Оценка інвестиційних проектов

ПЛАН.

1. Рішення по інвестиційними проектами. Критерії їх принятия.

2. Критерії оцінки інвестиційного проекта.

3. Методи оцінки інвестиційного проекта.

1. Методи дисконтирования.

1. Чиста наведена вартість (NPV).

2. Внутрішня норма прибутку інвестицій (IRR).

2. Прості (статистичні) методы.

1. Термін окупності інвестицій (PP).

2. Індекс рентабельності інвестицій (PI).

3. Коефіцієнт ефективності інвестицій (ARR).

1. Рішення по інвестиційними проектами. Критерії їх принятия.

Все підприємства у тій чи іншій мірою пов’язані з інвестиційної діяльністю. Прийняття рішень щодо інвестиційними проектами ускладнюється різними чинниками: вид інвестицій, вартість інвестиційного проекту, множинність доступних проектів, обмеженість фінансових ресурсів, доступних для інвестування, ризик, пов’язані з прийняттям тієї чи іншої рішення. У цілому нині, всі можна класифікувати так. Класифікація поширених інвестиційних рішень: 1. Обов’язкові інвестиції, тобто ті, необхідних, щоб фірма могла продовжувати свою деятельность:

. рішення з зменшенню шкоди оточуючої среде;

. поліпшення умов праці до державних норм. 2. Рішення, створені задля зниження издержек:

. рішення з вдосконаленню застосовуваних технологий;

. щодо якості продукції, робіт, услуг;

. поліпшення організації праці та управління. 3. Рішення, створені задля розширення й відновлення фирмы:

. інвестиції на нове будівництво (спорудження об'єктів, які мати статусом юридичного лица);

. інвестиції розширення фірми (спорудження об'єктів на нових площадях);

. інвестиції на реконструкцію фірми (спорудження СМР на діючих площах із застосуванням часткової заміною оборудования);

. інвестиції технічне переозброєння (заміна та модернізацію устаткування). 4. Рішення у придбанні фінансових активов:

. рішення, створені задля освіту стратегічних альянсов.

(синдикати, консорціуми, і т.д.);

. рішення з поглинання фирм;

. рішення стосовно використання складних фінансових інструментів у бойових операціях із головною капіталом. 5. Рішення з освоєння нових та послуг; 6. Рішення у придбанні НМА. Прийняття рішень інвестиційного характеру, як будь-який інший вид управлінської діяльності, полягає в використанні різних формалізованих і неформалізованих методів і критеріїв. Ступінь їхньої поєднання визначається різними обставинами, зокрема і із них, наскільки менеджер знайомий з які є апаратом, застосовним у цьому чи іншому даному випадку. У виконанні вітчизняної й зарубіжної практиці відома ціла ряд формалізованих методів, з допомогою яких розрахунки можуть бути основою прийняття рішень у сфері інвестиційної політики. Якогось універсального методу, придатного всім випадків життя, немає. Мабуть, управління однак у більшою мірою є мистецтвом, ніж наукою. Проте, маючи деякі оцінки, отримані формалізованими методами, нехай навіть у певної міри умовні, легше приймати остаточні решения.

Критерии прийняття інвестиційних решений.

Критерії, дозволяють оцінити реальність проекта:

. Нормативні критерії (правові) тобто. норми національного, міжнародного права, вимоги стандартів, конвенцій, патентоспроможності і др.;

. Ресурсні критерії, за видами: V науково-технічні критерії; V технологічні критерії; V виробничі критерії; V об'єм і джерела фінансових ресурсов.

Кількісні критерії, дозволяють оцінити доцільність реалізації проекта.

1. Відповідність мети проекту тривалу перспективу цілям розвитку ділової среды;

2. Ризики і фінансові наслідки (ведуть вони доповнення інвестиційних недоліків чи зниження очікуваного обсягу виробництва, ціни чи продаж);

3. Ступінь стійкості проекта;

4. Можливість проектування сценарію і соціальне становище ділової среды.

Кількісні критерії (фінансово-економічні), дозволяють вибрати з тих проектів, реалізація яких доцільна. (критерії приемлемости).

. вартість проекта;

. чиста поточна стоимость;

. прибыль;

. рентабельность;

. внутрішня норма прибыли;

. період окупаемости;

. чутливість прибутку до обрію (терміну) планування, до змін у ділової середовищі, до помилці щодо оцінки данных.

2. Критерії оцінки інвестиційного проекта.

Для зниження ризику інноваційної діяльності підприємницької фірмі необхідна за першу чергу провести оцінку запропонованого до здійсненню інвестиційного проекту. Інвестиційний проект, ефективний на одне підприємства, може бути неефективним іншому з об'єктивних і суб'єктивні причини, як-от територіальна прихильність підприємства, рівень компетентності персоналу з основним напрямам інвестиційного проекту, стан основних фондів тощо. Усі ці чинники впливають на результативність інвестиційного проекту, але оцінювати кількісно дуже складно, а окремих випадках і неможливо, тому їх слід враховувати на стадії відбору проектів. Оскільки кожному конкретному підприємстві є свої чинники, мають вплив на ефективність інвестиційних проектів, то універсальної системи оцінки проектів немає, але низка чинників причетний до більшості інвестиційних підприємств. За підсумками цих факторів виділяють певні критерії з оцінки інноваційних проектів, куди входять в себя:[1] 1. мети, стратегія, політика та цінності підприємства; 2. маркетинг; 3. НДДКР; 4. фінанси; 5. производство.

Розглянемо кожен критерій оцінки інвестиційного проекта.

1. Цілі, стратегія, політика підприємства. Оцінюючи інвестиційний проект у цьому напрямі, необхідно виявити .наскільки цілі й завдання інвестиційного проекту збігаються з цілями і стратегією розвитку підприємства, бо коли напрям проекту суперечить загальної політиці підприємства, виникає велика можливість те, що проект не принесе очікуваного результата.

2. Маркетинг, для реалізації інвестиційного проекту необхідно, щоб маркетингові дослідження ринку підтвердили будь-яку його потребу, виявили конкретних майбутніх споживачів. У разі, якщо кінцевий результат інвестиційного проектупродуктова інновація, то мета маркетингового дослідження — спрогнозувати попит нові продукцію що у початковий період пропозиції в ринку силу патентної чи іншого тимчасової монополії цього підприємства нові продукцію буде одночасно попитом продукції підприємства. Сюди ж можна вважати і технологічні інновації, що покращують якість продукції, створюють її нову модифікацію. Проте провести маркетингове дослідження з інвестиційному проекту, пропонує принципово новий продукт, дуже складно, т.к. у деяких випадках є підстави настільки нові, що й потенційними споживачами ще усвідомлено потреба у них. Маркетингове дослідження такий ситуації із часткою ймовірності може дати помилковий і навіть негативний результат. Технологічні інновації, зорієнтовані підвищення продуктивності продукту (у найближчій перспективі щоб забезпечити різке збільшення обсягу колишнього по якості продукту при колишніх чи незначно більших витрат з його виробництво) чи зорієнтовані різке зниження його виробництва, дозволяють знижувати оптові та роздрібні ціни, і витісняти конкурентів, потребують проведенні складних маркетингових дослідженні в оцінці резервів ємності ринку запропонованого інвестиційним проектом продукту чи услуги.

Проте метою маркетингового дослідження інвестиційного проекту не лише оцінка попиту, а й оцінка обсягу продажу, який забезпечений внаслідок випуску товару або ж послуги, причому ця оцінка має дуже важливого значення, т.к. обсяг продажу — це кінцевий показник успіху проекту. Оцінюючи можливого обсягу продажу необхідно оцінити загальний обсяг ринку, частку ринку, термін випуску нову продукцію, ймовірність комерційного успіху. Оцінюючи інвестиційного проекту слід виявити дійсних, і навіть потенційно можливих конкурентів, проте порівнювати необхідно як продуктрезультат інвестиційного проекту з аналогами конкурентів, а очікувані наслідків від дій над ринком конкурентів. Доцільно також проаналізувати і можливі канали розподілу результатів інвестиційного проекту, оцінити, наскільки підходить вже існуюча для підприємства система збуту поширення нового товару, т.к. створення спеціалізованих каналів розподілу на підприємстві може приймати значно більшу вартість інвестиційного проекту. 3. Стадія НДДКР є початковій стадією інвестиційного проекту, на яка повинна оцінити ймовірність досягнення необхідних науково-технічних показників проекту й вплив їх у результати діяльності підприємства. Технічний успіх — це отримання бажаних технічних показників, при цьому ці показники би мало бути досягнуто у межах виділених на проект засобів і у необхідні терміни. Інвестиційний проект то, можливо ізольованій розробкою чи родоначальником сімейства нових продуктів, визначальним подальшій спеціалізації підприємства. Тому оцінювати проект потрібно тільки з позицій безпосередньо нового проекту, а доцільно виявити і врахувати можливі перспективи розробки протягом кілька років сімейства продуктів, і навіть застосування відповідної технології для подальших розробок продукту чи інших галузей його докладання. Для підприємства більшої привабливістю має той інвестиційний проект, результат якого має довгострокові перспективи. Оцінюючи інвестиційний проект з позицій науково-технічних критеріїв, треба враховувати як ймовірність технічного успіху, а й вплив цього проекту на бюджет НДДКР підприємства міста і діяльність підрозділів, які виконують НИОКР.

Під час перевірки інвестиційного проекту треба враховувати не порушує чи реалізація цього проекту права на інтелектуальну власність якогоабо патентодержателя, і навіть з’ясувати, припинено чи конкурентами паралельні розробки інакше ефективність проекту можна оцінити не так. На ухвалення рішення також впливає можливе негативний вплив на довкілля процесу реалізації проекту. Позаяк у окремих випадках екологічні наслідки проекту може бути негативними, проекти можуть бути заборонені законодавчим шляхом, або на підприємство можуть бути накладені великі штрафи., що викликає непередбачені збитки і поставить під сумнів ефективність проекту. 4. Фінанси. При виборі інвестиційного проекту велике значення має тут правильна оцінка ефективності (прибутковості) проекту. Проект повинен розглядатися разом із вже розробляються інвестиційними проектами, які теж вимагають фінансування. У окремих випадках потребують значних капітальних ресурсів проекти може бути відкинуті в користь менш ефективних проектів, але потребують менших витрат, тому, що фінансові ресурси необхідні інших проектів підприємства. Концентрувати все фінансові ресурси підприємства розробка одного проекту який завжди доцільно. Підприємство може це собі дозволяти лише у разі, якщо проекту гарантовано 100%-ныи технічний і комерційний успіх. За інших випадках вигідніше спрямовувати ресурси розробці кількох інвестиційних проектів. У разі прояв невдач при розробці однієї з проектів буде компенсовано успіхом від інших. Слід оцінити кількісно всі затрати, необхідних розробки проекту. Основні витрати, вироблені доти, як продукт чи технологічний процес почне давати віддачу, складаються з витрат за НДДКР, капітальних вкладанні в виробничі потужності і початкових стартових витрат, причому рівень цих витрат залежить від спрямованості проекту. Тут ж треба оцінити можливий метод фінансування проекту, необхідність і можливість залучення зовнішніх інвестицій для реалізації проекту. Одна з головних проблем — що це правильний планування готівки. Дуже часто цілком рентабельний проект може бути неспроможним в результаті ненадходження фінансових засобів у конкретні терміни. Тому необхідно співвіднести у часі прогноз грошових надходжень з прогнозом необхідності на неї, необхідних і розробити проекту. 5. Виробництво. Стадія виробництва є заключній стадією реалізації проекту, потребує докладного аналізу, у результаті якого досліджуються всі питання, пов’язані із забезпеченням виробничими приміщеннями, устаткуванням, його розташуванням, персоналом. Грунтовно аналізуються виробничий процес: як бути організована система випуску продукції і на яким чином має здійснюватися контролю над дотриманням технологічних процесів, забезпечує чи устаткування досягнення необхідного якості нового продукту тощо. Якщо якісь роботи у проекті підприємство неспроможна виконати самостійно, необхідно виявити потенційних субпідрядників і оцінити приблизну вартість цих робіт. На момент, коли завершується стадія НДДКР і проекту не впроваджується у виробництво, насамперед необхідно оцінити потреба виробництва в спеціалізованому обладнанні й висококваліфікованих кадрах для початку випуску великих обсягів продуктів чи послуг. Швидкість і витрати, супроводжують запровадження у виробництво, різні в окремих проектів. Зазвичай що більше розрив вимогами, необхідні організації виробництва нову продукцію і існуючими виробничими можливостями, тим більше коштів відповідні витрати з реалізації інвестиційного проекту. Оцінюючи проект, необхідно виявити ті характеристики нового продукту або ж послуги, досягнення, імовірніше всього, викличуть додаткові виробничі витрати. Визначивши ці труднощі й витрати, можна забезпечити плановий перехід проекту стадії НДДКР до стадії виробництва. На даної стадії реалізації проекту слід оцінити остаточні витрати виробництва нового продукту, які залежать від багатьох чинників: ціни матеріали, сировину, енергію, комплектуючі, технології, рівня оплати праці працівникам, капітальних вкладень, обсягу випуску. Повна оцінка проекту включає у собі аналіз перелічених вище елементів реалізації проекту. Довідка отриманих успіхів у єдине ціле для отримання загальної оцінки, можна використовувати критерії, перелічені в таблиці 8 (див. додаток). Наведений перелік перестав бути універсальним і залежно від цілей і напрями конкретного проекту то, можливо расширен.

3. Методи оцінки інвестиційного проекта.

Инвестиционные проекти, аналізовані у процесі складання бюджету капітальних вкладень, мають певну логіку. V Із кожним інвестиційним проектом по зв’язують грошові потоки (Cash Flow), елементи якого вони представляють собою або чисті відтоки (Net Cash Outflow), або чисті притоки коштів (Net Cash Inflow). Під чистим відпливом в k-м року розуміється перевищення поточних грошових витрат за проекту над поточними грошовими надходженнями (при зворотному співвідношенні має місце чистий приплив). Грошовий потік, у якому притоки йдуть за відтоками, називається ординарним. Якщо притоки і відтоки чергуються, грошові потоки називається неординарним. V Найчастіше аналіз ведеться за років, це обмеження перестав бути обов’язковим. Аналіз робити по рівним періодам будь-який тривалості (місяць, квартал, рік та інших.). У цьому, проте, пам’ятаймо про порівнянності величин елементів грошового потоку, відсоткової ставки і довжини періоду. V Передбачається, що це вкладення здійснюються у кінці року, попереднього першого року реалізації проекту, хоча у принципі, вони можуть здійснюватися у протягом низки наступних років. V Притік (відтік) коштів належить до кінця чергового року. V Коефіцієнт дисконтування, використовуваний з оцінки проектів із допомогою методів, заснованих на виключно дисконтированных оцінках, має відповідати довжині періоду, який закладений у основу інвестиційного проекту (наприклад, річна ставка береться в тому разі, якщо довжина періоду — год).

Необхідно особливо наголосити, що «застосування методів оцінки й аналізу проектів передбачає множинність використовуваних прогнозних оцінок і розрахунків. Множинність окреслюється можливість застосування низки критеріїв, і безумовною доцільністю варіювання основними параметрами. Це досягається використанням имитационных моделей серед електронних таблиц.

Критерії, використовувані в аналізі інвестиційної діяльності, можна розділити на дві групи залежно від цього, враховується чи ні тимчасової параметр:

Засновані на дисконтированных оцінках («динамічні «методы):

. Чиста наведена вартість — NPV (Net Present Value);

. Індекс рентабельності інвестицій — PI (Profitability Index);

. Внутрішня норма прибутку — IRR (Internal Rate of Return);

. Модифікована внутрішня норма прибуткуMIRR (Modified Internal.

Rate of Return);

. Дисконтированный термін окупності інвестицій — DPP (Discounted Payback.

Period).

Засновані на дисконтних оцінках («статистичні «методы):

. Термін окупності інвестицій — PP (Payback Period);

. Коефіцієнт ефективності інвестицій — ARR (Accounted Rate of Return). До того розрахунок ефективності капіталовкладень проводився переважно з «виробничої «думки і мало відповідав вимогам, які висуваються фінансовими інвесторами: V по-перше, використовувалися статичні методи розрахунку ефективності вкладень, не враховують чинник часу, має принципове значення для фінансового інвестора; V по-друге, що використовувалися показники були на виявлення виробничого ефекту інвестицій, тобто. підвищення продуктивність праці, зниження собівартості внаслідок інвестицій, фінансова ефективність яких відходила у своїй другого план. Тож оцінки фінансової ефективності проекту доцільно застосовувати т.зв. «динамічні «методи, засновані переважно на дисконтировании які виникають у реалізації проекту грошових потоків. Застосування дисконтування дає змогу побачити основний принцип «завтрашні гроші дешевше сьогоднішніх «та врахувати цим можливість альтернативних вкладень за ставкою дисконту. Загальна схема всіх динамічних методів оцінки ефективності у принципі однакова і полягає в прогнозуванні позитивних і негативних грошових потоків (говорячи згрубша, витрат і доходів, що з реалізацією проекту) на плановий період, і зіставленні отриманого сальдо грошових потоків, дисконтированного по відповідної ставці, з інвестиційними витратами. Вочевидь, що така підхід пов’язане з необхідністю прийняти низки допущень, виконати котрі з практиці (особливо у російських умовах) дуже складно. Розглянемо два найочевидніших перешкоди. По-перше, потрібно вірно оцінити як обсяг початкових капіталовкладень, а й поточні видатки та надходження весь період реалізації проекту. Уся умовність подібних даних очевидна навіть за умов стабільної економіки з передбачуваними рівнем і структурою цін, і високої ступенем вивченості ринків. У російської ж економіці обсяг допущень, які треба робити під час розрахунків грошових потоків, незрівнянно вищий (точність прогнозу є функція від рівня систематичного ризику). По-друге, щодо розрахунків із використанням динамічних методів використовується передумова стабільності валюти, у якій оцінюються грошові потоки. Насправді ця передумова реалізується з допомогою застосування порівняних цін (з можливою наступної коригуванням результатів з урахуванням прогнозних темпів інфляції) або спрямування розрахунків стабільної іноземної валюти. Другий спосіб більш доцільний в разі реалізації інвестиційного проекту з зарубіжними інвесторами. Безумовно, обидві ці способу далекі від ідеалу: у разі поза полем зору залишаються можливі зміни структури цін; у другому, крім цього, на результат впливає також на зміну структури валютних і карбованцевих цін, інфляція самої іноземної валюти, коливання курсу тощо. У цьому виникає запитання про застосування динамічних методів аналізу виробничих інвестицій взагалі: адже за умов високої невизначеності та після ухвалення різноманітних допущень і спрощень результати відповідних обчислень може стати ще більше далекі від істини. Слід зазначити, проте, що метою кількісних методів оцінки ефективності не ідеальний прогноз величини очікуваного прибутку, а, насамперед, забезпечення порівнянності аналізованих проектів із погляду ефективності, з якихось об'єктивних і перепроверяемых критеріїв, і підготовка цим підстави прийняття остаточного решения.

3.1. Методи дисконтирования.

Головна вада простих методів оцінки ефективності інвестицій залежить від ігноруванні факту нерівноцінності однакових сум надходжень чи платежів, які стосуються різним періодам часу. Розуміння обліку цього чинника має важливого значення для коректною оцінки проектів, що з довгостроковим вкладенням капіталу. З огляду на це чинника слід виділити два головних становища:. з погляду продавця, сума грошей, отримувана сьогодні, більша за ту суми, яку за майбутньому;. з погляду покупця, сума платежів, які вироблялися майбутньому, еквівалентна меншу суму, виплачуваної сегодня.

У цьому треба особливо наголосити те що, зміна цінності грошових сум відбувається у зв’язку з инфляцией.

Проблема адекватної оцінки привабливості проекту, що з вкладенням капіталу, залежить від визначенні того, наскільки майбутні надходження виправдають сьогоднішні витрати. Оскільки приймати рішення доводиться «сьогодні», все показники майбутньої діяльності інвестиційного проекту мали бути зацікавленими відкоректовані з урахуванням зниження цінності (значимості) грошових ресурсів принаймні віддалення операцій, пов’язані з їх витрачанням чи отриманням. Практично коригування залежить від приведення всіх величин, характеризуючих фінансовий бік здійснення проекту, в масштаб цін, порівнюваний із які є «сьогодні». Операція такого перерахунку називається «дисконтированием» (уцінкою). Розрахунок коефіцієнтів приведення на практиці оцінки інвестиційних проектів виготовляють підставі так званої, «ставки порівняння» (коефіцієнта дисконтування чи норми дисконту). Сенс цієї показника залежить від зміні темпу зниження цінності грошових ресурсів з часом. Відповідно значення коефіцієнтів перерахунку завжди повинні прагнути бути менше одиниці. Сама величина ставки порівняння (СС чи Кб) складається із трьох составляющих:

[pic] де СС=Кд — ставка порівняння чи коефіцієнт дисконтування, І - темп інфляції, ПР — мінімальна реальна норма прибутку, Р — коефіцієнт, враховує ступінь риска.

Під мінімальної нормою прибутку, яку може погодитися підприємець (ставка відмови, відсікання) розуміється найменший гарантований рівень дохідності, сформований ринку капіталів, тобто. нижню межу вартості капіталу. Як еталона тут часто виступають абсолютно ринкові, безрисковые і залежать від умов конкуренції облігації 30-річного державної уряду США належать, які дають стабільний прибуток не більше 4−5 реальних відсотків річних. Більше точний розрахунок ставки порівняння вимагатиме обліку як існуючого темпу інфляції (І), а й можливого його протягом аналізованого періоду (терміна життя проекту). І тому в формулу (15) повинен бути запроваджений поправочний коефіцієнт Ип, що у випадку очікуваного зростання темпів інфляції, матиме позитивне значення. Що стосується гаданого їх зниження така поправка призведе до зменшення загальної величини ставки сравнения.

Як наближеного значення ставки порівняння може бути використані існуючі усереднені відсоткові ставки за довгостроковими ставками рефінансування, встановлювані Банком России.

Для діючих підприємств, здійснюють інвестиції, як коефіцієнтів дисконтування рекомендується використовувати середньозважену вартість постійного (акціонерного чи підписання довгострокового позикового) капіталу, котру визначаємо виходячи з величини дивідендних чи відсоткових виплат. Методи дисконтування з найбільшим підставою можна віднести до стандартним методами аналізу інвестиційних проектів, фіксації, проте найбільшого поширення отримали розрахунки показників чистої поточної вартість проекту і внутрішньої норми прибыли.

Нарешті, відзначимо, що «застосування методів дисконтування чистих потоків коштів дозволяє коректніше, з урахуванням чинника часу, визначити термін окупності проекта.

3.1.1. Чиста наведена вартість (NPV).

Цей метод грунтується на зіставленні величини вихідної інвестиції (IC) із загальною сумою дисконтированных чистих грошових надходжень, генерируемых нею протягом прогнозованого терміну. Оскільки приплив коштів розподілено у часі, він дисконтируется з допомогою коефіцієнта r, установлюваного аналітиком (інвестором) самостійно з щорічного відсотка повернення, що він хоче чи може мати на инвестируемый їм капитал.

Припустимо, робиться прогноз, що інвестиція (IC) генеруватиме в протягом n років, річні доходи — у розмірі P1, P2, …, Рn. Загальна нагромаджена величина дисконтированных доходів (PV) і чистий наведений ефект (NPV) відповідно розраховуються по формулам:

[pic],.

[pic]. (1).

Очевидно, що й: NPV > 0, то проект слід принять;

NPV < 0, то проект слід отвергнуть;

NPV = 0, то проект ні прибутковий, ні убыточный.

При прогнозуванні доходів за літами необхідно наскільки можна враховувати всі види надходжень як виробничого, і невиробничого характеру, які можна асоційовані з цим проектом. Тож якщо після закінчення періоду реалізації проекту планується надходження засобів у вигляді ліквідаційної вартості обладнання чи вивільнення частини оборотних засобів, повинно бути враховані як доходи відповідних периодов.

Якщо проект передбачає не разову інвестицію, а послідовне інвестування фінансових ресурсів у протягом m років, то тут для розрахунку NPV модифікується наступним образом:

[pic], (2).

де і — прогнозований середній рівень инфляции.

Розрахунок з допомогою наведених формул вручну досить трудомісткий, для зручності застосування цієї та інших методів, заснованих на виключно дисконтированных оцінках, розроблено спеціальні статистичні таблиці, в яких табулированы значення складних відсотків, дисконтирующих множників, дисконтированного значення грошової одиниці, і т. п. залежно від тимчасового інтервалу і значення коефіцієнта дисконтирования.

Слід зазначити, що показник NPV відбиває прогнозовану оцінку зміни економічного потенціалу підприємства у разі прийняття аналізованого проекту. Це аддитивен в часі аспекті, т. е. NPV проектів можна підсумовувати. Це дуже важливе властивість, що виокремлює цей критерій із усіх інших і яка дозволила використовувати їх у ролі основного під час аналізу оптимальності інвестиційного портфеля.

3.1.3. Внутрішня норма прибутку інвестицій (IRR).

Другим стандартним методом оцінки ефективності інвестиційних проектів є метод визначення внутрішньої норми рентабельності проекту (internal rate of return, IRR), тобто. такий ставки дисконту, коли він значення чистого наведеного доходу одно нулю.

IRR = r, у якому NPV = f® = 0.

Сенс розрахунку цього коефіцієнта під час аналізу ефективності планованих інвестицій ось у чому: IRR показує максимально припустимий відносний рівень витрат, які можна асоційовані з цим проектом. Наприклад, якщо проект повністю фінансується з допомогою позички комерційного банку, ті значення IRR показує верхню межу припустимого рівня банківської відсоткової ставки, перевищення якого робить проект убыточным.

Насправді будь-яке фінансує своєї діяльності, у цьому однині і інвестиційну, із джерел. Як і щодо оплати користування авансированными у діяльність підприємства фінансовими ресурсами воно сплачує відсотки, дивіденди, винагороди тощо., тобто. несе деякі обгрунтовані Витрати підтримку економічного потенціалу. Показник, що характеризує відносний рівень цих витрат, може бути «ціною «авансированного капіталу (CC). Цей показник відбиває сформований підприємстві мінімум повернення на вкладений у його діяльність капітал, його рентабельність і розраховується за такою формулою середньої арифметичній взвешенной.

Економічний зміст цього показника ось у чому: підприємство може приймати рішення інвестиційного характеру, рівень рентабельності яких немає нижче поточного значення показника CC (чи ціни джерела коштів на цього проекту, якщо має цільової джерело). Саме з нею порівнюється показник IRR, розрахований для конкретного проекту, у своїй зв’язок з-поміж них такова.

Якщо: IRR > CC. то проект слід принять;

IRR < CC, то проект слід отвергнуть;

IRR = CC, то проект ні прибутковий, ні убыточный.

Практичне застосування цього методу ускладнене, тоді як розпорядженні аналітика немає спеціалізованого фінансового калькулятора. І тут застосовується метод послідовних ітерацій з допомогою табулированных значень дисконтирующих множників. І тому з допомогою таблиць вибираються два значення коефіцієнта дисконтування r10 (f (r1)0}; r2 — значення табулированного коефіцієнта дисконтування, максимизирующее негативного значення показника NPV, тобто. f (r2)=maxr{f® IC. Показник терміну окупності інвестицій дуже проста під час розрахунків, разом із тим має низку недоліків, які треба враховувати в аналізі. По-перше, не враховує вплив доходів останніх періодів. Удругих, оскільки це метод грунтується на не дисконтированных оцінках, не робить різницю між проектами з сумою кумулятивних доходів, але різним розподілом їх за років. Є низка ситуацій, у яких застосування методу, заснованого на розрахунку терміну окупності витрат, то, можливо доцільним. Зокрема, ця ситуація, коли керівники підприємства у більшою мірою стурбоване рішенням проблеми ліквідності, а чи не прибутковості проекту — головне, щоб інвестиції окупилися якомога швидше. Метод також хороший у кризовій ситуації, коли інвестиції пов’язані з високим рівнем ризику, тому, ніж коротше термін окупності, проте ризикованим є проект. Така ситуація й у галузей чи видів діяльності, котрим притаманна велика ймовірність досить швидких технологічних изменений.

3.2.2. Індекс рентабельності інвестицій (PI).

Этот метод є власне наслідком методу чистої нинішньої вартості. Індекс рентабельності (PI) вираховується за формулою [pic]. Вочевидь, що й: РI > 1, то проект варто прийняти; РI< 1, то проект слід відкинути; РI = 1, то проект ні прибутковий, ні збитковий. Логіка критерію PI така: він характеризує дохід на одиницю витрат; саме цей критерій найкращий, коли необхідно впорядкувати незалежні проекти до створення оптимального портфеля у разі обмеженість згори загального обсягу інвестицій. На відміну від чистого наведеного ефекту індекс рентабельності є відносним показником. Завдяки цьому він дуже зручний під час виборів одного проекту з низки альтернативних, мають приблизно однакові значення NPV, або за комплектуванні портфеля інвестицій з максимальним сумарним значенням NPV.

3.2.3. Коефіцієнт ефективності инвестиций.(ARR).

Цей метод має дві характерні риси: не передбачає дисконтування показників доходу; дохід характеризується показником чистий прибуток PN (балансовий прибуток з відрахуванням відшкодувань до бюджету). Алгоритм розрахунку виключно простий, що визначає широке використання цей показник практично: коефіцієнт ефективності інвестиції (ARR) розраховується розподілом середньорічний прибутку PN на середню величину інвестиції (коефіцієнт береться у відсотках). Середня величина інвестиції перебуває розподілом вихідної суми капітальних вкладень на два, якщо передбачається, що після закінчення терміну реалізації аналізованого проекту все капітальні витрати спишуть; якщо допускається наявність залишкової вартості (RV), що його оцінка мусить бути исключена.

ARR = _____PN______.

½ (IC — RV).

Цей показник порівнюється зі коефіцієнтом рентабельності авансированного капіталу, рассчитываемого розподілом загальної чистий прибуток підприємства загальну суму, авансованих у його діяльність (підсумок середнього балансу нетто).

Ковальов В. В. Методи оцінки інвестиційних проектів. Москва, Фінанси і статистика, 2000 г.

Микков У.О. Оцінка ефективності капітальних вкладень. М. 1991.

Фінансовий менеджмент/Авт. колл. під рук. М. С. Стояновой, М.:

Перспектива, 1993.

Липсиц І. У., Коссов У. У. Інвестиційний проект: методи підготовки й аналізу. — М.: Видавництво БЕК, 1999.

———————————;