Чайлд-фрі — норма чи девіація

Чайлд-фрі — це принципове небажання мати дітей, незважаючи на таку можливість. Сам термін походить від англійських слів «child» (дитина) та «free» (вільний). До них не відноситься люди, які патологічно бездітні, а також ті, хто всиновив чужу дитину.

Зародився рух чайлд-фрі ще в 1970;х роках в США, набрав оберти в 1990;х роках, коли шкільна вчителька Леслі Лафаєт створила в інтернеті спільноту The Childfree Network. На Заході чайлд-фрі активно відстоюють свої права, наприклад право не сплачувати частину податку, яка йде на навчальні заклади й програми для дітей та багатодітних сімей. В Україні чайлдфрі не так багато, й вони поки що ні за що не борються, а лише спілкуються в спеціально створюваних інтернет-спільнотах.

«Чайлд-фрі» — це ті, хто не хоче мати дітей свідомо. Тут варто зауважити, що продовження роду не є обов’язком, а небажання це робити не характеризує особистість з негативної сторони. Навпаки, це говорить про чесність перед собою й відповідальність за майбутнє. Мати своїх дітей варто в тому випадку, коли дійсно є бажання й можливість виховати маленьку людину.

Відмовляючись «розмножуватись», тобто виконувати свою основну функцію, вони кидають виклик суспільству. Їх вибір — свобода, влада, можливості. Але що ж спонукає чайлд-фрі відмовитись від своєї біологічної природи? Чи так легко їм дається цей вибір? І що ж все-таки чайлдфрі — норма чи девіація?

По-перше свідома відмова від дітей — це соціальне явище, яке виникло в певний період і причини цього явища виражаються в двух аспектах: соціальному та психологічному.

Щодо першого, то сучасне соціальне середовище створює тип мислення, орієнтований на досягнення результатів. Суспільство стало більш прагматичним, люди намагаються досягти якихось цілей, для досягнення яких діти є перешкодою. Більшість прихільників даної ідеології вважають, що в них немаає ні часу, ні можливості, ні навіть потреби займатися народженням й вихованням дітей. Адже поєднування улюбленої роботи й повноцінного виховання дітей — завдвння майже нереальне, особливо у наших реаліях. Так, дійсно багато з цих людей мають гарну освіту, успішну кар'єру, не найгірше фінансове становище. Але чомусь серед лідерів світової економіки, політики ми чайлд-фрі не спостерігаємо, а здавалось би бездітність мала тільки грати їм на руку. Натомість такі постаті як Джон Рокфеллер, Дональд Трамп, Марк Цукерберг мають або мали сім'ї і це їм жодним чином не завадило стати мільярдерами, а останньому навіть наймолодшим у світі.

Щодо психологічного аспекту, то такій людині чомусь потрібно досягти успіху саме в соціальній сфері, отримати визнання, побудувати кар'єру, одержувати високу заробітну плату, мати статус. Для неї пріоритет соціальної реалізації вище, оскільки він помітніший ніж успіх в сімейному житті. Досить часто причиною відмови від дітей є дитяча травма. Якщо батьки не давали змоги дитині проявляти себе, не звертали на неї уваги, їй приходилося самостійно справлятися зі складними ситуаціями, доводити щось батькам, то така поведінка може закріпитися і людина буде намагатися і в дорослому житті щось довести, стати першою, лідером.

Отже, причини стати чайлд-фрі можуть бути різні, але слід зауважити, що це вибір завжди свідомий, на відміну від людей які народжують дітей не усвідомлюючи всієї відповідальності, що на них покладається. Рішення не народжувати і не мати дітей дається непросто. Усі, хто вирішив бути чайлд-фрі пройшов через тривалий процес прийняття рішення. Чайлд-фрі — це люди, які визначилися зі своїми бажаннями, життєвими цілями і принципами. Всі свої зусилля вони можуть концентрувати на досягненні задуманого, а не на сумнівах і жалощах про необдумані кроки, одним з яких може стати народження непотрібної дитини.

З цього всього можно зробити висновок, що ми ніколи не зможемо дізнатися справжні мотиви людей, які називають себе чайлдфрі. Можливо, вони й самі їх повністю не усвідомлюють. Єдине що ми можемо — це з повагою прийняти їх вибір. Як сказала Елізабет Гілберт у книзі «Їсти, молитися, любити»: «Народити дитину — це як зробити татуювання на лобі. Щоб наважитись на таке, потрібно точно знати, що тобі цього хочеться». Не усі хотять татуювання і ми не вправі це засуджувати. І загалом можно сказати, що чайлдфрі — це спосіб життя, який можна розуміти чи ні, але поважати безумовно варто, хоча б тому що ці люди чесні у своєму виборі і не нав’язують його іншим. чайлд фрі відмова дитина Отже бути чайлдфрі — це не девіація. Це не добре і не погано, це індивідуальне рішення, яке стосується особистого й інтимного життя людини і до якого ми маємо проявляти повагу.