Початок і попередники

Від моменту зародження в повоєнній Європі об'єднавчих ідей у ділянці історико-соціальних студій було успішно реалізовано чимало проектів. Переважна більшість їх виникала на двосторонньому рівні, коли дослідники з держав-сусідів починали спільно займатися проблемними питаннями історичної спадщини, політики пам’яті тощо. Знаковими тут стали видавничі німецько-французькі та польсько-німецькі проектиЧимало їх для регіону Центрально-Східної Європи реалізовує марбурзький Інститут Гердера (Herder-Institut fьr historische Ostmitteleuropaforschung, http://www.herder-institut.de/ forschung-projekte.html). У руслі міжнаціонального примирення реалізовано міждержавний українсько-польський проект видання джерел стосовно трагічних подій 1930;1940;х рр. (див.: Польща та Україна у тридцятих — сорокових роках ХХ ст. — Т.1−8. — Варшава; К., 1998—2010). Проте на сьогодні найвдалішим і найпліднішим науковим заходом загальноєвропейського масштабу є атлас історичних міст, ідея якого виникла у середовищі істориків-урбаністів.

Перші голоси щодо потреби координації міських студій пролунали ще на історичному конґресі у Варшаві 1933 р. У повоєнний час ці думки поступово почали реалізовуватися разом з ідеєю відбудови Європи та тіснішої співпраці не тільки в економічній, але й у гуманітарній, науковій сферах. На історичному конґресі в Римі 1953 р. урбаніст Е. Еннен обґрунтувала необхідність подальшого дослідження історії міст на міжнародному рівні задля встановлення їх типологіїЗа три роки побачить світ її публікація на цю тему (див.: EnnenE. Les diffйrent types de formation des villes europйennes // Le Moyen Age. — 1956. — № 62. — P.397—411; англ. мовою: The different types of formation of European towns // Early Medieval Society / Ed. S.L.Thrupp. — New York, 1967. — P.174—182). На форумі ряд істориків із Франції, Німеччини та Польщі неофіційно домовилися, що студії з порівняльної міської історії слід заохочувати відповідно до узгоджених основних принципів. Також було запропоновано удоступнити у друкованому вигляді важливий джерельний матеріал, що стосується національних міських історій. Г. Обін та Е. Еннен, а також німецькі представники на Міжнародному конґресі історичних наук запропонували створити спільну комісію з історії міст. Це прохання було оформлене на історичному конґресі в Римі 1955 р. і Г. Обін узявся за його практичну реалізацію. Невдовзі нова інституція визначилася зі своїми проектами. Перша її сесія відбулася в Діжоні 1956 р. і відтоді Міжнародна комісія з історії міст (Commission Internationale pour l’Histoire des Villes) щороку збирається в різних європейських містахSimms A. The European Historic Towns Atlas Project: Origin and Potential // Simms A., Clarke H.B. Medieval Urban Form in Comparative Perspective in the context of the European Historic Towns Atlas (готується до друку 2014 р. у видавництві «Ashgate, Farnham, Surrey»; щира вдячність авторам за люб’язну можливість скористатися матеріалом до його опублікування). Перед нею ставилися завдання налагодити контакти та полегшити координацію між дослідниками історії міст у різних її аспектах. Після тривалих дискусій члени комісії узгодили три основних напрями роботи: національні бібліографії міської історії, публікація ранніх надавчих документів, важливих із погляду міської історіїМоделлю, взірцем для дослідників мав стати кодекс німецьких міських грамот, виданих ще 1901 р. (див.: Keutgen F. Urkunden zur stдdtischen Verfassungsgeschichte. — Berlin, 1901). Бібліографічним підсумком цієї роботи стало видання: Elenchus fontium historiae urbanae / Ed. J.F.Niermeyer, C. van de Kieft. — Leiden, 1967—1997., та підготовка національних атласів історичних містOpll F. The European Atlas of Historical Towns: Project, Vision, Achievements // Ler Historia. — 2011. — № 60. — P.171.

Міські атласи, що створювалися до цього загальноєвропейського проекту, мали свої вузькі національні виміри. Включені до них карти подеколи еклектично відображали епізоди соціального, економічного, політичного, релігійного, військового життя в містах, часто ґрунтуючись на вторинному історіографічному матеріалі. Такі підходи призводили до перенаголошення унікального місцевого історичного досвіду та унеможливлювали широкий порівняльний аналіз.

Утім, в ініціаторів атласу історичних міст були попередники, чиї картографічні напрацювання непрямо лягли в канву нового проекту. Так, у 1859 р. німецький історик В.Г.Ріль, пишучи про свій рідний Ауґсбурґ, висловив тезу щодо мапи міста як підставового плану його соціуму, уважаючи, що «матеріальні будівлі відтворюють у формі матеріалу дух його людей"Riehl W. H. Augsburger Studien, II: Der Stadtplan als Grundriss der Gesellschaft // Idem. Culturstudien aus drei Jahrhunderten. — Stuttgart, 1859. — S.270. Цит. за: Conzen M.P. Retrieving the preindustrial built environments of Europe… — P.144. Наприкінці ХІХ ст. страсбурзький шкільний учитель Й. Фрітц опублікував монографію з порівняльним дослідженням планів німецьких міст, стверджуючи, що будьякі загальні зміни у фізичному вигляді міського поселення мали б бути пов’язаними з юридичними трансформаціями. Автор зазначав, що «де б східніше Ельби в період середньовіччя не з’являлися на місці старих слов’янських поселень реґулярно сплановані міста на німецькому праві, причина цього полягала в першу чергу в наданні нового права, а не в діяльності німецьких переселенців як таких"Fritz О. Deutsche Stadtanlagen // Beilage zum Programm № 520 des Lyzeums StraЯburg. — StraЯburg, 1894. — S.34. Цит. за: Simms A. The European Historic Towns Atlas Project: Origin and Potential (у друку). Стосовно свого рідного Ростока Й. Фрітц писав, що на перших порах самостійні Старе місто (Altstadt), Середмістя (Mittelstadt) та Нове місто (Neustadt) були засновані між 1189 і 1252 рр., а в 1262 р. об'єдналися з отриманням статуту. При цьому в новому центрі міста з ратушею склалася ринкова площа.

Використовуючи ці ідеї, географ О. Шлютер та археолог й історик мистецтва П.Й.Маєр на початку ХХ ст. запропонували історикам, географам, архітекторам при дослідженні планів міст послуговуватися саме міждисциплінарними підходами як ключовими для вивчення німецької регіональної міської ідентичностіSchlьter O. Ьber den Grundriss der Stдdte // Zeitschrift der Gesellschaft fьr Erdkunde zu Berlin. — 1899. — Bd.34. — S.446−462; Meier P. Der Grundriss der Deutschen Stadt des Mittealters in seiner Bedeutung als geschichtliche Quelle // Zeitschrift des Historischen Vereins fьr Niedersachsen. — 1909. — Bd.57. — S.106—120. Невдовзі з’явилися й перші практичні результати. У 1914 р. К. О. Мюллер створив малий атлас нижньошвабських планів містMьller K.O. Alte und neue Stadtplдne der oberschwдbischen Reichstдdte: Eine Ergдnzung zu die oberschwдbischen Reichstдdte; ihre Entstehung und дltere Verfassung. — Stuttgart, 1914. — 14 s., 21 Mappen., а на початку 1920;х рр. згаданий теоретик П.Й.Маєр запропонував публікацію міських планів на новій основі з урахуванням порівняльних підходів. Його «Нижньосаксонський міський атлас» включав плани 13 міст з однаковим масштабом 1:5000, де вони постали в кадастрових мапах початку та середини ХІХ ст. з включенням пунктирних ліній сучасних топографічних картMeier P.J. Niedersдchsischer Stдdteatlas. — Hannover, 1922. Атлас також містив короткий нарис з історико-урбаністичного розвитку. Публіковані мапи чітко показували, що окремі міські ділянки, а не квартали, утворювали фундаментальні одиниці, з яких складався план міста.

У міжвоєнний період П.Й.Маєр опублікував серію карт нижньосаксонського міста Брауншвайґ у різні історичні періоди, а також мапу зростання його території, що стало обов’язковим елементом для наступних подібних видань. Працю П.Й.Маєра було перевидано в 1926 р., а картографічний матеріал для інших семи нижньосаксонських міст вийшов друком 1933 і 1935 рр. Хоч дослідник і не зміг повноцінно втілити у життя свої задуми через прихід до влади нацистів та лихоліття Другої світової війни (помер 1946 р. у дев’яностооднорічному віці), його науковий доробок став важливою передумовою для порівняльних урбаністичних студій у повоєнній Європі на підставі картографічних методів.