Солдатские дівки

Солдатские дівки

" Ми, повії, обслуговуємо за власним бажанням наших панів. Ми тягнемо усе, що можна продати. Ми, повії, майже всі з Фландрії, віддаємося то одному, то іншому ландскнехту, але корисні війську, ми стряпаем обід, метемо, моєму і ухаживаем хворих. Затим роботи ми проти повеселитися. Якщо ми надумали ткати, трохи заробили б. І хоча ландскнехти часто нас б’ють, все-таки ми, повії, воліємо служити їм " .

Одна з народних пісень, належить ХV віці.

В древніх століттях

В епоху Стародавню Грецію і пунічних війн проблема інтимній життя військовослужбовців вирішувалася просто: чи військом пастухи гнали стада кіз (і запас м’яса), чи, як це було у деяких частинах Карфагена, воїни любили одне одного. Такі частини вважалися непереможними, позаяк у них були відсутні нестатутні взаємовідносини. У Спарті хлопчик до 20 років пив сперму вихователя щоб надати собі чоловічих якостей. О 20-й — ставав чоловіком, а 60 — звільнявся від цього обов’язку. Солдати Стародавню Грецію користувалися послугами дешевих солдатських борделів. Ціна жінки було приблизно третину денного солдатського заробітку. Воєначальники з собою у похід подружок. Так, відома гетера Таїс, коли цар Олександр взяв Афіни, підкорила його власним красою, і він її з собою похід в Персію. Вона брала участь у знаменитої оргії Олександра, після якого зрадив Персеполис вогню. Зрозуміло, в усі часи полонені жінки були законної здобиччю солдатів завойовників. Так, у час облоги і штурму Трої, Ахілл з Агамемноном посварилися через полоненої дівчини Хрисеиды. Агамемнон збезчестив полонену дівчину, і не захотів повернути батькові за багатий викуп. На біду греків, батько виявився жрецем бога Аполлона, і спромігся наслати з її допомогою мор до лав греків. З того часу полонених жінок чекала сумна доля бути іграшкою до рук переможців.

В середньовіччі

В середньовіччя й до XVIII століття існувала особлива різновид повій. Це правда звані солдатські дівки, які величезними масами супроводжували війська. Солдатські жінки були паразитами, питавшимися, щось роблячи, від життя видобутку, а дуже важливою складовою частиною організації середньовічного війська. Окремий солдатів потребував помічнику, котрий мав за ним непотрібне у ці момент зброю, кухонні приналежності, і навіть піклувався б про його годівлю, допомагав йому ділити і переносити видобуток. Що стосується поранення чи хвороби помічник залицявся його, він міг легко опинитись у самому беспомощном становищі й загинути. Ці обов’язки виконували повії. Понад те, їх хоча б якось розряджали солдатів, і добропорядним жінкам із меншим страхом можна було виходи ти на: для солдата, щохвилини що ризикує життям, ніяких обмежень не ставилося. Найбільш відчайдушні жінки супроводжували солдатів та в хрестових походах. Звісно, насамперед їх гнала жага наживи, але часто, у разі невдачі походу, їх чекала сумна доля, у разі їх продавали в рабство. У війську німецького кондотьєра Вернера фон Урелингера, яка в 1342 року із трьох тисяч п’ятисот людина, налічувалося щонайменше тисячі повій. Принаймні того, як росла можливість ділити видобуток, збільшувалася число повій. До війську, що у 1570 році мало навести Італію французький полководець Страцци, приєдналася така маса жінок, що він стало важко пересуватися. Полководець вийшов із цього затруднительного становища дуже жорстоким чином: він утопив щонайменше восьмисот жінок на річці. Попри можливість смерті чи полону, постійно збільшувалася число жінок, котрі супроводжували війська. Головною причиною зростання армії солдатських жінок була перспектива розбагатіти. Незважаючи на різноманітні жорстокості, яких вони щогодини піддавалися в солдатських таборах, їх захоплювала у себе мрія видобуток. Дівки, рівняючись — струнко! Не жарт. Через масове напливу повій до військ, і ніж повторювати сумний досвід утоплення жінок на річці, їх організували, включили як складової частини в організм війська. Солдатських жінок намагалися у якнайширшому масштабі залучити до інтересах військової справи. Задля підтримки необхідної дисципліни полководцем призначався начальник загону хуренвайбель (Hurenweibel). Весь загін повій мав йому беззаперечно підпорядковуватися. У військових правилах, уведених у XVI столітті у військах багатьох країн, ціла глава присвячена «посади й влади начальника повій ». За статутом повії «…повинні вірно служити своїм панам, носити їх поклажу під час переходів. Під час стоянок куховарити, мити, доглядати хворих. Вони мають бігати по дорученнями, годувати і напувати, приносити їжу й питво, і навіть решта, що потрібно, й виконувати себе скромно ». Поруч із такими різноманітними обов’язками роль солдатської жінки, як повії, відступала на задній план. Ніщо не підтверджує це за народних пісень, у яких відбивається життя повій, котрі супроводжували війська. Тяготи війни не лякали відчайдушних жінок. Справді: краще, сидіти цілий день будинки і виходити лише у церква, чи повна пригод життя? Одне слово, для середньовічної армії повія була, передусім, робітницею до того ж дуже важливою. Зрозуміло, це зовсім можна було їй ретельно віддаватися і своєю споконвічній професії, що дозволяє їй обманіть у ландскнехта награбовані дукати. Що чекало цих жінок на разі поразки? Панург у романі Рабле «Гаргантюа і Пантагрюель «збирався скористатися як чоловік, а то й усіма захопленими в полон солдатськими жінками, то більшої їх частиною. Цілу главу він з давніми друзями обговорював, що як вони із ними робити. Втім, захопленим в полон солдатським жінкам було звикати… Після натовпами жінок солдатів переслідували венеричні хвороби. Не дивно: навіть королі вважали необхідним вмиватися щодня, а про їхнє підданих. Усі коханки Генріха IV страждали від неприємного запаху короля, і це доводилося заливатися духами. Простим солдатам було до гігієни. Тим більше що католицька церква проповідувала умертвіння плоті. У результаті хвороб гинуло солдатів більше, ніж на полі битви.

А що тепер? У жінки вибороли право служити навіть на флоті. Ніяких потурань їм офіційно роблять: той самий робота. Загальні душові… У результаті третину жінок списується з кораблів через вагітності. У Росії її за перебудови жінок активно стали брати у воєнні училища і зіштовхнулися з тією ж проблемою, як і американці. Зараз жінок на військові училища набирають на вельми обмежених количествах.

Список литературы

Новиков А. Солдатські девки.