Суб «єктивна близькість із природою як чинник психологічного здоров» я особистості

СУБ'ЄКТИВНА БЛИЗЬКІСТЬ ІЗ ПРИРОДОЮ ЯК ЧИННИК ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗДОРОВ’Я ОСОБИСТОСТІ

Розглядається проблема взаємозв'язку психологічного здоров’я з переживанням суб'єктом своєї близькості із природою. Психологічне здоров’я аналізується по параметрах суб'єктивного благополуччя й показникам порушення здорової поведінки. Емпірично підтверджене положення про позитивну роль близькості із природою для психологічного здоров’я особистості в цілому. Суб'єктивний зв’язок із природою впливає на порушення поведінки в сфері здоров’я (установки на паління, алкоголь, саморуйнування). Констатується відсутність прямого значущого зв’язку між суб'єктивною близькістю із природою та суб'єктивним благополуччям. Позитивний вплив переживання близькості із природою на суб'єктивне благополуччя опосередкований показниками саморегуляції в сфері здоров’я. Позначені перспективи подальших досліджень.

Питання про підтримку психологічного здоров’я особистості дістає особливої актуальності у зв’язку із глобальними екологічними змінами. Обумовлені руйнівним впливом людської активності на екологічні системи планети, такі зміни ведуть до помітного погіршення умов життя, становлячи загрозу для здоров’я й добробуту людей [30; 14]. Тому проблема впливу глобальних екологічних змін, і насамперед — змін кліматичних, на психологічне здоров’я людини активно розробляється в останні роки в психології екозбереження. Разом з негативними наслідками й впливами екологічних проблем на психічне й психологічне здоров’я, усе частіше обговорюються можливі позитивні психологічні ефекти прилучення людини до природи [15].

Важливим показником психологічного здоров’я й здоров’я людини в цілому виступає актуальний рівень задоволеності життям, переживання благополуччя [10]. Тим самим вивчення феномена суб'єктивного благополуччя особистості одержує особливе значення для розуміння психологічних аспектів здоров’я.

У традиції екопсихології проблема психологічного здоров’я розглядається в контексті відносин людини із природним світом. Звертання до природи як підґрунтя життєвого благополуччя дозволяє об'єднати змісти зовнішнього й внутрішнього благополуччя суб'єкта та вибудувати перспективи екологічно орієнтованого розвитку особистості. Фактором психологічного благополуччя в цьому ракурсі виступає переживання своєї єдності/близькості із природним оточенням, екологічна ідентичність [15; 17; 21]. При цьому сприятливий вплив природного оточення на особистість виявляється як на емоційному, так і на пізнавальному рівні [27; 16; 32; 18]. Зростає число досліджень, результати яких підтверджують позитивну роль близькості людини із природою для її благополуччя [31; 20; 24; 25]. Про це ж свідчать різноманітні види психотерапії, що базуються на взаємодії людини із природними компонентами. У практичному плані мова йде про переживання зв’язку із природою як можливий ресурс для психологічного благополуччя особистості, яке розглядається в його евдемоністичному і гедоністичному аспектах [19].

Саме значенню суб'єктивної близькості із природою для психологічного здоров’я присвячена дана стаття. Після теоретичного аналізу поняття «психологічне здоров’я» і огляду результатів досліджень закордонних психологів по проблемі значення близькості із природою для психологічного благополуччя будуть розглянуті результати авторського емпіричного дослідження впливу суб'єктив-ного зв’язку із природою на психологічне здоров’я студентів.

Дискусійним є питання про зміст поняття психологічного здоров’я, яке найчастіше описується в термінах здоров’я психічного, душевного, духовного, морального й тощо. Проблеми власне психологічного здоров’я обговорюються, насамперед, у контексті немедичної психотерапії й психологічного консультування [7], а також у ракурсі розвитку особистості.

Англомовним аналогом поняття психологічного здоров’я в закордонних джерелах найчастіше виступає поняття «wellbeing», психологічне благополуччя як область станів і переживань, властивих здоровій особистості [9]. Простежуються два основні підходи до розуміння психологічного благополуччя: гедоністичний і евдемоністичний [19]. У гедоністичному підході основний акцент робиться на переживанні щастя, тобто на суб'єктивному благополуччі; в евдемоністичному підході психологічне благополуччя розглядається через процеси самореалізації особистості, у ручищі уявлень гуманістичної психології про повноцінно функціонуючу особистість. Саме евдемоністичне трактування простежується в таких визначеннях психологічного здоров’я, як «динамічна сукупність психічних властивостей, які забезпечують гармонію між різними сторонами особистості людини, між людиною й суспільством та можливість повноцінного функціонування людини в процесі життєдіяльності» [2], «інтеграл життєздатності та людяності індивіда» [8, с.96], «прагнення людини стати й залишатися самою собою, незважаючи на перипетії й труднощі індивідуального життя» [13, с.90]. Разом з тим, розгляд психологічного здоров’я в якості духовного, антропопсихічного виміру здоров’я [2; 1; 8; 13; 5] не може бути повним без звертання до гедоністичного аспекту, який виявляється в суб'єктивному переживанні благополуччя. Такого роду переживання виступають регулятором життєдіяльності [12] і підтримують особистісний ресурс самодетермінації.

Однак, вивчаючи феномен психологічного здоров’я, важливо розглядати не тільки психологічне благополуччя, не тільки духовну складову, але й фізичний, об'єктно-поведінковий компонент, який розкривається в конструктивному ставленні особистості до власного фізичного здоров’я як важливого ресурсу успішного функціонування й особистісного розвитку. У психології здоров’я підкреслюється нерозривний зв’язок психологічного здоров’я з поведінкою: з вибором оптимальних поведінкових стратегій [7], з підтримкою динамічного балансу між організмом і середовищем [11], що передбачає орієнтацію на здоровий спосіб життя. У дослідницькому плані це підводить нас до вимоги враховувати при вивченні психологічного здоров’я поведінкові установки, що забезпечують (або, навпаки, порушують) здоровий спосіб життя, здорову поведінку.

У закордонній інвайронментальній психології широке розповсюдження одержала гіпотеза біофілії - про вроджену потребу людини взаємодіяти з іншими природними формами життя [23]. Стверджується, що проведення часу в природному оточенні задовольняє цю потребу й сприяє психологічному благополуччю, у той час як відчуження від природи може призвести до не адаптивного функціонування особистості. На користь цього положення свідчать результати багатьох робіт. У дослідженні P. Martyn, E. Brymer виявлений негативний зв’язок між почуттям близькості до природи та когнітивною й соматичною тривогою, показано, що досвід взаємодії із природою може знижувати нерегульовану тривогу [24]. Згідно T. Hartig із співав., відпочинок у природному оточенні дає більший відновний ефект у порівнянні з активним відпочинком у міському середовищі й пасивним розслабленням [20]. Встановлено, що показники депресії й тривоги значно нижче в мешканців заміських районів у порівнянні з міським населенням [21], а діти, які жили в будинках «по сусідству із природою», краще справлялися зі стресовими ситуаціями, чим діти, що проживають в урбаністичному середовищі [31].

З теорії біофілії випливає, що, крім фактичних (об'єктивних) контактів із природним оточенням, на психологічне благополуччя може впливати суб'єктивне переживанням близькості із природою. Виходячи із цього припущення, за останнє десятиліття в закордонній психології екозбереження було проведено значне число досліджень зв’язку між переживанням близькості із природою, суб'єктивною зв’язаністю із природою та психологічним благополуччям особистості [15; 22; 25; 32 та ін.]. Феномен психологічного зв’язку із природою концептуалізований у цілій низці психологічних конструктів (зв'яза-ність із природою, екологічна ідентичність, близькість із природою та ін.) (див. огляд [3, с.466−475]) і психодіагностичних шкал [29].

C.A. Capaldi із співав., здійснивши метааналіз за результатами 30 досліджень, встановили, хоча й слабкий, але значущий зв’язок між суб'єктивною зв’язаністю із природою та переживанням позитивних емоцій, вітальністю й задоволеністю життям [15]. J.M. Zelenski і E.K. Nisbet у серії досліджень підтвердили позитивний зв’язок психологічної близькості із природою з проявами психологічного благополуччя особистості в його евдемоністичному трактуванні, а саме — насамперед, з особистісним ростом, а також автономією й цілями в житті (показники психологічного благополуччя за К. Рифф) [32]. Значно менш послідовним виявився зв’язок між переживанням близькості із природою та суб'єктивним благополуччям, особливо його емоційним компонентом. За результатами окремих досліджень такий зв’язок був відсутній або ж вказував на тенденцію до зниження суб'єктивного благополуччя при посиленні когнітивного параметра близькості до природи [там само].

Отже, необхідність додаткових емпіричних досліджень позначеної проблеми продиктована кількома обставинами. По-перше, емпірична підтримка положення про сприятливий вплив близькості із природою на психологічне здоров’я отримана в країнах з високим рівнем життя, і при цьому дані про характер зв’язку між переживанням близькості із природою та суб'єктивним благополуччям є суперечливими. По-друге, у вже проведених дослідженнях розглядалися тільки ті показники психологічного здоров’я, що відбивають психологічне благополуччя, але не зачіпалася проблема здорової поведінки й здорового способу життя в цілому. Разом з тим, оскільки суб'єктивний зв’язок із природою формується значною мірою під впливом досвіду взаємодії із природою, яке може бути розглянуте як прояв здорового способу життя, можна припустити, що суб'єктивний зв’язок із природою слугує психологічним чинником, який перешкоджає порушенням здорової поведінки. У свою чергу, відповідно до загальновідомого ствердження «Mens sana in corporis sana», здорова поведінка може бути розглянута як чинник ментального здоров’я.

У рамках нашого дослідження психологічне здоров’я розглядається у двох аспектах: через показники суб'єктивного благополуччя й через поведінкові установки, що забезпечують (або порушують) здоровий спосіб життя, здоров’язберігаючу поведінку. Предмет нашого емпіричного дослідження склад взаємозв'язок цих двох аспектів психологічного здоров’я з переживанням особистістю свого психологічного зв’язку із природним оточенням. психологічний здоров’я близькість природа Основні завдання дослідження: вивчити зв’язок показників суб'єктивного благополуччя особистості з порушеннями здоров’язберігаючої поведінки та показниками суб'єктивної близькості із природою; перевірити гіпотезу про те, що суб'єктивний зв’язок із природою перешкоджає порушенням здорової поведінки. Також було поставлено завдання вивчити зв’язок показників суб'єктивного благополуччя з порушеннями здорової поведінки.

Методи дослідження:

• • «Шкала психологічного благополуччя» Г. Перуе-Баду, адаптована М. В. Соколовою — виявляє емоційний компонент суб'єктивного благополуччя;
• • «Шкала задоволеності життям» E. Diener, адаптована Д.О. Леонтьєвим — для виявлення когнітивного компонента суб'єктивного благополуччя;
• • Опитувальник порушень здорової поведінки О. Л. Луценко й О.Є. Габелкової [4], включає 7 субшкал: «Тяга до паління», «Порушення харчування», «Зневага безпекою», «Тяга до алкоголю», «Погоня за модним іміджем», «Низький самоконтроль», «Емоційна некомпетентність», «Саморуйнівна поведінка».
• • Графічна шкала У. Шульца «Включення природи в „Я“» (містить сім діаграм Венна, що відбивають різний ступінь близькості людини до природи; дозволяє оцінити рівень включення природи у свої репрезентації «Я») [28];
• • «Шкала зв’язку із природою NRS» Е. Нісбет, Дж. Зеленскі, С. Мерфі, вивчає три аспекти суб'єктивного зв’язку із природою — емоційний (ідентифікація із природою), когнітивний (прийняття екологічної перспективи — екологічна суб'єктність) і фізичний, що базується на індивідуальному досвіді взаємодії із природою [26].

Для перевірки моделей впливу суб'єктивного зв’язку із природою на психологічне здоров’я застосовувався метод структурного моделювання. Оцінювання параметрів моделей проводилося по методу ADFG (асімптотично вільне від розподілу оцінювання), який не вимагає багатомірної нормальності даних.

Вибірку склали 176 харківських студентів (1−4 курси), що навчаються за різними спеціальностями, з них 107 дівчат і 69 юнаків у віці 17−23 року.

Кореляційний аналіз показав відсутність значущих кореляцій між показниками емоційного й когнітивного компонентів суб'єктивного благополуччя та показниками суб'єктивного зв’язку із природою. Це розходиться з результатами досліджень, проведених у розвинених країнах, у тому, що стосується зв’язку близькості із природою та когнітивного компонента суб'єктивного благополуччя (на вибірках з розвинених країн такий зв’язок був констатований). Що стосується зв’язку близькості із природою з емоційним компонентом суб'єктивного благополуччя, як відмічалося вище, в окремих зарубіжних дослідженнях також фіксувалася відсутність такого зв’язку.

Результати кореляційного аналізу вказували на негативний характер зв’язку психологічної близькості із природою з порушеннями здорової поведінки. Вираженими виявилися кореляції показників ідентифікації із природою й включення природи в когнітивні репрезентації «Я» — з одного боку, та тяга до алкоголю, паління, саморуйнування — з іншого. Це дає підстави для припущення, що суб'єктивний зв’язок із природою виступає фактором, який перешкоджає діям, руйнівним для власного здоров’я.

Для перевірки цієї гіпотези застосовувався метод структурного моделювання. З урахуванням результатів кореляційного аналізу була побудована й перевірена модель (рис. 1), яка включає два латентні фактори: суб'єктивний зв’язок із природою, що обумовлює ідентифікацію із природою й включення природи в репрезентації «Я», та готовність до дій, що руйнують здоров’я, таких як паління, уживання алкоголю, саморуйнування.