Православная місія на Мадагаскарі

ПРАВОСЛАВНАЯ МІСІЯ НА МАДАГАСКАРЕ

Остров Мадагаскар лежить у Індійському океані, в безпосередній близькості до Східного узбережжя Африки. Це четвертий за величиною острів у світі, після Гренландії, Нової Гвінеї і Борнео. Мадагаскар має своєї унікальної флорою і фауною, яка большє нє зустрічається в жодному куточку земної кулі. Унікальним є й населення Мадагаскару. Вважається, що малагасийцы вийшли з Індонезії, і це знайшло особливе відбиток у зовнішності жителів центральної рівнинній частині Мадагаскару. Проте населення прибережних районів, особливо у заході, і півдні, набагато темнішою і має негроїдні риси. Ці фізичні характеристики зазначають, що колись же й африканці з материка мігрували острова. Однак у цілому більшість населення Мадагаскару представляє собою колоритну суміш — від яскраво до слабко виражених африканських чи індонезійських типів, результатом чого є особлива етнічна неповторність цього народу.

По острову роззосереджене дев’ятнадцять етнічних груп (чи племен), і було офіційною мовою країни є мадагаскарський, багато племена користуються власними діалектами. Оскільки Мадагаскар був французької колонією упродовж вісімдесяти років (до 1960 р.), то не дивно, що французький — другий найпоширеніший мову на острові. Проте вільно кажуть французькою лише освічені чи які займаються бізнесом і торгівлею люди. Англійську ж мову на Мадагаскарі майже знаходить застосування.

Несмотря на багатства і сприятливість природних умов, Мадагаскар визнається одній з найбідніших країн світі. Економіка, галузі й спеціальної освіти перебувають у дуже низький рівень розвитку. Освіті фактично надається мало значення, отож у більшості селом немає шкіл й неграмотність — звичне явище.

В більших населених пунктів є школи, але сім'ї, які може дозволити собі передплачувати навчання, часто вже не відправляють дітей вчитися. Тому на згадуваній вулиці можна бачити дітей, які, починаючи з восьмирічного віку, пасуть худобу чи продають перехожим овочі й фрукти чи вугілля. Санітарно-гігієнічні умови перебувають у первісному рівні, і як наслідок такі хвороби, як холера, малярія, гепатит і менінгіт надзвичайно поширені всій країні. Відсутність державної фінансової системи забезпечення житлом або продажу будинків, у кредит, наводить до того що, що у вулиці помітні сотні бездомних людей, що роблять собі житла з картонок.

В справжнє час населення Мадагаскару становить близько 14 млн. людина, у тому числі 53% належать до різним поганським племінним релігій, а 40% - християни (католики і протестанти). Зростає кількість сект, як-от Адвентисти Сьомого Дня, П’ятидесятники та інших. 7% населення острова зараховують до мусульманам.

Христианство на Мадагаскарі поширювалося досить повільно. Воно не пустило тут глибоких коренів, насамперед що це одне з небагатьох країн світі, де більшості населення — переконані послідовники племінних релігій. Навіть серед які звернулися до християнство помітні сліди сильного впливу древніх племінних вірувань. Малагасийцы сильно віддані дотриманню пологових обрядів, пов’язаними з їхніми мертвими і духами померлих. Ці звичаї становлять істотну частку малагасийской культури та життя. Однією з таких древніх звичаїв є «Перевертання мертвих». Останки померлих періодично ексгумуються і захораниваются наново, причому їхній зотлілі одягу змінюють інші. Процес супроводжується ритуальними танцями і співами, часто це триває до десяти днів.

Еще одним чинником, ускладнює поширення християнства на острові, стала проблема ізоляції. Багато села, особливо у північної та східної частинах Мадагаскару, через брак доріг цілком ізольовані. Через це місіонери що неспроможні регулярно відвідувати ці села, і місцеві часто повертаються зі своєю племінної релігії.

Начало православної місії на Мадагаскарі було покладено 1994 року ієромонахом Нектарием Келлисом, який до того, як можна стати місіонером, служив у монастирі св. Нектария в Аделаїді (Австралія). У 1994 року про. Нектарий по благословенню єпископа Австралійського і митрополита Зімбабве Хризостома вирушив у Мадагаскар з надією, на народження нової православної церковної громади. Ось і сталося. Через п’ять років, православна єпархія на Мадагаскарі налічувала понад 12 тисяч киян та підготовку прийняти Святе Хрещення. З благословення Патріарха Петра VII 23 вересня 1997 року Священний Синод Олександрійської Церкви обрав про. Нектария першим єпископом Мадагаскару.

«Господь воистинну благословив місію на Мадагаскарі, — пише у статті „The Orthodox church in Madagasсar“ Матина Кувуcсис, — серед для місцевих жителів стає дедалі більше цікавляться православ’ям. Кілька подій засвідчили, що малагасийские брати з любов’ю ставляться до нашої Церкви».

Одно з цих свідчень датується 1996 роком, коли одне з оголошених, 86-летняя бабуся із села Амбохидава, після катехізації, який просували півтора року тюремного, дуже попросила хрещенні. Вона розповіла одного з місцевих священиків, відповідальних за катехізації у районі, що відчуває наближення кінця своєї земного життя, і її заповітне бажання померти православної християнкою. Спочатку єпископ Нектарий (тоді про. Нектарий) сумнівався у правильності проведення хрещень у районі, відчував, що це були передчасно, оскільки люди ще зміцнилися в вірі й могли повернутися до племінної релігії. Жінка наполягала. Нарешті про. Нектарий погодився. Після хрещення жінка, якого було дано ім'я Марія, причастилася Св. Христових Таємниць навіть через рівно три дня відійшла до Господу.

В вдруге, коли єпископ робив зі своїх місіонерських поїздок, він проїжджав повз села Амбовондраманеси, де зараз його вже проповідував раніше. Місцеві жителі дуже повідомили йому, що «нещодавно побували дві американські баптистських місіонера. Наполегливо проповідуючи, баптисти пробули у селі дні. Наприкінці свого візиту місіонери хотіли влаштувати масове хрещення і обіцяли поселенцям одночасно побудувати їм церква, школу і лікарню. Почувши це, глава села Фокотани, підвівся і від імені свідомості всіх жителів вимовив: «Ми б зажадати вашого від'їзду у першого ж дня, як ви вже прибутку. Але ми вислухали, що ви ж хотіли нам сказати. Тепер, як ви закінчили своє проповідництво, ми просимо вас залишити нашу село і не повертатися. Нам непотрібні ваші церкви, зі школи і лікарні, адже ми православні християни!».

«Это було диво , — помічає у статті Матина Кувуcсис, -цих людей ще хрестилися, їх чекає ще не побудували православну церква, не обіцяли матеріальний добробут баптистів, але вони істинно прийняли Православ’я до своєї серця. Понад те, ця село була найпершою на Мадагаскарі, яка погодилася на проведь православного катехізису. Сьогодні село Амбовондраманеси повністю православна. Можна ще багато розповісти про зворушливих подіях, коли мадагаскарський народ стояв упродовж свого до православної віри».

Православная місія на Мадагаскарі продовжує вона зростатиме і поширюватися налаштувалася на нові області країни. 1995 року на острові налічувалося вже 63 православних приходу, 7 шкіл й 12 священиків, що є вихідцями із місцевих жителів. Православна церква зазнала офіційне визнання уряду Мадагаскару. Закінчилося також побудова нової лікарні передмісті Аласора, машини надання швидкої допомоги на яку були офіровані французької компанією Сітроен. Єпископ Нектарий зробив постриг першої малагасийской черниці безпосередньо з ім'ям Христодула, і продовжує рукополагать священнослужителів у складі гідних віруючих. Місія весь цей час брала участь у програмах допомоги нужденним: сиротам, бідним, ув’язненим, жертвам різних тяжких хвороб.

Список литературы

Петр Алмозис, Олена Анжуйкина. Православна місія на Мадагаскаре.