Духовные основи російської армії

Духовные основи російської армии

Кугай А.І., д.ф.н., ст. викладач Військово-медичній академии Каково місце армії у Росії, вступила у ХХI століття? Гострота цієї проблеми зростає у умовах з так званого «нового гуманізму», задрапірованого в одягу глобалізації. Вочевидь, що метою філософії глобалізму є вигублювання національних держав, встановлення світопорядку, заснованого на влади гроші з метою перерозподілу «глобальних» світових ресурсів у користь обраного «золотого мільярда». А головним перешкоджанням досягненні цього є базові цінності національного держави — традиційна культура (згадуючи Росію — Православ’я), і природно — армія. На підрив і спрямовані свої головні зусилля «світової фінансової уряду». Деструктивні наслідки політики глобалізації у сфері очевидна: тотальне скорочення армії, ліквідація найстаріших вищих військово-навчальних закладів, дискредитація патріотичної ідеї, зниження матеріального статусу офіцера до рівня, зупинка процесу відновлення парку озброєння і близький бойовий техніки. Усе відбувається і натомість розміщення американських військ в українських західних, східного й південного кордонів, кривавого безперервного конфлікту у Чечні, територіальних претензій: Фінляндії на Карелію, Туреччини Криму та Кавказ, Румунії на Молдову, Німеччини на Калінінград, Японії на Курили, Китаю на Далекий Схід.

Всем великим полководцям було відомо, що перемогу забезпечує високий дух, оскільки дух є основою вибору і здійснення тих чи інших програм дії військ. Армія то, можливо чудово тех-нічно та матеріально оснащена, але діяти проти влади. Невипадково Сталін багаторазово ходив у МХАТ на спектакль за п'єсою Булгакова «Дні Турбіних» («Біла Гвардія»). Вочевидь, у тому, щоб чи, аби зрозуміти розумом, але відчути серцем: на що ж стоїть й у якому місці, коли як «ламається» воля російського офіцера до боротьби на перемогу. І вже в часи війни, у пік відступу Сталіним було зроблено «реформа Червоної Армії» за схемою «Вітчизняної» війни, спираючись на символи ще віри і національну традицію: «брати і», «гвардія», ордена Олександра Невського, Суворова, Кутузова, Ушакова, Нахімова. Через війну — відбулася мобілізація волі, підйом духу військ, пішов масовий героїзм, і з ними прийшла й Победа.

После Великої Перемоги православно-христианские цінності стали видавлюватися владою з позиції войовничого комуністичного атеїзму. Через війну влада стала жертвою своєї ж антитрадиционалистской політики. І ось вчорашні демократи (позавчорашні комуністи) пішли у патріоти. Народ зневірився у демократії, і у тому, щоб утриматися при владі, потрібні нові гасла. Своїми намірами стати державниками — патріотами демократи зробили важливе визнання. Вони висловили згоду про те, у Росії влада може тупцювати без морального виправдання. Виявилося, всупереч усьому народ зберіг православ’я не зовні, а внутрішньо, в відгуку душі на православні цінності.

Соответственно, задля збереження російської держави, національна специфіка якого заперечується глобалізмом, влада має спиратися на систему цінностей, сформованих тисячолітньою православною традицією. Звідси всю систему виховної роботи у армії й на флоті мусить бути спрямовано відновлення у внутрішній світ військового людини православно-христианских цінностей. Адже можна виховати в воїні завзятість, хоробрість, фанатизм, почуття боргу, але братолюбие, утримання, смиренність, мужність — суть дари Духа, і містяться, передусім, у Церкві. Захищати, не жаліючи життя, можна тільки тих, кого любиш. Тому, у Збройних силах слід мати інститут військових вихователів, підготовлений у светско-культурном плані, а й у церковному відношенні. Сучасний військовий вихователь повинен служити мостом між церковної і світським культурами, транслювати армійської молоді православно-христианские цінності у сучасній формі, використовуючи кращі досягнення світової культури, забезпечувати перевага православного початку у всі сфери військової життя.

Таким чином, у домі для нормальної життя, би мало бути стіни, дах, вікна і двері. Вікна нашого будинку розбиті, двері вже зірвані тріщать. А, щоб зберегти хоча б стіни, щоб нас потребу не принижували у домі, остаточно не розтягнули наше майно, потрібна нам, що має високим моральним і військовим духом гідно забезпечена армія. Проте, значення російської армії у тому, що вона становить собою, мабуть, єдиний інститут сучасної віртуальної Росії, позбавлений симулякрів, оскільки ній, по крайнього заходу, гинуть реально — в бою. Армія Росії нагадує того казкового героя, який, переміщуючись на чарівного птаха, відрізає шматки свого тіла, щоб політ тривав. Інакше кажучи, тим, що нинішня політична нібито влада ще є, вона зобов’язана тим численним жертвам, які приносяться армією на її підгодівлі. Так віддайте їй должное!

Итак, Росія може протистояти натиску глобалізму лише, слідуючи своєї культурної традиції, маючи армію, згуртовану православно-христианскими цінностями, осознающую динячі Богом особливу увагу й ролі Росії у світі. Вихована в дусі жертовності і мужності у відстоюванні інтересів Батьківщини, спраги духовної чистоти, терпимості, уселюдяності армія стане ядром Великої России.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.