Передмова. 
Культура мови

Мова — неоціненний скарб народу, найповніший літопис його духовного життя. У її глибинах — філософський розум, витончений естетичний смак, багатство поетичного чуття, сліди праці дуже зосередженої думки, сила надзвичайної чутливості до найтонших переливів у явищах природи, багато високих духовних злетів. Виховувати в собі повагу до мови, якою розмовляєш, — це, передусім, шанувати себе, виявляти повагу до народу, його історії, культури.

Українська мова й національна культура — поняття не тотожні, але й нерозривні у своїх сутностях, формах і виявах, хоча близькість та інтенсивність зв’язків різна.

Кожна людина повинна знати мову своєї держави, душею відчувати причетність до культури нації, а через свою культуру — причетність до вселюдської культури.

Сучасне суспільно-політичне й культурне життя України надає можливість вивчати українську мову в єдності з духовною культурою українського народу, яку значною мірою саме мова в собі акумулює, бо у скарбницю рідного слова складає одне покоління за одним плоди сердечних поривань, плоди історичних подій. Увесь слід свого духовного життя народ дбайливо зберігає в рідному слові.

Високий інтелект, чисті помисли, благородство і милосердя, помірна емоційність, толерантність, естетичний вигляд і етичне поводження — такі бажані для всіх нас якості немислимі без мовної культури, без культури думки і вислову.

Мовна неохайність ще ніколи не прикрашала людину.

Розвиток мови особистості - складний процес. Високої мовної довершеності досягає, як правило, та людина, яка багато працює над оволодіванням мовою, прагне правильно говорити, виявляти у мовленні - усному та писемному — свою індивідуальність, усвідомлюючи, що «Я є мова» .

У сучасну епоху вища освіта має особливо важливе значення для забезпечення сталого розвитку суспільства по шляху економічних реформ, побудови правової держави і гуманізації соціальних відносин.

Ця особлива роль вищої освіти полягає не тільки в підготовці кваліфікованих кадрів, здатних ефективно управляти економікою і правовими інститутами в сучасному динамічно мінливому світі, а й у створенні сприятливої суспільної атмосфери, в підвищення культури соціальних та міжособистісних відносин. Це завдання може бути вирішене тільки в тому випадку, якщо випускник вузу отримає необхідні знання та навички зразкового володіння літературною мовою.

Головною метою курсу з культури мови є формування зразкової мовної особистості високоосвіченого фахівця, мова якого відповідає прийнятим в суспільстві нормам, відрізняється виразністю і красою.

Предметом культури мови як навчальної дисципліни є норми літературної мови, види мовлення, його принципи і правила, етичні норми спілкування, функціональні стилі мовлення, основи мистецтва мови, а також труднощі застосування мовних норм і проблеми сучасного стану мовної культури суспільства.

У рамках науки про культуру мови розглядаються не тільки приклади високого рівня володіння літературними нормами і правилами спілкування, а й випадки порушення норм як у мовній діяльності індивіда, так і в мовній практиці суспільства.

Основними поняттями культури мови є такі поняття як літературна мова, норми мови, лексичне і фразеологічне багатство мови, чистота мовлення, ознаки культури мови, виразність мовлення, види і форми мовлення, мовленнєвий етикет.

Найважливішими завданнями дисципліни є:

• -закріплення і вдосконалення навичок володіння нормами української літературної мови;
• -формування комунікативної компетенції фахівця;
• -навчання культури спілкування та мовлення в галузі обраної спеціальності;
• -розвиток мовленнєвої майстерності;
• -підвищення культури розмовної мови;
• -навчання використовувати відповідні мовні засоби, встановлювати та підтримувати доброзичливі особисті відносини.

Культура мови включає три аспекти: нормативний; комунікативний; етичний.

Нормативний аспект культури мови — один з найважливіших, але не єдиний. Він передбачає знання літературних норм і вміння їх застосовувати в мові. Однак ефективність спілкування не завжди досягається однією правильністю мови. Важливо враховувати, кому адресований текст, брати до уваги обізнаність та інтереси адресата. Мова має в своєму розпорядженні багатий арсенал засобів, що дозволяють знайти потрібні слова для пояснення суті справи будь-якій людині.

Серед мовних засобів необхідно вибирати такі, які з максимальною ефективністю виконують поставлені завдання спілкування. Навички відбору таких засобів складають комунікативний аспект культури мовлення. Успішне спілкування між людьми вимагає комунікативної компетенції учасників такого спілкування. Комунікативна компетенція — це сукупність знань, умінь і навичок адекватного відображення і сприйняття дійсності в різних ситуаціях спілкування.

Дотримання норм поведінки, повага до учасників спілкування, доброзичливість, тактовність і делікатність складають етичну сторону спілкування. Етичні норми є необхідною частиною культури мови, а культура мови, в свою чергу, є важливою частиною загальної культури людини.

Отже, курс культури мови націлений на формування та розвиток у майбутнього фахівця комплексної комунікативної компетенції українською мовою, що являє собою сукупність знань, умінь, здібностей, ініціатив особистості, необхідних для встановлення міжособистісного контакту в соціально-культурній, професійній сферах і ситуаціях людської діяльності.

Опорний конспект лекцій, який містить не тільки загальні правописні норми, питання для самоперевірки, а й поради щодо стилістичного використання того чи іншого слова чи словосполучення, допоможе усім, хто прагне піднести свою мовну освіченість в різних сферах діяльності.