Проблема елітарності і міністерства соціального символізму у сучасній соціології

Проблема елітарності і міністерства соціального символізму в сучасної социологии

Плахова А.В.

1. Процеси, що розвитку у Росії останнє десятиліття сучасності, відзначені, зокрема, глибоким соціальним розшаруванням і формуванням раніше невідомих суспільству структури числі яких привертають увагу такі, які зазвичай, у західної соціології розглядаються як «елітарні «. Формуються економічні, політичні, професійні й інші еліти, що зумовлює необхідність наукового аналізу названого процесу, його особливостей і закономірностей як загалом — на общетеоретическом рівні, і конкретно — в в умовах сучасної Росії. Вирішення цієї важливою наукової завдання істотно ускладнюється нерозробленістю у світовій соціологічній літературі самого поняття «еліта », хоча теми, пов’язані з цим поняттям, написано цілу низку праць відомих авторів, серед яких У. Парето, Ч. Миллс, Р. Моска, До. Мангейм, М. Московічі та інших. Серед вітчизняних дослідників питанням соціальної елітарності присвятили свої твори Р. До. Ашин, М. С. Пряжников і др.

2. Певні перспективи з розробки комплексу наукових проблем, що постають при розгляді суті Доповнень і природи соціальної елітарності, на переконання, відкриває звернення до феномену соціального символізму. Саме він в процесах формування та затвердження елітарних структур суспільства грає чи не провідної ролі. Щоб її осмислити, необходио підійти до цікавій для нас проблемі з функціональної погляду. Саме символіка, цілком певна за змістом і малої форми, дозволяє елітам самоствердитися, придбати для суспільства особливе значення, що й відрізняє його від іншої «маси ». Прийнята, легітимізована у цьому суспільстві (культурі) система символізму дозволяє еліті виділитися в особливий соціальний групу означити окреме становище, свої виняткові права, привелегии тощо.

3. Розглянемо загальні питання формування елітарних структури суспільстві у вигляді і з допомогою символічних атрибутів з прикладу «пануючої еліти «(темін Ч. Р. Миллса) як найпоказовішою у що нас відношенні. До символів влади ставляться адекватні кожної культурі суспільні відносини, які отримують у разі додаткового значення, що символічним. Інакше висловлюючись, в аналізованої ситуації ієрархічні відносини набувають знакову форму, зокрема, «уладності - покірності «. Саме такими стають мова, пози, манери поведінки й т. буд. суб'єкта влади й підпорядкованих їй. Цього феномену, що б непременностью і що у відносинах панування — підпорядкування винятково важливу роль, можна назвати символічною демонстрацією влади. Досвід свідчить, що ця — символічна — демонстрація є взагалі умовою владної ієрархії. Особливу — предметну групу утворюють одяг, відзнака, інтер'єр, почет тощо. Також щодо самостійну групу символів владних відносин становлять культурні цінності й ціннісні орієнтації, втрачаючи як і попередні атрибути у кризовій ситуації пануванняпідпорядкування своє безпосереднє значення і які отримують новий додатковий символічного смислу. У цьому привертає увагу монопольний характер елітарних цінностей, Вони також стають безроздільно власністю пануючої еліти. Особливістю елітарною диференціації суспільства є його відмежування від «інших », що також фіксується соответствующеий символікою, яку можна назвати умовно рейтингової. У ролі символів тут можуть виступати наявність служби охорони, транспорт, престижні клуби тощо. Сюди ставляться правничий та обов’язки, мають відповідно символічного значення.

4. Відповідно до основним законом символічних відносин — законом їх культурної зумовленості необхідно констатувати нерозривний зв’язок елітарною символіки з існуючої культурою. Так, узята нами як прикладу розгляду пануюча еліта за умов царської же Росії та православної культури виділяла себе та соціально самостверджувалась у вигляді лише йому властивої символічною системи — у ній входили, зокрема, такі символи як геральдика, багаті ювелірні прикраси, коштовності, наявність оточення слуг («двір »), «виїзд », звернення «пан «(«пані «) та інших. У разі радянської соціалістичної культури у нашій країні кілька десятиріч функціонувала інша символічна система — її неодмінні складові «зірка », образ Леніна, посадовий транспорт та інших. служили засобом виділення нової еліти, зокрема, героїв праці та ратних героев.

5. З сказаного видно, що розробка проблем елітарного символізму повинна здійснюватися у час на двох взаємозалежних напрямах: общетеоретическом і социо-культурологическом. У цьому дослідження саме у другому напрямі дозволяють розкрити содержательую і значеннєву бік соціальної символіки у її зв’язки Польщі з елітарною диференціацією (структурою) конкретно-історичного співтовариства.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.