Висновки. 
Космічні небезпеки. 
Космічне та сонячне випромінювання

Відповідно до мети і поставлених задач у ході виконання даної роботи були дані визначення астероїдам та космічному випромінюванню, описана загроза, яку вони являють собою та наведені приклади. Отже існує декілька типів астероїдів, які поділяють за їхнім складом та розмірами. У космічному просторі існує велика кількість тіл, які теоретично можуть перетнути орбіту землі, але від яких ми, на щастя, захищенні атмосферою. Космічні тіла також поділяють і за критерієм згоряння в атмосфері: метеороїд, що влетів з величезною швидкістю в атмосферу Землі і світиться — метеор або ж болід. Бачимий слід метеороїда, що увійшов в атмосферу Землі, називається метеором, а метеороїд, що впав на поверхню Землі - метеоритом. Тобто багато тіл, що потраплять на орбіту, але згоряють в атмосфері і цілком не несуть шкоди. Сучасні дослідження свідчать, що існує близько 300 потенційно небезпечних космічних тіл, один із найвідоміших це 2004 VD17, що за Туринською шкалою астероїдної небезпеки отримав 2, найвищий поки що бал це 4, який отримав астероїд Апофіс (99 942 Apophis — 2004 MN4). Астероїди несуть різну для людей небезпеку: природню, культурну, політичну, матеріальну та екологічну. Одним із відомих прикладів, коли астероїд досяг Землі та завдав шкоди може бути Тунгуський метеорит 1908 року. З сучасних, що досягли поверхні це Вітімський болід та Челябінський метеорит, який на щастя не завдав значної шкоди. Таким чином, астероїди — небезпека, яка загрожує нам завжди і яку ми поки що не можемо контролювати, але вчені розроблюють методи спостереження і попередження катастрофи від них.

Випромінювання із космосу це космічне та сонячне випромінювання. Власне космічне — це іонізуюче випромінювання, що падає на поверхню із космосу та утворюється в земній атмосфері в результаті взаємодії випромінювання з атомами повітря. Джерелом його є об'єкти всесвіту, у надрах яких йдуть термоядерні реакції.

Його поділяють на первинне і вторинне. Первинне космічне випромінювання являє собою потік елементарних частинок, яке доходить до Землі у дуже ослабленому вигляді через атмосферу, у якій руйнується й іонізує інші атоми повітря, перетворюючись на вторинне випромінювання. Опромінюванню піддається уся поверхня Землі, інтенсивність якого залежить від географічного положення, сонячної активності і зростає з висотою над рівнем моря. Їхня дія вивчена порівняно мало, але існує гіпотеза, що вони можуть змінювати деякі властивості біологічних систем і порушувати життєдіяльність організмів. Потрапляючи на живу тканину, як і на будь-яку іншу речовину, первинні і вторинні космічні промені іонізують її.

До космічного можна поділити і сонячне, яке складається з інфрачервоних, ультрафіолетових, іонізуючих і видимих променів. Гамма-, рентген-, короткохвильові ультрафіолетові промені повністю поглинаються атмосферою. Довгохвильове УФ-випромінювання досягає поверхні Землі. Випромінювання у чистому вигляді згубно для людини, але довгі ІЧ-промені затримуються в епідермісі, викликають нагрівання її поверхні, викликають відчуття печіння, вони також надають парниковий ефект, прискорюють ферментативні і імунобіологічні реакції, ріст клітин і регенерацію тканин. Під дією інфрачервоних променів спостерігається: перерозподіл крові, почастішання пульсу, підвищення максимального і зниження мінімального артеріального тиску, підвищення температури тіла, посилення потовиділення.

Дія УФ-променів променів в шкірі відбувається в першу чергу шкідливу дію на клітину з денатурацією білків. Загалом дія променів на біологічних організм це: бактерицидна, еритемна, утворення вітаміну D, у помірних дозах — регенерація та підвищення імунобіологічної реактивності, стимулюючий вплив на симпатичну нервову систему, зміна активності нервової системи. УФ-промені можуть призводити до опіків пігментних плям, пошкодження очей та раку шкіри. Та при дотриманні помірного знаходження під сонцем шкідливого впливу можна уникнути.