Сучасний стан львівського склоробництва. 
Андрій Бокотей і феномен української гути

Твори А. Бокотея — учасника понад 80 виставок сучасного художнього скла — входять в кращі музейні та галерейні колекції світу: України (Київ, Львів, Харків, Хмельницький), США (Нью-Йорк, Корнінг, Філадельфія), Франції (Нансі, Ван-Ле-Шатель, Париж), Німеччини (Айзенштайн, Карлсруе), Бельгії (Льєж, Брюссель), Голландії (Утрехт), Данії (Ебельтофт), Угорщини (Будапешт, Печ, Айка), Чехії (Нові Бор), Польщі (Краків, Варшава, Вроцлав), Росії (Москва, Санкт-Петербург).

Він визнаний лідер і кумир львівських художників: вони саме йому віддали свої голоси при обранні Голови Львівської організації Спілки художників України в 1991 році.

Упродовж останнього десятиліття Бокотей — ініціатор і постійний організатор Міжнародних симпозіумів гутного скла у Львові.

Андрій Бокотей першим розсунув рамки утилітарного скла до меж художнього твору, де набуло сили вирішення нових завдань: образотворчості і формотворчості. Він першим перекинув міст від матеріального до піднесеного, надчуттєвого, коли одним з перших серед професійних українських митців приєднався до міжнародного руху «студійного скла» — «Studio glass movement», що виник у середині XX століття одночасно і в Європі, і в США.

Безсумнівно, українська нація для Бокотея — його духовний принцип, його душа. І патріотизм для нього ніщо інше, як бажання трудитися на користь своєї держави, творити добро як можна краще і як можна більше. Але творчість його, без сумніву, вже надбання всього світу.

Впродовж 70−80-х Бокотей робив вражаюче сміливі відкриття у. художньому склі, не отримавши класичної освіти художника скляра. Він у 1965 році закінчив відділення художньої кераміки Львівського інституту вжиткового і декоративного мистецтва (реорганізованого в 90-ті роки у Львівську академію мистецтв). До навчання на відділенні кераміки протягом року вчився на відділенні монументального живопису, у Романа Сєльського, що вважає величезною професійною удачею.

Паралельно оволодінню секретами майстерності у ЛДМІПДМ справжню освіту, як стверджує Бокотей, він здобував у нелегальній — «підпільній школі Карла Звіринського, де формувалась майстерність кращих львівських художників. Це Зіновій Флінта, Іван Марчук, Роман Петрук, Леся Крип’якевич, Олег Мінько, Богдан Сойка, Петро Маркович — одногрупники і однокурсники Андрія Бокотея.

Бокотей насмілився похитнути здавалось би непорушні закони формоутворення і декору, що десятиліттями І диктувалися в декоративно-ужитковому мистецтві незаперечним принципом «утилітарності та корисності». Скло Бокотея, принісши в жертву канон, трансформувалось у скульптурну пластику, що підняло майстра на нову художню висоту. (Додаток № 12−15).

Перша персональна виставка Бокотея в 1988 році у Львові стала ніби «зведенням» усіх істин і прозрінь, здобутих в експериментах і, можливо, найдорожчою перемогою у його багаторічній битві за підкорення скла. Пластично-живі, яскраві, повні кольорів і почуттів твори, в яких він розкрився не лише як талановитий експериментатор, але і як глибокий мислитель, і як тонкий спостерігач життя, підкорили Львів.

Праці Бокотея, як твори істинно, станкові, викликають потік асоціацій, що ніколи не бувають, однозначними. Його вільне поводження зі скломасою, деформація її приводять до створення експресивних композицій з включенням гранично абстрагованних людських образів, які, здається, перетворюються в систему, що несе якийсь сакральний зміст символів, котрі відкриваються митцеві, який стоїть на порозі третього тисячоліття. (Додаток № 14−15) Змістовним символом, який вміщує в собі декілька семантичних значень, бачиться мотив колеса, незмінно повторюваний у творах Бокотея. Це і солярний знак — поняття сонця як колеса було одним із найрозповсюдженіших з давнини, сонце як джерело світла означало розум і духовне прозріння, символічний синтез активності космічних сил і плину часу. Колесо Бокотея нагадує і про атрибут міфологічної Фортуни — Удачі, нестабільної, непостійної особи…

Фігуративна пластика Бокотея 80−90-х pp. з плаского вітражного скла отримала дуже широкий резонанс на його персональних виставках у Франції, Бельгії, Голландії. У кожній композиції з Цієї серії — свій театр, де розгортається своя маленька драма.

Починаючи з 1981 року І по сьогодні, Бокотей багато експериментує з пласкими декоративними пластами, які в інтер'єрному просторі сприймаються абстрактним Малярством у склі. Аналогів його віртуозному володінню живописними засобами у гутному склі в Україні немає ГИ. ЙГ;ЛІ.

Ідея проведення у Львові симпозіумів гутного скла виникла у Бокотея у 1988 році, після того як він вперше взяв участь у Міжнародному симпозіумі гутного скла у Нові Бору в Чехословаччині. Його приємно здивувало толерантне, поважне ставлення майстрів Заходу (беззаперечно лідируючих у технічному оснащенні гутних підприємств) до творчих пошуків слов’янських митців і, до речі, їх зацікавленість досягненнями українських гутників.

Хоча згодом він не раз переконувався, наскільки творче мислення українців, у генетичній пам’яті яких закладені знаково-символічна система їх пращурів і традиції народного мистецтва, оригінальніші від часто вихолощених, роками незмінних технологічних і образних прийомів багатьох європейців і американців. У випадку, коли знайдено який-небудь ефектний кольоропластичний хід, він може нескінченно повторюватись в творах, якщо це дає змогу заробляти гроші. Багатолітня експлуатація відпрацьованого прийому не вважається недоліком, не сприймається мистецькою і творчою вичерпаністю. А для українських гутників таке ремісництво, нехай на найвищому рівні — неприпустиме.

Ось тоді, 1988 року, Бокотеєм заволоділо бажання влаштувати подібний форум (за підтримки Спілки художників СРСР) на базі Львівської експериментальної кераміко-скульптурної фабрики, тим паче, що в 70−80-х роках вона була базою для творчих колективів Художнього фонду СРСР. У гутнии цех Львівської фабрики з'їжджалися підвищувати свій професійний рівень склярі з усіх республік, але переважно з Росії, Прибалтики, Грузії, Вірменії.

Перший львівський симпозіум у 1989 році, запланований як всесоюзний, зразу ж перетворився на міжнародний. Львів ушанували приїздом Жозе Філіпп з Бельгії — Голова Міжнародної Асоціації художників скла, Іржі Шугаєк з Чехії, Марвін Ліпофскі зі США, Янош Егенейш з Угорщини, Мікко Мерікаллір з Фінляндії — всі художники з світовими іменами. Тоді прийшло розуміння того, що симпозіуми у Львові необхідні, вони будуть жити, вони перспективні. Славетне ім'я, блискучі заслуги, корисна діяльність, чисте серце — ось гідне самоувічнення людини. Андрій Бокотей — український інтелігент, людина з глибокою душею насправді заслуговує називатися великою людиною, бо всі його таланти використані на суспільне благо.

Своїм обов’язковим боргом, який Андрій Андрійович сподівається за допомоги міської влади повернути рідному місту, є відкриття у Львові, неодмінно до VI Міжнародного симпозіуму гутного скла у 2004 році; Музею сучасного скла. Колекція його складається протягом останнього десятиліття і налічує близько 260 творів, загальною вартістю 600 тисяч доларів США. .Цінність колекції пояснюється світовою славнозвісністю творів, що входять до неї. Це Андрій Бокотей, Франц Черняк, Віталій Гінзбург, Альберт Балабін (Україна), Іржі Шугаєк (Чехія), Марвін Ліпофскі, Стівен ді Едвардс (США), Ян Зорічак (Словакія), Янош Егенейш (Угорщина), Майкл Роджерс (США — Японія), Ганна Тьєль (Мексіка), Сандра Берзіня-Скрауце (Латвія), Фідейль Ібрагімов, Любов Савельева, Борис Федоров, Олександр і Галина Іванови (Росія), Мікко Мерікал-ліо (Фінляндія) та багато Інших.

Доки Музей сучасного скла у Львові існує лише віртуальне, свою персональну виставку з нагоди висунення творів на Національну премію України імені Тараса Шевченка Андрій Бокотей відкрив 12 лютого 2002 року в Національному художньому музеї у Києві. [16;3].

Справжній митець наділений природою здатністю не тільки по-своєму сприймати навколишній світ, а й, завдяки своїй уяві, вихоплювати з нього фрагменти реальності і, змінюючи сутність речей, творити особливий всесвіт у хвилини особливого стану душі — натхнення. Ці хвилини народження художнього образу в уяві і згодом його матеріалізації Андрій Бокотей переживав не раз, і кожного разу на мить завмирало серце. Чим старшим ставав, чим більше досвіду набував, тим сильнішим було хвилювання при завершенні задуму…

…Перші кроки після закінчення у 1965 році Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва (відділ художньої кераміки) були сповнені почуття свободи: ти вільний від повсякденних занять, можеш лише творити, творити… Але скоро прийшло усвідомлення: творчість — це повсякденна наполеглива праця мозку і душі, це вічний пошук незвіданого, відкриття невідомого. До того ж Андрій відмовився від кераміки: його захопило гутне скло. Для митця, для його становлення і подальшого поступу надзвичайно велике значення має оточення, духовні й фахові наставники.1 Серед таких для Бокотея, передусім, — відомі майстри пензля Р. Сельський, К. Звіринський, Д.Довбушинський. У фаховому плані багато допомогли Андрієві в освоєнні гутної техніки чудові майстри-гутники Петро Думич, Олексій Гера, Богдан Валько.

Від початку митець прагне подолати стереотипи, вийти за межі утилітарного асортименту виробів. Він не хоче і не може працювати на догоду глядачеві, який часто залишається байдужим до нового і тому не сприймає незвичного.

Твір Бокотея, який збурив художню громадськість, мав назву «Чумацькі шляхи». Уперше митець показав утворену ним реальність в середині об'єму: у скляних прозорих кулях простяглися і переплелися темні (сумні, як чумацьке життя) смуги—дороги. Це була своєрідна гутна графіка: художник «малював» розпеченою (до 1200—1500 градусів) ниткою скла в такій же гарячій кулі. (Додаток № 16).

Згодом з’являється ряд композицій, де фантазія художника творить в середині об'ємів нові дива. Особливо цікавою є серія «Скляні кулі» та оригінальний за конфігурацією твір «Народження матерії» .

У цей же час Бокотей успішно працює в монументальному мистецтві, беручи участь (в авторських колективах) в оздобленні інтер'єрів громадських споруд, санаторіїв як творець казково красивих об'ємно-просторових композицій, люстр, світильників (центральний зал автовокзалу у Львові, зимовий сад у пансіонаті «Південний» та приміщення в санаторіях у Трускавці, ресторан «Старе місто» у Харкові, Музично-драматичний театр в Ужгороді та ін. [13;7].

Народився митець в селі Брід Іршавського району на Закарпатті. Дитинство сина греко-католицького священика було важким. Він рано зрозумів, що освіта — це скарб, а праця — ключ до нього. Тому він і надалі продовжує свій шлях як відомий український майстер ужиткового та образотворчого мистецтва, і, як зазначив американський дослідник мистецтва Т. Сано: «долучається своїми творами до розвитку мистецтва гути не лише в Україні, але й у світі». [14;44−46].

З 1989;го Андрій Бокотей — заслужений діяч мистецтв. У 90-х роках очолює Львівську організацію Національної Спілки художників України, працює завідуючим кафедрою художнього скла, а згодом — професор, проректор, з 2000 р. — ректор Львівської академії мистецтв, дійсний член Академії мистецтв України. І при такій завантаженості він організовує у Львові з 1989 р. п’ять Міжнародних симпозіумів гутного скла, в яких взяли участь численні митці України і багатьох країн світу і які, з одного боку, сприяли дальшому розвитку художнього гутного склярства в Україні, а з іншого — показали іноземним колегам високий рівень творчості вітчизняних митців. З 1992 р. були також організовані чотири Міжнародні студентські симпозіуми у Львівській академії мистецтв. Бокотей є організатором акції «Музей скла у Львові», для здійснення якої докладає багато зусиль. [13;7].