Ллойд Райт: Житлові будинку

Ллойд Райт: Житлові здания

В середині тридцятих років після кризи і депресії в США став спостерігатися підйом, кілька пожвавилося будівництво, зменшилося безробіття серед архітекторів. Це дозволило Райту включитися у практичну діяльність. Одночасно у розвитку американської і взагалі західної архітектури намітилися тенденції, котрі почали більше відповідати його творчим переконанням. Це був початок перелому у розвитку сучасної архітектури там. Те, що будувалося в 1920;х роках, викликало незадоволеність серед населення і в самих архітекторів. Передові архітектори Заходу починають шукати шляху гуманізації архітектури та підвищення її виразності. У зв’язку з цим зростала популярність Райта.

С 1934—1936 рр., вже у зрілому віці, Райт знову веде активну творчу діяльність. Тоді ж він намагався вирішувати насущні проблеми архитектуры.

Как неодноразово писав Райт, Сполучені Штати відчувають потребу у житло. У зв’язку з цим він зазначав: «Забезпечення недорогий житловий площею нині є кричущою необхідністю… Я відчуваю, що це — наш найважливіший ділянку, і він був відданий забуттю нашими архітекторами.. .». «Недороге жилье—крупнейшая архітектурна проблема Америки. Що мене, то заради добробуту батьківщини і власного задоволення я охочіше вирішував би її, ніж будував що то було. .».

По проектам Райта зведене безліч найрізноманітніших будівель. Але головне тема його творчості — житло, а точніше, одноквартирні житлові дома-особняки.

Для Райта рішення житлової проблеми — частина, й метод вирішення соціальних проблем, як і їх розумів. На його думку, житловий будинок може бути непросто відгородженим від зовнішньої середовища проживання і захищеною негоди місцем, а житлом, дахом, домом людини у глибокому значенні. Він вважає будівництво житла завданням більш як будівельної: пов’язана з рішенням питання «як» взагалі: будинок, з його думці, може бути необхідним матеріальним оформленням життєвих процесів, повинен «відповідати життя», а чи не бути «коробкою, у якому утискується жизнь».

С початку своєї діяльності Райт посилено розробляв нові принципи формування одноквартирного житловий будинок. Спочатку він був не самотній у розвідках, але у наступному його творчості сприяло суттєвим змінам цього типу житла і в Америці. Архітектурні твори Райта 1900—1909 рр. надали і впливу на діячів «нового руху» у Європі. Коли Райт починав свою шлях, житлові будинки були, за його висловом, «прикрашеними коробками, не підходящими під житло». На противагу цьому він висував принцип раціональності, практичності: «Призначення будівлі — передусім всебічно служити людині, а чи не виробляти впечатление».

При розробці нових типів одноквартирного житловий будинок для США Райт застосовував такі практичні приемы.

Фундаменты не влаштовувалися. Справді, якщо виконати дренаж, грунт при замерзанні не буде деформуватися (пучиниться). Замість фундаменту простіше зробити підставу для стін як бетонної плити по гравийному подстилающему прошарку. У цю конструкцію включається і розведення системи опалення. Підвал теж влаштовувався, оскільки він ускладнює конструкцію, робить дорожчою будівництво і відповідає житлові приміщення. Майданчик на будівництво дренировалась у вигляді траншей, наповнених щебенем. За всією площі забудови влаштовувалося щебеночное підставу завтовшки 5—6 дюймів (12—15 див), у якому поміщалися змеевики опалення. Поверх вкладався бетонний подстилающий шар завтовшки 10 див. Цю платформу встановлювалися стіни вдома. Ядро вдома утворювали цегельні або з природного каменю стіни у зоні кухні і санвузли й у деяких інших містах. Ці масиви сприяють стійкості споруди — фактичної і зорової. Інші стіни були дерев’яними, складалася з трьох верств дощок, прокладених пергамином. Тонкі дерев’яні стіни, як стверджував Райт, мають достатньої несучою здатністю завдяки зламам в плані. Шаруваті дерев’яні стіни, а також елементи засклення заготавливались як монтованих дома щитів і блоков.

Высота приміщень зазвичай робилася мінімальної. Дахи, в традиційних спорудах складні по конфігурації, з численними переломами покрівель і перетинаннями схилів, максимально упрощались. У побудованих за типовими проектами Райта будинках дах двосхила чи пласка, причому з вільним водосливом, без ринв і жолобів. І скатные, і пласкі дахи мають широкі свесы. Значний винесення карнизів влаштований переважно житлових будинків Райта. За його вираженню, дах — це «символ вдома». Свесы захищають стіни від осадів та засклення від сонця. Нерідко навіс над заскленням робився не суцільним, а вигляді грати — консольної перголы, дополняемой кучерявою зеленню (див. рис. 15, 16), що створює захисту від сонця влітку, коли рослини вкриті листям, і дозволяє досягти кращої освітленості приміщень взимку. У цьому, якщо кучеряве рослини не передбачені, завширшки частота планок грати розраховуються те щоб створити перепону для прямих променів сонця в спеку года.

Покрытие у першій-ліпшій нагоді, зокрема і скатное, влаштовувалося бесчердачным, а стелю подшивался оздоблювальною фанерою чи строгаными дошками, причому підшивка стелі як не оштукатуривалась, але й фарбувалася (вона покривалася прозорим лаком). Крім спрощення і здешевлення конструкції пристрій бесчердачной скатной даху створює цікаві просторові ефекти в интерьере.

Вообще в спорудах Райта штукатурка і фарбування зведені до мінімуму. Конструкційні будівельні матеріали — камінь, цегла, дерево, бетон—не маскуються іншими, спеціально оздоблювальними матеріалами. Поза тим, що оголення природною фактури матеріалу конструкцій виробляє своєрідний декоративний ефект, цим прийомом досягається враження цільності й природності архитектуры.

Идея цілісності («інтегральності», як Райт) має значення в концепції «органічної архітектури». Він намагався до того що, щоб спорудження справляла враження хіба що зробленого вже з шматка, а чи не складеного з численних частин 17-ї та деталей. Так, підпільне опалення впроваджувалося не лише внаслідок його економічності і гігієнічності, а й оскільки вона дозволяло зробити систему не доповненням до будинку, не устаткуванням як прикріплених до стін труб і радіаторів, а «інтегральної частиною» будівлі. У домі був люстр і подвесов: джерело штучного висвітлення робився вбудованим (причому часто-густо прихованим). Меблі була, наскільки можна (за винятком, напевно, лише стільців), вбудованої: столи, ліжка, канапи, шафи, книжкові полки були елементами архітектури, передбачалися в кресленнях і виконувалися у процесі як частини здания.

Совершенно своєрідний підхід Райта до влаштуванню светопроёмов (якщо, звісно, порівнювати їх про те, що було звичайним в архітектурі сьогодні, як тим, що робилося 40—50 років тому я). Вікно у вигляді прямокутного вирізу в стіні можна зустріти у Райта лише як виняток. У його спорудах засклення або стрічкове, або на повну висоту приміщення, або у стелі. У одноповерхових житлових будинках приміщення мають різну висоту, й у місцях перепаду покрівлі (між різними її рівнями) влаштовуються отвори для верхнебокового освітлення і для провітрювання (див. рис. 15, 24). У цьому покрівля нижнього рівня може тривати досить всередину як полки, яку іноді поміщаються джерела штучного висвітлення. У спеку верхні вікна сприяють хорошою вентиляции.

Райт — одне із перших, хто увів у архітектуру рясне засклення. Він казав: «Світло надає красу будівлям» [Т, стор. III]. Але це тенденція поєднується в нього з протилежної: зменшувати засклення щоб надати дому більшого затишку, замкнутості, відчуття захисту, притулку. Відтак у деяких інтер'єрах «будинків прерій» недостатньо природного освітлення. У 1930;ті роки Райт вводить таке рішення: стіни, звернені до вулиці, й північ, — глухі, лише із вузькою смугою засклення під стелею, а стіни, звернені до саду, до внутрішнього двору, на південь, — всуціль скляні від статі до потолка.

Несмотря на великі світлові отвори й цілі скляні стіни, вдома Райта вселяють відчуття захисту, «притулку», інтер'єри побудованих їм житлових будинків по-домашньому затишні. Цьому сприяють, зокрема, широке використання дерева в опорядженні приміщень, безліч у яких килимів і тканин (зокрема, наприклад, покриття статей), загальна м’яка, тепла тональність інтер'єру, наявність глухих стін, застосування карнизів великого выноса.

Чувство притулку, притулку, захисту Райт прагнув висловити у своїх домівках і тих, що на будівництво має масивне ядро кам’яною кладки, навколо якого групуються приміщення, ядро, видиме зовні, що вивищується з інших частинами будівлі і що було хіба що символ спокою, — зовнішнє вираз оселі. Цей масив включає у собі димову трубу каміна і обсяг кухні з верхнебоковым светом.

Жилые вдома Райта планировочно розділені втричі зони: спальні і санвузли, кухня і важливе місце для приймання їжі, загальна кімната. Двері з-поміж них наскільки можна усунуті, щоб було свободи руху, і навіть до створення враження єдності внутрішнього пространства.

Центральная частину будинку — загальна кімната з широкими видами назовні. Зазвичай вона безпосередньо повідомляється з садом: її підлогу триває назовні, переходячи у терасу, яка в такий спосіб належить одночасно ще й садку й дому, будучи відділеною від кімнати скляній стіною (а стіна ця також суцільна, але складається з дверей, які, якщо вони відкриті одночасно, об'єднують простір приміщень із зовнішнім пространством).

Новшества Райта свого часу сприймалися як ексцентричність, але тепер майже будь-який сучасний дім у Америці щось сприйняв від них.

В 30-х роках Райт інтенсивно займався проектуванням і будівництвом одноквартирних «будинків помірної вартості», прагнучи у яких вирішувати у взаємозв'язку функціональні, техніко-економічні й естетичні завдання. Проектування цих особняків почалося з 1934 р. Він їх побудував безліч, і навіть опублікував ряд «зразкових» проектов.

Дом Уилли (рис. 15) — перше з визначних творів цього періоду творчості Райта. Образ вдома стриманий і рационалистичен. Конфігурація обсягів, проти композицією багатьох інших особняків, запроектованих Райтом, простіша. Більше замкнуті інтер'єри, оскільки на будівництво перебуває у північної, з щодо холодним кліматом, зоні країни. Але й тут значну частину зовнішніх огороджень займає засклення, крізь який відкриваються широкі види назовні. Архітектор приділив також увагу проблемі єдності внутрішнього простору. Для цього він зв’язок між приміщеннями здійснюється не через двері, а у вигляді вільних переходів. а загальну кімнату й кухню поділяє остекленная перегородка.

Материалы—обычные для Райта: цеглу та дерево. Кладка не оштукатурена, дерево не забарвлене. Покрівля двосхила, але дуже не положиста. Над ганком консольная пергола. Будинок встановлено на бетонної платформі, мощеної цеглою, бетон покладено по подстилающему прошарку з шлаку з песком.

В 1937 р. була побудована вілла Еге. Кауфмана «У водоспаду» (рис. 16). Після років забуття, після того, як звикли вважати, що творчість Райта — у минулому, цей витвір архітектури знову створило йому знаменитим. Воно привернула увагу архітекторів усього світу. Тепер Райта «відкрили» й у США. Він мав вже з майже 70 років. Архітектор зі світовим ім'ям був, нарешті, визнаний на своїх родине.

«У водоспаду» — заміська вілла, побудована лісі, березі струмка. Основний принцип конструктивно-пространственной структури споруди у тому, що перекриттями служать консольні залізобетонні плити, виступаючі з центрального масиву у різних напрямах, і різних рівнях. Приміщення мають із однієї боку кам’яні, з другого, зовнішньої, боку — скляні стіни. Загальний вид будинку є мальовничу композицію масивів кам’яною кладки, скла і великих залізобетонних балконів з глухими парапетами. Оперуючи рваним каменем, залізобетоном і склом, архітектор зумів досягти тут значної художньої выразительности.

Основную частина площі першого поверхи займає велика загальна кімната, до котрої я прилягають сполучені із нею вільно, за принципом «перетекающего простору», їдальня, кухня, передпокій і який пов’язана, завдяки багатого остеклению і безлічі скляних дверей, з зовнішнім простором терас, і навіть у вигляді драбини з струмком внизу. У другому этаже—три спальні, мають кожна свій санвузол і свій балкон, третьому поверсі — теж спальня з санвузлом і балконом, звідси перехідний місток веде до будиночка для гостей і обслуги і до гаражу.

Архитектор всіляко старався зробити те щоб інтер'єр й зовнішня середовище були різко розділені: поза тим, що з безперешкодної зорової зв’язку застосовані великі площині засклення. зовнішнє простір проникає всередину між виступаючими консолями плит перекриттів, а простір приміщень триває назовні, на террасы.

Как та інших будинках Райта, фактура стін всередині така сама, як і зовні, штукатурка відсутня. У інтер'єрах дерев’яна обшивка місцями пом’якшує суворість каменю й залізобетону. Засклення незмінно захищене від сонця. Над входами також встановлено консольні козирки, суцільні чи решетчатые.

В процесі будівельних робіт було вжито заходів, аби залишити недоторканими природні умови майданчики: русло струмка, каміння, растительность.

Райт будував не лише багаті вілли, а й особняки для середнього американця — переважно для заможної інтелігенції. Ці порівняно прості композиційно і щодо недорогі дому він називав «житлом для Америки».

Первый будинок Джекобса може бути характерним прикладом «американських жител» Райта. Він Г-образный у плані і поставлене північному розі ділянки отже огинає сад з обох сторін. Фасад із боку вулиці замкнуты—допущена лише невелика смуга засклення під карнизом. Але з боку саду, на сонячний бік, зроблено засклення на повну стіну як суцільного низки скляних дверей.

Дом складається з двох частей—общей і інтимній, прилеглих друг до друга з точки. Обсяг, в якій розміщені загальна кімната і кухня, вище спалень. У місці перепаду покрівель встановлено вікно, що висвітлюють кухню.

Планировочный модуль—прямоугольник 60>