Загальна характеристика ендокринної системи

Зв’язок та злагоджену роботу усіх органів та систем поряд з нервовою системою здійснює й ендокринна система. Ендокринна система забезпечує ріст, статевий розвиток, обмін речовин, пристосування організму в умовах стресу, напруження, дії зовнішнього середовища.

Ендокринологія (від грецьких слів:endon — усередині, krino — виділяти, logos — наука, вчення) — наука про залози внутрішньої секреції (glandulae endocrinae). Також цю групу залоз називають ендокринними залозами: вони анатомічно і топографічно різняться. Мають різне походження. Залози внутрішньої секреції не мають вивідних проток і виділяють вироблені ними гормони (від грецького hormao — спонукати, збуджувати), чи інкрети, безпосередньо в кров, лімфу і міжклітинну рідину. Деякі гормони виробляють не окремі залози, а групи компактно розташованих клітин (підшлункові острівці, інтерстиціальні ендокриноцити яєчка — клітини Лейдіга), чи клітини, що розміщені в різних органах і тканинах (клітини АРІЮ-системи).

В організмі людини є дві складні системи керування функціями: нервова і гуморальна, котрі тісно пов’язані між собою і здійснюють єдину нейрогуморальну регуляцію. Центральна нервова система, включаючи кору півкуль великого мозку, регулює функції залоз внутрішньої секреції. Це здійснюється шляхом безпосередньої іннервації органів і тканин. Гуморальна система (від латинського humor — волога; рідина) здійснює регулюючий вплив за допомогою гормонів, які потрапляють до органів і тканин через кровоносне і лімфатичне русла.