Контрольна за правознавством

СОДЕРЖАНИЕ ВВЕДЕНИЕ стор. 2.

ТИПОЛОГИЯ ДЕРЖАВ стр. 2 — 7.

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

стор. 7.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ стор. 8.

Сьогодні, мабуть, немає більше спірного питання на політичної науці, ніж інше запитання держави, його природі й роль життя. Держава — це передусім історично сформовані, свідомо організована соціальна сила, управляюча суспільством. Це, фактично перша свідомо створена суспільством, і планомірно функціонуюча організація, що надає дуже впливає життя індивідуумів, соціальних груп, і всього общества.

ТИПОЛОГІЯ ГОСУДАРСТВ.

Особливості держави конкретного історичного періоду визначаються станом та вищим рівнем розвитку суспільства. При незмінності формальних ознак (території, публічної влади, суверенітету) держава принаймні у суспільному розвиткові зазнає серйозні зміни .

Особливості історичних періодів (етапів, епох) у розвитку государственно-организационного суспільства в різних народів у різний історичний час дозволяють тим щонайменше виявити суттєві спільні риси, характерні всім держав цього періоду. Першим спробував такого узагальнення, попри відсутність історичного досвіду державного будівництва, було здійснено Арістотелем і Полибием.

Аристотель вважав, що критеріями розмежування держав є: 1. Количество панівне у державі 2. Осуществляемая державою мета. З першого ознакою він розрізняв правління одного, правління небагатьох, правління більшості. За другим ознакою усі держави ділилися на правильні (у яких досягається загальне добро) і неправильні (у яких переслідуються приватні мети). Відволікаючись від конкретних умов на той час, Аристотель вважав головна відмінність держав у цьому, яке мері держава забезпечує волю і стоять особисті інтереси кожного. Полібій говорив, що успішний розвиток держави, зміна його типів (різновидів) — природний процес, визначається природою. Держава розвивається за нескінченному колу, що включає фази зародження, становлення, занепаду і зникнення. Ці фази переходять один на іншу, та циклу повторюється знову. Історія підтверджує, що циклічність у розвитку державноорганізованого суспільства — закономірний процес. Проте, головна складова поглядах Полібія у тому, що з основу зміни циклів у розвитку держави він брав зміни у співвідношенні державної влади человека.

Розмаїття наукових підходів щодо оцінки цього надзвичайно складного й неоднозначного громадського явища стало об'єктивної основою концептуального плюралізму типології держав. Марксистко-ленинская типологія держави й права виходить з категорії суспільноекономічної формации.

Формація — історичний тип суспільства, заснований на певному способі виробництва. Рівень розвитку продуктивних сил визначає матеріально-технічної бази суспільства, а виробничі відносини, складаються на однотипної формі власності коштом виробництва, становлять економічний базис суспільства, якому відповідають певні політичні, державно-правові та інші надстроечные явления.

Перехід від однієї двох суспільно-економічних формацій в іншу відбувається внаслідок зміни віджилих форм виробничих взаємин держави і заміни їх новим економічним строєм. Якісні зміни економічного базису закономірно тягнуть у себе докорінні перетворення у надбудові. Цей принцип покладено основою марксистсько-ленінської типології держави й права.

Історичний тип держави, відповідно до марксистсько-ленінської теорії, висловлює єдність класової сутності всіх інших держав, які мають загальної економічним фундаментом, зумовленої пануванням такого типу власності коштом виробництва. Єдність економічного ладу різних країн проявляється у який панує типі власності коштом виробництва, отже, би в економічному пануванні певного класу (класів). Тип держави визначається виходячи з того, який економічний базис це захищає, інтересам якого панівного класу воно служить. За такого підходу держава набуває суто класову визначеність, виступаючи у ролі диктатури економічно панівного класса.

Формаційний критерій, лежить у основі марксистської типології держави, виділяє три основні типу експлуататорських держави: рабовласницьке, феодальне і другий — соціалістичне, яке, теоретично, в найближчій історичної перспективі мала б перетворитися на громадське комуністичне самоврядування. Перерахуємо основні характеристики різних типів держав, виділених виходячи з даної концепції. Рабовласницький тип держави — історично перша державнокласова організація суспільства. По сутності рабовласницьке держава — організація політичної влади панівного класу в рабовласницької обшественно-экономической формації. Найважливіше функція цих країн — захист власності рабовласників коштом виробництва, зокрема на рабів. Феодальний тип держави — результат загибелі рабовласництва і виникнення феодальної двох суспільно-економічних формацій. Таке держава, відповідно до марксистський теорії, є зброя класового панування кріпосників — поміщиків, головний засіб захисту станових привілеїв феодалів, гноблення і придушення залежного селянства. Буржуазний тип держави приходять зміну феодальної державності. Цей тип держави функціонує з урахуванням виробничих відносин, заснованих на виключно капіталістичної приватної власності коштом виробництва та юридичної незалежності робочих від експлуататорів. Соціалістичний тип держави виникає й унаслідок соціалістичної революції, яка відкидає відносини приватної власності і засновану на даних відносинах державну машину. Соціалістична держава — знаряддя політичної влади трудящих мас (класів), висловлює інтереси трудового народу, забезпечує захист та розвитку соціалістичного суспільства. Соціалістичний тип права — це найвищий тип правової системи суспільства, діаметрально протилежний всім типам експлуататорського права. Соціалістична право зводить у закон волю трудящих мас, служить класовим регулятором громадських відносин. Принаймні переходу соціалістичного суспільства до вищої, комунізму, держава й право у всіх своїх елементах і ознаках поступово переростають до системи громадського комуністичного самоврядування і соціальних норм комуністичного общежития.

У марксистському розумінні історичний тип держави визначається залежністю класового змісту державної влади і правової організації суспільства від типу економічного базису класового суспільства. У цьому вводиться поняття перехідною державності. Перехідний держава — є державність, виникає внаслідок національно — визвольних змагань залежних народів та обперту на різнотипні виробничі відносини. Надалі, по мері переважання пануючій форми власності, подібні держави повинні приєднатися до певному історичному типу держави, капіталістичному чи соціалістичному. Багатоукладність економіки при переважання примітивних форм власності (родоплеменной, напівфеодальній, змішаної, капіталістичної із елементами громадської власності) — економічна основа цих государств.

Концепцію перехідного держави розробив В.І.Ленін. У розвитку класової боротьби він зробив висновок щодо можливості переходу країн до соціалізму, минаючи капіталістичну стадію. Головне завдання держави соціалістичної орієнтації вважалося створення економічних, соціальних, політичних, ідеологічних, культурних передумов до переходу до социализму.

Держави капіталістичного шляхів розвитку принаймні формування виробничих відносин мають можливість перейти до буржуазному типу держави. Першопричиною зміни історичних типів держав вважається соціально — економічного розвитку суспільства. Соціальна революція знищує стару громадську систему і кладе початок панування нового способу виробництва, новим виробничим відносинам, яким відповідає новим типом державності, й права. Зміна одного історичного типу держави іншим відбувається внаслідок соціальної революції. Зміна історичних типів держав неодмінно веде у себе ліквідацію застарілої державної машини та створення нової механізму держави, відповідального нових умов соціально — економічного розвитку суспільства. Наступність між історичними типами держав полягає, головним чином, використання структури, форм і методів організації структурі державної влади минулого, які у її розвитку відбивають загальнолюдський прогрес й у меншою мірою залежить від конкретної сутності государства.

Найчіткіше риси наступності простежуються основоположниками марксизму — ленінізму в експлуататорських типах держав, які ріднить їхня загальна эксплуататорская сутність, необхідність встановлення державності, що дозволяє тримати в покорі переважна більшості населення країни. Одночасно підкреслюється, що спадкоємна зв’язок на зміну історичних типів держави й права порізного виявляється під час переходу від експлуататорського суспільства до соціалізму. Аналізуючи всі відомі експлуататорські типи держав, марксистско — ленінська теорія виділяє їх такі загальні ознаки: Всі ці держави є політичною надбудовою над такими виробничими відносинами, що базуються на приватної власності і експлуатації людини людиною. Вони уявляють організацію політичної влади експлуататорів, домінуючій більшості населення. Усі експлуататорські держави стоять над суспільством, і дедалі більше відчужують себе від цього. Принаймні зростання нестійкості експлуататорської соціально — економічної системи та загострення класової боротьби політична нібито влада в цих країнах концентрується до рук все зменшення, незначній їх частині людей. На відміну від експлуататорських держав соціалістичну державу є організацію політичної влади трудящих. Звідси основні риси держави соціалістичного типу: Усі держави такого типу базуються на державної власності на гармати й засоби виробництва, на відносинах товариській взаємодопомоги співробітництва вільних від експлуатації людей. Соціалістичну державу — це політична організація переважної більшості населення, а, по мері подолання класових антагонізмів, і всього народу. Класово — формаційний підхід до типології держав досі був єдиним. Типом держави називається «сукупність держав, та розвитку у межах одному й тому ж суспільно — економічної формації класового нашого суспільства та що характеризуються єдністю класової сутності та економічного підгрунтя». «Історичний тип держави (чи права) це сукупність найістотніших ознак, властивих державам (чи правовим системам) єдиної суспільно — економічної формації». Тип держави визначається економічним строєм класового суспільства, відповідної йому класової структурою, експлуататорської чи неэксплуататорской природою класових взаємин держави і його класової сутністю. Так, Г. Елинекс писав, що «попри сталий розвиток і перетворення, можна, проте, встановити деякі міцні ознаки, які надають певному державі чи групі держав по всьому протязі їх історії риси певного типу. «Він поділяє все держави щодо два типу: ідеальний і емпіричний. Ідеальний тип — це мислиме держава, що у реальному житті немає. Ідеальному державі протиставляє емпіричний, який в результаті порівняння окремих, реальних держав друг з іншому. Англійський учений А. Тойнбі розвинув і конкретизував поняття цивілізації, під яким розумів щодо замкнутий і локальне стан суспільства, відмінне спільністю культурних, економічних, географічних й інших чинників. Цивілізований підхід: По-перше, під час аналізу економічного базису упускається з цього виду важливий чинник, як багатоукладність. По-друге, при формационном розгляді структури класового суспільства їх соціальний склад значно звужується, позаяк у основному враховуються лише класи антагонізми. По-третє, формаційний підхід обмежує аналіз культурно — духовної життя суспільства колом тих ідей, уявлень, і цінностей, які відбивають інтереси основних антагоністичних класів. Основне відмінність поняття «цивілізація» від розуміння формація полягає у можливості розкриття сутності будь-який історичної епохи через людини, через сукупність які панують у певний період уявлень кожної особистості про характер життя, про цінностях і цілі її своєї діяльності. Людина за такого підходу стоїть у центрі вивчення минулого та нинішнього суспільства як справді творча й конкретна особистість, ніж як классово-обезличенный індивід. У політичній системі суспільства держава постає як найважливіший чинник соціально — економічного та духовної розвитку суспільства, консолідації людей, задоволення різноманітних потреб людей. Західноєвропейська наука класифікує держави у залежність від характеру відносин між державною владою і індивідів. По цьому ознакою виділяють два типу державності: демократія і автократія. Р. Кельзен вважав, що у основі типізації сучасних держав перебуває ідея політичної свободи. Залежно від цього місця, який посів індивід у створенні правопорядку, різняться два типу держави. Якщо індивід бере активну участь в створенні правопорядку , — очевидна демократія, якщо ні - автократія. Таку трактування типології держав дає американського вченого Р.Макайвер. Він ділить усі держави на два типу: Династичні (антидемократичні), де загальна хвиля не висловлює волі більшості населення 2. Демократичні, де державна влада висловлює волю всього суспільства, чи більшості його членів і де народ або безпосередньо править, або активно підтримує уряд. Німецький учений Р. Дарендорф, підрозділяючи усі держави на демократичні й антидемократичні, робив висновок, у результаті поступової демократизації суспільство класової боротьби стає суспільством громадян, у якому хоч і немає недоліків у нерівності, але створена загальна всім основа, і який уможливлює цивілізоване громадське бытие ЗАКЛЮЧЕНИЕ.

Отже, поняття держави й права многомерно і багатоваріантно. Воно складається з різноманітних наукових підстав, що дозволяють виділити найбільш загальні властивості і негативні риси, характерний тій чи іншій історичної групи держав і правових систем.

СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫ

Теория держави й права. Хропанюк В. М. М. 1997 Держава право в суспільстві // Теорія права: нові театральні ідеї 1991 р. Лившин Р. З. Держава, його учорашнє і знає сьогоднішні трактування // держава й право. Бутенко О. П. 1993 р У конституційному праві РФ. Боглай М. В., Габричидзе Б. М. М.1996 Російський федералізм. Мухамедшин Ф. Х. 1994 р Сутність забезпечення і форми держави. Петров В. С. Л., 1971.