаючи всі її крайності. На цю групу розраховані колекції, в яких присутні актуальні модні тенденції, але в «зм'якшеному» вигляді,
• 34,0% складають «запізніла більшість» — ті споживачі, які наслідують новій моді тільки тоді, коли вона широко поширюється в суспільстві. Вони скоріше наслідують попередній моді, не приймаючи найостанніші форми і стилі,
• 14,0% складають «відстаючі» (традиціоналісти) — ті споживачі. які відкидають модні тенденції, приймаючи якісь нововведення, коли вони вже перестають бути модними. Для цих споживачів призначаються колекції класичного напрямку, в яких відсутні модні ознаки;
• 5) класифікацію цін (врахування рівня прибутків споживачів). Число моделей в колекції і їхні особливості залежать від того, до якої категорії вони відносяться:
  • — біля 65% моделей відносяться до групи дешевих. Дешеві моделі повинні мати привабливий вигляд, відрізнятися новизною в порівнянні з моделями попередньої колекції цієї ж групи, бути пошитими з тканин модних кольорів, з модними малюнками і фактурами. Моделі, які відносяться до групи дешевих, випускаються великими серіями. Відповідно, чим дешевше одяг, тим менше число моделей входить в колекцію,
  • — приблизно 30% - до групи середніх. Моделі середньої групи відрізняють практичні фасони, пом’якшені модні силуети, модні тканини і надійні марки,
  • — 2…5% - до групи дорогих. Націнка на дорогі моделі в оптовій і роздрібній торгівлі вища, ніж на середні і дешеві. Дорогі моделі відрізняються актуальними модними тенденціями, унікальністю конструкцій, «гостротою» силуетів, високоякісними тканинами і оздобленням. На дорогих моделях стоїть ім'я знаменитого дизайнера або марка відомої фірми. До цієї групи відносяться колекції «прет-а-порте». Моделі цієї групи випускаються дуже малими серіями — 5…10 екземплярів. Чим дорожча колекція, тим більше число моделей вона в себе включає.

ДО8 Як правило, розроблення колекцій ведеться в такій послідовності:

• 1. Спочатку формується концепція перспективної моди на основі прогнозу моди, а саме колекція тканин і інших матеріалів для виготовлення одягу. Нові тенденції в структурі матеріалів і модній кольоровій гамі демонструються за півтора року до сезону;
• 2. Після цього створюються перспективні колекції. Колекції високої моди демонструють за півроку до сезону: весняно-літні - в січні, осінньо-зимові - в кінці липня на початку серпня; колекції «прет-а-порте» за сім-вісім місяців до сезону: весняно-літні - у вересні - на початку жовтня, осінньо-зимові - в лютому;
• 3. Потім розробляються промислові масові колекції, які розвивають перспективні тенденції, що появились в колекціях «прет-а-порте». В масових колекціях нові стилі розробляються приблизно через півтора-два роки після їхньої появи в перспективних колекціях, а в деяких випадках — ще з більшим запізненням. Те ж можна сказати і про модні тенденції в колекціях чоловічого одягу, які «запізнюються» на півтора-два роки в порівняння з колекціями жіночого одягу [2, с.171].

ДО9 Створення будь-якої колекції передбачає системний підхід і складається з трьох фаз: вихідної, базової і кінцевої.

Вихідна фаза — це формування концепції колекції, визначення основної ідеї колекції, при цьому загальна концепція колекції може будуватися на декількох принципах.

Базова фаза передбачає розроблення програми колекції, яка визначається концепцією колекції, асортиментом, сировинною базою, призначенням моделей і всієї колекції.

Кінцева фаза — створення сценарію колекції, тобто композиційна побудова колекції, яка залежить від типу колекції, способу вираження основної ідеї колекції. [1, с.591−192].

ДО10 Попри принципові закономірності, за якими будуються колекції, в кожної з них є свої особливості, які властиві тільки конкретній колекції і залежить від її типу і призначення. Так, наприклад, в авторській колекції суттєвішими є єдність концепції, єдність стилю і образу, попри це можуть бути відсутніми базові конструкції, оскільки головна мета. яку ставить перед собою автор, — це показати свої потенційні творчі можливості, свою творчу концепцію. В роботі над такими колекціями зі всією силою розкриваються талант і майстерність дизайнера, його образно-асоціативне мислення, відчуття сучасності [1, с.593].

Авторські колекції виражають творчу концепцію дизайнера, вони створюються окремими модельєрами або групами модельєрів. Авторськими колекціями є колекції високої моди і колекції прет-а-порте, призначені для індивідуального клієнта або масових споживачів, а також колекції, створені для демонстрації на міжнародних виставках і ярмарках, в нічних клубах, на презентаціях, для участі в творчих конкурсах.

Головним завданням авторської колекції є ілюстрація потенційних творчих можливостей дизайнера або його бачення перспектив розвитку моди або способу створення одягу.

ДО11 Перспективні колекції, в яких втілюють концепція моди на майбутнє, як правило, на наступний сезон, представляють нові стилі і тенденції. До перспективних колекцій можна віднести більшість колекцій високої моди (провідних модних будинків) і колекції прет-а-порте, що створені відомими дизайнерами. Для цих колекцій характерні «загострені» форми і силуети, яскраві образи, експерименти з матеріалами, технологіями і конструкціями. Перспективні колекції представляють образи майбутньої людини, ось чому під час їхнього проектування враховуються прогнози моди, тенденції розвитку способу життя, прогноз економічної ситуації, дані про зміни кольорових уподобань. Колекції високої моди демонструються два рази на рік, за півроку до сезону. Колекція прет-а-порте одночасно є промисловою колекцією для конкретної фірми [1, с.587−588; 2, с.169−171].

ДО12 В перспективних колекцій багато спільного з промисловими колекціями, особливо з колекціями прет-а-порте, які є, по суті, промисловими колекціями класу «Люкс». Їм властиві єдність стилю, творчого методу, кольорової гами, структури матеріалів, форми, єдність образів. Крім цього, колекції прет-а-порте — це колекції-прогнози і колекції-програми для багаточисельних промислових колекцій, в той час як промислові колекції покликані пропонувати масам максимально зручний…

Плани роботи над перспективними і промисловими колекціями при загальності їхнього створення мають деякі відмінності. Так, перспективні колекції, які пропонують Будинки високої моди і фірми прет-а-порте, розробляються переважно за планом, запропонованим в середині ХХ століття Крістіаном Діором [1, с.593−595].

ДО13 Метод роботи К. Діора над колекцією був не зовсім традиційним для кутюр'є: він починався не з тканини (створення нових моделей методом наколювання), а з ескізу, що характерне для роботи над колекцією готового одягу. В результаті і в Будинках високої моди ескіз набув головної ролі як спосіб пошуку нових ідей. Так етапи роботи над колекцією, запропоновані К. Діором, перетворилися на нову тенденцію.

Перший етап К. Діор назвав «студія». На цьому етапі:

• — створюються перші начерки силуетних форм майбутньої колекції на основі асоціацій, розробляються ескізи моделей;
• — обговорюються ідеї майбутньої колекції, відбираються найкращі ескізи і допрацьовуються;
• — на основі відібраних ескізів створюються макети моделей. За одним ескізом можливе створення декількох макетів з тканини, з яких потім буде відібрано найкращий;
• — передивляються всі макети моделей колекції і відбувається кінцевий відбір.

Другий етап К. Діор назвав «майстерні». На цьому етапі:

• — розробляється план колекції;
• — підбираються тканини для моделей колекції;
• — вибираються манекенниці, які будуть демонструвати ті чи інші моделі;
• — шиються моделі і їхні варіанти на конкретних манекенниць, проводяться примірки;
• — підбираються аксесуари, з якими передбачається демонструвати моделі колекції;
• — проводиться робоча репетиція;
• — відбувається перегляд і кінцеве доопрацювання колекції;
• — проводиться генеральна репетиція перегляду колекції.

Третій етап К. Діор назвав «салон». Це робота над постановкою показу як виставки, тобто режисерська робота, пов’язана з розробленням плану і порядку показу моделей, оформлення самого показу музикою і світлом.

Четвертий етап — «відбір моделей» або «прополювання колекції», — проводиться до офіційного показу, зі вже зшитих речей на манекенниць. Відбір проводиться на основі даних про тенденції попиту. Відбір проводять, як правило, директор компанії, робітники відділу продажу, а також основний замовник, який найкраще продає моделі даної фірми. При цьому обов’язково враховуються думки манекенниць про моделі, які вони демонструють. Методи відбору залежать від політики фірми, але в будь-якому випадку від колекції залишається невелике число моделей, на які встановлюються ціни.

До п’ятого етапу — «створення лекал» — приступають тільки після кінцевого розроблення колекції, оскільки розроблення лекал для всіх типо-розмірів є достатньо дорогою справою. Застосування комп’ютерних технологій дозволяє значно знизити витрати на цьому етапі.

Шостий етап — «демонстрація колекції» — це є первинна і основна форма реклами. Прем'єрний показ нових колекцій фірм прет-а-порте проводиться в рамках тижнів моди в Парижі, Нью-Йорку, Мілані, Лондоні, Барселоні або Дюссельдорфі, де обов’язковими глядачами є представники преси. які пропагандують моду, — редактори модних журналів, оглядачі моди, критики, фотографи, а також представники торгових організацій і промислових підприємств, які після показу роблять замовлення фірмам на ті чи інші моделі і заключають договори на придбання ліцензії для виробництва тієї чи іншої моделі або серії моделей. В результаті прем'єрної демонстрації стає зрозуміло, якими тиражами потрібно випускати моделі з представленої колекції до початку модного сезону.

Сьомий етап — «виробництво». На цьому етапі виготовляються серії моделей колекції, число яких в серії залежить від політики цін даної фірми.

Восьмий етап — «розподіл і реклама». На цьому кінцевому етапі роботи над колекцією фірма проводить рекламну кампанію в засобах масової інформації, виставляє її на промислових виставках і ярмарках з метою одержати замовлення на виготовлення моделей з колекції, продати ліцензію на їхнє виготовлення іншими фірмами, а також знайти ділових партнерів і розширити масштаби діяльності [1. с.595−596; 2, с.173−175].

ДО14 Основні завдання при проектуванні перспективної колекції:

• 8) розроблення нового образного рішення з врахуванням етнічних особливостей і модної орієнтації потенційних споживачів;
• 9) розроблення тонального, кольорового і пластичного рішення традиційного і нетрадиційного асортименту;
• 10) використання в колекції нових матеріалів і фурнітури;
• 11) проектування головних виробів, взуття і аксесуарів, які представляють нові тенденції і стилі;
• 12) створення нових конструктивних основ для базових форм колекції, які представляють нові тенденції моди;
• 13) створення або використання прогресивної технологічної обробки при виконанні моделей, використання нових технологій;
• 14) реклама, зокрема розроблення сценарію демонстрації нової колекції, підбір визначених моделей, створення образів для показу (зачіски, грим моделей), вибір музичного оформлення, вибір місця прем'єрного показу і т.п. [2, с. 175].

ДО15 Промислові базові колекції пропонують концепцію асортименту для безпосереднього впровадження в виробництво. В них втілюються актуальні напрямки моди, вони призначені для масового виробництва. В цих колекціях нові стилі і модні тенденції відображаються приблизно через півтора-два роки після їхньої появи в перспективних колекціях. Такі тенденції демонструються на ярмарках моди (наприклад Паризькому салоні) для представників торгівлі. Для промислових колекцій характерні «пом'якшені» форми, вже випробувані рішення. Модні тенденції в цих колекціях, переважно втілюються в конкретних структурах матеріалів і кольоровій гамі.

ДО16 Промислова колекція будується на основі короткочасного прогнозу, який поєднує динаміку попиту і ринку збуту, яка залежить від об'єктивних факторів (прибутки населення, рівень споживання на душу населення, роздрібний товарообіг, прогнозування річної потреби в конкретних виробах легкої промисловості) і від суб'єктивних — бажання, інтереси, нахили, індивідуальні смаки, риси характеру, вік, відношення до моди потенційного споживача. Тобто сучасне проектування промислової колекції на рівні впровадження базується на перспективних передумовах тенденцій розвитку моди і на точній адресі створюваних виробів: кому, що, як, з чого, скільки, яке?

В промисловій колекції найважливішим є саме єдина конструктивна основа, єдність форми, кольорової гами. Це обумовлено завданням, яке стоїть перед цією колекцією і полягає в створенні моделей для їхнього наступного тиражування в масовому виробництві.

Промислова колекція, яка розробляється для впровадження на конкретному виробництві, будується з урахуванням можливостей цього виробництва, необхідністю оптимізації як самого проектування так і оптимізацією розкроювання, технологічних процесів.

Оптимізація розкроювання полягає в максимальному заповненні площі матеріалу деталями крою під час розкладки для того, щоб було менше відходів. Попри це конфігурація деталей повинна дозволяти здійснювати спряженість крою.

Оптимізація технологічних процесів полягає в максимальному використанні технічних можливостей виробництва, конвеєрного потоку, повної механізації процесу виготовлення виробу.

Оптимізація самого проектування також веде до необхідності створення системи стандартних і уніфікованих деталей та вузлів.

Для зниження матеріальних і часових витрат під час впровадження в виробництво нових моделей в процесі проектування промислової колекції створюються або використовуються перспективні вихідні символи форми, створені на базі єдиної конструктивної основи, які в процесі моделювання одержують композиційний розвиток.

ДО17 Отже, промислова колекція складається з міні колекцій моделей, розроблених на одній конструктивній основі. Під час проектування максимальна варіативність форми досягається шляхом уточнення або заміни базової основи і заповнення базової структури мобільними елементами.

На стадії проектування промислової колекції необхідні стандартизація і уніфікація основ, технологічних вузлів і деталей, створення каталогу конструктивно-технологічних вузлів і деталей, створення каталогу конструктивно-технологічних елементів одягу, що дозволяє забезпечувати повну геометричну і функціональну взаємозамінність деталей і вузлів без додаткової механічної або ручної обробки під час зборки.

При розробленні різноманітних моделей одягу з уніфікованих деталей використовується принцип агрегатування, один зі способів стандартизації, який полягає у створенні різних виробів шляхом їхнього компонування (зборки) з обмеженого числа стандартних або уніфікованих деталей і вузлів, які володіють геометричною і функціональною взаємозалежністю.

Уніфікація елементів і застосування комп’ютерних технологій дозволяє суттєво знизити витрати і скоротити час на впровадження нових моделей [1, с.593−598].

ДО18 План проектування промислової колекції:

Перший етап. На відміну від перспективної колекції точкою відштовху для створення промислової колекції є передпроектний аналіз сировинної бази, технологічних можливостей підприємства, призначення моделей і всієї колекції, на основі якого виробляється вже її концепція. Тільки після цього проектанти починають розробляти серії ескізів моделей майбутньої колекції у відповідності до конкретної кольорової гами і конкретних матеріалів, визначати провідні силуети і стиль колекції. На другому етапі проходить планування колекції, тобто визначається необхідне число моделей, яке залежить від політики цін даної фірми, від числа колекцій, які випускаються в рік, проводиться відбирання ескізів, які потім будуть відтворені в матеріалі. На третьому етапі приступають до виконання моделей, як правило, муляжним способом з макетної тканини для перевірки конструкції, вносять корективи. Конструкція моделі найчастіше створюється методом конструктивного моделювання з використанням вже існуючих креслень базових моделей, які піддаються трансформації (в них вносяться модельні особливості). Після чого приступають до пошиття моделей на манекенниць. Четвертий і п’ятий етапи в принципі подібні до етапів роботи над перспективною колекцією (прополювання колекції, створення лекал), а вже шостий етап є етапом виробництва, на якому виготовляються серії моделей колекції, число яких в серії залежить від даної фірми [1, с.596−597].