Интервью-портрет як жанр телевізійної публіцистики

Интервью-портрет як жанр телевізійної публицистики

(на прикладі програми К. Прошутинской «Чоловік і жінка »)

Л.В.Ухова Известно, що кожен процес людського спілкування протікає, зазвичай, у вигляді діалогу. Жанри телевізійної публіцистики, у яких основним изобразительно-выразительным засобом виступає слово, живим є людське мова, а формою існування — діалог, мають дуже велике значення для телебачення, оскільки комунікативний процес є ще однією з запорук телебачення як соціальної системы.

Наиболее концентровано і повно сутнісні ознаки процесу міжособистісного спілкування виявляється у жанрі интервью.

Интервью (від анг. interview — буквально зустріч, розмова) — жанр публіцистики, являє собою розмова журналіста з політичним, громадським або іншим суб'єктам діячем із питань. Якщо звернутися до семантикою англійського слова інтерв'ю, воно складається з префікса inter, яке має значення взаємодії, взаимонаправленности, слова view, одна з значень якого — погляд, думка. Отже, інтерв'ю — обмін думками, поглядами, фактами, сведениями.

Предметом нашого дослідження є способи організації діалогу як интервью-портрета, які з своїм жанрово-определяющим ознаками входить у групу аналітичної публіцистики. Викликає зацікавлення те що, що композиційне вирішення цих жанрів повністю залежить немає від фабули події, але від задуму автора, його інтенції. [Телевізійна журналістика, 1994].

Наиболее цікавим прикладом портретного інтерв'ю, з погляду, є авторська програма К. Прошутинской «Чоловік і жінка ». Завдання автора — організувати інтерв'ю, щоб розкрити особистість, що сидить навпаки, з єдиною метою створення головного діалогу програми — відвертої розмови про кохання. Особливістю даної програми, і навіть явним її перевагою порівняно коїться з іншими програмами цього жанру є також те, і нами публічний діалог, що відбувається у присутності зрителей.

Традиционно під час аналізу публічного діалогу дослідників цікавлять засоби і способи організації діалогових партій. [Голанова Є.І., 1997]. Але нам до здається, що з огляду на специфіку телевізійного інтерв'ю (і зокрема интервью-портрета) слід розширити рамки аналізу засобів реалізації образу автори і зробити це у двох напрямах. З одного боку, піддати аналізу объективированную «рамку «портретного інтерв'ю, з іншого — субъективированную, що передбачає характеристику жанрово-образующих і жанрово-определяющих чинників, що належать тій чи іншій мовної особистості. [Антонова Л.Г., 1998].

Объективированная «рамка «включає у собі, по-перше, предынтервью, основним завданням якого є попередній збирати інформацію про майбутнє учасника програми. (К.Прошутинская сама згадує це у одній з своїх передач: Ви знаєте / журналіст / який готував передачу / він у предынтервью назвав Вас оптимистом).

Но позаяк головне діалог програми — відверта розмова про кохання чоловіків і жінок (у тих даної програми — подружжя), тобто. людей, які знають друг друга, то завдання предынтервью і діалог із дружиною героя передачі. Послідовність діалогових реплик-вопросов така, що під час відповідей жінка («вона ») хіба що малює свій «портрет «улюбленого чоловіки («його »). Стратегічне завдання автора поки що — відкрити собі для глядачів межу особистості героя передачі, яка захована глибоко усередині та не видимою для оточуючих, з одного боку. З іншого — створити атмосферу інтимності, яка допоможе герою передачі більш щиро повісті діалог про любви.

Во-вторых, прохід коридорами у бік студії, під час якого герою передачі пропонується вирішити ряд конкретних питань, які починаються словами: «Про вас кажуть… «(прийом об'єктивації). Причому побудовано їх таким чином, щоб дати або позитивну, або негативний відповіді (так чи ні - механізм дії «детектори брехні «) і зробити це дуже быстро.

Вот фрагмент подібного діалог із композитором В. Артемовым (березень 1997 г.).

К.Прошутинская (К.П.). Отже / про Вас кажуть / що вашу діяльність благословив тато Іоанн Павло II?

В.Артемов (В.А.). Павло благословив «Реквієм » .

К.П. Що Вас звинувачують / у вимогах непомірно великих гонораров?

В.А. Нет.

К.П. Що за духу / Ви оптимист?

В.А. І нехай / і нет.

К.П. По переконання / затятий антикоммунист?

В.А. Так.

Задача цього етапу, з погляду, — розкрити таємницю з особистості героя передачі, який, до речі, поки невідомий глядачеві. Інформація подається автором порційно, але знаючий адресат може визначити, хто перед ним.

К.П. Нині ж / в мене запитання до вас // Як ви вважаєте / хто це людина / який прийшов сьогодні сюда?

Третьей складової «объективированной «рамки є репрезентативний ряд, що включає у собі такі компоненти: по-перше, заставка програми, в якої з допомогою відеоряду обігрується назва передачі - чоловік і жінка, по-друге, відеоряд, який ілюструє факти піти з життя героя програми, по-третє, спосіб організації простору в студії, де, з одного боку, екран, на якому з’явиться нашого героя (після короткій проходки коридорами), причому спочатку буде видно лише силует, але поступово постать буде висвічуватися, і ми побачимо обличчя, руки, позу тощо. гостя студії, з кожним разом зображення буде чіткішим, коли цей екран не перетвориться на символічний «портрет «на тлі. З іншого боку, — це розташування провідною і глядачів в студії. Столик провідною перебуває суворо навпаки екрана (що говорить про майбутньому конструктивному діалозі) і трохи нижче його (що підкреслює значимість персоналії, запрошеною для розмови). Символічно і місцезнаходження глядачів в студії. Вони утворюють полукруг, створюючи цим хіба що групу однодумців, активно залучених до процесу спілкування, по-четверте, атрибути оформлення студії: це передусім символічний подіум, у якому з’явиться в кінці програми нашого героя, щоб сказати кілька слів глядачам в студії, і телеглядачам, і навіть обертова скляна ширма (символічна стіна), на якої герой програми повинен написати своє ім'я, цим хіба що підтвердивши факт свого перебування в Україні, свого існування. «Мені випало бути тут », отже особистість я существую.

Составляющие субъективированной «рамки », з погляду, следующие.

Организация діалогових партій на студії. З своєї інтенції - глибоко скрупульозного дослідження особистості героя передачі з обов’язковим відвертим розмовою про любові між чоловіком та жінкою у результаті - К. Прошутинская практично в початку програми формулює основні тези майбутнього діалогу, тим самим, з одного боку, налаштовує співрозмовника на потрібну «хвилю », в з іншого — намічає можливі шляхи майбутнього взаимодействия.

Вот кілька примеров:

К.П. Ми ще хочемо зрозуміти / які Ви / «володарі наших дум «// Тому давайте сьогодні і високе та про низькому / тобто про людському // Якщо ви / не возражаете?

(из розмови з В. Артемовым, березень 1997 г.).

К.П. Сьогодні / коли не проти / мені хотілося б поговорити / про музику в Вашої душі // про музику в Вашої жизни.

(из розмови з Ю. Башметом, травень 1997 г.).

Поскольку основа всіх особистих якостей закладається в ранньому дитинстві, для Прошутинской дуже характерний питання цьому період життя героїв передачи.

Например:

К.П. Я дуже хочу зараз згадати разом із Вами / все / було вперше // Припустимо / перша образа? Перша перемога? Перша любовь?

(из розмови з Ю. Башметом, травень 1997 г.).

Или:

К.П. На дитинстві? Чи були ці сумніви щодо детстве?

(из розмови ж із батьком Мортирием, квітень 1997 г.).

Весьма частотним є і питання батьків, тобто людях, хто був поруч з цим особистістю задоволеною час її становления.

Пример:

К.П. Погодьтеся / коли про Ваших батьків / мені відомо тільки те / що вони були музикантами // це загалом небагато їжі для роздумів // Тому / якщо може бути / все-таки трохи // Або Ви розвивалися і росли / всупереч им?

Обязательными є також питання, пов’язані із його професійною діяльністю героїв передачі (до речі, зазвичай, це надзвичайно яскраві персоналії, відомі широкої публіці як активні політичні та державних діячів, митці, науки, які представляють різні боку «спектра «сучасної громадської жизни).

К.П. Ось поганий людина / але хороший музикант // Або хороша людина / але неважливий музикант // Що для Вас предпочтительнее?

(из розмови з Ю. Башметом).

К.П. Скажіть / ану ж бо всупереч Вашому бажанню / я не розуміюсь на з психології та в психофізиці творчості музиканта // раптом Вам спаде на думку якась шлягерная мелодія // Може таке произойти?

(из розмови з В. Артемовым).

Для Прошутинской-исследователя дуже характерні складні філософські питання, потребують глибокого осмислення життєво важливих позицій, яких адресат дає швидше за все себе, ніж адресанту чи втягнутим у цей процес зрителям.

Вот кілька примеров.

К.П. Скажіть / те що зі світу для Вас / це те що з жизни?

(из розмови ж із батьком Мортирием, квітень 1997 г.).

К.П. Ви до Бога ставитеся краще / ніж до ближнему?

(из розмови з В. Артемовым, березень 1997 г.).

К.П. Скажіть / Ви часто хочете здаватися кращим / ніж Ви є самому деле?

(из розмови з Ю. Башметом, травень 1997 г.).

Особое увагу автор програми приділяє проблемним питанням, що вимагають від співрозмовників неоднозначних рішень, і навіть реалізації особистісних принципових позиций.

К.П. Що ви можете зробити / у разі / якщо люди надходять непорядочно?

(из розмови з Ю. Башметом).

К.П. Ось до певного часу / Ви жили на опір і людей / і обставинам / яких залежала Ваша доля // Як ви вважаєте / це в інтересах Артемову-композитору?

(из розмови з В. Артемовым).

Совершенно особливу увагу у тих всієї програми займає діалог про кохання, котрій герой запрошується у студію («портрет «залишає свою «рамку », перед глядачами з’являється живою людиною, особистість, що вже добре відома, впізнавана). На цьому етапі діалогові партії вибудовуються автором в відповідність до певними віхами у розвитку відносин героя передачі й його дружини. А завдання автора поки що — з одного боку, з’ясувати, наскільки добре близькі люди знають, відчувають одне одного. З іншого — підвести героя до публічному визнанню у коханні. (Слід зазначити, що автору вдається це зробити дуже успешно).

К.П. Сподіваюся / що таке сьогоднішній Ваш оповідання про Валерії Олексіївні / це у якийсь ступеня / подарунок їй // та компенсацію / оце публічне зізнання у любви.

В.А. Я перед ній преклоняюсь.

(из розмови з В. Артемовым).

Второй складової «субъективированной «рамки є організація діалогу із глядачами. І в разі автором сплановані чіткі умови взаємодії з героєм програми: по-перше, питань можна поставити більше двох-трьох, по-друге, головним завданням, котру визначає для глядачів автор-ведущая, — сподобатися герою програми (він має вибрати найкращий питання), але беручи до уваги те що, що учасники програми — видатні в професійної й громадською діяльності люди, легко зрозуміти, які мали бути зацікавленими питання глядачів: глибокі, оригінальні, загалом, нестандартні і неординарные.

Вот приклад такої питання :

Слово геній / у разі / не похвала і визначення / а й просто технологічна приналежність // Шуберт знав у тому / що він геній / років до 26-ти / Пушкін / приблизно до 17-ти / Ніцше в 23 / і Шопенгауер / до 28-ми // Коли Ви дізналися / що ви гений?

(из розмови з В. Артемовым).

Наконец, третьої складової «субъективированной «рамки, безперечно, є імідж провідною (як зовнішній — невербальні кошти, і мовної - тональність, «прибудови »).

К.Прошутинская створює образ м’якої, жіночною провідною, яка уважно слухає, відкрито і ніжно дивиться на очі співрозмовнику, і навіть вміло підбирає особливу, теплу, яка має до відвертості тональність діалогу, хоча віддані екрану глядачі напевно пам’ятають її інший: владної, конструктивно мислячої, а певні моменти навіть різкій і безкомпромісної (мають на увазі програма «Пресс-клуб », автором і головною якої Прошутинская була один год).

На мовному рівні показове ролевый позиції провідною, чи «прибудови «(спосіб організації діалог із урахуванням адресата: «згори », «знизу », «поруч »). «Прибудова знизу «передбачає залежну, подчиняемую рольову позицію стосовно до адресата. «Прибудова згори », навпаки, передбачає незалежну, неподчиняемую рольову позицію у питаннях адресата берущую він відповідальність. «Прибудова поруч «передбачає позицію вміє рахуватися з ситуацією, розуміти інтереси адресата і розподіляти відповідальність між собою — і їм. [Берн, 1992, Добрович. 1986].

Для Прошутинской характерні «прибудова знизу «і «поруч », які передбачають побудова діалогових реплік за принципом «рівноправності «, який підкреслює рівність соціальних ролей співрозмовників, створюючи цим особливу тональність комунікативних отношений.

Вот кілька примеров.

" Прибудова поруч " :

К.П. Як / Ви вважаєте треба жити / щоб усе-таки відчути / повноту існування свого в цій земле?

В.А. … взагалі / найголовніше в людини / це творчество.

К.П. Ну коли він / не народжений творцом?

Или:

К.П. А Ви уразливі / коли Вас критикуют?

" Прибудова знизу " :

К.П. В мене відчуття / що Валерія Олексіївна / і панує Вами / і підпорядковується Вам.

Или:

К.П. Але це / у якихось моментах / дуже, а хто печальний інтерв'ю / правда?

Таким чином, ідеальна модель интервью-портрета, що містить вищезгадані ознаки, дозволяє реалізувати авторське намір і максимально уявити особистість адресата, героя телевізійного портретного очерка.

Список литературы

Антонова Л. Г. Навчання студентов-словесников професійно значимим письмовим жанрам. М.: МПГУ, 1998.

Берн Еге. Ігри, у яких грають люди. Люди, які у гри. Л., 1992.

Голанова Є.І. Усний публічний діалог: жанр інтерв'ю. М., 1997.

Добрович Г. Б. Вихователю про з психології та психогигиене спілкування. М., 1987.

Телевизионная журналістика: Підручник / Під ред. А. Ю. Юровского. — М.: Вид-во МДУ, 1994.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.