Характеристика інтерактивною боку общения

Характеристика інтерактивною боку общения.

Інтерактивна сторона спілкування — це умовний термін, що означає пхе рактеристику тих компонентів спілкування, пов’язані з взаємодією людей безпосередньої організацією їхньої спільної деятельности.

Дослідження про блемы взаємодії має у соціальної психології давню традицію. Інтуїтивно легко допустити безсумнівну зв’язок, кото раю між спілкуванням і взаємодією людей, одна до важко розвести ці поняття і тим самим зробити эксперимен ти точніше орієнтованими. Частина авторів просто отожде ствляют спілкування і зміцнити взаємодію, представляючи те й інше як комунікацію у вузькому значенні слова (тобто. як обмін инфор мацией), інші розглядають відносини між взаимодействи їм і спілкування як ставлення форми деякого процесу її змісту. Іноді воліють казати про пов’язаному, проте самостійному існуванні спілкування як комунікації і взаємодії як интеракции. Частина різночитань по породжена термінологічними труднощами, зокрема тим, що правове поняття «спілкування» вживається то вузькому, то широкому смыс ле слова. Якщо дотримуватися запропонованої при характеристиці структури спілкування схеми, тобто. думати, що спілкування у сенсі слова (реальністю міжособистісних і громадських організацій від ношень) включає у собі комунікацію у вузькому значенні слова (як обміну інформацією), то логічно допустити таку интерпре тацію взаємодії, як його постає як інша — по срав нению з комунікативної — сторона спілкування.

Если комунікативний процес народжується з урахуванням некото рій спільної прикладної діяльності, то обмін знаннями й ідеями щодо цієї бурхливої діяльності неминуче передбачає, що досягну тое порозуміння реалізується у нових спільних спробах розвинути далі діяльність, організувати її. Участь одновремен але багатьох у цій діяльності означає, кожен дол дружин внести своя особлива внесок у неї, як і дозволяє интерпрети ровать взаємодія як організацію спільної деятельности.

В ході її учасники надзвичайно важливо як обме няться інформацією, а й організувати «обмін діями», спла нировать загальну діяльність. У цьому плануванні можлива така регуляція дій одного індивіда «планами, созревши ми у голові іншого, яка й робить дея тельность справді спільної, коли носієм її виступатиме не окремий індивід, а група. Отже, питанням у тому, яка ж «інша» сторона спілкування розкривається поняттям «взаємодія», можна тепер відповісти: та сторона, фіксуючої як обміну інформацією, а й организа цию співдії, дозволяють партнерам реалізувати деяку загальну їм діяльність.

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.