Доказове значення почеркознавчих експертиз при вирішенні діагностичних задач

Доказове значення почеркознавчих експертиз при вирішенні діагностичних задач

Реалізація норм чинного законодавства, винесення обґрунтованих судових рішень неможливе без забезпечення правосуддя незалежною, кваліфікованою, такою що базується на передових досягненнях науки і техніки, експертизою. У зв’язку з цим зростає роль судового експерта як незацікавленої, обізнаної особи, яка володіє спеціальними знаннями і практичними навичками, необхідними для проведення відповідних експертних досліджень.

Слідчий, суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупніст`ь зібраних доказів — з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ч.1 ст. 94 Кримінального процесуального кодексу України) Овсянников И. В. Категория вероятности в судебной экспертизе и доказывание по уголовным делам: Дисс… д-ра юрид.наук. Академия управления М.2011. 457 с. Одним з важливих доказів за судово-процесуальним законодавством вважаються висновки експертів Експеризи в судовій практиці: наук.-практ. посіб. за заг. ред. В. Г. Гончаренка. 2-ге вид., перероб. і допов. К.: Юрінком Інтер. 2010. 400 с.

Висновок оцінюється за критеріями наукової достовірності й доказового значення Ароцкер Л. Е. Оценка использования следователем и судом заключения эксперта-почерковеда. Судебно-почерковедческая экспертиза. Ч. 1. М.: Юридическая литература, 1971. С. 313−332. Суд або прокурор, як зазначали Р.С. Бєлкін, А.І. Вінберг та І.Л. Петрухін, можуть і повинні перевірити не тільки логіку експертного доказування, але й розібратися у висунутих експертом наукових положеннях, щоб упевнитися в достовірності й повноті висновків експерта Панько Н. А. Допит експерта в суді як засіб оцінки його висновку. Н. А. Панько. Часопис Київського університету права. Київський ун-т права НАН України. 2003. № 1. 280−284 с.

Висновок експерта, як джерело доказів, містить сукупність фактичних даних, встановлених у результаті дослідження матеріальних об'єктів особою, обізнаною в певній галузі науки, техніки, або інших спеціальних знань і з використанням цих знань, а також відомостей, зібраних у справі.

Для висновку експерта як джерела доказів суттєвим є те, що він: а) є результатом науково-обґрунтованого дослідження; б) походить від особи, яка володіє визначеними спеціальними знаннями, без використання яких було б неможливим саме дослідження; в) надається з додержанням спеціально встановленого процесуального порядку; г) ґрунтується на зібраних у справі доказах.

Метою даної публікації є розгляд окремих практичних проблем оцінки висновку судово-почеркознавчої експертизи та його доказового значення в судочинстві при вирішенні (або не вирішенні) діагностичних задач.

Практика виконання судово-почеркознавсxих експертиз свідчить про почастішання випадків необхідності проведення діагностичних досліджень Неидентификационные исследования в почерковедческой экспертизе. Ароцкер Л. Е., Вул С. М., Бродская А. Б., Гордеева Г. Н., Грузкова В. Г. — К. 1972.. Особливо часто призначаються експертизи із завданнями встановити стан особи (хворобливий, стресовий, алкогольного сп’яніння і тому подібне). Завдання судово-почеркознавчої експертизи — встановлення фактів (фактичних даних) відповідно до потреб слідчої і судової практики (питаннями слідчого, суду) експертом-почеркознавцем в межах своєї компетенції на основі застосування методики судово-почеркознавчої експертизи.

У структурі задач експертизи можна виділити два основні елементи: цілі і умови. Питання і початкові дані, що містяться в матеріалах експертизи, виступають як відправні мета і умови. До такого роду початкових даних відносяться: документ, що містить досліджуваний рукопис, порівняльні матеріали-зразки почерку передбачуваних виконавців, відомості про передбачуваних виконавців і обставини виконання досліджуваного документу, що мають відношення до предмета експертизи. На початку дослідження у експерта на основі питання і початкових даних складається найзагальніше уявлення про завдання, що підлягає рішенню. В процесі подальшого дослідження воно уточнюється, конкретизується, завдяки чому експерт має можливість правильно побудувати дослідження і вибрати відповідні методи і методику рішення задачі.

Від задачі експертизи, визначуваною її кінцевою метою, слід відрізняти підзадачі або завдання проміжних етапів дослідження. Наприклад, при встановленні виконавця рукопису (завдання експертизи або кінцеве завдання) виникає необхідність з’ясувати, чи не виконаний цей рукопис в незвичних умовах (підзадача експертизи або проміжне завдання) Орлова В. Ф., Шляхов А. Р. Принципы классификации задач криминалистической экспертизы. Актуальные проблемы теории судебной экспертизы. М., 1984. 54−55 с.

У сучасний період в якості самостійних судово-почеркознавча діагностика і ситуаційні дослідження, ставляться відносно рідко — їх рішення частіше супроводить встановлення виконавця рукописного об'єкту. З появою можливостей їх рішення питання про умови виконання досліджуваного рукопису в практиці експертизи стали займати все більше місце Там же. 57−59 с. .

Природно, для вичерпної відповіді на поставлене питання експертові необхідно пройти усю багатоступінчасту систему рішення діагностичних і ситуаційних завдань, просуваючись від найбільш загальних до конкретних. Навіть якщо слідством і судом завдання поставлене в загальній формі, експерт повинен прагнути за своєю ініціативою довести його до рішення конкретної задачі. Необхідно відмітити, що на сучасному рівні розробленості наукових і методичних основ діагностичної і ситуаційної експертизи рішення завдань на рівні встановлення конкретної причини виникнення змін почерку можливо далеко не завжди. Так, нині судове почеркознавство має в розпорядженні досить надійні методики встановлення факту навмисної зміни почерку скорописним способом, незвичного письма лівою рукою, виконання підписів в стані алкогольного сп’яніння. В той же час такі збиваючі фактори, як стресовий стан і незвична поза не завжди діагностуються і диференціюються. Особливо складним є рішення діагностичних завдань відносно малооб'ємних почеркових об'єктів (коротких записів, підписів).

Наявність або відсутність порівняльного матеріалу визначає вибір схеми рішення діагностичної або ситуаційної задачі. Специфікою останньою є можливість рішення задачі в різних умовах: за наявності тільки досліджуваного об'єкту (т. б. без зразків почерку передбачуваного виконавця) або за наявності і досліджуваного рукопису, і порівняльного матеріалу. Залежно від цього будується діагностичний і ситуаційний процеси і вибираються засоби дослідження. За наявності зразків можливості рішення діагностичних і ситуаційних завдань, природно, вище. Вони розширюються і за наявності відомостей про передбачуваного виконавця і обстановку виконання документу, що відносяться до предмета експертизи (вік, стан здоров’я і т. п.).

Почеркові об'єкти, виконані в незвичних умовах являються не лише дуже поширеними в судово-почеркознавчій експертизі, але і досить складними для дослідження. До них відносяться підписи і рукописні записи, виконані при дії на процес письма тих або інших негативних обставин (збиваючих факторів): вікових змін організму, захворювань, пов’язаних з порушенням письмово-рухових функцій, обмеженні зорового контролю, незручної пози, алкогольного або наркотичного сп’яніння, стресу і так далі. Не рідко має місце і виконання підписів і записів з наслідуванням якогось підпису певної особи, із застосуванням технічних прийомів, а також шляхом автопідробки, тобто з умисною зміною ознак власного підписного почерку. При рішенні експертних завдань відносно змінених почеркових об'єктів характерним є поєднання цілей ідентифікаційного і діагностичного досліджень, тому данні задачі слід інтерпретувати як інтеграційні. Кожну властивість, відображену в ознаках почерку, можна розглядати в якості джерела як ідентифікаційної, так і діагностичної інформації, а дослідження, яке проводиться для вирішення такого інтеграційного завдання, — як єдиний процес. На думку В. Ф. Орловой, «залежно від того, яка задача — ідентифікаційна або діагностична — є кінцевим завданням експертизи, відповідно діагностична або ідентифікаційна в процесі дослідження виступатиме підзадачею» Орлова В. Ф., Шляхов А. Р. Принципы классификации задач криминалистической экспертизы. Актуальные проблемы теории судебной экспертизы. М. 1984. 53−54 с. Проте, як показує практика, нині слідство і суд при призначенні почеркознавчої експертизи все частіше ставлять як ідентифікаційні, так і діагностичні питання відносно одних і тих же об'єктів. У таких випадках неможливо визначити, яке із завдань є основним завданням дослідження, а яке його підзадачею. Тому в цьому контексті доцільно назвати вирішувану задачу інтеграційною.

У сучасних умовах можливе рішення наступних завдань, що відносяться до даної групи Орлова В. Ф. Судебно-почерковедческая диагностика: учеб. пособие для студентов вузов. В. Ф. Орлова. М.: ЮНИТИ-ДАНА. Закон и право. 2006. 160 с. :

• — встановлення факту наявності або відсутності незвичності виконання рукопису;
• — за наявності незвичності - визначення її характеру, тобто дії на процес письма постійно впливаючого або тимчасового фактору;
• — при встановленні факту дії на процес письма тимчасового фактору — віднесення його до групи природних, тобто не пов’язаних з навмисною зміною особи що пише свого почерку, або до групи так званих штучних, тобто таких, що припускають спотворення виконавцем рукопису свого почерку;
• — при віднесенні фактору до групи природних — визначення його приналежності до підгрупи внутрішніх (функціональних станів) або до підгрупи зовнішніх (обстановочних);
• — при віднесенні фіактору до підгрупи внутрішніх, в яку входять: стан стресу, втоми, алкогольного або наркотичного сп’яніння, захворювання руки, очей — визначення конкретного функціонального стану або захворювання;
• — при віднесенні фактору до підгрупи зовнішніх, в яку включаються: незвичні поза, підкладка, або прибор що пише; виконання рукопису у транспортному засобі, що рухається; недостатнє освітлення; письмо без окулярів, письмо на холоді і тому подібне — визначення конкретного обстановочного фактору;
• — при віднесенні фактору до групи штучних — визначення конкретного способу навмисної зміни свого почерку, яким може бути: зміна руки, що пише (звичайне письмо незвичною лівою рукою); письмо з наслідуванням буквам друкарської форми; письмо з наслідуванням прописів, маловиробленому почерку; письмо з утримуванням приладу, що пише, на далекій відстані від вістря, що пише; навмисне скорописне спотворення свого почерку — зміна нахилу, загальних ознак, будови букв; компетентна зміна; наслідування почерку (підпису) конкретної особи.

У групі умов певне місце займають тимчасові фактори:

• — віднесення виконання рукопису до певного періоду часу,
• — встановлення факту одночасного (або різночасного) об'єднання (синтезування) діагностичних ознак, виявлених в кожному об'єкті (досліджуваному і зразках), в комплексі і дослідження цих комплексів, що припускає інтерпретацію кожної виявленої ознаки з урахуванням інших, що входять в кожен комплекс.

Почерк містить у собі достатню кількість інформації як ідентифікаційного, так і не ідентифікаційного характеру. З одного боку, він є носієм ідентифікаційної інформації про виконавця, яка використовується почеркознавцями для вирішення ідентифікаційних завдань з метою встановлення виконавця почеркового об'єкту. З іншого — в ньому також відображаються психофізіологічні властивості особи виконавця й умови процесу письма. Отже, почерк містить у собі своєрідну закодовану інформацію про особу, обставини й умови виконання рукопису Куприянова А. А. Методические рекомендации решения судебно-почерковедческих диагностических задач. Минск, 1982. 47 с.

Прикладом вирішення інтеграційних, спільних задач може бути наступне дослідження. Експерту поставлено питання щодо виконання підпису у договорі позики Т. В якості порівняльного матеріалу наявні вільні зразки почерку та підпису Т., серед яких і заповіт Т., в якому виявлені ознаки незвичного виконання рукописного тексту та підпису. При запиті експерта щодо додаткових матеріалів було надано сповіщення Недригайлівської центральної лікарні з діагнозами особи, чий підпис та почерк досліджувалися. Вивчивши надані матеріали та зіставивши виділені ознаки незвичного виконання з ознаками, характерними для незвичного фізіологічного стану (сп'яніння) експерт дійшов висновку, що виконання тексту та підпису у заповіті Т. зумовлено впливом діагнозу «хронічний алкоголізм 1 — 2 ступеню». При дослідженні підпису Т. у договорі позики також встановлено групу ознак, зумовлених незвичними умовами виконання, які встановлені експертом як ознаки наслідування дійсному підпису та почерку Т. Поряд з цим, у всіх порівнювальних вільних зразках підпису Т. чітко виражена наявність групи ознак незвичного виконання. При додатковому вивченні матеріалів цивільної справи, з пояснень свідків та лікаря встановлено, що Т., який мав діагноз «хронічний алкоголізм» декілька місяців до своєї смерті спиртного не вживав, бо хворів. Таким чином, ознаки незвичного виконанні підписів та рукописних текстів у вільних зразках особи, що перевіряється, зумовлені станом його здоров’я на момент виконання наданих зразків.

Отже, в процесі дослідження встановлено три групи ознак незвичного виконання підписів, які були чітко відокремлені один від одного, та серед яких було виявлено ідентифікаційну сукупність окремих ознак, притаманних підпису Т. Порівнюючи саме цю сукупність ознак із ознаками, виявленими у досліджуваному підпису Т. в договорі позики, встановлено розбіжності. Розбіжності оцінено як стійкі, суттєві та достатні для категоричного негативного висновку про виконання підпису від імені Т. у договорі позики не Т, а іншою особою з наслідуванням дійсному підпису Т.

Саме досконале вивчення як почеркових об'єктів, так і інших матеріалів справи, дозволило експерту вирішити діагностичні задачі і це сприяло встановленню істини по справі.

Другим прикладом наполегливості експерта при витребуванні необхідних матеріалів для повного аналізу ознак може бути наступне дослідження. Перед експертом поставлено питання щодо виконання рукописного тексту та підписів у розписці від імені М. ним самим або іншою особою. В досліджуваних рукописному тексті та підпису наявний комплекс ознак незвичного виконання. У зразках почерку та підпису М. також наявні ознаки незвичного виконання. Але, їх прояв та локалізація у досліджуваному підписі та у зразках були різними. При вивченні порівняльного матеріалу експерт зміг встановити, що сипмтомокомплекс ознак у зразках почерку та підпису М. є характерним для виникнення змін почерку, як слідство значного порушення мозкового кровообігу та його наслідків. Проте, це можливо було перевірити лише при додатковому запиті медичних даних (медичних карт хворого та посмертного епікризу). Тільки відділивши вказаний симтомокомплекс ознак та вивчивши його вплив на ідентифікаційні ознаки експерт встановив індивідуальну сукупність окремих ознак, достатню для ідентифікації особи. Разом з тим, були встановлені розбіжності окремих ознак почерку та підпису у розписці від імені М., які оцінені другою групою як ознаки незвичного виконання підпису. Для повного і об'єктивного дослідження експертом вивчено матеріали цивільної справи. В результаті чого було встановлено, що М. виконував рукописний текст та підпис під впливом низьких температур (на вулиці, коли йшов сніг). Зіставивши виділені ознаки (вже друга група) незвичного виконання з ознаками, характерними для тих, що виникають під впливом низьких температур, експерт визначив причину виникнення розбіжностей. Ці розбіжності були пояснені та на зроблений категоричний позитивний висновок щодо виконавця рукописного тексту та підпису у розписці М. не впливали.

Зрозуміло, що при відсутності даних про умови виконання підпису та стан здоров’я особи, чий підпис досліджується, оцінити виділені комплекси ознак з точки зору причин їх виникнення значно важче, до того ж виникає вірогідність неправильної їх оцінки.

Все ж таки вирішення діагностичних задач впливає на формування сприйняття доказів в тому чи іншому напрямку і, відповідно, до вірного прийняття рішення. Легковажне сприйняття діагностичних питань впливає на повноту та достовірність отриманих даних під час призначення та проведення почеркознавчих експертиз. В той же час, уважне вивчення матеріалів, наданих на дослідження, відпрацювання всіх експертних гіпотез-версій та витребування необхідних даних (не тільки достатніх за кількістю та якістю порівняльних зразків, а й відомостей про стан виконавця та умови виконання графічного матеріалу) дозволить дійти повного, обґрунтованого висновку. Оцінка такого висновку почеркознавчої експертизи, в якій детально викладено процес виявлення, аналізу як ідентифікаційних так і діагностичних ознак, їх вплив один на одного, неодмінно дозволить органам досудового розслідування чи суду прийняти вірне рішення Бородин С. В., Палиашвили А. Я. Значение категорических и вероятных заключений экспертизы для расследования и рассмотрения уголовных дел. С. В. Бородин, А. Я. Палиашвили. [Электронный ресурс] //http:www.allpravo.ru/library/doc 6345/item6004.htm/. Отже, доказове значення вирішення діагностичних задач почеркознавчої експертизи вкрай важливе для об'єктивного процесу доказування в забезпеченні правосуддя.

Вивчення експертної практики показує, що вирішення діагностичних питань в категоричній або ймовірній формі є вагомим підґрунтям для об'єктивного формування всієї доказової бази по суті провадження чинного судочинства Седова Т. А. О доказательственном значении выводов эксперта, сформулированных в виде суждений возможности. Криминалистика и судебная экспертиза. К. 1973. Вьга. 10. 215 — 220с.

Галкин В. М. Средства доказывая в уголовном процессе. М. 1968. 75 с. .

Проте, на нашу думку, слід звернути особливу увагу на формулювання висновків експерта про неможливість вирішення питання.

Ознаки, оцінювані експертом, є своєрідним фундаментом побудови внутрішнього переконання експерта, що трансформується в його висновок, і служать основою для формування висновків, що мають доказове значення Клименко Н.І. Висновок експерта як джерело доказу в судочинстві. Н.І.Клименко. Експертне забезпечення розслідування окремих видів злочинів: матеріали науково-практичної конференції (Київ, 31 березня 2011 року); Національна академія внутрішніх справ, навчально-науковий інститут підготовки слідчих і криміналістів. К. 2001. 73−76 с. Діагностична інформативність визначається тим, якою мірою ознаки є специфічними і характеризують певні умови або стан виконавця.

Базові знання, що утворюють природно-научний фундамент судового почеркознавства, відносяться до типологічних властивостей особи, до механізму письма, формування і функціонування письмово-рухової навички функціонально-динамічного комплексу (ПРН ФДК) мають загальне значення як для ідентифікаційного, так і для діагностичного дослідження почерку. Наукові основи діагностичних експертних досліджень почерку, розгляд його діагностичних властивостей (якостей) і ознак включаються в наукові основи дослідження почерку як об'єкта судової експертизи. Знання про закономірності, що зумовлюють типологічні зв’язки почерку і властивостей особи, виборчу мінливість почерку і його індивідуальність, суттєві як для ідентифікаційних, так і для діагностичних досліджень, утворюючи відносно кожного з них комплекс необхідних знань і відомостей Томилин В. В. Основы судебно-медицинской экспертизы письма. В. В. Томилин. М. 1974. 268 с.

Про характер змін функціонально-динамічного комплексу письмово-рухової навички (який може бути різним залежно від груп причин (причини), що мали вплив) можна судити, як правило в рамках одного процесу дослідження. Експерт звертає увагу на те, що зміни почерку можуть залежати від а) типологічних властивостей, якостей і особливостей особи; б) виборчу мінливість (реактивність) почерку і його ознак у відповідь на дію «збиваючих» факторів в процесі виконання рукописів; в) залежності почерку від розвитку і міни ПР ФДК в часі. При формуванні оціночних суджень у висновках про неможливість вирішення питання можуть бути викладені наступні причини: ознаки незвичного виконання (рукопису, підпису) не проявилися у досліджуваному графічному матеріалі, симптомокомплекс діагностичних ознак, характерний для виконання рукопису, підпису у незвичному стані не виявлений. Здебільшого це стосується висновків щодо встановлення внутрішніх факторів, до яких входять: стан стресу, втоми, алкогольного або наркотичного сп’яніння, тощо.

Розглянемо приклад виникнення змін в почерку (підписі) під дією алкогольного сп’яніння: виконання окремого потрібного руху стає ускладненим внаслідок патологічної інертності збудження, що почалося. Тому виконувані необхідні рухи перемежаються зайвими, випадними з наміченої програми, що і є вираженням персеверації. Проте її появу в підписі не можна зв’язувати тільки із станом алкогольного сп’яніння. Вона можлива і при певного роду нервових і психічних захворюваннях, аналогічним чином тих, що впливають на нервові центри. Не можна унеможливлювати і її появу під впливом деяких фармпрепаратів. Також під впливом алкогольного сп’яніння середньої міри вражається пропріорецептивна чутливість, і рухи втрачають плавність і точність Горгошидзе Л. Ш. Теоретические основы и методика решения судебно-почерковедческих задач экспертизы подписей, выполненных в необычных условиях: автореф. дис. …канд. юрид. наук. Л. Ш. Горгошидзе. М. 1985.

Семенова М. М. Криминалистическое исследование подписей, исполненных в состоянии алкогольного опьянения. М. М. Семенова, С. Г. Михайленко. Минск. 1975. Це обумовлено тим, що управління рухами на нижчих рівнях мало пристосовано до протидії впливу «збиваючих» чинників, слабо піддається свідомій регуляції. За відсутності або недостатній точності сигналів з названого рецептора спостерігається порушення координації. Під дією алкогольного сп’яніння вищерозміщені рівні С (С-2), Д починають працювати у більше напруженому, незвичному ритмі, який стає «збиваючим» фактором зважаючи на непристосованість цих рівнів до функціонування в незвичних умовах. Така закономірність, обумовлена позитивною індукцією, дозволяє припускати, що «збиваючі» фактори внутрішнього характеру (алкогольне сп’яніння) порушують роботу тих структур мозку, які контролюючою участю забезпечують узгодженість великих рухів по їх протяжності і розміщенню (підрівень С-1). Є закономірності зміни роботи м’язів під впливом засобів, що викликають гальмівний ефект. Н. Вінер встановив, що періодичні скорочення м’язів, що виникають при цьому, приводять до ефекту «рискання», тобто до виникнення коливань в напрямах, перпендикулярних до основного напряму руху (так звані конічні коливання), — і пов’язаних з уповільненнями, гальмуваннями в аферентних, еферентних шляхах в центральній нервовій системі. Зміни викликано недостатньою корекцією з боку вищерозміщеного рівня С, внаслідок чого рівень, що пролягає нижче, В забезпечує збільшення зв’язності підпису навіть там, де вона не передбачена програмою виконання. Виникнення ознак пов’язано з порушенням рівноваги збудливо — гальмівних процесів, які призводять до зміни орієнтаційних характеристик підпису. Трансформація конструкції підпису є результатом порушення функціонування верхніх рівнів Д і С. Схема рівня Д, закладена в аферентному синтезі і пам’яті, може як співпадати з підписною реалізацією, так і відрізнятися від неї Куприянова А. А. Методические рекомендации решения судебно-почерковедческих диагностических задач. Минск, 1982. 49 с.

Як видно у наведеному прикладі, прояв симптомокомплексу ознак виконання рукопису (підпису) у незвичному стані, яким могло бути алкогольне сп’яніння, тісно пов’язаний із психофізиологічним станом виконавця, властивостями його нервової системи, анатомічними особливостями, стійкістю організму до впливу збуджувальних факторів, тощо, в момент виконання рукопису (підпису).

На нашу думку, вказавши в синтезуючій частині висновку відсутність ознак діагностичного симптомокомплексу, характерного для виконання рукопису, підпису у незвичному стані, якими могли бути внутрішні тимчасові фактори як то стан стресу, алкогольного, наркотичного сп’яніння чи могли впливати на виконавця інші процеси збудження, експерту не достатньо констатувати сам факт відсутності ознак впливу.

Оскільки оціночна діяльність експерта буде відсутня, втрачається процес доведення, в більш широкому його значенні (не в спеціальному процесуальному). Адже оціночне судження властиве всім стадіям експертного дослідження і формує самостійну стадію, у якій систематизуються раніше отримані дані, і підводяться підсумки проведеного дослідження, на основі яких відбувається формування висновків Коваленко Є.Г. Теорія доказів у кримінальному процесі України. Є.Г. Коваленко. Київ. Юрінком Інтер. 2006. 631 с.

Характер змін ФДК ПРН залежить від психофізіологічних особливостей центральної нервової системи; психологічних особливостей: темпераметру, характеру особистості; освіти, професії, місця проживання. Контроль над виконанням складних рухів здійснюється не моторним центром, а нервовою системою, яка пов’язана з психічною. Тип нервової системи особистості, її стресостійкість, нейро-динамічні процеси фізіології у кожної окремої людини трансформують (перетворюють, переломляють) вплив одних і тих же факторів (наприклад стресу, збудження) на письмово-рухову навичку таким чином, що діагностичні ознаки можуть бути виражені в почерковому матеріалі в більшій чи меншій мірі у різних осіб, або бути відсутніми взагалі. Тому обов’язково, виклавши весь хід дослідження, вказавши на відсутність ознак незвичного виконання, особливо, коли в матеріалах справи наявні обставини щодо виконання досліджуваного графічного матеріалу у незвичному стані, а експерт не виявив в силу об'єктивних причин характерний симптомокомплекс діагностичних ознак, дійти науково-обґрунтованого висновку про неможливість вирішення питання чи мав вплив конкретний вид збиваючих факторів (його характер та причина) на виконавця досліджуваного підпису (рукописного тексту). А не тільки обмежитись констатацією факту відсутності діагностичних ознак в досліджуваному почерковому матеріалі.

Таким чином, слідчий, суддя отримавши висновок експерта щодо вирішення діагностичних задач, матимуть об'єктивний, вагомий доказ, який буде (або не буде) вказувати на вплив збиваючих факторів виконавця рукопису (підпису). Звісно, це більше дасть можливостей оцінити вчинок особи що виконувала рукопис (підпис) чи то навмисно зміненим почерком, чи то в стані стресу, чи то інша особа імітувала дійсний підпис (почерк) виконавця Палиашвили А. Я. Экспертиза в суде по уголовным делам. А. Я. Палиашвили. М. 1973. 142с.

Аналізуючи оцінку висновків експерта, А. Ф. Коні писав: «Безумовно, його висновок не може бути обов’язковим для суду і зовсім не є остаточним доказом, який не потребує перевірки чи критики. У розпорядженні суду є життєві дані і свідчення, які можуть не тільки збігатися з висновками експертизи в єдине ціле, але навіть і прямо їм суперечити на основі логіки фактів. Але в будь-якому разі критика експертизи має бути строго обґрунтована та до праці експерта потрібно ставитись з особливою повагою» Кони А. Ф. На жизненном пути. Соб. соч. М., 1969. 365−366 с.